День парків. Як озеленити Київ і врятувати місто від бетону

Щорічно 24 травня відзначається як Європейський день парків. Саме в цей день на початку ХХ століття у Старому світі були засновані перші Національні парки, але вперше цей день святкували майже 100 років потому — у 1999. У цей день проводяться різні заходи, щоб популяризувати зелені зони у містах — виставки, лекції, показ фільмів про парки. "Рубрика", як медіа рішень, вирішила дослідити, які цікаві рішення можна застосувати у Києві для того, щоб знов повернути столиці репутацію найбільш зеленого міста Європи. 

Скільки метрів зелених насаджень має бути у Києві?

Потрібно знати, що зелені зони в місті — це не привілей, а наше право. В Україні кількість зелених зон як у місті, так і поза його межами, регулюється Державними будівельними нормами. Частка зелених зон у житлових районах, кварталах, на бульварах та на територіях шкіл, дитсадків, лікарень тощо, чітко регулюється. 

Наприклад, у межах кварталу (площа, що з усіх боків обмежена вулицями) має бути не менше 6 квадратних метрів зелених насаджень на 1 особу, а в межах житлового району парк має бути у пішохідній доступності радіусом 1500 метрів. У межах громадського центру озеленена територія має займати не менше чверті загальної площі, а в історичних частинах громадських центрів цей показник має бути не меншиим заіснуючий — тобто скорочувати кількість насаджень не можна. 

Існує навіть норма із озеленення міст із розрахунку 1 квадратний метр на людину. Вона відрізняється для різних зон України та за кількістю людей, що мешкають у населеному пункті. Ці дані наведені у Таблиці 8.1 ДБН із приміткою: У містах, де розміщуються промислові підприємства І і ІІ класу шкідливості, а також у населених пунктах, які розташовані на радіоактивно забруднених територіях, наведені норми озеленених територій загального користування слід збільшувати на 15-20%, а у містах, де розміщуються залізничні вузли — на 5-10%, а у містах, де розміщені ТЕС — також плюс 15%. 

У населених пунктах слід визначати озеленені території, що належать до земель рекреаційного призначення і входять до складу єдиної мережі ландшафтних та рекреаційних територій. Ділянки озеленених територій треба встановлювати згідно з існуючими межами землекористувань, природних рубежів та транспортних магістралей. Тож у Києві на одну людину має припадати не менше як 13,2 квадратні метри зелених насаджень.

Чи дотримуються норми щодо зелених зон в Україні?

Як це не дивно, але минулого року у Київзеленбуді заявили, що кількість зелених насаджень У Києві вдвічі перевищує норму. За словами виконувача обов'язків директора Олексія Короля, замість передбачених законом 13,2 квадратних метрів зелених зон на людину (це навіть більше, ніж за європейськими нормами — там у місті на людину має припадати 12 квадратних метрів зеленої зони), у столиці 23,13 квадратні метри. Проте, звідки ця інформація у пана Короля — невідомо, адже інвентаризація зелених зон не проводилась вже більше 20 років. 

Ще на початку 2020 року Київрада анонсувала проект інвентаризації на жовтень, проте жодного проекту досі не існує. Є лише неофіційна інвентаризація зелених зон. Її провели та опублікували ЛУН Місто. Карта дає зрозуміти загальний стан справ із озелененням: темно-коричневим кольором позначені зони, де в пішохідній доступності — 15 хвилин прогулянки — немає жодної зеленої зони. 

