Горів один із найбільших біосферних заповідників України: що можна вдіяти, аби зберегти екосистеми?

З першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну біосферний заповідник Асканія-Нова у Херсонській області перебуває в окупації.

З жовтня минулого року на території заповідника дислокується російська військова техніка і збройні формування, особовий склад, споруджуються фортифікації, а ще постійно пролітає авіація — для повітряного простору над подібними установами така активність суворо заборонена. Усе це створювало і продовжує створювати величезний фактор стресу для тварин та, звичайно, унеможливлює нормальну роботу природоохоронної установи.

Проте, попри окупацію, перші 13 місяців війни заповіднику вдавалося функціонувати як українській установі. Керівництво не пішло на угоди з росіянами, а заповідний степ, колекції тварин зоопарку та насадження дендропарку були збережені

У чому проблема тепер?

20 березня 2023 року окупаційна "влада" призначила власну адміністрацію та встановила фактичний контроль над Асканією-Новою. Відтоді ризиків для Асканії стало набагато більше, оскільки не залишилось реальних важелів впливу на перебіг подій в установі та процеси життєзабезпечення колекцій в українському нормативно-правовому полі.

За повідомленням "Української природоохоронної групи" (УПГ), нових загроз додали серпнево-вересневі пожежі. Під час останньої, яка виникла 1 вересня через удар блискавки, згоріло 1790 гектар заповідного степу — про це свідчать дані супутникових знімків. Ця пожежа поки стала найбільшою, що відбулись у заповіднику за час окупації.

Відповідальність за наслідки пожежі та завдані збитки екосистемі заповідного степу цілком лежить на окупаційній адміністрації. Українська адміністрація заповідника на своїй офіційній сторінці у Facebook коментує:

"Хоча остання пожежа викликана через удар блискавки, її поширенню міг запобігти достатній протипожежний прокіс, шириною у 200 м, передбачений протипожежними заходами (фактично, прокошено смугу шириною всього 100 м). Попередня пожежа у Великому Чапельському поді, за свідченням очевидців, спричинена запуском ракети військовою авіацією рф над заповідною територією, хоча окупаційна адміністрація оперативно відзвітувала про «знайдені уламки невідомої артилерійської системи» українського походження…"

На сторінці заповідника у Facebook повідомили, що пожежа, яка сталася 1 вересня — вже сьома, яка виникла в Асканії-Нові з моменту повномасштабного вторгнення рф.

Проте до цього в ЗМІ активно ширилась новина про 7 тисяч гектарів згорілої землі — дезінформацію поширила пресслужба Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Насправді сумарно за період окупації вогонь знищив понад 3500 гектарів заповідника — це більше, ніж десята частина всієї його площі. Цю цифру назвали в Український природоохоронній групі, підтвердили в самому заповіднику, а згодом в особистій розмові з "Рубрикою" повторив й сам Віктор Шаповал, чинний директор Асканії-Нови.

Засмучує той факт, що більша частина згарищ — 2208,62 га — землі заповідної зони, де зростають формації рослинності, занесені до Зеленої книги України (це аналог Червоної книги, проте містить дані не про конкретні рослини, а про цілі угрупування). 

"Пожежі у буферній зоні та зоні антропогенних ландшафтів відбувалися в агроценозах – це забур'янені перелоги та стерня сільгоспкультур, — розповідають в заповіднику. — Натомість усі згорілі площі в межах заповідної зони сталися саме в степових біотопах, які є головною природною цінністю Асканії-Нови та еталоном типчаково-ковилових степів причорноморського регіону".

Постраждали абсолютно заповідні ділянки, що охороняються вже впродовж століття: "Стара", що охороняється з 1898 року та "Успенівка", яка під охороною з 1927-го. Крім того, вся ця територія входить до складу Смарагдової мережі України, має Сертифікат ЮНЕСКО в рамках Програми "Людина і біосфера".

Не менш жахливий наслідок — вогонь вразив Великий Чапельський під. Саме на цій ділянці, що навесні періодично заповнюється талими водами, зареєстрований найвищий показник різноманітності квіткових рослин у заповіднику. Територія настільки цінна, що була включена до водно-болотних угідь міжнародного значення та охороняється за Рамсарською конвенцією, а також включена до спеціальної Резолюції Бернської конвенції як новий тип біотопів. 

