росія використовує заборонені фосфорні бомби в Україні: що буде з довкіллям?

росія вже неодноразово використовувала фосфорні бомби в Україні: на Сумщині, в Харкові, на Зміїному, та в багатьох інших місцях — використання забороненої зброї вже підтвердила ОБСЄ. 

Нагадуємо, що фосфорні боєприпаси – це зброя, яка містить білий фосфор. Найчастіше фосфором начиняють бомби, проте також ця речовина може використовуватися в мінах, артилерійських снарядах, ракетах і гранатах. Це вкрай небезпечна та смертоносна зброя як для людини, так і для довкілля. Як працює її механізм та що робити, коли росіяни застосовують фосфорну зброю — розповідаємо у статті. 

Фосфор на шкірі та фосфор в легенях 

Температура горіння фосфору вкрай висока — близько 800°C, і іноді  цей показник змінюється, оскільки він залежить від типу боєприпасу, навколишньої температури та вологості. Такий фосфор залишає на одязі ледь помітні дірки, а на шкірі під ним — обвуглені органічні тканини; можуть бути пошкоджені кістки та навіть кістковий мозок. У разі вдихання розжареної суміші відбувається випалювання легень. 

Усе це призводить до тяжких та болісних каліцтв, а якщо фосфор у будь-якому вигляді потрапить всередину організму, це викличе болісну смерть. Для людини летальна доза — 0,05-0,15 грама фосфору. Летальний випадок може наступити, навіть якщо опіки від фосфору покрили не більше 10% шкіри людини — смерть настає через гіпокальціємію (вимивання кальцію з крові) через 1-2 доби після події. Такі випадки фіксувались у В'єтнамі після фосфорних атак. 

Саме тому додаткові протоколи 1977 року до Женевської конвенції забороняють застосування фосфорних боєприпасів, зокрема, тих, що доставляють повітрям, по військових об'єктах у районах зосередження цивільного населення. 

Фосфор накопичується у воді, вбиває рослини, птахів та звірів

У додатковому протоколі до Женевської конвенції не випадково згадано про те, що ліс та інша рослинність не можуть бути метою нападу, якщо вони не використовуються для приховування сил противника чи інших військових цілей, адже застосування важкої зброї у такій місцевості призводить до пожеж. У випадку з фосфорними бомбами такі пожежі стають масштабними і їх дуже важко загасити. Запальна суміш може розповсюджуватись значною територією, до кількох сотень метрів — це залежить від типу боєприпасу, який було начинено небезпечною речовиною. Периметр небезпеки від місця горіння складає приблизно 800 метрів — у середньому саме в такому радіусі від кожного вибуху люди, тварини та рослини можуть бути отруєні або знищені наслідками вибуху та горіння.  

Використання фосфорних бомб призводить до хімічного забруднення ґрунтів. Фосфорні сполуки можуть ще кілька років залишатись у землі, а надлишок фосфатів у ґрунтах сильно шкодить росту та розвитку флори й фауни в зоні бойових дій. Потрапляючи в ґрунт, продукти горіння фосфору та їхні розчини утворюють солі. Це посилює міграцію фосфорних сполук із зони ураження на вільні від бойових дій місцевості.

Ще один фактор небезпеки пов'язаний з тим, що фосфор ніяк не змінює своїх властивостей протягом невизначеного проміжку часу, якщо він знаходиться у воді або якщо є інші чинники, що перешкоджають сублімації. Це означає, що частинки фосфору мають властивість залишатись та накопичуватись у водоймах, болотах, вологих ґрунтах та снігу. Відомі випадки, коли фосфор після вибухів на полігоні без жодних суттєвих змін зберігався у ґрунтах понад 20 років. Навіть використана для пожежогасіння вода може мати токсичний вплив — знов потрапляючи в ґрунти, стічні й підземні води, вона отруюватиме їх. 

Згодом накопичений у воді фосфор потрапляє й в організми ссавців та птахів. Фосфор та продукти його взаємодій, що потрапляють у джерела питної води, спричиняють отруєння фосфатами, алергічні реакції, контактні дерматити. Особливо небезпечно це для водоплавних птахів, саме через накопичення та здатність до довготривалого зберігання фосфору у воді. У спільних дослідженнях Фінляндії, Данії, США, Норвегії та Канади йдеться про смерті качок і лебедів, а також птахів, які харчуються рибою, спричинені накопиченням частинок фосфору в їхніх організмах.

