#ПівнічнішеКореї: чим є щорічна монстрація у Росії

Цього тижня в Тибеті відбувається конференція «Розуміння світу», присвячена побудові «концептуальних мостів» (!) між російськими та буддійськими вченими. Обмін досвідом нейробіологів і генетиків з буддистами набув широкого висвітлення в російських ЗМІ під впливом сьогоднішнього висловлювання Далай-лами XIV, який вважає, що Росія є дуже важливою державою для світу, бо «в силу свого географічного положення служить мостом між Сходом і Заходом». У серпні 2017 року так само були розтиражовані аналогічні слова головного буддиста: «Росія має потенціал для того, щоб стати провідною країною планети і змінити цей світ». «Рамблер», «Взгляд», РИА «Новости», РЕН-ТВ, Телеканал «Звезда» та багато інших подають цю інформацію під типовими заголовками – «Далай-лама розповів про важливу роль Росії». Для Кремля такі заяви світових авторитетів дають можливість вкотре покрасуватися перед підданими правильністю обраної політики. Сам Далай-лама, не виключено, намагається знайти союзника у півстолітній боротьбі Тибету за незалежність від Китаю. Пересічним росіянам взагалі до вподоби будь-які згадки про те, наскільки «великая» їхня країна. Проте не всі з них сприймають особливості розташування за свідчення моральної переваги – принаймні для деяких географічний детермінізм під впливом внутрішніх процесів більше нагадує країну-вигнанця.

У країні контрольованого волевиявлення та узгодженого протесту будь-яка масова акція загрожує або перетворенням у повний фарс (як понурі паради й демонстрації на чолі з першими особами держави), або побиттям «чорними космонавтами» усього живого. В таких умовах дуже непросто відстоювати позицію, котра відрізняється від затвердженого у Кремлі порядку денного і оцінює дійсність не так, як би хотілось Путіну. Ризикувати свободою, здоров'ям і життям зайвий раз нікому не хочеться, але й залишатись байдужим не всім під силу. На допомогу приходять кмітливість і гумор. Звичайно, колись віддушиною міг вважатись КВК, але тепер мало хто сумнівається у його роботі на державну пропагандистську машину. Проте жартівливу форму прояву політичної свідомості можна застосувати на вулиці.

У 2004 році радикально налаштовані художники та колишні учасники групи «Новосибірські анархісти Resist» вирішили не піддаватись впливу мас та наочно показати абсурдність ідеологічного спадку СРСР у вигляді першотравневих демонстрацій. «Святкову» ходу розбавили веселими гаслами на кшталт «Абирвалг!», «Не вчіть мене жити» та іншими сучасними плашками. Локальний флеш-моб Новосибірська перетворився в успішну акцію, яка розширила свою географію на багато міст Росії та інших держав, зокрема України. Монстрація набула популярності, оскільки виявила, що сарказм, іронія та тролінг, можуть демонструвати реакцію суспільства на актуальну політику не гірше за мітинги і пікети. Не гірше і однозначно безпечніше для самих учасників – у Новосибірську Монстрація традиційно узгоджується без суперечок, бо вже давно стала регіональним брендом і навіть туристичною принадою. Міській владі у всіх смислах невигідно її забороняти.

Тим не менше, в інших містах її або заборонили, або відправили на міські околиці. Найцікавіший маневр хотіли здійснити чиновники Хабаровська – телефонували організаторам Монстрації з наказами перенести акцію на 5 травня, на яке заплановано мітинг опозиціонера Навального. Мерія Москви не погодила «монстрантам» окрему колону, тому Монстрація збіглася з ходою руху «Лівий блок» під гаслом «Вся влада уяві!». Аналогічний «салат» відбувся у Санкт-Петербурзі, де гасла «Мы здесь сласть!» перемішались із плакатами за інтернет без заборон, а монстранти – з активістами ЛГБТ, нацболами, анархістами, зеленими і веганами.

У 2018-му першотравневі Монстрації відбулись у 22 містах Росії. Щороку обирається головне гасло, яке відповідає актуальному політичному порядку денному. Нині з поточним політичним моментом найкраще корелює девіз «Північніше Кореї», який промовисто і недвозначно позначає обраний Росією вектор розвитку. За словами ідеолога акції Артема Лоскутова, цього року можна було особливо не «заморочуватись», оскільки апробовані раніше гасла («Вперед в темне минуле», «Господи прости») досі не втратили актуальності, але варто було віддати шану творчості.

Креативу справді вистачало. Значна кількість учасників акції звернулися в своїй творчості до теми блокування месенджера Telegram. Зокрема, У Новосибірську один з плакатів виглядав так – «У России два врага – Telegram и курага», інший – «VPN в каждый соцпакет», а в Ярославлі – «ПРОКСИ, ГОСПОДИ».

Вистачало й дуже закамуфльованих сатиричних послань, які, тим не менше, мали безпосередній стосунок до політичних подій. Плакат «Зайчутка – бузотер» об'єднав у собі 1) відсилку до скандалу з главою комітету Держдуми з міжнародних відносин Леонідом Слуцьким, якого звинувачували в сексуальних домаганнях до журналісток, та 2) неадекватну реакцію колишнього губернатора Кемеровської області Амана Тулєєва на мітинги щодо справедливого розслідування пожежі у ТРЦ «Зимова вишня» – чиновник називав учасників мітингів бузотерами. Іркутський плакат «1999 – Put in, 2018 – Put out» взагалі можна вважати найгострішою критикою чинного президента.

Аналізуючи фестиваль абсурду важко обійтись без бочки дьогтю. У 2011 році Лоскутов отримав за Монстрацію премію в галузі «Інновація», організатором якої є Державний центр сучасного мистецтва. Акція перемогла в номінації «Регіональний проект». Я не берусь говорити, що Лоскутов «продався». Все-таки у 2009 році Головне управління з протидії екстремізму Міністерства внутрішніх справ РФ (Центр «Е») наказувало йому припинити організацію «екстремістської ходи», за що потім було сфабриковано адміністративну справу. Суд завершився виправданням, а влада усвідомила, що може використати ситуацію на власну користь.

Разова щорічна акція, позбавлена суто політичних гасел, є тим ковтком справжньої свободи, який дешево обходиться, але дозволяє каналізувати суспільний протест, довівши його до абсурду. Посміялися та й розійшлись. Крім того, не всі монстранти протестують (хоч і своєрідно) проти абсурдних ініціатив і законів – дехто просто креативно відзначає «солідарність трудящих», полює за лайками у соціальних мережах чи просто намагається клеїти дурня, виступаючи за «однополые драки». Все ж найголовніше те, що показова несерйозність та абсурдність Монстрації протиставляється традиційним скрєпам – духовності та патріотизму. Напевне, тому сюжети на федеральному телебаченні про її проведення виглядають як милосердне потурання блаженним. Незадіяна частка суспільства реагує або стримано байдуже, або більш критично: «Чи захищатимуть монстранти свою Батьківщину, коли американські головорізи висадяться в Новосибірську?». Одним словом, поки що нема підстав забороняти Монстрацію-2019.