Персони нон ґрата: нова фаза «шпигунської війни»
Мапа Форин-офіс, що зображує країни, які оголосили персонами нон ґрата "російських офіцерів розвідки" / Фото gov.uk
У попередній статті, «Шпигунська війна» та нові виклики для Заходу», я спрогнозував, що одна «мокра справа» у «шпигунській війні» може спричинити підйом напруженості в усьому світі. Звернення Терези Мей до союзників Сполученого Королівства щодо солідарності та посилення національної та міжнаціональної безпеки від російської розвідки, а також подібні звернення представників провідних організацій експертів з міжнародної безпеки до урядів Європи і Америки, призвели до найбільшої висилки російських дипломатів Західними союзниками (в тому числі Україною) з часів «Холодної війни». Представники російського дипломатичного корпусу, які були викриті як шпигуни, були вислані з країн світу (чому шпигуни позують як дипломати та що насправді означали нібито «показові» оголошення дипломатів персонами нон ґрата також розкривалося у попередній статті).
На даний момент ми можемо казати про таку кількість висланих представників російського МЗС:
60 США
23 Сполучене Королівство
13 Україна
7 Канада
4 Німеччина
4 Польща
4 Франція
3 Литва
3 Молдова
3 Чехія
2 Австралія
2 Албанія
2 Данія
2 Іспанія
2 Італія
2 Нідерланди
1 Бельгія
1 Естонія
1 Ірландія
1 Латвія
1 Македонія
1 Норвегія
1 Румунія
1 Угорщина
1 Фінляндія
1 Хорватія
1 Швеція
Крім того, щодо проблеми висловилися уряди Ісландії (не висилатимуть дипломатів, але обмежать дипломатичні контакти та бойкотуватимуть чемпіонат світу з футболу, що має відбутися в Росії) та Нової Зеландії (не ідентифікували шпигунів серед росіян, але висловили солідарність з Великою Британією та готовність видворити російських агентів, якщо знайдуть). З боку власне НАТО як організації було видворено 7 дипломатів, а також відмовлено в акредитації ще трьом представникам Росії.
Однак не всі країни ЄС приєдналися до боротьби за російською агентурою, до якої закликала Велика Британія. І якщо деякі, як Люксембург та Словаччина, оголосили про те, що «вивчають можливі кроки», то Португалія відмовилася діяти поза рішенням на рівні EU28, Болгарія також вказала на те, що даний момент головує в ЄС та має зберігати нейтральність задля підтримки контактів, Мальта оголосила про небажання ризику вислання своїх дипломатів з Росії у відповідь, Греція, Кіпр та Словенія висловили небажання введення санкцій проти члена Ради Безпеки ООН та про те, що Сполучене Королівство має представити більше доказів щодо «російського сліду» в інциденті у Солсбері, ну й Австрія взагалі заявила про нейтралітет та «побудову мостів між Сходом і Заходом». Звичайно, за словами Дональда Туска, колишнього польського прем'єр-міністра та нині Президента Європейської ради, протягом наступних днів та навіть тижнів можна очікувати подальші кроки від країн ЄС, які ще «не встигли» приєднатися до решти союзників Сполученого Королівства.
Не дивлячись на такі «пробіли у ланцюгу демократії», ми можемо говорити про дуже важливі зміни на європейському та особливо американському театрах «шпигунської війни». На думку екс-NSA Джона Шиндлера, оголошення Сполученими Штатами 60 «дипломатів» персонами нон ґрата та закриття консульства РФ у Сіетлі значно послаблює легальні методи ведення розвідки росіянами на Західному узбережжі США, а узгодження цієї акції Президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом (який лише тижнем раніше у власному акаунті Тwitter захищав свою позицію щодо важливості добрих відносин із Російською Федерацією) трапилося через консолідоване давлення розвідки ЄС та США.
Сама Тереза Мей також позитивно оцінила широку відповідь союзників Великої Британії, заявивши, що на сьогодні система шпіонажу РФ на Заході є «демонтованою». Крім того, вона визначила, що персони нон ґрата – лише перший крок у відповідь Кремлю, та закликала до подальшої консолідації сил задля «довгострокової відповіді» загрозі міжнародної безпеці й іншим викликам з боку Росії.
На сьогодні система шпіонажу РФ на Заході є «демонтованою»
Звісно, експерти та аналітики вже очікують на наступний крок Москви у відповідь союзникам. Деякі країни ЄС, такі як Люксембург, Мальта та Словаччина, навіть прямо посилалися на необхідність зважити ризики коли пояснювали своє зволікання із введенням санкцій. Широке розкриття у ЗМІ теми оголошення російських дипломатів персонами нон ґрата та відкрите оголошення їх шпигунами порушили російські плани щодо диктування «порядку денного» світових новин. Наприклад, не отримала популярності тема про відкриття у окупованому Донецьку «народного трибуналу» над українським керівництвом. Досить можливо що, не дивлячись на побоювання «уповільнених» європейських країн, Москва не буде висилати іноземних дипломатів/шпигунів у відповідь, а, наприклад, значно погіршить стан їх перебування у Росії, що вже траплялося із представниками американського дипломатичного корпусу. Але у цьому конкретному випадку варто почути слова «рупорів» російської сторони, яким дуже до вподоби термін «асиметричні відповіді». В залежності від балансу сил (того, чи приєднається решта ЄС до санкцій та яку форму буде мати «довгострокова відповідь», запропонована Терезою Мей) можна очікувати як поступки від Кремля (звичайно, на «таємному», а не відкритому фронті), так і нові активні дії на території суперника. Виклик Сполученого Королівства щодо «демонтажу російської шпигунської системи» може спровокувати нові операції російської розвідки з метою довести, що британці помиляються, і «втрати» на дипломатичному фронті так легко не послаблять досвідчених оперативників ГРУ.
Звичайно, в такому випадку росіяни також ризикують «потрапити на гачок» англійської чи іншої європейської розвідки та подалі «розкрити карти» щодо присутності своїх агентів та їх можливостей. І це є ще однією стороною небезпечних «шпигунських ігор»: дилема провокацій та відповідей та них.
