Як зробити клас інклюзивним: все про освіту для дитини з інвалідністю

Містечко Первомайськ Миколаївської області зазвичай асоціюється або із сумнозвісним тезкою на Луганщині, або з молочно-консервними продуктами (так-так, хлопчик із ложкою на банці згущеного молока – саме звідти).

Однак це невелике місто на Південному Бузі серед усіх своїх побутових клопотів і проблем, хоч і поступово, але впевнено робить добру справу – рухається у напрямку більшої залученості особливих дітей у процес навчання.

Комунальний заклад «Інклюзивно-ресурсний центр Первомайської міської ради Миколаївської області» був створений у 2018 році відповідно до рішення міської ради. Він розташовується на базі місцевої гімназії.

Як зазначає голова центру Людмила Сороковська, заснування закладу стало логічним кроком на виконання положень «Закону про освіту», а також постанови Кабміну «Про інклюзивно-ресурсний центр», що вийшла у 2017 році. Тема інклюзії в Україні не нова і більше того, на сьогоднішній день до неї при організації навчального процесу прикута увага. Зокрема, ст. 19-20 йдеться про те, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів». Крім того, «заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей». Якщо перекласти канцеляризми більш простою мовою, то діти з особливими освітніми потребами можуть спокійно навчатися у звичайних школах. Їх не обов'язково відправляти до спеціальних закладів (які, на жаль, досить часто асоціюються з найгіршими проявами негуманного ставлення до людей із обмеженими можливостями).

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ ПЕРЕД ТИМ, ЯК ПІТИ ДО ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ (ІРЦ)?

Для того, щоб прийти до центру, необхідне бажання. А більше – нічого. Сюди не потрібно нести попередню довідку від лікаря, наприклад. Крім того, послуги таких центрів є безкоштовними. Діагностика відбувається безпосередньо у центрі, оскільки на місці працює психолог, дефектолог, логопед та інші фахівці, які здійснюють комплексну оцінку розвитку дитини та визначають, чи має вони особливі освітні потреби. Але не діагноз. Отримавши рекомендації від такого ресурсного центру, батьки можуть обрати для дитини найоптимальніший для неї навчальний заклад.

Як зазначає пані Людмила, діагностика в цьому випадку – не синонім допиту з увімкненою лампою. Дитині не ставлять мільйон питань, напружено слідкуючи за відповідями. Батьки поряд, усе відбувається в невимушеній формі. Юного відвідувача можуть запросити, наприклад, погратися на майданчику з іншими дітьми, щоб прослідкувати за його соціальними навичками тощо. Тобто відкиньте зайві страхи з приводу процедури та подальшої співпраці з фахівцями центру. Також дуже важливо, що ІРЦ дотично допомагають і батькам: краще розуміти своїх дітей і не відчувати себе сам-на-сам із труднощами.

ЯКІ МЕТОДИКИ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У ПРОЦЕСІ СПІВПРАЦІ З ДІТЬМИ?

Пані Людмила розповідає, що ІРЦ використовує міжнародні уніфіковані методики, завданням яких є не так виявлення порушення в дитини, як допомога у розкритті її сильних сторін.

Методики стандартизовані та використовуються у всіх ресурсно-інклюзивних центрах (яких на сьогоднішній момент в Україні майже 600!). Серед них: Conners-3, розрахована на дітей 6-16 років. Вона виявляє розлад дефіциту уваги та гіперактивність. У середньому, 1 дитина з 30 має таку особливість. Conners-3 являє собою тест. І проходять його не лише діти, але і її батьки та викладачі.

Якщо мова йде про можливі розлади аутистичного спектра (РАС), то тут використовується опитувальник CASD (Скринінгова Шкала розладів аутистичного спектру). Він складається із запитань до батьків або спеціалістів, які проводять з дитиною найбільше часу. Питання спрямовані на виявлення можливих особливостей її поведінки в побуті. За допомогою такої методики можна відрізнити розлади аутистичного спектра від затримки розвитку, інтелектуальних порушень. Застосовується до дітей віком 1-16 років.

