Зустріч з інженером SpaceX, подолання страху публічних виступів чи просто пошук відповіді на питання “А ким я хочу бути?” Це все можливо завдяки проєкту 10:11. Програма менторства допомагає старшокласникам, які розпочинають новий етап свого життя — готуються до навчання у виші. З початком повномасштабної війни сумнівів і потреби в допомозі у підлітків тільки побільшало.
Як будувалась ініціатива та як завойовувала прихильників серед підлітків? Що завдяки 10:11 отримують старшокласники? У цьому тексті "Рубрики" ми поговорили із засновницею проєкту Олею Рудою, менторами та менті.
Маленьке містечко на Львівщині. До кордону з Польщею – кілька десятків кілометрів. Тут серед понад шести тисяч жителів росла й Оля Руда. І все в її житті було звичайним – навчання в старшій школі, друзі. Поки до містечка не приїхав волонтер із США.
Джозеф з Peace Corps багато спілкувався з підлітками, у школі Олі під наглядом вчительки викладав англійську, організував волонтерське прибирання берега річки, а одного разу запропонував дітям податися на Програму обміну майбутніх лідерів FLEX. Це була можливість поїхати у США, щоб повчитись там у місцевій школі, набратися досвіду. "Ого, таке існує", – свої перші думки тоді згадує Оля Руда.
З усіх, хто подався, на програму пройшла лише Оля. Рік вона прожила в Америці, це сильно розширило її світогляд, говорить дівчина. "Якби не Джозеф, який прийшов і сказав, що є така можливість, яка теоретично підійде мені… У віці 10-11 класів мені бракувало такої людини, яка б сказала «Можна створювати двіж. Щось пробувати та робити»".
Після повернення зі Штатів Оля вже знала, що займатиметься своїм проєктом. Це буде щось корисне для старшокласників. Але фізично на це не вистачало часу: усе життя забирало навчання у виші та робота.
"Пізніше, працюючи в AIESEC, я опанувала роботу з освітніми програмами. Вже розуміла, що хоче молодь і чого їй бракує. Коли ти старшокласник, у твоєму оточенні немає людей 17-25 років, які могли б розказати, що йде після школи — на наступному етапі життя".
Оля згадує: коли вступала в університет, зовсім не знала, чим там займаються. Що таке ходити на семінари, що роблять люди на парах? І хоч, каже дівчина, це зараз звучить смішно, але коли тобі 16 років, це дійсно проблема.
"Ніхто тобі не каже, що крім навчання можна робити цікаві штуки. І ці речі можуть бути більш вирішальними для твого життя, ніж коли ти сидиш на парах та все записуєш за викладачем".
10:11 не одразу стала програмою персонального менторства для старшокласників. У вересні 2020-го Оля звернулась до викладачів своєї школи у Великих Мостах із пропозицією зробити якийсь проєкт для старшокласників. Спершу це були зустрічі в зумі раз на тиждень, де Оля разом із підлітками обговорювала те, що їх непокоїть.
"Більше питали про навчання в університеті. Як обрати професію? Куди вступати? Після — рухались до інших тем. Дівчат та хлопців цікавило, як підлітку заробляти, як створити власне підприємство. Потім досліджували поняття медіаграмотності та відкривали діджитал-продукти для навчання", – про перші кроки 10:11 говорить Оля Руда.
На першій онлайн-зустрічі було 15 людей, за кілька тижнів їх було вже 30. Оля каже, що спрацювало сарафанне радіо. Через якийсь час засновниця 10:11 написала у своїх соцмережах пост про те, що займається таким проєктом. У коментарях підписники почали питати: "А я можу якось долучитися?".
"Тоді я почала розуміти, що майже у всіх були складні підліткові роки. Але я повністю не знала, що можу запропонувати цим людям, окрім того, що запрошувати їх на наші зустрічі як експертів".
Теми від запрошених експертів були різні: подорожі автостопом, вступ в Українську академію лідерства, фінансова грамотність. Приємною несподіванкою для Олі стало те, що на ці зустрічі збирались більше людей, ніж на звичайні.
