Сервісна революція у громадах: де і як працюватимуть помічники ветеранів?

У чому проблема?

Українські ветерани, що повертаються з фронту назад у цивільне життя, потребують допомоги й підтримки. Але знайти поміч в реадаптації до життя "до", пошуку роботи, налагодження нових зв'язків і контактів, нового режиму й рутини — не так просто. Допомоги потребуватимуть і сім'ї українських бійців, що повернулися додому. Усім їм потрібне буде "місце сили" — комплексне рішення, до якого можна буде звернутися чи не по всіх питаннях налагодження нового життя.

Яке рішення?

Уже зараз у Вінницькій, Дніпропетровській, Миколаївській і Львівській областях запустили пілотний проєкт сервісу "Помічник ветерана". Наразі проєкт — експеримент, але новація, запропонована ним — сервісні офіси у справах ветеранів як осередки діяльності згаданих помічників та "місця сили" ветеранських спільнот — може з'явитися практично повсюдно за результатами "пілоту". У найближчі пів року модель системи помічників ветеранів, над якою працює Мінветеранів разом із партнерами, має набути чітких контурів. Наразі ж ініціатива пройде перевірку практикою — і так буде обрано чіткий вектор подальшого розвитку.

Про те, які саме послуги надаватимуть помічники ветерана, "Рубрика" вже розповідала тут. А проте залишається запитання — як саме функціонуватимуть осередки помічників? Розповідаємо далі.

Як це працює?

Саме зараз, "у полях", себто громадах означених регіонів, у практичних потугах організаційної та управлінської творчості формується прообраз, чи то прототип згаданого раніше ветеранського "місця сили". Очевидно, що дуже жорстких рамок тут не буде, адже громади зможуть організовувати такі офіси у доступних комунальних неприбуткових підприємствах на кшталт медзакладів, також помічники матимуть "виїзні" віддалені робочі місця. Крім того, ці офіси зможуть створювати спільно кілька ОТГ відповідно до закону "Про співробітництво територіальних громад".

Проте громади, та й ветерани і їхні родини, вже зараз потребують певної ясності й розуміння, що ж являтиме собою цей офіс допомоги, як і де, коштом чого він функціонуватиме.

Найголовніше, що треба знати — сервісні офіси локалізують у центрах громад, а організацію їхньої роботи та забезпечення належної матеріальної бази покладено на органи місцевого самоврядування. Вони ж призначають керівників офісів за погодженням з Мінветеранів та контролюють на місці їхню діяльність. Профільне відомство рекомендує створювати ці осередки в уже наявних неприбуткових підприємствах коштом внутрішнього перерозподілу обов'язків та штатної чисельності. Що цілком логічно і прагматично.

На час експерименту робота офісів помічників ветерана матиме трирівневе фінансування: з державного й місцевого бюджетів, а також із залученням ресурсів партнерів з розвитку. Вже прораховано, що один помічник зможе надавати професійну підтримку не більше, як 100 клієнтам. Щонайбільше ж в окремому сервісному офісі працюватиме 20 таких фахівців. Протягом дня помічник має надати максимум 20 послуг, щоб отримати 16 тис. гривень платні на місяць. Послуги можна надавати як наживо, так і дистанційно.

Допомогти розібратися в перипетіях такої модернізації сервісної складової у громадах ми попросили директорку Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Мінветеранів Світлану Березіну.

Вона зауважує: є три варіанти бази створення сервісних офісів. Перший і найприйнятніший для громад – комунальне неприбуткове підприємство.

Механізм тут такий. Приміром, обирається діюча некомерційна установа, що надає медичні чи інші послуги з укомплектованим штатом. Щоб у межах пілоту вона могла обслуговувати ветеранів, в її установчі документи вносять зміни, додаючи нові функції. Вносять зміни у штатний розпис і, наприклад, передбачають 5 додаткових посад, які поки що називатимуться "консультантами", оскільки в Україні ще немає такої окремої спеціальності, як "фахівець з супроводу ветерана". От вони й виконуватимуть функціонал помічника ветерана, який фінансує держбюджет.

Керівником сервісного офісу водночас стає очільник підприємства, або його заступник, під егідою якого працюватимуть помічники ветерана. Посадові "скіли" керівників у контексті нового функціоналу вдосконалять під час дводенного онлайн-навчання.

