Самолікування вбиває, особливо на фронті: якою (не) має бути побутова аптечка військового

У чому проблема?

За даними дослідження, проведеного до війни в рамках проєкту USAID "(Без)коштовна медицина", 70% українців займаються самолікуванням. Така ж проблема існує й на фронті, от тільки наслідки має в рази небезпечніші.

Військові купують та отримують від рідних чи волонтерів ліки, чия ефективність не доведена, приймають ті чи ті препарати не так, як слід. І зрештою банально не знають, що деякі "буденні" ліки можуть ускладнити їхній стан у разі поранення та навіть призвести до смерті.

Яке рішення?

"У кращому випадку — прийом більшості цих препаратів буде марним, у гіршому — самолікування на фронті може коштувати бійцю життя", — говорить бойовий медик, інструктор з тактичної медицини Борис Хмілевський.

У розмові з "Рубрикою" він розповідає, у чому небезпека такої самокорекції здоровʼя і як має виглядати ідеальна побутова аптечка бійця на передовій.

Як це працює?

Бажання подбати про здоров'я близької людини, яка опинилася на фронті, зрозуміле. Там, де зараз гаряче, банальні застуда чи розлад травлення можуть принести чимало додаткових проблем. Втім, вирушати в аптеку, щоб придбати щось "дієвіше", аби вже точно допомогло, не варто. Самолікування несе багато ризиків, значно більше, ніж може здатися на перший погляд.

Чим небезпечний прийом медпрепаратів без призначення лікаря:

• ймовірність передозування у разі неправильного дозування чи несумісності ліків;
• набуття стійкості до лікування, тобто наступного разу препарат не спрацює належним чином;
• ризик виникнення серйозних побічних реакцій — від легкого запаморочення чи нудоти до незворотних та навіть летальних наслідків;
• можливість виникнення алергічної реакції, навіть анафілактичного шоку;
• низька ефективність лікування та як наслідок — задавнення реальної проблеми, яку людина не помічає та перехід захворювань у хронічну форму;
• виникнення вторинних захворювань внаслідок неправильного лікування.

"В Україні величезна проблема з людьми, які займаються самолікуванням і запускають свої хвороби до такого стану, коли їм вже не можна допомогти, — зазначає бойовий медик Борис Хмілевський. — Армія — не виключення. Моя основна рекомендація буде банальною, але я не втомлююсь повторювати — якщо вас щось турбує в плані здоровʼя, звертайтеся до медиків у своєму підрозділі або онлайн до сімейного лікаря, консультуйтеся про ваш стан саме з тими, хто має медичну освіту".

Борис Хмілевський говорить, призначення ліків, навіть коли просто "тече з носа" — справа лікаря. Бо якщо для бійця це просто нежить, для фахівця це може бути як вірусною інфекцією, так і алергією чи гайморитом. Розрізнити ці стани й, відповідно, призначити дієвий препарат чи навіть відправити до госпіталю, може тільки лікар. Будь-який клінічний процес завжди базується на багатьох медичних факторах та потребує професійної оцінки.

Більш того, є ліки, безконтрольний прийом яких може стати фатальним у випадку поранення, тому що діючі речовини, які вони містять, можуть впливати на систему згортання крові. Зокрема, такими є більшість знеболювальних, якими ми звично користуємося в цивільному житті. Наприклад, умовні "Цитрамон" чи "Анальгін". І це вкрай важливо памʼятати, коли ви опиняєтесь на фронті.

Ще один приклад — "Лоперамід". Він відомий завдяки своїй здатності швидко та ефективно припиняти діарею. Бійці часто приймають його превентивно, коли відправляються на позиції, щоб "закріпити шлунок". Але якщо приймати цей препарат безконтрольно чи в поєднанні з антибактеріальними засобами, він може досягнути системного кровообігу організму, що призведе до передозування. До симптомів передозування "Лоперамідом" належать:

• сонливість;
• пригнічення дихання;
• порушення координації рухів;
• м'язовий гіпертонус.

Погодьтеся, не найкращі стани для тих, чиє життя залежить від загальної концентрації та швидкості реакцій.

