Товар чи жива істота? Що не так з українськими зоомагазинами

У період локдауну люди потребують емоційної підтримки. Багато хто став отримувати її від чотирилапих друзів.  

Попри всі фінансові негаразди, люди не готові заощаджувати на тих, хто зігріває їм серця. Ті, хто вже має чотирилапого або крилатого друга, стали купувати для них більше смаколиків, приладдя та іграшок, а ті, хто ще ними не обзавівся, серйозно замислилися над цим питанням.

За даними світових маркетологів, протягом усієї пандемії продаж домашніх улюбленців постійно зростає, загалом у 2020 році глобальні продажі досягли 125 мільярдів доларів. Це не дивно: з одного боку, спілкування з домашніми тваринами допомагає людям долати стреси, з іншого, завдяки дистанційній роботі, у багатьох з'явився додатковий час і можливості піклуватися про домашнього улюбленця.

Останні два місяці принесли більше сумних новин, пов'язаних із зоомагазинами, ніж хотілося б, що знову підняло питання організації продажу тварин. 2 лютого у Харкові сталася справжня трагедія — через прорив теплотраси окріп залив зоомагазин. Когось із тварин вдалося врятувати, але багато тварин загинули — достатньо високої температури, щоби нашкодити тварині, не кажучи вже про окроп. 

А на початку січня мережею та ЗМІ пролетіла історія Арама Сімоняна та Ольги Саранчі, які придбали морську свинку в одному з магазинів відомої української зоомережі.

Спочатку все йшло добре, разом зі свинкою Тиквичем пара купила найкращу клітку, корм, сіно, підстилку. Обережно донесли від магазину до дому. Але вдома з'ясувалося, що спокійний характер гризуна, який так сподобався молодій парі в магазині, ніщо інше як прояви хвороби. Ветеринар, до якого звернулася пара, підтвердив — тварина виснажена, має підозру на паразитів, кахексію і вроджений рахіт або ж травму хребта. Арам та Ольга приділили безмежну кількість уваги новому члену родини, виконували всі призначення лікаря, але за кілька днів Тиквич помер. Серед причин – недостатня вага, паралізовані задні лапи, травми та хвороби, які вона могла отримати під час утримання в магазині. "Нас вразила реакція продавців, — пише на своїй сторінці у фейсбук Арам Симонян, — Вони не питали про стан тварини. Вони запитали, хочемо ми повернути морську свинку чи гроші. Їх цікавили тільки ті 400 гривень, які довелося б нам повертати".

Чому таке відбувається?

Емоційний пост Арама Сімоняна на фейсбуці викликав у мережі неабиякий резонанс. Виявилося, що придбання хворої тварини в зоомагазині не рідкість. У коментарях користувачі соцмереж навперебій ділилися своїми сумними історіями. Для розв'язання проблеми пара звернулася безпосередньо до керівництва зоомагазину та руху зоозахисників UAnimals. Наразі юристи спільноти готують колективне звернення та планують залучити незалежних ветлікарів, які проведуть експертизу утримання тварин у магазинах скандальної зоомережі. Арам і Ольга готові це підтримувати та брати активну участь у процесі.

Повідомлення про недбале ставлення до тварин в зоомагазинах поступали до зоозахисників і раніше. Часто і самі зоозахисники, і просто небайдужі люди вимушені купувати хвору тварину тільки заради того, щоб її врятувати. До прикладу, птаха вимираючого виду жако у жахливому стані за 400 доларів чуйні містяни викупили в одному з зоомагазинів Кропивницького. Папуга був у магазині більше року. Увесь цей час його годували невідповідною їжею, від самотності він повисмикував собі пір'я, у нього було вибите око. Не дивлячись на такі умови, продавати птаха у крамниці категорично відмовлялися. Для того, щоб визволити скаліченого жако з полону, довелося організувати цілу спецоперацію. 

Травми, виснаженість, паразити і хвороби у гризунів і птахів фіксуються чи не в кожному місті України. Часто до зоомагазинів хворі тварини потрапляють прямо з розплідників. 

