Як перша психологічна допомога рятує життя

У чому проблема?

Війна змінила реальність кожного українця. Стрес, шок, паніка, агресія — це те, що ми можемо бачити щодня, навіть у тих, хто намагається триматися стійко. Однак найбільш уразливими є ті, хто переживає екстремальні ситуації: влучання снарядів у житлові будинки, поранення, втрата близьких, насильство. Саме в ці моменти важливо надати людині першу психологічну допомогу.

Це не лікування і не довготривала терапія — це можливість стабілізувати стан людини тут і зараз, запобігти погіршенню її психічного стану та допомогти їй не залишитися наодинці зі своїми складними переживаннями.

Яке рішення?

Психологи Центру психологічного супроводу та підтримки Мальтійської служби допомоги Олена Абрамюк та Вікторія Сокіл навчають базових навичок із першої психологічної допомоги. Нещодавно таке навчання відбулось для журналістів, волонтерів, та фахівців у галузі. У цьому тексті зібрали головні поради фахівців.

Як це працює?

У перші хвилини після травматичної події людина може бути в стані шоку через раптовий викид адреналіну та кортизолу. Це може призвести до тимчасового порушення сприйняття реальності: людина не розуміє, що відбувається, її реакції або сповільнені, або хаотичні. Часто порушується здатність логічно мислити й ухвалювати рішення. Головне завдання у цей момент — не додавати стресу та допомогти організму поступово перейти у фазу стабілізації.

Олена Абрамюк, психологиня Центру психологічного супроводу та підтримки Мальтійської служби допомоги, пояснює: 

"Ми працюємо з екстремальними подіями, і ключове питання тут — чим відрізняється звичайний стрес від екстремального? Зазвичай, перша фаза — це фаза шоку, коли людина може бути не здатна одразу усвідомити подію, що відбулася. Важливо в цей момент забезпечити підтримку, опору на психофізіологічному рівні, не змушуючи говорити про пережите".

Що робити? Говорити спокійним, рівним голосом, використовувати прості, зрозумілі фрази. Не ставити складних або навідних запитань, не вимагати пояснень чи спогадів про пережите. Не торкатися людини, щоб не викликати додаткового напруження. Важливо створити безпечний простір: відійти від місця небезпеки, запропонувати сісти, якщо це можливо, спостерігати за фізичним станом потерпілого. Допомогти нормалізувати дихання, запропонувавши повільно вдихати й видихати разом. Найголовніше — дати людині можливість відчути, що вона не одна, і що її реакція є нормальною відповіддю на екстремальну ситуацію.

У кризовій ситуації агресія — це одна з найпоширеніших реакцій. Вона може проявлятися через підвищений тон, різкі рухи, навіть спроби фізичного насильства. Важливо розуміти: агресія — це не про зло, це про спробу захиститися.

Вікторія Сокіл, психологиня Центру, зазначає: 

"Ми працюємо з різними категоріями людей: із внутрішньо переміщеними особами, з тими, хто пережив втрату близьких, з дітьми, які стали свідками насильства. Попри всі складнощі, ми бачимо, що найважливіше — підтримати людину саме тут і зараз. Це допомагає їй отримати впевненість у завтрашньому дні".

Що робити? Зменшити кількість людей навколо, відійти в безпечне місце, якщо це можливо. Говорити спокійним, рівним голосом, не сперечатися і не намагатися переконати людину. Дати їй можливість випустити напругу через рух, голос, відволікання на іншу дію, наприклад, запропонувати розірвати папір або стискати в руках предмет. Якщо агресія зростає, зберігати дистанцію та оцінювати ризики для себе та людей навколо. Якщо ситуація загрожує безпеці, варто повідомити про це відповідним службам. Головне — не реагувати агресією на агресію, а залишатися спокійним, що допоможе людині поступово стабілізуватися.

У деяких людей після ступору виникає сильне тремтіння. Це нормально: організм намагається повернути собі контроль. Головне — не зупиняти цей процес.

Що робити? Взяти людину за плечі й злегка потрясти, пояснюючи свої дії. Запропонувати сісти, якщо це можливо, або сховатися в безпечне місце. Спостерігати за станом людини: якщо вона починає втрачати зв'язок із реальністю, слід спонукати її до простих дій — попросити назвати своє ім'я, описати предмети навколо. Не торкайтесь людини без згоди, не робіть раптових рухів.

Якщо людина завмерла, не реагує на оточення, не відповідає на запитання, слід спробувати її активізувати: потримати за руку, масажувати точки на чолі, говорити прості фрази: "Я тут", "Я поруч".

Істерична реакція — це спосіб психіки скинути надмірне напруження. Людина може голосно кричати, плакати, говорити нерозбірливі речі.

Що робити? Забезпечити спокій, усунути "глядачів". Виконати несподівану дію — наприклад, впустити предмет із гучним звуком. Говорити чітко й коротко: "Випий води", "Сядь", "Дихай повільно".

"Ми не маємо готових рецептів, та ми є поруч, щоб допомогти людині знайти опору для руху далі, — наголошує Олена Абрамюк. — Коли людина переживає кризовий стан, їй потрібна не просто підтримка, а відчуття безпеки та стабільності поруч. Перша психологічна допомога — це не завжди слова, інколи це тиша, присутність, можливість тримати когось за руку. Ми не завжди можемо запобігти травматичній події, але ми можемо допомогти людині не залишитися наодинці зі своїм болем, з чого розпочинається «загоєння рани». Важливо не тиснути, не вимагати розповідей, не говорити «заспокойся» чи «не плач». Достатньо щиро бути поруч спокійним та впевненим (наскільки це можливо) і дати зрозуміти: «Я тут, ти не одна, чи не один»".

Перша психологічна допомога — це перший крок до відновлення, який може врятувати не лише психічне здоров'я, а й життя.

Центр психологічного супроводу та підтримки Мальтійської служби допомоги працює з 2014 року, щоб допомагати людям, які постраждали внаслідок війни. За цей час Центр провів тисячі зустрічей із тими, хто потребує психологічної підтримки. З 2022 року команда об'єднала понад 50 фахівців — психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та супервізорів — для надання кризової допомоги. Центр надає:

• індивідуальні консультації: кризова підтримка, супровід у подоланні стресу та тривоги;
• групові заходи  ― тренінги зі стресодолання, адаптації, подолання горя; арттерапія: малюнкова терапія, музикотерапія, майстер-класи; групи підтримки, воркшопи, психоедукаційні заняття;
• мобільна група швидкого реагування  ― допомога постраждалим під час атак, кризове консультування, перша психологічна допомога;
• програми соціальної згуртованості  ―  робота з громадами, інтеграція внутрішньо переміщених осіб, культурно-рекреаційні заходи.

Центр працює в кількох містах, щоб бути ближче до вас. Якщо потрібна підтримка, телефонуйте:

Львів: +38 (097) 739 69 02

Харків: +38 (063) 138 84 70

Самбір: +38 (063) 138 80 49

Золочів: +38 (063) 138 83 98

Авторка: Любов Куртяк