"Є такі позиції, наприклад, там де я воював під Кремінною, коли ти не можеш вийти з окопу фізично. Тому що як тільки ти на сантиметр висовуєшся з цього окопу, тобі одразу прилітає. У таких випадках військові користувалися «Лоперамідом» — щоб взагалі не хотіти в туалет, але я б не радив цього робити, — говорить Борис Хмілевський. — Так, це можна назвати необхідністю, але завжди можна робити інакше. Є спеціальні пакети з абсорбуючою речовиною, яка здатна вбирати в себе вологу та запахи. І можна робити такі справи, не виходячи з окопу. Насправді місць, де дуже висока інтенсивність бойових дій і не можна користуватися туалетом, не так багато. В більшості випадків у цьому нема потреби".

Призначати самому собі заспокійливі та транквілізатори і приймати такі препарати, перебуваючи в зоні бойових дій, теж небезпечно. Вони сильно сповільнюють реакцію в той час, як від неї залежить виживання.

"Це є, і я бачив такі випадки. Багатьом людям здається гарною ідеєю взяти з собою, скажімо, «Діазепам» або «Гідазепам», або ще якісь препарати з групи бензодіазепінів і пити їх. Загальмованість на позиціях — це не те, що потрібно військовому", — підкреслює Борис Хмілевський.

Також медик категорично не радить брати з собою на фронт антибіотики. За його спостереженнями, це теж те, чим часто "бавляться" люди і приймають абсолютно без будь-якої потреби. Основна проблема з вживанням антибіотиків — це антибіотикорезистентність, тобто формування стійкості до препарату. Зараз, в контексті війни, ця проблема з антибіотиками не так на слуху. Але теоретично антибіотик, який військовий самопризначить собі, скажімо, від застуди, може вплинути на лікування травми чи поранення. Тож сказати, треба вони чи ні, може тільки лікар.

Борис Хмілевський наголошує, зараз ми говоримо не про тактичну аптечку. "Перелік лікарських засобів та медичних виробів, які повинні бути в складі аптечок медичних загальновійськових індивідуальних", затверджений наказом №6 МОЗ України від 5 січня 2017 року, з самого початку війни викликає багато нарікань, але це — тема для окремої розмови. 

Зараз йдеться саме про вміст побутової аптечки. Те, що військовий медик радить брати з собою на фронт або замовляти рідним чи знайомим волонтерам, декому може здатись дуже лаконічним, нудним і навіть дивним. Але це дійсно є тим, що допоможе солдатам на передовій. Отже:

1. Якщо ви маєте хронічні захворювання, у вашу аптечку мають входити ліки, які ви регулярно приймаєте за призначенням вашого сімейного лікаря (рецептурні або ні). Краще мати кількамісячний запас таких ліків, тому що можливість швидко його поповнити буде не завжди. Також про препарати, які ви приймаєте на постійній основі, ви зобов'язані повідомити свого бойового медика або медика з медичного пункту.
2. Щодо знеболювальних — це може бути "Парацетамол". За словами Бориса Хмілевського, цей препарат абсолютно точно не впливає на систему згортання крові. Й у випадку поранення він не буде заважати. "Парацетамол" збиває температуру, добре знеболює і має протизапальний ефект. Тому, якщо умовно на позиціях у вас розболілася голова або піднялася температура, то "Парацетамол" — це гарний варіант.
3. Щоб запобігти зараженню кишковими інфекціями, необхідно ретельно мити руки. В умовах фронту це часто неможливо. Виручить будь-який антисептик, якими ми всі користувалися під час ковіду. 
4. Ще одна проблема, порятунок від якої часто шукають бійці — це грибок. Зазвичай базова рекомендація звучить так — треба тримати ноги в максимально сухому стані. Це дійсно складно в умовах фронту, але переважно не неможливо, говорить бойовий медик. Щоб запобігти грибковим захворюванням, він радить не економити на взутті, брати з собою багато антибактеріальних устілок і шкарпеток, та вчасно їх змінювати. Використовувати присипки на основі тальку, які теж допомагають підтримувати ноги сухими. А якщо ви підозрюєте, що у вас вже розвивається хвороба, то знову ж, найкраще рішення — звернутися до свого лікаря чи бойового медика. Протигрибкові препарати є переважно в усіх підрозділах, так само як і інші терапевтичні ліки.
5. Влітку на фронті легко отримати тепловий удар. Пити багато води — банальна порада, але вона дійсно працює. Також Борис Хмілевський радить користуватися сонцезахисними засобами. Це може звучати смішно, але якщо на позиціях немає тіні, це непогана ідея. Також в побутову аптечку потрібно додати репеленти (засоби від кліщів/комарів та інших комах). Цього добра, як каже Борис, треба брати дійсно багато. Найкраще купувати спреї — вони зручніші у користуванні.