"Офіс розташовуватиметься у приміщеннях підприємства. Проте ми не заохочуватимемо саме кабінетний варіант роботи помічника. Він має уособлювати інший тип сервісу — проактивний. Тобто, вони постійно перебуватимуть у ЦНАПах, ТЦК та СП, медзакладах, при адміністраціях громад. Йдеться про присутність у локаціях, де є найбільший потік цільової аудиторії. Ми вже запитували у громад, де вони бачать такі от виїзні робочі місця помічників ветерана. І в кожному випадку вказували свій найоптимальніший варіант. У цьому ж контексті ще торік восени ми почали співпрацю з Міноборони та Генштабом ЗСУ й отримали дозвіл, щоб помічники ветерана могли перебувати й у ТЦК та СП, аби організувати там виїзне робоче місце», — розповіла Світлана Березіна.

Звісно, деякі громади можуть виділити окремі кабінети з меблями та навіть оргтехнікою. Проте такого може й не бути, і представництво офісу, особливо якщо йдеться про невеличку громаду, мігруватиме разом із помічником ветерана, що ніяк не позначиться на його спроможності допомагати підопічним.

Головне, що помічників забезпечать службовими планшетами з необхідною інформацією про клієнтів і надавані послуги. Також за допомогою гаджетів триматиметься зв'язок з Мінветеранів, зокрема, канали звітності та статистики. Світлана Березіна розповідає, що ними всіх помічників ветерана (вони якраз закінчать навчання) планують забезпечити до кінця літа. Розробка спеціального програмного забезпечення для них ще триває. Наскільки це буде ефективно і зручно, покажуть результати "пілоту" й відповіді клієнтів в опитувальниках щодо надання сервісу. Для якісного фідбеку планується створити до кінця року відповідний цифровий інструмент: свої реакції отримувачі послуг зможуть залишати в е-кабінеті помічника ветерана.

"Помічники як опрацьовуватимуть звернення, так і самі виходитимуть на зв'язок з ветеранами та їхніми сім'ями. Адже колишній захисник може певний час перебувати вдома, наприклад, у складному психологічному стані, й не перейматиметься своєю подальшою долею. Для цього у громадах слід створювати осередки ком'юніті, де ветерани знаходили б розуміння, спілкування й розраду. Це як точка докладання зусиль з реінтеграції. Є великі сподівання, що в ролі модераторів і навіть лідерів таких спільнот можуть ставати помічники ветерана. Вони експериментуватимуть зі своїм місцем роботи та способами комунікації з ветеранською спільнотою, щоби зрештою обирати найоптимальніші, найзручніші", — пояснює очільниця директорату Мінветеранів.

Другий варіант організації сервісного офісу не передбачає фінансування з держбюджету, але простий для громад — це бюджетування з локальних ресурсів. Механізм тотожний першому способу, але вже послуги помічника оплачують з місцевого бюджету. Деякі успішні економічно ОТГ можуть так утримувати й кількох помічників. Третій варіант — коштом донорів. Цей варіант, як запевнили в Мінверетанів, лише опрацьовують. Попередньо, є міжнародні партнерські організації, що могли б долучитися до розбудови ветеранського сервісу, приміром, на грантових засадах. Так само не відкидають тут і практичну участь окремих держав.

У Мінветеранів упродовж перших днів роботи конкурсного відбору в корпус помічників ветерана відчули зацікавленість громад у пілотному проєкті. Від їхньої мотивації та роботи на результат, активності, бажання надавати зворотний зв'язок, залежить чи вдасться сформувати працездатну модель, яка функціонуватиме в масштабі країни з наступного року. Адже очевидно, який виклик прийде із завершенням воєнних дій і масовим поверненням воїнів додому. Поки є час, слід створити дієвий інструмент та правильно навчитися ним користуватися.

У Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування "Українська асоціація районних та обласних рад" підтримують ініціативу Мінветеранів з розбудови офісів помічників ветеранів, уклавши з відомством меморандум про співпрацю.

Там зауважують, що успішна інтеграція захисників та захисниць у цивільне життя є одним з найголовніших викликів суспільству. І профільне відомство самотужки не впорається з ним повноцінно. Тут мають об'єднатися як центральна влада, місцеве самоврядування всіх рівнів, так і громадські організації й небайдужі люди.