"Чому б не запропонувати підліткам перейти у формат 1 на 1?" — через якийсь час подумала Оля, яка вже мала досвід створення менторських програм. У групі не завжди є можливість поставити ті питання, які бентежать підлітка. У нього може не бути бажання обговорювати болючі життєві проблеми.
З групи з 30 людей на персональне менторство погодились 12 підлітків — трохи менше половини. Вони почали працювати в парах.
"Десь у березні 2021-го вже стало зрозуміло, що персональне менторство — це супер-прикольно. Воно будувалось на дзвінках сам на сам, де підлітки могли проговорити свої потреби. Їм було простіше шукати свої сильні та слабкі сторони разом із досвідченішою людиною".
Оля зробила форму зворотного зв'язку для менті, із відповідей стало зрозуміло: найцінніша річ, яку ментори дають підліткам, — час та увага.
Офлайн-зустріч менторів та менті у Великих Мостах влітку 2021
Оля Нечипорук стала однією з перших менті проєкту. Тоді їй було 15 років, вона навчалась у 10 класі. Про 10:11 дізналась від викладачів, які порадили податися на програму.
"Я непокоїлась за те, що не мала чітких цілей. Незрозуміло, куди йти, що читати, за що братись. Хотіла знайти ту конкретику", – розповідає Оля Нечипорук.
Менторкою дівчини стала випускова "Рубрики" Марина Смагіна. Олю перед першою зустріччю мучали питання: "Що вона про мене подумає?"
Але дівчата швидко знайшли спільну мову. "Я ніколи б не подумала, що різниця у 10 років буде непомітною. Не відчувала до себе жодної зверхності. Я спілкувалась із Мариною, ніби це була знайома мого віку", — говорить Оля.
Менторка взялась допомогати своїй менті подолати страх публічних виступів. Протягом місяця дівчата працювали над цим викликом: обмінювались корисними матеріалами, спілкувались. "І якось за місяць ми розробили схему публічного виступу, дійшли до висновків. Мій страх відступив".
Нині Оля Нечипорук вже студентка ЛНУ імені І. Франка. Дівчина говорить, що кожного разу, коли виступає перед публікою, згадує свій досвід: "Завдяки нашій праці та довірі один до одного я змогла перебороти свій страх. Тепер щоразу, коли мені доводиться виступати перед великою аудиторією, я одразу пригадую Марину і страх, якщо він знову з'являється, відступає".
Керівник агенції Stroom Digital Роман Тимоцко був одним із перших менторів 10:11. У хлопця було бажання допомогти знайомій Олі Рудій. Тим більше, що Роман — пластун, більшість свого життя мав власних менторів, а підлітком вже сам став наставником для дітей.
"Менторство — це певного роду дружнє спілкування з людиною, яка молодша за тебе та має трохи менше досвіду. Це класна можливість запакувати свій досвід у зрозумілу форму, дати різні інсайти — те, про що не задумуєшся у 15-16 років", — говорить Роман.
Перший менті Романа — Антоній — мріяв працювати в космічній галузі. Запит до наставника був такий: допомогти зі вступом. Разом хлопці склали табличку із 7-10 освітніх програм, розібрали їхні плюси та мінуси, щоб потім було простіше обрати.
"Через Пласт мені вдалося влаштувати зустріч із інженером SpaceX. Для нас із менті це була вау-можливість. Я до останнього не вірив, що все вдасться. Найзручніший час для онлайн-спілкування припав, коли я був дружбою на весіллі друга. Тому я мав правильно дозувати вино, щоб на зустрічі залишатися достатньо тверезим. Але все вийшло: зустріч була крутою. Ми спілкувались із людиною, яка запускала Starlink у космос. Інженер розказав про свій шлях до цієї компанії, тонкощі роботи", — розповідає Роман.
Завдяки цій зустрічі для менті шлях до кінцевої омріяної точки вже не здавався науковою фантастикою. Було зрозуміло, які кроки необхідно зробити, які навички знадобляться в майбутньому, чим цікавитися, а де практикуватись.
