Пікассо і Малевич в українському селі: чому варто їхати в Пархомівку на Харківщині

Пархомівка — невеличке українське село на Харківщині. В ньому проживає всього 3,6 тисяч жителів. Якщо подивитися на карту — це один із звичайнісіньких населених пунктів України. Тут є школа, працює цукровий завод, розбудовується закладена ще у 1808 році, і майже знищена за радянської влади місцева церква. Проте відома Пархомівка не цим. Справжнім діамантом села є Пархомівський художній музей — тут, на теренах Слобожанщини, можна побачити оригінали робіт Пікассо, Кандинського, Малевича, Реріха. Безцінному зібранню українського сільського музею могли б позаздрити чимало столичних художніх галерей по всьому світу.

Звідки в українському селі Пікассо?

Коштовну колекцію картин у Пархомівці зібрав засновник музею, вчитель місцевої школи Панас Федорович Луньов. А починалося все з учнівського гуртка "Юний історик", який молодий вчитель історії заснував у Пархомівській школі у наприкінці 40-х років минулого століття. Захоплений історією Панас Луньов вважав, що без знайомства з оригінальними зразками старовини і мистецтва дітям вивчати цей предмет неможливо. Сам він був завзятим колекціонером, розшукував та купував дивом вцілілі за роки колективізації та війни ікони і картини. Діти допомагали вести пошукову роботу в Пархомівці та сусідніх селах, під час канікул і у вільний час школярі обстежували кожен куточок власних і сусідніх дворів. Як виявилося, на сільських горищах зберігалося безліч цікавих предметів побуту, стародавні ікони, старовинні монети та навіть картини відомих художників. Саме ці знахідки, разом із зібранням Панаса Луньова, лягли в основу шкільної краєзнавчої кімнати, яка згодом переросла у музей.

Хіба шкільні музеї — це серйозно?

Шкільні музеї в Україні почали з'являтися на межі ХІХ і ХХ століть, але найбільш популярними вони стали у 1950-х роках. Зазвичай це були окремі кімнати на території шкіл, де розміщували краєзнавчі експонати. Відданий своїй справі Луньов пішов далі. Для отримання практичної і методичної допомоги він налагодив контакти з музейними закладами — становленню музею у Пархомівці допомагали харківські музеї: художній та історичний, Музей образотворчого мистецтва ім. О.С.Пушкіна, Ермітаж, Спілка художників СРСР.  Також прагнення сільського вчителя та його учнів було підтримано харківськими художниками, з якими у засновника і натхненника "Юного історика" були дружні стосунки. У перші роки існування вони подарували музею близько 50 творів живопису і графіки. 

Новонароджений музей хотів зростати і розширятися, але можливості історичного гуртка були дуже обмеженими. Одного разу Панас Федорович запропонував дітлахам написати листи сучасним художникам та скульпторам з проханням поділитися зі шкільним музеєм своїми творами.

"Після уроків ми залишилися з хлопцями в класі і написали листи … з проханням розповісти про себе, про те, що захоплює їх в мистецтві, і, якщо можна, надіслати якусь зі своїх робіт, бо нам хотілося доторкнутися до великого мистецтва не через книги, енциклопедії, фотографії, а на власні очі…", — згадував засновник музею.

"Вибач, Пабло"

На листи юних пархомівців відгукнулося багато відомих діячів культури і мистецтв. І до села почали надсилати у подарунок картини. Посилки надходили навіть із Дрезденської галереї! Деякі експонати передавали власники колекцій. Мистецтвознавець Володимир Фаворський придбав для Пархомівського музею роботи сучасних німецьких графіків. Так збори поповнилися роботами Ханса Грюндіга, Герберта Тухольського, Арно Мора. А завдяки письменникові Іллі Еренбургу, який товаришував з геніальним митцем, у музеї з'явилися дві картини Пікассо — "Голуб миру" та "Портрет Фредеріка Жоліо-Кюрі". Ілля Еренбург писав у листі своєму другові: "Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував сільському вчителеві, у його сільську галерею. Я думаю, вони там потрібніші. Ти мене зрозумієш" .

У наш час деякі з тих щедрих подарунків коштують мільйони доларів, а спочатку всі ці коштовності зберігалися просто на території школи, музей працював лише на вихідних та канікулах і опікувалися картинами виключно школярі. Згодом шкільне зібрання переїхало в окрему будівлю, а в 1986 році Пархомівський музей став автономним відділом Харківського художнього музею.

