Яким був 2022 в Україні: рік у фото "Рубрики"
З першого березня і до кінця року наш репортер Микола Тимченко фіксував війну та українців у Києві, на передовій, у деокупованих містах і селах півночі, сходу, півдня. Це головні фото року "Рубрики". На них — сила нашого народу. На них — кожен із нас.
Публікуємо цю добірку із вірою в те, що наступного 2023 року головним словом уже буде інше — Перемога.
1 березня
"Боронити батьківщину — це не тільки тримати зброю, це і тил". Вулична кухня в одному з районів Києва з'явилась на цьому місці 25 лютого. Тут годували тих, хто займається захистом та допомогою нашим захисникам.
3 березня
Місцеві жителі копають окопи на околиці Києва для охорони міста від російських загарбників.
6 березня
Цього дня майже на передовій одружилися добровольці одного з батальйонів 112 Бригади Територіальної оборона ЗС України, голова Київського Пласту Леся Іващенко та Валерій Филимонов. Леся та Валерій вже двадцять років разом і мають 18-літнью донечку, але досі не мали часу одружитися. Тепер, у час війни, Леся й Валерій записалися у тероборону разом, підписали контракт і стали військовослужбовцями Збройних сил України.
10 березня
Бійці 112 Окремої Бригади територіальної оборони міста Києва вдосконалюють навички кидання коктейлів Молотова.
18 березня
У Києві обстріляли житловий квартал у Подільському районі. На фото — наслідки.
21 березня
Зруйнований в наслідок ракетного обстрілу ТРЦ в Києві. 21 березня 2022 рік.
6 квітня
Звільнена Бородянка на Київщині. Кішка, яка залишилася сама, без хазяїв.
7 квітня
Анастасія та В'ячеслав, бійці 112 Бригади територіальної оборони міста Києва одружились у центрі столиці на Старокиївській горі.
10 квітня
Розмінування в Київській області. Сапер несе артилерійський снаряд на місце підриву.
Замінованість території — одна з найбільших проблем України, розв'язання якої триватиме роками. Крім мін, закладених російськими загарбниками у 2022 році, в Україні ще й досі знаходять нерозірвані снаряди, наприклад, часів Першої світової війни.
10 квітня
"Друга армія світу" в лісах під Києвом.
20 квітня
Людмила Куницька поруч з машиною, у якій росіяни вбили її матір, коли сім'я 6 березня виїжджала з окупованого Ірпеня на Київщині.
"Вони почали в нас стріляти. В першу машину, яка їхала перед нами, вони кинули гранату. Там двоє людей теж померло. Потім вони почали стріляти з РПГ біля другої машини. Ось у моїй машині я сиділа на пасажирському сидінні, ззаду мене сиділа моя мама. Коли я повернулася з пасажирського сидіння, я побачила, що в моєї мами з шиї хлиста фонтаном кров. Вона вже стікала кров'ю. Я їй ще пробувала давати шарф, щоб якось їй допомогти, затулити рану, але вже нічого не допомогло. Вона буквально за декілька секунд стекла кров'ю. Моя мама — в мене на очах. Російські окупанти не дали мені до неї підійти, якось допомогти. Вони не дали нам забрати тіла".
24 квітня
Боєць ТрО запалює свічку на великодньому кошику біля церкви Андрія Первозваного. У дворі церкви під час окупації в братській могилі ховали загиблих місцевих мешканців.
29 квітня
Київ, 29 квітня, сьома ранку. Комунальні служби розчищають вулиці після ракетного обстрілу російськими військами. Внаслідок влучання ракети в житловий будинок загинула продюсерка Радіо Свобода Віра Гирич.
28 квітня
Черговий обстріл Києва російськими ракетами.
1 травня
Савелій Кроткіх, 10 років, біля могили свого батька, Ігоря Кроткіх, який загинув 21 березня 2022 року обороняючи місто Ірпінь від російських військ.
10 травня
На фото — Ольга Федорівна та її песик Вадік з селища Мощун на Київщині. Вони саджають картоплю і ще не знають, що за рік почнеться повномасштабна війна. Що на початку березня росіяни здійснять по селищу авіаудари некерованими бомбами. Що хату буде зруйновано. Що Ольга Федорівна та її чоловік Олександр Іванович, які колись ще дітьми пережили Другу світову війну, загинуть в один день. У власному підвалі.
Що пес Вадік залишиться в живих. І більше не залишиться нічого.
Між фото — різниця в рік і один день у березні, коли росіяни стерли ще одне безцінне людське життя. Не пробачимо.
28 травня
У церкві Святого Миколая УГКЦ на Аскольдовій могилі попрощалися з воїном батальйону імені генерала Кульчицького Олександром Запорожцем (Порш), який загинув у бою з російськими окупантами 25 травня 2022 року.
