Війна вбиває не лише людей: як в Україні назавжди зникають місцеві рослини, а на їх місці з’являються отруйні

У чому проблема?

Міжнародний портал Living planet index надає статистику зі зникнення біорізноманіття: за період з 1970 до 2016 року кількість популяцій зменшилась на 68%, в інших дослідженнях вчені фіксують початок шостого вимирання та кажуть про зникнення 70% видів живих істот. Погодьтеся, дані невтішні. 

Щоб не панікувати, вчимося читати статистику правильно 

Проте науковці радять не панікувати та вчитись читати статистику правильно. Щоб краще розуміти, що до чого, "Рубрика" звернулась до еколога, працівника Інституту зоології НАН України та керівника громадської організації "Українська природоохоронна група" Олексія Василюка. 

"Потрібно розуміти, що такі статистики — це "середньопотолочні" дані, — починає роз'яснювати науковець. — З одного боку, біологи говорять, що ми встигли описати максимум 10% життя на землі, а тут раптом хтось каже, що зникло 70% видів. Звісно, життя на Землі стрімко вимирає, але я не розумію, як можна оперувати конкретними цифрами, якщо ми взагалі не знаємо, скільки у нас є видів на планеті?"

За словами Василюка, оперувати такими цифрами — не дуже чесно. Є живі організми, які живуть глибоко під землею, які ще ніхто практично не вивчав, є ґрунтова фауна, там будуть десятки  тисяч особин різних дрібних організмів в кожній пригоршні грунту: найпростіших бактерій та й більших організмів, таких як ґрунтові кліщі, дрібні черви, які формують ґрунт. Це десятки тисяч істот, і, звичайно, ніхто не може сказати, скільки на планеті їх є видів. 

"Це було б нерозумно, — говорить учений. — Такою інформацією на 100% не володіє ніхто, але Living planet index і не говорять про такі не вивчені групи, а намагаються подати ці дані більш об'єктивно. Вони говорять про великих тварин, яких більш-менш зрозуміло скільки є видів. Погодьтеся, велика рідкість у наш час знайти новий вид хижаків або копитних — це велика рідкість! Тож цифри про зникнення кількості ссавців — це вже більш реалістичні дані. Є велика статистика, що демонструє, на скільки відсотків зменшилась чисельність ссавців, ця цифра реально велика. Але мова йде не про кількість видів, а про чисельність особин, і  стосується вона лише ссавців".

Тож якщо в якійсь науковій статті заявлено, що чисельність ссавців зменшилася на 60%, може виникнути непорозуміння через неправильний переклад, і от ми вже маємо заголовки про зникнення 60% видів тварин взагалі. Такі заяви були б голослівними, проте причина для тривожності все одно залишається: ми насправді щороку втрачаємо дуже велику кількість тварин та рослин. Вчені вже фіксують початок шостого вимирання, і на "Рубриці" ми вже писали про те, що війна значно пришвидшує цей процес.

Проте ми вирішили зануритися в тему ще трохи глибше і дізнались, що місце, де зникають старі види — не залишається зовсім пустим. Вигорілі та обстріляні артилерією поля, забруднені хімікатами від війни ґрунти та водойми заселяють агресивні види рослин, які не лише не притаманні нашому довкіллю, але ще й є дуже й дуже небезпечними. 

Північноамериканський пейзаж у передмістях України

На кожному континенті з'являються види, перенесені людиною з інших материків. Їх називають інтродуцентами або вселенцями. Деякі з них проявляють дуже агресивні властивості, і будь-яку пошкоджену територію займають успішніше, ніж наші місцеві види. Найбільш відомий з таких видів в Україні — амброзія, від алергії на яку страждають сотні людей:

"Усі вони, як правило, ростуть вздовж доріг. Там, де є вихлопи, пригнічена наша рослинність, ці види успішніше займають нові площі", — говорить Василюк. 

Ще одна рослина, знайома всім — борщівник Сосновського, який ви неодмінно бачили на узбіччях, біля лісосмуг та річок. Це небезпечна для людини рослина, від контакту з якою можна навіть померти, якщо її необережно торкатися або впасти в кущі борщівника. 

Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки, які під час контакту зі шкірою викликають малопомітне подразнення, як від кропиви, але під дією сонячного світла, яке має ультрафіолетове випромінювання, в сокові активуються токсичні властивості, підвищуючи чутливість шкіри до ультрафіолету в сотні разів. 

Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. У перші кілька діб вони схожі на термічні: на шкірі виникає почервоніння та водянисті пухирі. Небезпека є також у тому, що такі опіки з'являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, що б могло попередити подальший контакт з рослиною, а через 1-2 дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. 

Знайомий всім і золотарник канадський. Ним зайняті майже всі узбіччя позаміських доріг. Ця рослина не характерна для України, вони рухається до нас з півночі, з території Білорусі. Олексій Василюк звертає увагу:

"Вони навіть намагалися боротися з золотарником на державному рівні, але щось не дуже переконливо, і це їм не вдалося. Там величезна кількість території повністю заростає цією рослиною".

Також зараз дуже активно поширюється центральною Україною сирійський ваточник (або ваточник звичайний). Небезпека в тому, ця агресивна рослина, на відміну від інших, не боїться вогню:

"Якщо наші види гинуть від вигорання, то цим стає краще. Люди палять траву десь там у селах, наші рослини гинуть,а  ці не гинуть. Так само американські деревні рослини, клени і псевдоакація — ми називаємо її "акація біла". Майже всі дерева, які виростають самі — це завжди або акація або клени, і всі вони — з американського континенту".