Голова ГС "Українське об'єднання захисників тварин" Марія Трунова вважає, що проблема постає з самої організації торгівлі тваринами в Україні: "Ринок торгівлі домашніми і дикими тваринами давно потребує наведення ладу. Основна частина торгівлі відбувається неофіційно. За моєю інформацією від власника зоомагазину невеликого міста, вони тварин (хом'ячків, морських свинок, папуг, рибок) беруть на продаж від фізичних осіб — розвідників. Діяльність їхня повинна б регулюватися законом про підприємництво. На практиці все інакше. Як мені розповіли, в магазині тварин, що надійшли, офіційно не реєструють, а облік ведеться по-сірому. 

Звичайно, власник магазину зацікавлений, щоб тварини були в хорошому стані, так їх легше продати. Але при такій скупченості, яка допускається в магазинах, при утриманні тварини можуть отримувати травми, хвороби і т.д. На жаль, висновок ветеринара при надходженні тварин не вимагається і ветеринари не контролюють тварин, виставлених на продаж. Тому бувають випадки продажу покалічених тварин людям (про що ми дізнаємося з численних відгуків в інтернеті), які купують їх з жалості.  

Норми утримання диких тварин регулюються "Порядком Утримання та розведення диких тварин", де виписані норми утримання тварин у клітинах або вольєрах, а утримання одомашнених тварин (в тому числі морських свинок) Законом не регулюються, ці повноваження передані органам місцевої влади. Всім нам відомі заводчики собак і котів, які розводять тварин в антисанітарних умовах заради своєї вигоди, і торгівля проходить неофіційно і безконтрольно. Те саме відбувається і з розведенням диких і свійських тварин. Ми вважаємо, що обов'язкові основні вимоги по утриманню домашніх тварин в житлових приміщеннях і зоомагазинах повинні бути виписані в рамках юридичного поля, так, як це робиться в інших країнах, наприклад, у США. Продавати домашніх тварин без документів про походження, без висновку ветеринара неприпустимо!".

 Чорний ринок і поводження як з товаром 

Наразі правила утримання домашніх тварин встановлюються органами місцевого самоврядування. У них нічого про вимоги до зоомагазинів немає. "Я думаю, — додає Марія Трунова, — ми вивчимо ті правила, які нам надіслали зі Штатів, і вийдемо на Мінрегіон, щоб затвердили їх як Наказ. Постійно працюємо над цим, але юристи-зоозахисники відчувають страшенний опір як зверху, так і знизу, тому що всі ініціативи, направлені на регулювання цього питання, по суті перекривають як контрабанду, так і нелегальне розведення (без сплати податків), яке ми не можемо зупинити. Одна надія на закон про ідентифікацію, ми там все передбачили. Правда, нам таке закидали щодо нього восени — що ми хочемо чіпувати хом'ячків і папуг. Але ж насамперед це стосується ідентифікування нелегальних баз, розплідників і заводчиків".

У всесвітній практиці з регулювання продажу тварин особливе місце займає ліцензування. Відсутність ліцензії під час продажу карається штрафом (наприклад, у Німеччині він становить від 800 євро). Днями нижня палата парламенту Франції проголосувала за законопроєкт, метою якого є обмеження продажу цуценят і кошенят у зоомагазинах. У разі прийняття Сенатом, законопроект проти жорстокого поводження з тваринами заборонятиме передчасне розлучення виводків з їх матерями, що часто призводить до того, що тварини відчувають себе покинутими і позбавляються основних соціальних навичок. Все більше країн підтримують введення заборони продажу тварин у зоомагазинах, оскільки це порушує права тварин на забезпечення біологічних потреб їх утримання.

Що стосується України, у Законі "Про захист тварин від жорстокого поводження" є лише одна стаття, яка висвітлює питання продажу тварин: Стаття 13. "Умови угод, предметом яких є тварини. Продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог цього Закону. Продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови її утримання. Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність. Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником".

