Порошенко VS Нацкорпус. Чого слід очікувати?

З чого почалося загострення? 

25 лютого журналісти антикорупційних та інформаційних проектів, об'єднаних під назвою «Bihus.info», почали свій «серіал» про розкрадання можновладцями коштів в оборонній галузі. Більше того, до справи безпосередньо причетні наближені до президента особи. Мова йде, зокрема, про Ігоря Гладковського, сина Олега Гладковського – екс-заступника секретаря Ради безпеки та оборони. Також у списку фігурантів справ опинилися керівник ТОВ «Оптимумспецдеталь» Андрій Рогоза та нинішній голова «Укроборонпрому» Павло Букін.

У журналістському розслідуваннівиявили, що державні підприємства «Укроборонпрому» закуповували деталі в підставних фірм за цінами, що перевищують ринкові в рази. 4 березня Петро Порошенко підписав указ про звільнення Ігоря Гладковського, а також зняття з посади голови Міжвідомчої комісії з  політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. З посад були усунені голови «Харківського конструкторського бюро машинобудування імені Морозова» та «Ізюмського приладобудівного заводу».

Однак попри те, що відповідні справи розглядають і НАБУ, і САП, і Генпрокуратура (і за твердженням Юрія Луценко, досить успішно. Мовляв, до суду на момент публікації розслідування вже було направлено 111 обвинувальних актів і засуджено 77 посадовців), діями нинішнього президента, частина оточення якого опинилася в центрі скандалу, незадоволені націоналістичні політичні сили.

Тур президента містами України. Як сталися сутички?

Отже, що ж було далі. 9 березня на майдані Незалежності, а потім – біля стін Адміністрації Президента відбулися протести, організовані партією «Національний корпус», за участю представників «Національних дружин» (організація, афілійована з «азовським рухом» та Нацкорпусом як таким). Обурення через скандал з розкраданням в оборонці (у першу чергу, спрямоване на адресу президента) переросло в силове протистояння з поліцією.

В той же день Нацдружини влаштували акцію в Черкасах, куди президент завітав для вшанування 205-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка. Представники націоналістичних рухів намагалися потрапити на сцену, де виступав Порошенко, однак дорогу їм загородила поліція. Якщо в Києві внаслідок сутичок постраждали 3 правоохоронців, то в Черкасах – 22 (серед яких був начальник поліції області Валерій Лютий). На ситуацію як пропрезидентські сили, так і представники МВС відреагували з одностайною критикою. Аваков заявив, що «агресивно налаштовані юнаки хотіли «хардкору», а не справедливості і законності», а за версією БПП, за цими акціями «стоять проросійські реваншисти та олігархи-втікачі».«Національний корпус» та «Національні дружини» свої дії ж пояснюють необхідністю встановити порядок та відновити прозорість у здійсненні державних закупівель в оборонній галузі.

Ще одне зіткнення відбулося в Житомирі, куди 11 березня прибув Петро Порошенко. Представники націоналістичних сил зустріли його з вигуками «ганьба» та закликами посадити до в'язниці винних у розкраданнях в оборонному комплексі. Цього разу обійшлося без постраждалих і травмованих, однак активісти пообіцяли, що продовжуватимуть свої мітинги. Під час виступу Порошенко заявив, що крім зовнішнього ворога, існує ще й внутрішній фронт, на якому також вдасться досягти успіху за умови єдності зусиль.

Надалі ситуація повторилася в Чернігові. Із аналогічними закликами (як-от «Свинарчуків за грати!») представники «дружин» та «Нацкорпусу» приїхали на виступ президента в Чернігові. Цього разу також обійшлося без сутичок, але не без моментів «на межі фолу». Порошенко, всупереч застереженням держохорони, пройшов крізь натовп «Нацкорпусу».

16 березня, як оголосили націоналістичні спільноти, вони вийдуть з ідентичними лозунгами на майдан Незалежності в Києві. Акція буде присвячена боротьбі з корупцією, зокрема, і в оборонному секторі. Кінцевий пункт маршу речники політичної партії не розголошують.

А що робитиме «Нацкорпус» та «Дружини» під час виборів?

Як зауважують самі лідери «Національних дружин» (організація вже офіційно зареєстрована на виборах у якості спостерігачів)– вони готові навіть застосовувати силові засоби у випадку, якщо спостерігатимуть порушення на дільницях і бездіяльність правоохоронних органів.

Цікавий факт: ЦВК уже зареєструвало рекордну кількість громадських організацій спостерігачами на виборах Президента України (139, для порівняння – у 2014 році їх було 10). Враховуючи, що громадська організація мати по два офіційних спостерігача на кожній виборчій дільниці, уявіть собі їх потенційну кількість у день голосування.

Готовість радикально налаштованих патріотів установлювати «справедливість», не перебираючи засобами, викликає побоювання. На заяву швидко відгукнулися в МВС, де нагадали, що монополія на подібні заходи належить виключно представникам правоохоронних органів.

Кому ж це вигідно? Версії та думки

Хоча в засудженні застосування насильства при проведенні демонстрацій солідарність проявили і прибічники, і опоненти діючої влади, переконання, що активність «Нацкорпусу» та «Національний дружин» є спланованою акцією з дестабілізації ситуації перед виборами, усе ж виникає. Політичний експерт Олександр Палій вважає, що вимоги націоналістів абсолютно не виконувані в короткий проміжок часу, а тому потреба «лише поспілкуватися з президентом і запитати в нього стосовно справи з оборонкою» – штучна та надумана. Мовляв, їм не потрібен політичний діалог, а радше – привід для демонстрації сили. З іншого боку, як зауважує політексперт Віктор Безпалько, позаяк кожне парамілітаризоване угрупування в Україні є предметом змагання для влади і силових структур, не варто відкидати думку, що нинішній очільник МВС Арсен Аваков (який вважається досить близьким союзником основного конкурента для Порошенка – Юлії Тимошенко) міг за допомогою «благородного гніву» активістів спробувати відібрати політичні очки на користь іншого кандидата. Попри те, що сам міністр у соцмережах закликав «не розкручувати спіраль ненависті», це не відміняє теоретичну можливість такого сценарію подій. У будь-якому випадку, націоналістичні сили поки що не мають критичного рівня підтримки серед населення, хоча все частіше висувають лідерські гасла. Можливо, вони спробують власні сили у парламентських виборах, що відбудуться восени. В будь-якому випадку, зростання активності націоналістичних рухів – те явище українського політичного ландшафту, яке слід брати до уваги.