Український Колумбайн? Що робити, щоб запобігти стрілянині у школах в Україні

Кілька днів тому Україну облетіла приголомшлива новина — зранку 6 вересня в полтавській школі №11 молода дівчина влаштувала стрілянину з арбалета. Постріл у спину дістався одній з учительок, а заступниця директора закладу, яка намагалася зупинити нападницю, отримала поранення у руку.

На щастя, рани виявились не смертельними, одну педагогиню відпустили лікуватись додому, іншу залишили на кілька днів у лікарні. 19-річну Таїсію Петрову, що скоїла напад, взято під варту та оголошено підозру. За замах на вбивство їй загрожує від 10 до 15 років за ґратами або довічне ув'язнення.

Що сталося?

Спочатку дівчина розповіла правоохоронцям, що в ніч із 4 на 5 вересня їй наснилося, що вона повинна когось убити, але на суді вона озвучила вже іншу версію: дістати арбалет її змусив булінг — відомо, що підозрювана вчилась у цій школі до 5-го класу. Пізніше серед особистих речей Таїсії, яку сусіди охарактеризували як спокійну і неконфліктну людину, правоохоронці виявили спотворене фото рідного батька та особистий щоденник, у якому вона планувала підпал власної оселі та ще низку нападів, на її телефоні серед іншого містилися фотографії розчленованих тварин. 

Що насправді змусило до того нічим не примітну, окрім незвичного кольору волосся, студентку взяти арбалет та піти з ним до школи —  на це питання прокуратура чекає відповіді від слідчих та експертів. Вони мають показати, чи була підсудна у стані наркотичного або алкогольного сп'яніння, чи здорова психічно. Чи сама колись заподіяла тваринам шкоди або лише ототожнювала свій внутрішній стан із цими кривавими фото. Але вже зараз можна бути впевненим — полтавська стрілянина не залишила байдужим нікого. Соцмережі палають — батьки, вчителі і зоозахисники не приховують вкрай негативного ставлення до дівчини. 

До цього випадку в Україні вважалося, що всілякі жахи у школах із стріляниною не про нас, це про Америку і Росію. Але прецедент стався і на наших теренах. Український Колумбайн — так вже встигли охрестити цю подію у пресі.

Уся справа в булінгу?

Слово булінг, яке спливло у під час розгляду справи у Полтаві, не усіма українцями було сприйнято однозначно. Дехто вважає, що ця тактика була обрана адвокатами афектуючої Таїсії Петрової як найбільш вигідна для неї. Але хай там як, у залі суду підозрювана сказала, що з неї постійно знущалися однокласники і вчителі. Арбалет у руки взяла для того, щоб помститися. І, швидше за все, не конкретним вчителькам, а взагалі школі як установі — місцю, яке ще в дитинстві завдало їй болю. 

"Я змінила три школи, у кожній із них були елементи булінгу як з боку викладачів, так і з боку дітей. Морально тиснули, принижували, говорили, що я нікчема. Говорили, що я погана людина, і щоби зі мною не дружили, не віталися. Діти знущалися фізично або ламали речі, псували майно. Це був як порив, що ось — досить! Я була раніше на місці того, хто був жертвою. У той момент [під час нападу] я відчула, що тепер я все контролюю. Тепер я буду лякати", — розповіла в суді дівчина. Наразі Таїсія провину свою визнає і каже, що якби можна було "відмотати все назад", ніколи б цього знову не зробила.

Чи виправдовують дитячі травми стрілянину вже дорослої дівчини? Ні, її нічого не виправдовує. Але так само нічим не можна виправдати і створення передумов для подібних зривів через бездіяльність або неуважність усіх дорослих, хто знаходиться поруч із вразливою психікою дитини — батьків, рідних, вчителів.