Але навіть ці мізерні норми в Україні існують здебільшого тільки на папері. Незважаючи на постійні переконання зоомагазинів в тому, що вони співпрацюють лише з перевіреними постачальниками, стежать за станом та здоров'ям тварин, дотримуються належних умов та стандартів їх утримання, зоозахисники б'ють тривогу.

Оксана Галан, засновниця ГО Association Pets&People Understanding погоджується з тим, що головна проблема — це нерегульований чорний ринок та ставлення до тварин як до товару: "У нас абсолютно немає ніякого законодавства, яке регламентує процес продажу.  Ми можемо тільки здогадуватися, звідки потрапляють в зоомагазини тварини, у нас немає законів, які дають нам підстави якось контролювати правила утримання і ми не маємо можливості дізнатися про якісь кулуарні речі, тому що зоомагазини на контакт не йдуть, а ті люди,  які передають туди тварин — це переважно чорний, неконтрольований і ніяким чином не ліцензійний ринок. Крім того, важливо розуміти, що коли тварина потрапляє в магазин, згідно з чинним законодавством України — це товар, це не жива істота, про них мало що написано в законі про жорстоке поводження з тваринами і на поточний момент тварини — це предмети власності. Ці тварини практично завжди недощеплені, недооброблені від паразитів, і говорити про те, що вони здорові — це просто ходити в рожевих окулярах.  

Я не знаю про випадки, коли в магазині присутній ветеринарний лікар, тому зазвичай стан тварини оцінюють продавці, які не тільки не володіють якимись достатніми компетенціями, щоб оцінити її здоров'я, частина з них взагалі не знає навіть елементарних речей про утримання тварин. Іноді від рекомендацій продавців волосся дибки піднімається".

Приклад такої некомпетентної продажі наводить відомий львівський зоозахисник Орест Залипський: "Найгірше в таких ситуаціях, коли тварину продають, аби продати і ніхто не попереджає про її фізіологічні особливості і потреби. До прикладу: червоновуху черепаху продають як маленьку карликову, а по факту вона виростає майже як відро, і потребує не тазика вдома, а великого обладнаного акваріума. Або ж продавці продають сухопутну черепаху (які в більшості випадків — контрабанда) і розповідають людям, що вона може жити в хаті на підлозі під батареєю, а насправді їй потрібен складний тераріум. Після таких покупок люди не готові до суттєвих витрат на належне утримання тварини. А чи довго проживе тварина при неправильному догляді?".

Кулуари зоомагазинів

За даними зоозахисників, різні джерела дають таку інформацію про закулісся продажу тварин у зоомагазинах:

• Тварини потрапляють у продаж з так званих "тваринних ферм" або у приватному порядку. Інформації про те, у яких умовах утримуються самки, який мають раціон, чи робиться перерва між вагітностями, — відсутня.
• Тварини мають ветеринарне свідотство, але є випадки, коли про діагноз стає відомо вже після купівлі.
• При транспортуванні тварини потрапляють в жахливі умови (тісні клітки чи контейнери, іноді навіть без води та їжі). В Україні є правила транспортування тварин, затвердженні постановою Кабінету Міністрів від 16 листопада 2011 р. № 1402. Даних про те, як та ким здійснюється контроль перевезення тварин, немає.
• Частіше за все кошенятам та цуценятам у самому зоомагазині не роблять щеплення (в силу віку).
• Бокси, де перебувають тварини, не дезінфікуються. Тобто, якщо кошеня купили, наступне буде сидіти в тому ж місці.
• Зоомагазин не забезпечує тваринам збагачення середовища, це іноді роблять небайдужі працівники.
• Зоомагазин забезпечує тварин питною водою та їжею (в разі кошенят та цуценят — найдешевшим кормом).
• Тварини залишаються у магазині самі на всю ніч (іноді працівники забирають додому кошенят та цуценят).
• Іноді працівники випускають пухнастиків побігати та погратися, але напевно, їм все ж таки не дістає потрібної уваги.
• Померлих тварин утилізують, у деяких випадках, неналежним чином. Так, якщо тваринка померла, не проводять карантинні міри для решти.