"Ситуація на землі підкаже, кого краще підбирати у корпус помічників ветерана. Не кожен готовий на роботу, що вимагає чималого терпіння, співчуття, розуміння специфіки, в якій перебувають ветеран та його родина, і навіть мудрості. На рівні громад слід визначити всі плюси й мінуси ініціативи Мінветеранів на етапі експерименту. Це наше спільне завдання і вчитися нема в кого, бо, попри світову практику, у нас унікальна з огляду на масштаби ситуація. Ми приречені знайти дієвий механізм соцзахисту, лікування й реабілітації нашого воїнства, його працевлаштування, повернення у соціум та трудові колективи", — наголошує президент Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування "Українська асоціація районних та обласних рад" Сергій Чернов.

Він зазначив, що окремі громади, особливо в селах, не зможуть самотужки організувати ветеранський офіс не стільки через брак фінансових ресурсів, скільки через брак відповідних фахівців. Тут, на думку Сергія Чернова, доречним є об'єднання зусиль на районному рівні, залучивши норму про співробітництво ОТГ та потенціал місцевого депутатського корпусу й військових адміністрацій. Пан Сергій також висловив впевненість, що конструктивну роль може відіграти фокусування саме на інтеграції ветеранів через працевлаштування й загалом різні форми зайнятості.

"Разом із Мінветеранів і Міносвіти працюємо, щоб у професійних коледжах, де готують фахівців робітничих спеціальностей, які під час відновлення країни будуть дуже затребувані, навчати демобілізованих у пріоритетному порядку. Є кілька напрямків. Так, після завершення війни особливо актуалізується тема розмінування — тут на десятиліття роботи. Й ми наразі вже співпрацюємо з ДСНС та Міноборони аби саперів, які виходять з військової служби, стають ветеранами, залучали на професійній основі до гуманітарного розмінування. Це вже готові фахівці, яких потребуватимуть всі без винятку території, що зазнали ворожих обстрілів. Адже, поки земля замінована, вона непридатна для повернення в економічне і соціальне життя й повністю закрита для будь-якої активності та інвестицій. Такий спосіб працевлаштування теж є можливим сценарієм для багатьох наших захисників", — пропонує президент Всеукраїнської асоціації.

На його переконання, громади не можна залишати на самоті в питаннях взаємовідносин з ветеранами. Адже є великі міста на кшталт Києва, Харкова чи Львова з їхніми фінансовими, кадровими, освітніми й іншими спроможностями, але є й величезна кількість громад, здебільшого сільських, з кардинально гіршими можливостями. А втім, послугу із супроводу ветерана скрізь потрібно надати у повному обсязі та якісно. 

"В контексті пільг слід чесно сказати, що ми заручники політичного популізму попереднього часу, де декларовані можливості часто нереалізовані практично. Якщо говоримо про ветеранів і водночас розвиток громад, тут слід створювати інструменти розвитку та самозабезпечення. Ветеранам потрібні не подачки, а спеціальні умови для кредитів на бізнес та житло, на перепідготовку, лізингові схеми. Набір інструментів може бути великим, особливо якщо залучити іноземні компанії та світовий досвід. Але ветерана не потрібно принижувати подачкою (декларованою пільгою) й виховувати ще одне покоління в парадигмі споживацького патерналізму проїдання. Буде найгірше, якщо ми повторимо помилки минулої практики й десятиліття загравань з електоратом. Маємо вже зараз формувати умови для тих сотень тисяч ветеранів, хто справді може бути активним і працею здатний забезпечувати краще життя собі та громаді", — аргументує свою позицію Сергій Чернов.

Рано чи пізно, а ідеї своєрідного плану Маршалла для України набудуть свого практичного наповнення. І під ресурси партнерів потрібні будуть працьовиті українські руки й світлі голови, бо ніхто за нас не збудує успішну країну. Тому найкращий варіант інтеграції наших людей, які вийдуть з окопів — залучення в економіку та розвиток держави. І саме в громадах модераторами такого процесу можуть бути й помічники ветеранів.

Автор: Геннадій Карпюк

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів