Законопроект «Правосуддя дружнє до дитини». Що має змінитись і коли?
Які нововведення передбачає реформа юстиції для неповнолітніх?
Фото eurochild.org
Щоб гуманізувати ставлення правової системи до дитини експертна група Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх розробляє комплексний законопроект, який має утвердити міжнародні стандарти в Україні.
На даний час законопроект містить фундаментальні норми про принципи діяльності правової системи щодо неповнолітніх у контакті з законом: підозрюваних (обвинувачених), потерпілих та свідків. У тому числі створення умов для опитування дітей, норми про відновне правосуддя, види альтернативних позасудових заходів щодо дітей різних категорій.
Передбачається запровадження на законодавчому рівні норм про єдині стандарти підготовки фахівців у сфері юстиції щодо дітей з метою надання необхідних знань не тільки про специфічні норми законодавства про юстицію щодо дітей, а й про розуміння психології дитини та її потреб.
Крім того, є намір створити мультидисциплінарні команди на різних рівнях для забезпечення координації та співробітництва суб'єктів правової системи, соціальних служб, громадськості, врегулювати питання діяльності закладів соціальної реабілітації з дітьми різних категорій.
Усі зміни мають бути спрямовані на імплементацію на законодавчому рівні базового принципу «кращих інтересів дитини» і відповідно знайти відображення на відомчому рівні.
Одночасно законопроект передбачає внесення відповідних змін до чинних кодексів і законів.
Зокрема на виконання рекомендацій для України з боку Комітету ООН з прав дитини у звіті від 21.04.2011 про впровадження відновної системи правосуддя щодо неповнолітніх передбачається, за наявності певних підстав, можливість виведення неповнолітнього із системи кримінального правосуддя на досудовій стадії на підставі договору з прокурором із застосуванням альтернативних заходів, у тому числі проходження процедури примирення з потерпілим, що має наслідком зупинення досудового розслідування і в подальшому – у разі успішного виконання умов договору – звільнення судом неповнолітнього від кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження.
Такі положення мають практичне обґрунтування, адже вже сьогодні здійснюється пілотування такого механізму на базі системи безоплатної правової допомоги, що стало можливим завдяки прийняттю спільного наказу Генерального прокурора та Міністра юстиції «Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину» від 24.01.2019 року № 172/5/10.
Крім того, вони відповідають вимогам Конвенції ООН про права дитини (стаття 40):
«3. Держави-учасниці прагнуть сприяти створенню законів, процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, обвинувачуються чи визнаються винними в його порушенні, і зокрема:
b) у випадку необхідності і бажаності вжиттю заходів щодо поводження з такими дітьми без використання судового розгляду за умов повного додержання прав людини і правових гарантій».
Відповідно допускається розгляд суддею без проведення судового засідання питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження в порядку його виведення із системи кримінального правосуддя. Суддя ж при цьому зобов'язаний у разі сумнівів щодо обґрунтованості виведення неповнолітнього із кримінального правосуддя викликати та опитати сторони, при встановленні певних обставин відмовити у звільненні неповнолітнього від кримінальної відповідальності, що тягне відновлення провадження в загальному порядку.
Водночас передбачаються гарантії дотримання процесуальних прав неповнолітнього, у тому числі роз'яснення права відмовитися від виведення із системи кримінального правосуддя, про право на судовий розгляд, про обов'язок сторони обвинувачення щодо доведення його вини тощо.
Відповідні гарантії передбачаються і для потерпілих, у тому числі щодо права на оскарження рішень прокурора і суду.
Якщо ж підстави для виведення неповнолітнього із системи кримінального правосуддя відсутні і постає питання про його засудження та призначення покарання, то у Стратегії зазначається про необхідність розширення можливості застосування до неповнолітніх покарань, не пов'язаних з ізоляцією особи, шляхом доповнення наявного переліку. Це відповідає пункту 1.5 Мінімальних стандартних правил ООН, які стосуються заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням («Токійські правила»):
«1.5. Держави-члени розробляють заходи, не пов'язані з тюремним ув'язненням, в рамках своїх правових систем з метою забезпечення інших можливостей, скорочуючи тим самим застосування тюремного ув'язнення, і з метою раціоналізації політики в області кримінальної юстиції з урахуванням необхідності дотримання прав людини, вимог соціальної справедливості і потреб правопорушника щодо повернення до нормального життя у суспільстві.»
Варто мати на увазі, що минулого року із числа засуджених неповнолітніх було призначено позбавлення волі 9,2 %, звільнено від такого ж покарання з іспитовим строком 52,6 %. Така ситуація викликана не тільки тяжкістю вчинених неповнолітніми злочинів, а й відсутністю в багатьох нормах Кримінального кодексу України альтернативи такому покаранню для неповнолітніх.
Тому в якості альтернативи позбавленню волі пропонується новий вид покарання для неповнолітніх – домашнє обмеження, яке полягає у покладенні обов'язку на неповнолітнього перебувати за місцем його проживання у визначений судом час доби і поєднується із застосуванням до неповнолітнього пробаційних програм. Це має підвищити ефективність ресоціалізації засуджених неповнолітніх.
Чинне законодавство передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, що стосується і неповнолітніх й карається виправними роботами або арештом, які не призначаються неповнолітнім віком до 16 років, або обмеженням волі, яке взагалі не можна призначати неповнолітнім.
Ураховуючи також, що для неповнолітніх нове притягнення до кримінальної відповідальності і нова судимість сприяють їх додатковій стигматизації, пропонується замість цього заміна судом невідбутої частини покарання на більш суворе.
У Стратегії констатуються зауваження міжнародної спільноти щодо наявності в чинному національному законодавстві норм про фактичне притягнення до кримінальної відповідальності дітей, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, у тому числі з їх направленням для виправлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків (школи, училища соціальної реабілітації).
Тому пропонується новий порядок вжиття позасудових заходів до особи, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, замість нинішнього судового розгляду кримінального провадження і призначення судом примусових заходів виховного характеру.
Після закінчення розслідування і закриття кримінального провадження у зв'язку з недосягненням віку кримінальної відповідальності до таких дітей мають застосовуватися позасудові заходи, спрямовані на їх соціальну реабілітацію.
Більше того, вже сьогодні ми розглядаємо питання альтернатив чинним закладам соціальної реабілітації – створення спеціальних центрів, які будуть працювати для забезпечення ефективного виправлення таких дітей.
Важливим є удосконалення положень і адміністративного законодавства.
Як відомо, через застарілість своїх норм Кодекс України про адміністративні правопорушення не забезпечує ефективного захисту прав дітей, які є учасниками адміністративних правопорушень. Саме тому пропонується доповнити його відсутніми на даний час нормами про презумпцію невинуватості, про тримання неповнолітнього окремо від дорослих при адміністративному затриманні, про право відводу судді чи іншого органу, про право особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ставити запитання свідкам, відмовитися давати пояснення, про обов'язкову участь захисника та законного представника неповнолітнього, обов'язок суду в разі відсутності у неповнолітнього захисника забезпечити надання безоплатної правової допомоги.
Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, передбачається доповнити новими альтернативними адміністративним стягненням заходами – зобов'язання взяти участь в освітніх, культурних та спортивних заходах (відвідування лекцій, тренінгів, курсів тощо), спрямованих на виправлення неповнолітнього, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
У реалізації цих новацій, які мають зробити правосуддя не мечем «сліпої Феміди», а дійсно дружнім до дитини, важливим є не тільки їх адвокація на державному рівні, а й проведення широкої інформаційної компанії за участю активної частини громадськості, яка прагне бачити наших дітей благополучними, правосвідомими, морально стійкими членами нашого суспільства.
Попереду – амбітні цілі та клопітка праця тих, хто кожен день працює над забезпеченням прав дитини та створенням умов для їх найкращої реалізації. Поряд з цим ми повинні пам'ятати, що реформа юстиції для дітей – реформа, яка повинна творитися великою командою. Її сьогоднішні і майбутні результати – результат праці кожного, хто працює з нами.