Як безмовний і безправний товар тварини позиціонуються не тільки в офлайнових зоомагазинах. Українські інтернет-платформи абсолютно спокійно пропонують не тільки продаж, а і прокат різноманітного живого товару. За цілком прийнятні гроші ви можете взяти в тимчасове користування, для корпоративу, фотосесії або святкування дня народження, будь-яку тварину — від гарненького цуценяти до кількаметрового питону. Звісно, здоров'ям, а тим більш психологічним станом тварини ніхто при цьому не переймається: "зіпсується" — замінять на іншу, всі відповідні ризики закладено в ціну "товарної одиниці".

"Що стосується розмаху цього ринку, то хочу сказати — продовжує Оксана Галан, — він гігантський. По-перше, Україна — перевалочна база просто для перепродажу тварин і це стосується не тільки домашніх тварин, а й диких.  У нас багато тварин проходять транзитом, їх везуть контрабандою. Тварина в Україні — річ і продавці тварин продають речі. По-друге, жодним чином не регламентоване і питання про те, хто може називати себе заводчиком, у кого можна купувати цю тварину і відповідно, кожна людина, яка вирішила, що вона вже заводчик, тільки тому що у неї є пара різностатевих звірів, яких вона буде змушувати народжувати дитинчат безперервно, реалізуючи їх потім під брендом породи, буде постачати свій товар до зоомагазинів і пропонувати його будь кому в інтернет-мережах. І це справжнісінький треш".

Прикро усвідомлювати, але іноді цьому сприяють і засоби масової інформації. Нещодавно провідними медіа UA була поширена нібито "радісна" новина про народження ведмежат у приватному реабілітаційному центрі на Хмельниччині. Втім, зоозахисники зовсім не поділили захоплення від цієї події. "Реабілітаційний центр" по факту виявився нелегальним звіринцем з вкрай поганими умовами утримання тварин. До речі, діяльність справжніх реабілітаційних центрів для диких тварин регулюється відповідним законодавством, і навіть у таких центрах розмножувати диких тварин заборонено. Що чекає завтра на цих милих, розпіарених на потіху глядачів телебаченням новонароджених ведмедиків? Життя у крихітній клітці в очікуванні нелегального продажу чи своєї черги до справжнього центру реабілітації? На жаль, тварини, які народжені в неволі, вже ніколи не зможуть повернутись у дику природу.

Що з цим робити?

Але повернемось до зоомагазинів. У будь-якому зоомагазині продаються зазвичай невеликі тварини — гризуни, птахи, рептилії, інколи коти та собаки. Гризуни і дрібні птахи розходяться дуже швидко. Умовний магазин у великому місті за тиждень реалізує близько десяти хом'ячків. Частина тварин дійсно знаходять нових хазяїв, не в останню чергу тому, що жалісливий людині несила дивитися на страждання замкнутої в тисняві тварини.

Втім, Оксана Галан застерігає від спонтанних покупок. "Треба чітко усвідомлювати, — наголошує вона, — що така емоційна покупка в довгостроковій перспективі все одно не буде корисна тварині. Розжалобити можна велику кількість потенційних покупців, але бути свідомими власниками може набагато менша кількість людей. Люди часто припускають, що тварина — це якась істота, якій "настроєчки підправив" і вона стане прикрасою інтер'єру чи приязною іграшкою, але за фактом, власники тварини — це батьки, яким доводиться дуже багато часу приділяти своїм маленьким "діточкам". Коли людина робить емоційну покупку, вона не співвідносить свої можливості з тим, яку рутину їй доведеться робити кожного дня.  І цей щоденний обов'язок не закінчиться після того, як врятовану тварину перестане бути шкода і вона не буде виглядати хворою чи нещасною. Обов'язок піклуватися про тварину розтягнеться на багато років. Більш того, ми навіть з деяких джерел отримували інформацію, що розміщування тварини в тісній клітці або ж в недружньому оточенні, в зоомагазинах робиться іноді навмисно, тому що коли людина купує умовного самотнього котика, якого дуже шкода, то одночасно з ним купується ще і певна кількість товару, щоб у бідосі нарешті було все — найкрасивіший лоточок, хатинка, іграшка, кращий корм і смаколики. Тобто чек цього покупця одразу ж росте і, швидше за все, всі інші додаткові опції людина теж купуватиме в цьому ж зоомагазині".