Крокуючи центром Києва, неможливо не помітити, що майже весь простір — це суцільна забудова, асфальт і бетон. Активіст Urban Crew Ілгам Гасанов, розповів "Рубриці", чому виникає такий дисонанс:

"У Києві місцями є навіть по 40 квадратних метрів зеленої зони на людину. Але дослідження ЛУН демонструє, що реально зелені зони по відношенню до житлових будівель знаходяться далеко, тому що ми беремо загальну територію міста та територію озеленення і ділимо, а це не зовсім коректно, адже у нас є Голосіївський район, який достатньо зелений, особливо, де є лісосмуги, і є центр, Печерськ, що фактично без озеленення, та Дарниця, Осокорки, Позняки, які практично бетонні. Тому коли ми розмазуємо на рівень міста, за рахунок тих лісів, які в нас є в Конча Заспі, Дарницькому та Святошинському лісогосподарстві індекс озеленення непоганий. Тож коли ми беремо доступність зелених зон, усе погано, і зараз, порівняно із дослідженнями ЛУН 2018 року, ситуація погіршилась, бо більше парків не стало, а деякі старі сквери було забудовано", — роз'яснює Ілгам.

Але рішення є. Навіть у центрі міста, де, здається, немає місця для зеленого парку, можна облаштувати затишну зону. Ілгам Гасанов радить звернути увагу на досвід Парижу, де в центрі міста у внутрішніх дворах будують pocket parks — прибудинкові доглянуті території з рослинами в кадках, з вертикальним озелененням, багаторівневими клумбами. 

Інколи клумби збудовані навіть з будівельних контейнерів, а на вулицях розставляються парклети — досить цікаве рішення для міст, коли біля тротуару на проїжджій частині ставлять дерев'яну платформу з кашпо або клумбою. 

Вертикальні сади — ще одне сучасне міське рішення. Так виглядає вертикальний сад на одній з лондонських багатоповерхівок:

🌳  До речі, тут ми писали, як можна озеленити свою багатоповерхівку в українських реаліях.

Сади можна створювати і на дахах будівель, як це роблять уже в Японії:

Сучасний підхід до створення парків доводить, що брак простору для парків в центрі міст — це не проблема, а поштовх до створення парків іншої формації. Яскравий приклад — ботанічний парк на даху бібліотеки Варшавського університету, в якому можна насолоджуватись не лише створеним ландшафтом, а й краєвидом. 

До того ж, на парки можна перетворювати колишні промзони, як зробили у Сіднеї на закинутому залізничному дворі:

Це рішення можна застосувати й в Україні на звичайному житловому будинку — існують технології, що передбачають спеціальне грунтове покриття, що не буде пропускати дощову воду та воду з поливу через дах, систему поливу та види рослин, які можна вирощувати у "дахових" умовах. 

Чи з'являться в Києві нові паки?

У Генплані до 2040 року з'явилось багато зелених зон — уже зараз у Києві з'явиться 118 нових зелених просторів, 10 з яких – парки. За словами депутата Київської міської ради, голови Постійної комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин Михайла Терентьєва, це понад 134 гектари облаштованих зелених зон для відпочинку та прогулянок на свіжому повітрі. 

Спочатку може здатися, що це позитивна тенденція, проте Ілгам Гасанов знов розкрив всі карти:

"Ці рішення — формальна зміна цільового призначення землі. Тобто всі зони, які місто облаштовує як зелені зони, вже мають певний зелений пласт. Там уже є дерева, але у землі не було балансоутримувача або цільового призначення, або не було статусу парка. Місто просто взяло цю землю, виділило її і віддало Зеленбуду на баланс і на утримання з відповідним статусом «зелена зона», «парк» чи «сквер». Тому фактично, це бюрократична обманка — кількість озеленення не збільшиться, це станеться лише юридично. Тож це не створення наново з нуля зеленого майданчику", — пояснив Ілгам, як працюють схеми Київради.

За таким самим прикладом, за словами активіста, іноді до переліку парків включають ліси — для того, щоб дозволити там розбудову інфраструктури, де згодом можна поставити МАФи, або взагалі з часом збудувати житловий комплекс. 

Деградація вже існуючих паркових зон — як цьому запобігти 

Надання вже існуючим зеленим зонам статусу парків передбачає їх утримання, але і тут є проблема. Урбаністи Анастасія Пономарьова, Брент Д. Раян та Олександр Анісімов жорстко розкритикували такі рішення:

"Генплан не дає пояснення, як місто обслуговуватиме нові зелені зони. Дорогі озеленені території, що потребують постійного поливу і догляду за рослинами, не є сталим рішенням для міста. У Генплані не закладено створення парків з низькими вимогами догляду, стійких до повеней або біорізноманітних ландшафтів, таких як заболочені території (wetlands)", — сказано у статті. 