До того ж, після того, як територію було обстріляно фосфорними снарядами, небезпечні речовини від горіння фосфору у вигляді диму можуть осідати на сільськогосподарську продукцію — тканини рослин зазнають деградації, листя жухне та жовтіє. Згодом уражена фосфором продукція несе загрозу людині, яка її вживатиме.

Визначити застосування фосфорної зброї та врятуватися

Зрозуміти, що боєприпаси, якими ведеться обстріл, начинені фосфором, не складно. Будь-який фосфорний обстріл буде супроводжуватись такими характеристиками:

• Уночі фосфорний снаряд виявити легше, адже він буде помітно світитися. Удень потрібно звернути увагу на яскраві іскри, що розлітаються під час вибуху і густий їдкий дим білого кольору. Ознака застосування — білий наліт на місці вибуху. 
• Фосфор, який використовується у боєприпасах — самозапальний. Він спалахує від контакту із киснем, і після ураження цілі поширює запальну сполуку, яка палає, поки не вигорить увесь фосфор або не припиниться доступ кисню. 

А як бути з довкіллям після фосфору?

Найпоширенішим способом боротьби із забрудненням ґрунту є "метод земляних робіт": забруднений ґрунт виймається екскаватором і транспортується до спеціального місця, яке має дозвіл на поводження із забрудненим ґрунтом. 

Це практичне та ефективне рішення у місцях з дуже концентрованою кількістю забрудненого матеріалу — в США такий метод очищення довкілля від забрудників війни використовується на полігонах, де проводились військові навчання. 

Такі земляні роботи часто є простим, надійним і швидким рішенням, проте тут також є певні складнощі:

• По-перше, кількість забрудненого ґрунту може бути настільки великою, що її видалення буде просто недоцільним. 
• По-друге, цей метод не можна використовувати, якщо рівень ґрунтових вод знаходиться дуже близько до поверхні землі. 
• По-третє, для обробки та утилізації забрудненого ґрунту потрібен екологічний дозвіл, а центри поводження з відходами зазвичай не мають дозволу на прийом ґрунту, забрудненого енергетичними сполуками. 
• По-четверте, необхідно також враховувати, який вплив на довкілля матиме велика техніка, що копає та рухається по полігону. 

Висновок: процедура має певні недоліки. Це й логічно. Так, експерт з екологічного моніторингу Максим Сорока, з яким ми проконсультувались, підтверджує: те, що чудово працює в лабораторних умовах та блискуче виглядає в теорії, в реальних умовах може виявитись не життєздатним.

Аграрії мають план 

Звісно, що потрапляння фосфору через бойові дії в ґрунти змінює їхню кислотність та отруює їх. Але Максим Сорока зауважує: не варто малювати найгірші сценарії та ставати "вісниками апокаліпсиса":

"Відкрийте норми внесення мінеральних добрив, дозволені кількості по фосфорних добривах, і перерахуйте цю масу на фосфор. І ви так сильно здивуєтесь, що, виявляється, ми й так вносимо в ґрунт велику кількість фосфора. Звісно, ґрунту потрібен фосфор, просто не в таких кількостях, і не так концентровано. За багато-багато років використання дуже різних мінеральних добрив агрономи навчилися, що куди додавати, є відповідні технічні рішення, куди додавати які мінерали", — коментує еколог. 

Тож поки що, поки війна триває, аграрії продовжують обробляти поля та регулюють вміст хімічних речовин. А от що робити з наслідками війни в майбутньому, ми маємо вирішувати після закінчення війни:

"У нас є досвід, який був у Сирії, в Ірані — це маленькі проєкти, які робились за скажені гроші ООН чи Червоного Хреста. Дуже часто люблять наводити приклад Балкан. Нагадую: там почали цей процес після того, як закінчилася війна, зробили дослідження і на підставі цих досліджень вже почали планувати відбудову. Про це чомусь усі, хто аналізують цей досвід, мовчать. Поки що в кращому випадку відбудеться розмінування, буде також вийматися принаймні метал, і аграрії подбають про свої землі", — каже експерт.