"Діти, які постійно бачать агресію в ЗМІ, Youtube, комп'ютерних іграх, рано чи пізно можуть почати втілювати це в своє життя, — коментує сімейна психологиня, гештальт-терапевтка Катерина Вепро. — Психіка дітей зараз перенасичена різного роду інформацією, їм складно піддавати її критиці і аналізувати. Так само якщо дитина багато часу проводить у віртуальному світі за грою, їй складно ідентифікувати реальність. 

Ми не можемо забувати і про те, що в нашій країні вже 7 років йде військовий конфлікт. Агресія витає в повітрі. Діти, підлітки на це реагують. Це також одна з причин, яка може давати в розумінні дитини дозвіл на використання зброї по відношенню до ворога. Адже вчитель, однокласник також може бути для нього кривдником і ворогом. Поки що важко точно сказати, що стало причиною саме цього вчинку. Але факт звершення такого роду дій у будь-якому випадку говорить про наявність агресії та особистісні проблеми, які могли бути викликані причинами різної етіології. 

Можна сміливо припустити одне — людина, яка вчинила таке, навряд чи живе в гармонії зі своїм внутрішнім світом. Зараз нам усім важливо не узагальнено говорити про проблему, а все ж таки виявити справжні причини, які викликали у дівчини таку реакцію".

Внутрішній біль і порожнеча штовхають дітей і підлітків на різного роду асоціальні дії, руйнуючи їхню поведінку. Бажання виділитися серед однолітків може бути настільки сильним, що це може спонукати дитину на різні вчинки, в тому числі й агресивні.  

"Для дитини важливо отримати увагу, іноді не важливо, у який спосіб. Якщо подивитися на цей випадок, то ми бачимо, як суспільство і ЗМІ почали одноголосно обговорювати цю подію. Побічно дівчина отримала всеукраїнську увагу, так, антисоціальним способом, але по суті, цей запит було задоволено. Якби у її житті був дорослий, якому вона могла б довіритися, який зміг би зрозуміти і підтримати, цієї ситуації могло б і не статися".

Що робити, щоб це не повторилося?

Арбалет у полтавській школі — перший дзвіночок активного прояву юнацької агресії у воюючій країні. Це майже іграшка, його можна придбати у звичайному магазині, але немає жодної гарантії, що у наступному випадку до рук незадоволеного життям підлітка не потрапить бойова граната, трофейна незареєстрована зброя чи цілком законний батьківський нагородний пістолет. На жаль, різня в американському Колумбайні не всіма дітьми і підлітками сприймається як щось жахливе і трагічне. Крім того, діти схильні копіювати гучні випадки. "А що, так можна було?" — те, що для дорослих є смішним мемом, для підлітка може стати інструкцію до агресивних дій.

На думку Катерини Вепро, саме зараз ми можемо вжити низку заходів, які унеможливлять повторення скулшутингу в українських школах.