28 червня
Стомлений рятувальник на місці влучання російської ракети по ТРЦ "Амстор" в Кременчуці. Внаслідок удару загинуло 28 людей.
2 липня
Тьома, 7 років. Грається залишками боєприпасів в зруйнованій Вознесенській церкві в селі Лукашівка Чернігівської області. Село перебувало під російською окупацією 21 день — його звільнили наприкінці березня. У Вознесенській церкві росіяни влаштували штаб і склад боєприпасів. Після звільнення села від росіян в церкві були виявлені тіла розстріляних людей.
5 липня
Нарешті дощ! Харківська область. Облаштування лінії оборони. Липень, 2022 рік.
28 липня
Чоловік стоїть у дворі зруйнованої школи в Миколаєві. 28-го липня близько четвертої ранку росіяни здійснили масований обстріл Миколаєва. Постраждали житлові будинки, складське приміщення водної станції Кораблебудівельного університету та місцева гімназія.
28 липня
Село Лимани, Миколаївщина. Дужі засмаглі руки 61-річного Василя вправно орудують вилами. Його шкіра вкрита густою кіптявою й потом. У день нашої зустрічі, як і в решту днів літа 2022-го, під південним сонцем особливо спекотно — крім гарячого клімату, Миколаївщину діймають обстріли й пожежі опісля — "Я тут все життя, я тут народився і тут прийшов до землі. Це все людям дали ділянки, а вони виїхали, дозволили мені робити, що хочу. То я тут понасаджував трошки. Геть там, за балкою, маю ще одну ділянку. Он, бачте, горить… Хочу зібрати, що можу, поки вогонь не дійшов".
1 серпня
Життя перемагає. Харків, Північна Салтівка — район, який найбільше постраждав від обстрілів росіян.
12 серпня
Військовослужбовець 112 бригади ТрО готується приготувати сніданок. Донецька область, позиції на "нулі".
22 серпня
Село Мощун, що за декілька кілометрів від Києва. Дівчинка грається на згарищі одного з сотень зруйнованих тут будинків. У цій частині села досі відсутня електрика. Також місцеві мешканці мають проблеми з водою — не працюють електричні мотори для свердловин.
16 вересня
Деокупований Ізюм, Харківщина. Кладовище, де поховані 445 (орієнтована кількість, згідно з табличками на хрестах) жителів міста, які загинули та померли внаслідок окупації.
18 вересня
Село Вовчанські Хутори на Харківщині. росії тут уже не буде.
18 вересня
Вовчанськ, Харківщина. Катівня, де росіяни утримували десятки місцевих жителів.
11 жовтня
Найменшій дитині був рік. Окремі могили та братське поховання. У деокупованому Лимані на Донеччині провели ексгумацію тіл жертв окупантів. Наразі вдалося встановити два місця масових поховань на території Лимана. За словами містян, в одному місці поховані цивільні, в іншому — військовики.
16 жовтня
Звільнений Куп'янськ, Харківщина. Діти шукають дрова для приготування їжі. У місті на той час була відсутня електрика, газо- та водопостачання, мобільний зв'язок.
17 жовтня
Вранці понеділка 17 жовтня 2022 року росія випустила в бік Києва 28 дронів-камікадзе Shahed-136. Більшість безпілотників знищили сили протиповітряної оборони ЗСУ, проте п'ять із них вибухнули в Шевченківському районі Києва. Три влучили в об'єкти критичної інфраструктури, один — у житловий будинок, ще один був збитий працівниками поліції.
Унаслідок серії атак постраждали чотири людини. П'ятеро загинули.
10 листопада
Боєць ТрО зі своєю нареченою повінчались на березі Десни.
13 листопада
Жителі Херсона радіють звільненню міста.
14 листопада
Президент Зеленський відвідав щойно звільнений Херсон.
14 листопада
Дівчата йдуть вітати український військових, які декілька днів тому звільнили від окупантів їхній рідний Херсон.
17 листопада
Останній урок. Село Широке, Миколаївська область.
19 листопада
Уранці до звільненого від окупантів Херсона прибув перший від початку війни потяг.
26 листопада
Ми пам'ятаємо. Ми усвідомлюємо, як ніколи раніше. У Києві вшанували пам'ять жертв Голодомору. Люди принесли до пам'ятника свічки та колоски.
17 грудня
16 грудня, під час чергового масованого ракетного обстрілу, Олег Василишин, боєць 112 Бригади територіальної оборони міста Києва, знаходячись на позиції на відстані близько кілометра від важливого енергетичного об'єкта у місті Києві, збив з трофейного кулемета, який його побратими захопили у боях на сході України, одну з ракет, яка мала вцілити в будівлю.
Це не диво. Це сила та завзятість наших воїнів. Це боротьба України.