Що ж робити, коли бачиш, що тварині у зоомагазині погано? Звертатися до поліції чи зоозахисників? Але знов таки — коли немає стандартів утримання, то і довести жорстоке поводження з тваринами майже неможливо.

Оксана Галан зауважує, що тут людина може стикнутися і з іншою проблемою — для того, щоб зафіксувати факт жорстокого поводження з тваринами, потрібно викликати поліцію, щоб вони це зробили. Втім, навіть якщо привести в приклад побутові ситуації, поліція в більшості випадків на такі звернення не реагує і не приїжджає.  Людина повинна бути незвичайно наполегливою, має бути підкована юридично. 

"На сторінці асоціації ми потихеньку намагаємося вести цю роботу, для того, щоб люди розуміли, якими повинні бути кроки, коли вони стикаються з жорстоким поводженням з тваринами, але поліція нас в цьому не підтримує. Крім того, з приводу жорстокого поводження, всі знають, що недавно виправдали за відсутністю мотиву злочину відомого отруйника, виправдали шкуродера. Тобто можна впевнено говорити, що не працює навіть той закон, який вже прийняли".

На жаль, поки що не передбачається і жодної спеціальної поліції або зоопатруля, скільки б на цьому не наполягали зоозахисники, хоча розмови про це спочатку були. Значною підмогою у цьому питанні могли б стати небайдужі до життя і здоров'я тварин зооактивісти — в Законі України "Про захист тварин від жорстокого поводження" п'ятий розділ повністю присвячено громадському контролю в сфері захисту тварин. 

Марія Трунова розповідає, що по факту реалізувати цей намір теж не просто: для того, щоб стати таким контролером, треба отримати свідоцтво громадського інспектора у екологічної інспекції, для цього потрібно знання законодавства, вміння складати протокол. Втім, навіть право складати протокол для таких інспекторів в законі обмежено. 

"Найближчим часом особисто я хочу собі таке свідоцтво оформити. Мені-то як юристу перепон не буде. Це необхідний захід, бо часто викликаємо поліцію, а вони не в курсі нюансів закону взагалі. До прикладу, недавно я не змогла вилучити 2 величезних пугача у фотографів через бездіяльність поліції. Проблема ще й в тому, що сама екоінспекція виходить на перевірку через тиждень, а то і більше після заяви, коли порушники вже і сліди замели. Це все дуже неефективно."

Питання потрапляння, утримання і захисту тварин у зоомагазинах піднімати необхідно, не тільки тому, що це гуманно по відношенню до братів наших менших, а і тому, що це інформує громадськість про те, як це насправді має бути, які є в принципі потреби у тварин, і чому їх слід дотримуватися незалежно від того, де воно живе. Тварина — не товар, а жива істота! 

Є таке базове поняття "П'ять свобод тварин" — це мінімальний стандарт, який повинен забезпечуватися будь-якій тварині, яка живе під контролем людини — в зоомагазині, вольєрі, в зоопарку, в будинку. Велосипед винаходити не треба, права кожної тварини давним давно позначені і сформульовані:

1. Право вгамовувати голод і спрагу (Свобода від голоду і спраги).
2. Право на позбавлення від болю, хвороб і ран (Свобода від травм і хвороб).
3. Право не піддаватися стресу і не відчувати страх (Свобода від горя і страждань).
4. Право на комфорт (Свобода від дискомфорту).
5. Право жити в умовах, максимально наближених до природних (Свобода для здійснення видотипичної поведінки). 

І коли ми говоримо про сучасний стан тварин в українських зоомагазинах, то, як мінімум, більша частина з цих свобод вже порушена. І у будь-якому випадку слова про те, що тварина утримується належним чином — це просто фікція.

Зберігайте собі також три практичні поради, як зупинити жорстокість проти тварин та притягнути кривдника до правової відповідальності.