Така проблема — не одне з питань вирішення надскладної задачі, а банальне недотримання норм. Існують рекомендації ВООЗ щодо облаштування зелених зон. Там йдеться про те, що нестаток бюджету на підтримку зелених зон не завадить, якщо створювати парки, підтримка благоустрою яких не вимагає великих затрат, а задля фінансування необхідно використовувати інноваційні моделі — за рахунок земельних трастів, фондів та кооперативів. Про це нам розповів і Ілгам Гасанов та навіть продемонстрував на конкретних прикладах недієвість існуючої системи:

"Проблема Київських скверів і парків не стільки у недостатньому фінансуванні або ще в чомусь, як у тому, що вони всі на балансі Зеленбуду і районних Устроїв зелених насаджень (УЗМ-ів). Вони мають обслуговувати сотні скверів і декілька великих парків — у них просто не вистачає людського ресурсу, аби нормально доглядати за всім. Є виняток — парк "Наталка" на балансі Зеленбуду, але за ним закріплений окремий менеджер, який займається виключно парком "Наталка". Усі інші комунальні парки, наприклад, Маріїнський, взагалі дуже недолуго поділений на три частини: між містом, районом та Національна частина. Проблема в тому, що кошти на утримання забирає районна УЗМ, але вони не мають достатньо ресурсу, щоб утримувати такі величезні території. Якщо віддати на аутсорс утримання, будуть ті самі бюджети", — коментує експерт.

Ще на ранньому етапі має залучатись місцева політична підтримка та громадські організації, на поруку яких будуть передані зелені зони. Якщо ці нюанси не будуть виконані на початку, зелені зони почнуть деградувати та перетворюються на неохайні зарості, яких і так вистачає у столиці. 

Починати необхідно з себе

Деградацію зумовлює не лише неналежне утримання парків — багато до цього прикладають і самі користувачі зелених зон: сміття, знівечені клумби, захаращені зони відпочинку — вину за такі наслідки мають розділяти як комунальні служби, так і самі жителі міста. Уникнути таких наслідків можна, і конкретні практичні поради, знову ж таки, містяться у рекомендаціях ВООЗ. 

Зробити зелену зону більш безпечною, запобігти антисуспільний поведінці та вандалізму можна, якщо:

• Забезпечити регулярне і адекватне обслуговування зеленої зони, щоб у людей не виникло відчуття, що її благоустроєм ніхто не займається
• Забезпечити освітлення для поліпшення суб'єктивного відчуття безпеки
• Організувати пішохідні поліцейські маршрути, так щоб поліцейські регулярно патрулювали зелені зони
• Залучити місцевих жителів до планування, створення і обслуговування міських зелених зон для посилення почуття причетності
• Забезпечити використання зеленого простору в різні часи доби, наприклад, за рахунок заохочення соціальних заходів в зеленій зоні і її використання в рекреаційних цілях
• Запобігати перетворенню зелених зон в «центри подій», що привертають надто багато відвідувачів (за винятком випадків, коли площа зеленої зони є для цього достатньою)

Тож для того, щоб запобігти знищенню скверів, потрібно почати з малого: спробувати привести до ладу зелену зону біля свого будинку — вийти на суботник, прибрати сміття, посадити дерево, яким будете опікуватись — обрізати навесні та поливати влітку. Інші жителі будинку, будьте впевнені, підтримують вас, та можливо, також залучаються до процесу. Теорія розбитих вікон обов'язково спрацює, і занедбана територія з уявним газоном може перетворитись на затишне місце, куди можна вийти з книгою або з кавою вранці. За придомовою територією — бульвар, а за бульваром — парк мікрорайону.