"З огляду на дати останніх масштабних пожеж (кінець вегетаційного сезону), більшість однорічних рослин уже завершили вегетацію, значна частина багаторічних, зокрема рідкісні ефемероїди (тюльпани Геснера, скіфський), перебували у стані напівспокою. Окрім того, домінуючі види ковил, занесені до Червоної книги України, не були знищені, а лише втратили надземну частину", — каже директор заповідника.

За словами Віктора Шаповала, проблема вигорання рослинності — не найбільша проблема, яку несуть за собою пожежі. Зокрема, пожежі у Великому Чапельському поді несуть великі ризики для копитних. Саме тут утримується колекція тварин, що має статус Національного надбання України:

"Територія загороджена, і в разі її повного тотального вигорання, тварини не матимуть змогу для виходу і переміщень у безпечну зону", — каже Шаповал.

Від масштабних пожеж страждає й ентомофауна (види комах), яка не має змоги активно та завчасно уникати небезпечних ділянок, на відміну від птахів чи ссавців. Саме ця фауністична група страждає найбільше. 

Велику шкоду завдають фортифікаційні спорудження, траншеї, вирви від вибухів й інші дії військових, які порушують ґрунтовий покрив та створюють белігеративні ландшафти (тобто ландшафти, створені внаслідок воєнних дій).

"Це те, що дійсно руйнує степ. Якщо не назавжди, то на десятиліття", — каже Шаповал.

Яке рішення?

"Насправді для степової екосистеми пожежа — це не катастрофа, коли не вигорає весь цілісний масив", — коментує питання про небезпеку пожеж для екосистем заповідника Віктор Шаповал. 

За його словами, пожежі — природне явище, яке в степах трапляється відносно часто. Вони можуть бути спричинені ударом блискавки, і степова екосистема до цього загалом адаптована. По-перше, під час пожежі пошкоджується лише наземна частина рослин, і багаторічні види можуть відновитися з підземних органів. По-друге, у ґрунті залишається банк насіння, який дає змогу рослинам продовжити існувати на території.

Тож і відновлювати цю рослинність спеціально — за наступного сприятливого перебігу подій немає потреби.

"За великим рахунком, відновлення буде мати спонтанний характер. Насправді і в доокупаційний період Асканія зазнала багатьох пожеж, і рослинність мала змогу відновлюватись", — дає надію Шаповал.

Точні строки для відновлення назвати поки що неможливо — все залежить від безлічі факторів та їх взаємодії, проте в будь-якому випадку — рослинність відновиться. Детальну інформацію про напрямок та динаміку змін можна буде отримати лише наступного року, після поновлення вегетації.

Що потрібно робити зараз?

Інформацію збирають дистанційно, за допомогою супутникових знімків, адже в заповіднику не залишилось спеціалістів, які могли б провести безпосередні візуальні обстеження згарищ. 

І хоча частина персоналу установи досі залишається на непідконтрольній території, більшість цих людей Віктор Шаповал називає заручниками ситуації:

"Окупаційна адміністрація попереджає цих людей про достатньо жорсткі санкції за передачу будь-якої інформації. Проте ми розуміємо загальну картину і перебіг подій в установі. Частину даних отримуємо засобами дистанційного моніторингу (як у випадку з пожежами, викошуванням тощо). Тим часом окупаційна адміністрація, намагаючись імітувати певні позитивні зрушення, сама публікує новини", — розповідає Шаповал. 

Тим співробітникам біосферного заповідника, які можуть виконувати свої робочі функції дистанційно й перебувають на підконтрольній території, виплачується заробітна плата, установа отримує бюджетні асигнування по захищених статтях видатків. Деяким співробітникам активно допомагає громадська організація "Українська природоохоронна група" — з весни 2023 року вона надає їм матеріальну підтримку.

Тож допомогти Асканії-Нові поки що можна лиш в один спосіб — донатами. На армію, аби пришвидшити деокупацію, та на сайті УПГ. 

Ще один спосіб допомогти Асканії — взяти участь в інших ініціативах. Наприклад, у благодійних ярмарках, які організовують вчені, щоб зібрати кошти для своїх колег.