 Методика PEP-3 (Психоосвітній профіль за методикою ТЕАССН) розрахована на 2-7,5 років. Її завдання – оцінити сукупність нерівномірно представлених сильних і слабких з погляду навчання сторін дитини, характерних для розладів аутистичного спектра та пов'язаних із ним порушень розвитку. Вона складається із різноманітних завдань та супроводжувальних стимулюючих предметів.

Ще дві методики спрямовані на визначення рівня інтелекту. WISC-4 (Шкала Векслера для дітей) застосовується для дітей у віці 6-16 років. Він оцінює здібності та потенціал людини (так званий текучий інтелект), а також набуті знання і навички (кристалізований). Цей тест вимірює сприйняття і мислення, а також швидкість обробки інформації дитиною. Він також складається із ілюстрованих тестів та допоміжних матеріалів.

Leiter-3 (Міжнародна шкала продуктивності Лейтера) – методика для оцінки невербального інтелекту, а також функціонування нейропсихологічних процесів, що лежать в його основі. Він оцінює лише текучий інтелект і складається з декількох блоків, присвячених визначенню когнітивних здатностей дитини (розвиток всіх видів розумових процесів, таких як сприйняття, пам'ять, формування понять, рішення завдань, уява та логіка), а також її пам'яті та уваги.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ІНКЛЮЗИВНИЙ КЛАС?

Забезпечення інклюзивності навчального процесу – реальне та виконуване завдання. І батькам для цього не потрібно звертати гори або займатися технічною частиною самотужки. Для того, щоб отримати належні освітні послуги для власної дитини, їм рекомендується за півроку до початку навчання звернутися у відповідну школу та попередити керівництво про це. Навчальний заклад потурбується про обладнання, а також, у разі необхідності, створення команди супроводу та взаємодії для нового учня. Крім того, учителю самому може знадобитися асистент при підготовці освітнього процесу. Однак послуги цієї особи також передбачені в законодавстві. Як бачимо, це – питання державного фінансування та своєчасного реагування.

ЯК ПОБОРОТИ НЕТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ?

Пані Людмила розповідає, що тут багато чого залежить від самого вчителя у класі: мовляв, як він поставить дане питання, так і буде. Дитяча жорстокість, на жаль, явище типове. І не лише українські школярі проявляють нетерпимість. Досвід іноземних колег (працівники Первомайського ІРЦ обмінювалися досвідом із фахівцями з Чехії та Ізраїлю) показує, що до цього схильні всі. Але рішенням проблеми може стати трансформація ставлення до таких осіб з боку суспільства. «У тому ж Ізраїлі всі працюють. І люди з інвалідністю теж. Безумовно, вони мають потужну державну підтримку, але при цьому розраховують на себе та беруть контроль над власним життям, є самостійними. Це ціль, до якої слід прагнути»,  – зазначає пані Сороковська. Максимальна залученість у соціальні та економічні процеси, а також усвідомлення власної цінності – два процеси, що допомагають подолати проблему неприйняття.

На сьогоднішній день у Первомайську в різних навчальних закладах навчається 36 дітей, яким потрібні спеціальні освітні послуги: 11 – у садочках, 25 – у школах. Сам центр відвідують до 300 дітей у віці 2-18 років, одночасно займається близько 30. Тут проходять як індивідуальні заняття з фахівцями, так і групові пізнавальні ігри, квести тощо.

Пані Людмила зауважує, 3 грудня (День людини з інвалідністю) – це добре нагадування та поштовх для обговорень і дій. Однак не слід перетворювати такі дати у свята. Інклюзія – це процес і рух, а люди, яким вона потрібна, опиняються у цій боротьбі на передовій. Їм потрібна підтримка та повага, а не оплески та квіти раз на рік. Розуміння того, що ти не один, ти на рівні з іншими, але тобі допоможуть за потреби – головне завдання інклюзивно-ресурсних центрів. І досвід Первомайська в цьому контексті – ще одне підтвердження, що освіта може бути доступною для всіх.