Якщо ви звернете увагу, під акаціями майже немає рослинності — усе через токсини, до яких типова для України рослинність нестійка. Натомість ці токсини безпечні для інших, наприклад, північноамериканських видів рослин.

"Все це означає, що типових для України видів уже немає, а їхні місця зайняли чужорідні. Тому в результаті, вийшовши десь за місто, за село, ми побачимо типовий північноамериканський пейзаж, а не типовий український, як ми думаємо", — підсумовує еколог.

Чому таких рослин стане ще більше після війни?

Логічним буде висновок про те, що поширення рослин відбувається вкрай швидко: насіння переноситься вітром та у шлунках птахів і дуже добре пристосовується до умов, які вже стали непридатними для рідкісних українських видів рослин. Крім того, кожна наступна рослина стає епіцентром для появи нових видів, яким "комфортно" рости поряд із нею.

Ми вже знаємо про знищення екосистем війною. Наприклад, за підрахунками громадської організації "Українська природоохоронна група", вогнем знищено 36 154 га лісів і 10 250 га трав'яних екосистем, загалом вогонь покрив більше 100 тисяч гектар. Тепер цей простір став непридатним для життя раніше типових для нього рослин. Це означає, що його заселять нові — інвазивні та, як ми тепер знаємо, ще й отруйні види. 

"Однозначно, будь-яке знищення наших видів призводить до збільшення чисельності чужорідних. Якщо під час війни наші види вигорають або гинуть від вибухів, звичайно, це буде призводити до поширення чужорідних, вони просто будуть більш агресивними і першими займуть простір", — каже Олексій Василюк.

А що з тваринами?

Наразі бойові дії, які ведуться в Україні, знищують тварин не лише "фізично" — через вибухи та пожежі. Вчені виділяють 5 причин втрати біорізноманіття, і якщо зіграти в екологічне "Бінго", всі п'ять з цих передумов наразі існують. 

Перша і друга з них — це втрата природних оселищ і фрагментація екосистем — місць, де існують види. 

Дуже показовий приклад зникнення тварин через фрагментацію та знищення природних оселищ — це дикі копитні тварини в Україні. Раніше вони оселялись і на наших землях, але тепер живуть лише в Монголії і росії. Олексій Василюк пояснює, чому так сталось:

"Копитні живуть там, де є великі степи, тому що вони все життя біжать, вони весь час кочують. А біжать вони зі швидкістю до 60 км на годину. От і де у нас в Україні такі місця, де вони би могли 24 години бігти по степу? Звичайно, що жити й безкінечно кочувати степом в Україні їм ніде, і тому в нас вони вимерли".

Аналогічно відбувається і з хижаками, і з птахами. 

"Наприклад, усі степові хижі птахи гніздяться на землі. На великих просторах, де вони заводять пташенят, до них не підійде жоден хижак, їх не потурбує людина, там нічого не буде горіти, і навколо буде достатньо квадратних кілометрів простору, де цей птах, якийсь орел, зможе полювати на тварин, які там живуть. А де в нас таке? Немає жодного місця, де на нашій землі могли би полювати хижі птахи", — пояснює науковець.

Третя причина — це забруднення, і тут нічого коментувати: ми теж страждаємо від забруднення води й повітря; після бойових дій залишається "випалена" сірчаною кислотою земля. Небезпечна речовина може потрапити й у водойми. 

Четверта — умисне вилучення тварин. Тобто трофейне полювання й промисел. 

"От взяти до уваги тих самих риб: всі осетрові вимирають, майже всі ссавці, кити — також під загрозою зникнення, тому що на них на всіх і досі триває полювання. Згадайте й про ту кількість дельфінів, які гинуть наразі в Чорному морі через те, що або підірвалися на мінах, або "засліплені" гидролокаторами", — згадує науковець.

Нарешті, п'ята причина — це заселення чужорідними видами.

Яке рішення? 

Ми невпинно продовжуємо говорити про те, що для того, щоб припинити негативний вплив війни, першочергово потрібно припинити бойові дії на території України. Щоб уникнути вбивчих для довкілля факторів війни, донатьте на ЗСУ та всіма силами наближуйте перемогу. Чим швидше війна буде завершена — тим менше втрат зазнає Україна. Це стосується і природи.

Складніше буде впоратись з опосередкованим впливом війни, який впливає на зменшення нашого біорізноманіття. Це справа біологів та екологів, і саме цим займаються науковці на заповідних територіях та в ботанічних парках. Щоб збільшити популяцію якогось виду, його необхідно вилучити з середовища, де цього виду достатньо — та розмножити. 

Та буває так, що природа сама знаходить сили на самовідтворення. І ось хороший цьому приклад: кожен рік, починаючи з 2018-го, співробітники громадської організації "Українська природоохоронна група" видають наукову збірку "Знахідки видів, занесених до Червоної книги". У минулорічній збірці спеціалісти включили до книги сенсацію: науковці вперше знов знайшли рідкісний вид жука, якого не було на території України останні 30 років!

Гарна новина ще й у тому, що зменшити чисельність інвазивних видів може кожен із нас. І це дуже просто. Еколог радить вилучати ці рослини зі своїх ділянок — саме ті, про які ми говорили на початку статті: борщівник сосновського, амброзію, золотарник канадський та сирійський ваточник. Це ті шкідливі види, які найбільш розповсюджені на українських землях.