Смердюче болото замість чорниці: у чому проблема з джипами в Карпатах і що робити

У чому проблема?

Карпати — популярне місце для відпочинку серед українців. Розваги — різноманітні, і люди, які полюбляють чи то спокійний, чи то спортивний, чи то екстремальний відпочинок, з легкістю знаходять тут собі заняття до душі. 

Таке постійне використання території туристами не відповідає можливостям місцевих екосистем вчасно відновлюватись. Ми забагато "беремо" і майже нічого не віддаємо природі, аби зберегти її такою, якою вона є хоча б зараз. Якщо ми продовжуватимемо використовувати наші Карпати "на максимум", так, як робимо це зараз, через деякий час вони втратять свою красу.

Один з поширених нині в Карпатах видів відпочинку — джипінг. Цей вид екстремального відпочинку, як правило, являє собою кількагодинну поїздку на позашляховику гірськими маршрутами, які прокладають через дороги, туристичні тропи, річки та ліс. При цьому чим більш дикий такий маршрут, тим туристам цікавіше і тим більше емоцій вони отримують.

Такого відпочинку є в Карпатах — вдосталь. Майже у всіх туристичних локаціях ви побачите рекламу, яку можуть розміщувати просто на старому позашляховику. Сайти пропонують джипінг в Яремчі, Микуличині, Буковелі, Ворохті, Верховині — будь-де, де з'являються охочі туристи. Найбільш популярними для джиперів є Полонина Боржава, хребет Свидовець, та гора Піп Іван.

Деякі "туристичні компанії" возять охочих підкорити гори на колесах аж з Івано-Франківська. І це — проблема.

Наслідки "джипінгу" в Карпатах. Фото: przygody4x4

Павло Скірко, досвідчений турист, який по кілька разів на рік відправляється в Карпати, аби пройти черговим цікавим маршрутом чи взяти участь у туристичних змаганнях, розповідає "Рубриці":

"Уявіть собі, як виглядає сходження на гору, де ніколи не було машин: ви йдете вузькою каменистою стежкою, навколо росте трава й кущі чорниці. Ви піднімаєтесь стежкою, яка виглядає так вже сотні років.

Перший водій джипа, який буде «підкорювати» цю вершину, лише примне кущі й залишить сліди, схожі на нові стежки — він вирішить, що нічого страшного не зробив. 

Другий побачить уже існуючі сліди і вирішить, що тут можна їздити. 

Третій буде їхати в дощ і перетворить ці сліди на глибокі канави з грязюкою.

Наступного разу як будете тут йти, ви не впізнаєте це місце — на місці старої стежки буде огидне смердюче болото. На місцях крутих схилів, де вода не може накопичуватись, ви побачите слизьку глину, якою неможливо йти. 

Сліди джипів будуть по всьому схилу, тому що кожен наступний «пакарітєль» буде шукати ділянку з ще живою травою, щоб мати зчеплення з дорогою. 

Чорниці майже не лишиться, але ви не будете про неї думати, бо вас буде нудити від нестерпного запаху гниття в калюжах, які збираються на дні автомобільних колій, та від жалю за втраченою красою ваших улюблених схилів", — каже Павло про свої враження від "джипінгу".

Усі ці наслідки екстремального "підкорення" вершин на колесах він бачив на власні очі. 

Як турист, він вважає, що джипінг — це погано, і в першу чергу тому, що через це явище невелика кількість людей заради короткочасного задоволення руйнує спільний гірський простір для більшості.

"Я сам не вважаю, що маю більше право на карпатські стежки, ніж будь-хто інший, тому я завжди прагну залишати гори такими, як вони були, або кращими. Джипери залишають гори після себе невпізнаваними", — твердить Павло.

Явище, яке описав Павло — це ерозія ґрунтів, до якої призводить прохід автомобілів у горах. Особливо добре видно її наслідки на Свидовці та на Боржаві. Там можна побачити 4-5 і більше колій в ряд.

Еколог Тімур Береднічек пояснює, що чим вище в гори — тим більш відчутний негативний вплив "джипінгу" й інших антропогенних факторів, адже приполонинні ліси ростуть значно повільніше за ліси заплавні. Гірсько-лучні та лучно-буроземні ґрунти, властиві субальпійським та альпійським лукам, формуються у рази повільніше за буроземи в буковому лісі.

Проїзд джипом по гірській річці — це погано, але проїзд через високогірні озера на Свидовці — це значно гірше, адже ґрунт на висоті може відновлюватись після проїзду автомобіля сотні років. Там, де проїжджають джипи, більше вже не цвіте червона рута, білий сон, герань гірська, тирлич і інші квіти, занесені в Червону Книгу.

Ще один негативний фактор "джипінгу" — це фактор турбування. Джипери регулярно проводять свої змагання в сезон тиші, чим грубо порушують закон.

Врешті-решт, позашляховики для розваг — старі, придбані за копійки, ті, які не шкода "добити" в горах. Туристи можуть знайти в цьому навіть певну екзотику, але такі автомобілі призводять до жахливого забруднення. Масло, що підтікає, та антифриз призводять до забруднення повітря, води, ґрунтів, а тварини та рослини, яким не пощастило опинитись під колесами — гинуть.

У зонах регульованої рекреації, як і на території природних та біосферних заповідників, заповідних зон та природних урочищ законодавством дозволено рух автомобілями лише дорогами загального користування. Перелік цих доріг оновлюється кожні три роки та міститься тут. Дороги на гірських хребтах і лісові дороги, які буквально ведуть з одного нікуди в інше — не є дорогами загального користування.