Читаючи такі фідбеки, як від Романа та його менті, Оля зрозуміла: слід просувати саме персональне менторство, і не тільки на підлітків, обмежених однією школою чи маленьким містечком, а масштабувати програму на всю країну.
"Я займалась 10:11 у вільний від роботи час. Попередньою важко було підібрати 10 пар, а їх мало бути більше в кілька разів. Часу немає і так, а це потребувало багато ресурсу", — говорить Оля.
Та все змінилося після повномасштабного вторгнення росії. За кілька тижнів до 24-го лютого Оля Руда зрозуміла, що 10:11 — для неї надважливо, тому вирішила взяти собі ґеп — пів року перерви, яку повністю присвятить своєму проєкту. Але в ньому Оля встигла побувати лише два тижні. "Фантастичні два тижні", — каже дівчина. Бо після розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Через усе, що відбувалося навколо, дівчина на два місяці впала в прострацію.
"Тільки через кілька тижнів після 24-го лютого я почала повертатись у наші робочі чати. Питала у людей, як вони та що роблять. Дивилась, що змінюється для старшокласників через війну. А там вже все було по-іншому", — говорить Оля.
До тих проблем, що були у старшокласників, додались нові. Підлітки були вимушені залишати рідні міста, у них не завжди була можливість вступити в омріяний виш, більше того — у всіх спостерігався високий рівень стресу.
"Нам психологиня розповіла, що старшокласникам може бути складніше під час війни. Вони вже достатньо дорослі, щоб розуміти, що та чому відбувається. Але при цьому вони не мають автономії, важелів для того, щоб впливати на власні рішення чи своє життя. Це супер фрустрація: ти хочеш, розумієш усе, але не зовсім можеш щось із цим зробити. Багатьох підлітків війна змусила жорстко подорослішати", — говорить Оля Руда.
Тоді дівчина вирішила запропонувати підліткам те, що могла, — менторство. Уже національного масштабу.
Тоді у 10:11 вже була спільнота із кількох десятків менторів, але їх мало бути більше. "До нас подалися близько нових 80 менторів. І тут з'явилась проблема. Тих людей, що були раніше з нами, я знала. А тут були абсолютно незнайомі ментори: хто вони, з якими цілями прийшли на проєкт, який досвід хочуть передати?", — згадує засновниця 10:11.
Для тих, хто пройшов відбір, створили курс про менторство (це була весна 2022). На ньому говорили про психологію підлітків, про те, як спілкуватись зі старшокласниками, не навʼязувати власні досвіди
І тоді вже запустили набір для менті. Отримали більше 100 заявок. Але, як каже Оля, багато підлітків взагалі не розуміли, що може дати їм цей проєкт. Більшість йшли на щось нове та цікаве, але зовсім незвідане.
У липні 60 пар "ментор-менті" розпочали свою роботу. Разом вони працювали протягом трьох місяців. "Зараз уже видно, що багатьом старшокласникам це допомогло отримати більше ясності та усвідомлення по життю — знайти точку опори в собі, якісь внутрішні важелі. Можливості, на які ти можеш покладатись", — говорить Оля Руда.
Проєктна менеджерка кар'єрного порталу Happy Monday Катерина Жученя була однією із 60 менторів, які взялися до роботи в липні. Дівчині було цікаво спробувати себе в новій ролі, хоча до цього вона навіть трохи боялася працювати з підлітками (спрацьовували нав'язані суспільством стереотипи).
Перед першою зустріччю Катерина непокоїлась, що менті поставить питання, на які дівчина не матиме відповіді.
"Або що я буду давати якісь інструменти для роботи, а вони не працюватимуть. Або що ми рухатимемось кудись, а в результаті прийдемо не туди, і очікування не виправдаються. Або що менті виявиться дуже-дуже активною, а я неправильно розрахувала сили і в мене не буде ресурсу давати їй стільки часу, скільки потрібно", — розповідає Катерина Жученя.
Та жоден із цих страхів не виправдав себе. Дівчатам одразу вдалося налагодити контакт. Вони живуть в одному місті, тож мали можливість зустрічатись офлайн. Жодних складнощів у спілкуванні між ними не виникало.