Повертаючись до тактичної аптечки, зазначимо —  в її комплектації обовʼязково повинні бути конкретні лікарські засоби у формі таблеток, а саме: 

• "Парацетамол" 500 мг (для знеболювання);
• "Мелоксикам" 7,5 мг (має протизапальну дію);
• "Ципрофлоксацин" 500 мг або "Левофлоксацин" 500 (має антибактеріальний вплив).

Це так званий Pill Pack — набір з трьох пігулок, призначений на випадок поранення. Кожен боєць має перевірити, чи є він у нього в аптечці. І якщо немає, сказати своєму бойовому медику про те, що треба його докласти.

Не довіряти медикам і призначати лікування самому собі — це найбільша помилка, як в тилу, так і на фронті, повторює Борис Хмілевський. Це — база. Але є ще одна біда. Це — "ліки", які не мають доведеної ефективності.

Військові лікарі та бойові медики говорять — фронт буквально завалений фуфломіцинами. Це ліки "з реклами", гомеопатичні препарати, різноманітні "цілющі" БАДи. Їх везуть із собою військові, передають волонтери, присилають з-за кордону благодійники.

Наприклад, у "кунсткамері" підрозділу, в якому служить Борис, є гомеопатична аптечка, в якій є пігулки "від усього" — починаючи від злості, нежиті та відморожень і закінчуючи проломленим черепом та втратою кінцівок. Цілу партію аптечок з такими фуфломіцинами прислали на фронт волонтери з Німеччини. Ці набори у підрозділі Бориса демонструють як експонати на навчаннях з тактичної медицини — разом із колекцією турнікетів-потвор та недолугими російськими аптечками. І це не найгірше, що передають на фронт. На передову їде дуже багато БАДів, сумнівних настоянок, детокс-курсів умовного "рога єдинорога".

"У нас дуже розвинена індустрія «намахування» людей на здоров'ї, — коментує Борис Хмілевський. — В Україні це дуже слабко регулюється. Наскільки все погано, до війни можна було побачити, працюючи в онкодиспансері, тепер всі ці «чарівні» засоби перебралися на фронт. Люди мають катастрофічно мало знань в медичній сфері, не довіряють лікарям і вірять шарлатанам. Тягнуть ці фуфломіцини собі і друзям. Іноді до цього підключаються і волонтери. Одним здається, що бійцям потрібно пити БАДи, іншим — що треба більше вітамінів. То передають ті добавки та вітаміни ящиками. Не скажу, що це відбувається централізовано, але цього дуже багато навколо нас".

Борис додає, особисто він реагує на передачу таких "ліків" вкрай негативно. Тому що кожен з цих фуфломіцинів, які присилають в підрозділ, це чийсь витрачений ресурс. Витрачені кошти, змарновані людиногодини. Бойовий медик говорить: краще замість десяти ящиків, настоянки якогось "золотого кореня", придбати та передати 10 якісних турнікетів, які потрібні на фронті, які рятують життя і реально допомагають. Інакше — це просто марнування ресурсу.

Ще більше корисних рішень!

Під час війни група українських волонтерів розробила сайт з описом необхідного на фронті. В "Методичці волонтера" — дев'ять розділів та 150 статей, у яких можна знайти опис речей (у тому числі й тих, що стосуються тактичної медицини), які потрібні на передовій, їхню ціну та ресурси, де все це можна замовити. Автори методички кажуть, її головна мета — зібрати в одному місці актуальну інформацію для тих, хто хоче допомагати нашим військовим, але не знає, як саме. Розробляти сайт допомагали військові, які точно знають, що саме необхідно на фронті. Також статті на сайті перекладені англійською мовою, аби зібрана інформація була корисна і за кордоном.