1. Основним завданням шкільних психологів і психологів в цілому експертка вважає потребу навчати дітей проявляти агресію екологічними способами. Агресія в будь-якому випадку зароджується в кожному з нас. Для того, щоб випустити її назовні без шкоди для себе і оточуючих, є багато способів. Спорт — один із них. Спортивні навантаження допомагають не тільки фізично розвиватися, а й гасити прояви агресії. Потрібно точно розуміти, що зароджує агресію в тій чи іншій дитині. Виходячи з цього, шукати прийнятні для соціуму способи її прояву. 
2. Для цього дорослим потрібно припинити перекладати відповідальність за дитину один на одного (скажімо, батькам — на школу, і навпаки) і вчитися ставати більш чуйними і менш байдужими. "Дитина, у якій зростає напруга, стає закритою, менше спілкується. У неї змінюється звичний спосіб життя, скорочуються соціальні зв'язки. Будь-які зміни у звичній поведінці — привід звернути на дитину увагу", — наголошує психологиня.
3. Якщо говорити про батьків, особливо про ті сім'ї, де вдома зберігається зброя, вони повинні строго виконувати умови зберігання. Не варто вчити дітей стріляти зі зброї, доки їхня психіка не сформована. Батьки повинні також контролювати свої прояви агресії і пам'ятати, що агресія породжує агресію. Якщо в сім'ї по відношенню до дитини виявляють агресію, то очевидно, що і вона буде її проявляти. В умовах виховання, де агресія є нормою, дитині складно сприймати світ інакше.
4. Психологи спільно з МНС та поліцією повинні створити інструкції для співробітників навчальних закладів, батьків і дітей. У них покроково мають бути розписані заходи, необхідні для мінімізації ризиків. 
5. Важливо провести профілактичні бесіди зі способів прояву агресії. З'ясувати у школярів, що в більшій мірі провокує агресивну поведінку, провести діагностику для виявлення вразливих дітей до антисоціальних проявів агресії. "Ця історія повинна стати уроком для нас, дорослих, щоб у майбутньому подібні ситуації не повторювалися. Дуже важливо, щоб школа була безпечним середовищем для дітей. Адже до школи вони йдуть отримувати знання, розвивати соціальні навички комунікації, але аж ніяк не побоюватися за збереження свого життя".

Які методи вже існують?

США — країна, де проблема стрільби в школах є найгострішою у світі. Щорічно тут відбуваються десятки випадків скулшутингу. Один із останніх стався в штаті Айдахо в травні цього року. Учениця шостого класу вистрілила у двох дітей і працівника школи. Озброєну дівчинку вдалося знешкодити до того, як вона встигла завдати комусь смертельних поранень. Багато років Сполучені Штати, де зброя знаходиться у вільному доступі, не можуть впоратися з проблемою масових розстрілів як у школах, так і в інших громадських місцях. Втім, керівники навчальних закладів, активісти і місцева влада змогли розробити заходи, які дозволяють знизити ризики в разі небезпеки.

• Один із радікальних методів — носіння прихованої зброї. Як мінімум в 14 американських штатах існують школи з озброєними вогнепальною зброєю вчителями. Для того, щоб носити з собою пістолет у класі, викладачі проходять спеціальні курси. Широкого застосування ця ініціатива в США поки не знайшла, але педагоги зі шкіл, що знаходяться далеко від великих міст, розповідають, що в разі надзвичайної ситуації поліція зможе дістатися до них тільки через значний час, тому носіння зброї здається їм єдиним рішенням.
• Більш традиційним заходом для боротьби з масовою стріляниною в школах вважають психологічну підтримку учнів, які перебувають у важкій ситуації. У цьому випадку основне навантаження лягає на шкільних психологів, які за допомогою тестів можуть виявити потенційну небезпеку і запобігти трагедії. Адже за статистикою, багато стрільців відчувають психологічні проблеми і ментальні розлади, але не отримують необхідної допомоги.
• Також одним із методів для протидії нападам є антитерористичні навчання в школах. За рік в одному навчальному закладі їх можуть проводити 5-6 разів. Школярі повинні дотримуватися повної тиші і слідувати вказівкам викладачів. Багато навчань проходять без попередження, і учні не знають, йдеться про реальну чи уявну атаку. Іноді при цьому співробітники шкіл грають роль нападників, стріляючи гумовими кулями. Проте багато вчителів і громадських діячів виступають проти проведення таких навчань. Як стверджують критики, ці заходи не є ефективними, а ось психологічних травм дітям вони завдають. 
• Найбільш класичним способом боротьби з масовою стріляниною в США залишається посилення охорони і контролю на вході до навчальних закладів. Національна асоціація освіти радить школам перевіряти особистість кожного, хто входить до будівлі. На двері до кабінетів і класів рекомендують ставити замки, які можна швидко замкнути в разі загрози. Знизити число жертв також дозволяють двері, які можна автоматично заблокувати з пульта охорони за виникнення надзвичайної ситуації, і камери відеоспостереження.