Проєктна менеджерка Happy Monday говорить, що їй участь у 10:11 дала багато: підсвітились сильні та слабкі сторони і як особистості, і як менеджерки-керівниці; з'явився інтерес до нових речей (тут допомогла менті), зміцнилося переконання, що навколо багато цікавих, мудрих, свідомих старшокласників.
"Трохи прокачала навички довгострокового планування, постановки цілей, відстеження прогресу іншої людини. Краще зрозуміла, як будувати план розвитку менті відповідно до її/його запиту, а як цього робити не треба. Отримала +1 класну людину в оточенні (то я про менті), з якою можна і на каву вийти, і на культурний захід сходити, і поговорити і про робоче-професійне, і про особисте. Долучилась до спільноти супер експертів та експерток — інших менторів та менторок проєкту", — говорить Катерина Жученя.
Також за три місяці Катерина переконалась: менторство — її тема, такий формат взаємодії з іншими комфортний.
16-річна Марія Шевчик стала однією з менті національної хвилі 10:11. Дівчина живе в селі Дубове Волинської області. Коли почула про проєкт менторства, вирішила податись, бо якраз не могла визначитись із майбутньою професією. Дівчина закінчувала 10 клас та переходила в 11.
"На проєкт прийшла із професійним запитом — вступ, екзамени, вибір професії. У дитинстві хотіла бути ветеринаром, вчителем. Але я росла — змінювались і мої побажання. Мій ментор допоміг більш-менш обрати сферу, у якій хочеться працювати", — розповідає Марія.
Разом із ментором дівчина виокремила три близькі для себе сфери: педагогіка, філологія, комп'ютерні науки. І це, говорить вона, вже спрощує життя, бо раніше взагалі не мала уявлення, ким буде далі.
Але головним відкриттям для Марії стало те, що під час життя можна змінювати професії та роботу:
"У мене раніше була думка, що я вивчусь, і 35 років буду працювати на одній роботі. Але завдяки ментору мої переконання змінились. Він розповів, що я можу взятись за будь-яку справу, яка мене мотивуватиме. І це нормально".
За два роки через персональне менторство пройшло 104 підлітка. Нині починається друга національна хвиля 10:11. Разом працюватимуть 55 пар.
Зараз у 10:11 зараз нащупують свою додану вартість. До них прийшов запит на побудування програми менторства та навчання менторів для інших компаній. Оля переконана, що це в майбутньому допоможе проєкту забезпечувати себе.
А от допомогти проєкту просто — говорить Оля Руда. По-перше, можна стати його ментором чи менторкою. Але для них є критерії: вік від 20 до 30 років (щоб за досвідом були ближче до старшокласників), активність під час навчання у виші, участь у різних заходах, волонтерство та рівень англійської хоча б B2 (бо багато навчальних матеріалів у курсі є саме цією мовою).
По-друге, це фінансова допомога. Поки що 10:11 — це більше про волонтерство. За час існування проєкт отримав лише один грант: його отримала Оля як випускниця FLEX. Гроші витратили на оплату застосунків для роботи програми, оплатили мерч (людям було важливо дати щось фізичне) та організували офлайн-зустріч у Великих Мостах влітку 2021-го.
У 10:11 є свій патреон. Через нього кожен може долучитись до допомоги українським підліткам.
“Рубрика” поговорила з ендокринологинями, щоб дізнатися, як працює щитоподібна залоза, що спричиняє її захворювання і… Читати більше
“Рубрика” розповідає історію ініціативи з Маріуполя, яка рятує “пташки” українських військових, чим економить сотні тисяч… Читати більше
Робота саперів та демінерів довгий час залишатиметься актуальною для України. Вони очищають поля для фермерів,… Читати більше
Повернення військового додому — одна з найважливіших та найочікуваніших подій для кожної люблячої родини. Проте… Читати більше
23 лютого літак Сергія Рибалки, який сім років проживав у Данії, приземлився у Києві. Сергій… Читати більше
“Рубрика” поговорила з психологинею про те, як мамі підтримувати дитину, коли вона сама потребує підтримки. Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.