А от на території національних природних парків пересування автомобілями навіть по дорогах, а також проведення змагань, перегонів, ралі, трофі-рейдів тощо з використанням механізованих транспортних заходів та моторних човнів прямо заборонено.

За порушення цих норм передбачені штрафи, які встановлює адміністрація охоронюваної природної зони. Проте працює це не завжди. Деякі джипери навіть не знають, що порушують законодавство, та викладають в соцмережі фото на джипах з вершин. З тих місць, де пересуватись автомобілями взагалі заборонено.

Фото зі сторінки Oleksandr Malyon у Facebook. "На вершині Ґимби", — підписав чоловік свій допис, не знаючи про те, що вершина Гімба, або Гемба — вершина гірського масиву Полонина Боржава, яке повністю являється заповідним урочищем. Позаду туристів — три дороги, яких взагалі не має бути на вершині.

Яке рішення?

Насправді "джипінг" існує не лише в Україні. Але "джипінг" у національних парках видається й справді "унікальною розвагою". Проте заборонити джипи в Карпатах взагалі було б неможливо, а позашляховики в горах все одно будуть потрібні.

Наприклад, добратись до найвисокогірнішого курорту України Драгробрату можна лише на позашляховику — як правило, місцеві використовують старі ГАЗи чи УАЗи. Так само туди доставляють і продукти.

Тож для того, аби зменшити антропогенне навантаження на Карпати, необхідно вигадати заміну небезпечної для довкілля розваги — для тих, хто полюбляє підкорення небезпечних і складних доріг на джипах.

"Я не маю ідей, яким чином джипінг міг би існувати в Карпатах, не руйнуючи їх для всіх. Якщо бажаєте випробувати свою машину на бездоріжжі — шукайте спеціалізований трек для цього", — радить Павло. І він має рацію.

Наприклад, у Чехії отримати яскраві враження любителям 4х4 пропонують на військових полігонах. Траси мають різний тип покриття зі складними ділянками — піщаними, болотистими чи кам'янистими, тож напрацьовувати навички екстремального водіння можна краще та безпечніше, ніж в горах.

Джипінг у Чехії на полігоні. Фото ілюстративне. Джерело: Adrop.

У Німеччині любителям оффроуду пропонують поїздки на позашляховиках між містами — це тур на декілька днів, упродовж якого учасники залишаються на ночівлю у кемпінгах. Сам тур прокладений звичайними міжміськими дорогами, в основному — ґрунтовими.

Одна з німецьких компаній, на яку ми натрапили, пропонує оффроуд тури по всій Європі, подекуди — національними парками, проте передивившись відеовізитку мандрівки нацпарком в Чорногорії, впевнюємось: проїжджають там лише ґрунтовими чи навіть асфальтованими дорогами, призначеними для автомобілів.

Уявімо ситуацію, у якій ви — турист із рюкзаком за плечима, мандруєте дивовижними й мальовничими карпатськими дорогами. І тут шум вітру в деревах та віддалене гуркотіння річки перериває звук двигуна, що потрохи наближається, і ви вже розумієте, що наступні кілька хвилин ви будете кашляти від пилу та витирати прилиплий на мокру від поту шкіру пісок.

Знаєте ви чи ні, чи має територія особливий статус (це має бути зона регульованої рекреації, природний чи біосферний заповідник, заповідна зона чи природне урочище, або ж національний парк), хутчіше діставайте телефон. На щастя, кожен автомобіль має номерний знак — знак, за яким легко визначити власника.

1. Зробіть фотографії автомобіля з геолокацією. Прослідкуйте за тим, щоб було добре видно номерний знак.
2. Коли повернетесь "у цивілізацію", направте фото із прив'язкою до місця, де ви побачили авто, до поліції. 

До речі, дізнатись про розташування охоронних зон, включаючи також заповідні урочища (на гугл мапах зазначені лише НПП, біосферні та природні заповідники), можна на цій мапі.

Хороша новина в тому, що Міндовкілля ініціює заборону "джипінгу" в заповідних зонах, і вже розробило відповідний законопроєкт. Про це стало відомо 6 жовтня, коли міністерство повідомило про цю новину.

"Пересування на джипах, ендуро-мотоциклах, квадроциклах, багі завдає значної шкоди довкіллю. Для припинення знищення довкілля у такий спосіб Міндовкілля розробило законопроєкт, який вносить зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Кодексу України про адміністративні правопорушення", — йдеться в повідомленні. 

Проєкт документа вводить заборону проїзду автомобілів по територіях об'єктів природно-заповідного фонду. Тобто не лише в нацпарках, зонах регульованої рекреації, території природних та біосферних заповідників, заповідних зон та природних урочищ, як це передбачено зараз, а й у всіх інших об'єктах ПЗФ. Тобто до переліку додаються:

• регіональні ландшафтні парки
• заказники
• пам'ятки природи
• ботанічні сади
• зоологічні парки
• дендрологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

При цьому в Міністерстві зазначили, що заборона не стосуватиметься доріг загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, а також автомобільних доріг на приватних територіях. В Міндовкілля вказали, що це допоможе захистити біорізноманіття від знищення та хімічних забруднень, шумів та вібрацій, які спричиняють автомобілі.

Законопроєкт обговорений та підтриманий представниками громадських організацій, таких як КЕКЦ, WWF-Україна, ВГО "Жива планета", Українське товариство охорони птахів, Environment People Law (EPL)/Екологія — Право — Людина (ЕПЛ), Chysto.de, Українська Природоохоронна Група — UNCG та інших. 

Попереду — процедура погодження з центральними органами влади.

↓Читайте також

Червонокнижні птахи, нові екосистеми та купа озер: як живе колишнє Оскільське водосховище через рік після руйнування

Українські річки зникають: у чому причина і що робити?