Навіщо їхати в Пархомівку?

Сьогодні у художньому музеї Пархомівки зосереджено понад 7,5 тисяч експонатів різних епох і країн. Тут виставляють 4 картини Пікассо, твори Айвазовського, Репіна Малевича і Кандинського. Крім перелічених вище авторів, є ще Шевченко, Дюрер, Шишкін, Маяковський, Яблонська та інші. Велика частина зібрання ще не досліджена, на серйозні експертизи грошей не вистачає, тому під деякими експонатами можна прочитати напис "Невідомий художник". Можливо, згодом, після експертиз, під цими картинами з'являється імена Ренуара, Гогена, Сезара і Матісса, про яких згадував Панас Луньов у своїх записах. Але вже зараз у залах музею можна побачити унікальні твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, матеріали з археології та етнографії. До музейного зібрання Луньов передав і свою особисту колекцію. Ентузіазм сільського історика та його учнів зробили Пархомівку одним із найвідоміших мистецьких центрів регіону та України.

Незважаючи на те, що музею в Пархомівці виповнилося вже 65 років, до недавнього часу широкому загалу про нього було відомо мало. Музею бракувало реклами, а Пархомівці — уваги туроператорів та зручного сполучення з іншими населеними пунктами.

Але цьогоріч, почувши історію музею, поціновувач мистецтва, політолог Микола Давидюк взявся за брендинг цього музею. За короткий проміжок часу він, разом із командою, на волонтерських засадах, сформували айдентику музею, комунікаційну стратегію, лінійку брендованих товарів, зробили професійні фото експозиції для сайту музею. У Дніпрі, Полтаві та Харкові з'явились брендовані зупинки: "Мистецтво ближче, ніж ти думаєш!"

Активісти також розуміли, що музей не зможе приймати іноземців без англомовного сучасного аудіогіду, які ми часто бачимо закордоном, але  дуже рідко в себе вдома. Для створення аудіогіду вони залучили райтерів та перекладачів, які зробили опис для майже сотні картин музею. Голосами аудіогіду музею стали співачка Аліна Паш та письменник Сергій Жадан. Роботу над цим проєктом ще не закінчено, але вже дуже скоро відвідувачі музею у Пархомівці зможуть почути розповіді про його шедеври у своїх телефонах.

Микола Давидюк з командою хоче популяризувати музей, зробити його важливим туристичним центром не тільки для свого регіону, а і для всієї України та закордонних туристів, докласти всі зусилля до того, щоб музей допоміг своєму мікрорегіону, ОТГ, селу, району. Щоб через любов до мистецтва в Пархомівці врешті-решт з'явилася нова дорога, щоб завдяки музею село піднялося та міцно встало на ноги.

"Я літав на виставку Пікассо у Барселону, навіть не здогадуючись, що його роботи чекають на мене в Пархомівці. Настав час виправляти ситуацію. Для таких міст як Київ, Полтава, Дніпро, Харків кращого туру вихідного дня, годі й придумати. Жителі цих прекрасних міст та їхніх околиць зможуть побачити іспанського Пікассо та українського Малевича не виїжджаючи за кордон, а просто відвідавши прекрасну Слобожанщину. До того ж, відомі тисячі прикладів, як схожі музеї ставали локомотивами розвитку своїх територій, змінювали філософію регіону та множили його прибутки. Я точно знаю, що так буде і в Пархомівці, але наразі ми в тій точці, де кожен із нас може покласти свою маленьку цеглину у великий фундамент історії успіху", — розповідає про свою мету активіст на сторінці у Фейсбук. 

Також він закликає українських митців надати допомогу музею своїми творами. Оскільки колекція збиралася у Радянському Союзі, зараз у ній переважно світові та російські художники і практично немає творів наших співвітчизників. І це потрібно виправити. До речі, на цей заклик вже відгукнувся Іван Марчук, один із найвідоміших українських художників у світі, один із ТОП-100 геніїв світу за версією The Daily Telegraph. Він підтримав Пархомівку і подарував свою картину Пархомівському музею.

Насолодитися творами всесвітньо відомих митців, підтримати музей, село і загалом культурний напрямок українського туризму, може кожний з нас. Все, що для цього потрібно — запланувати поїздку в Пархомівку. 

На жаль, попри прізвища художників, це місце поки що не дуже схоже на те, в якому повинен бути музей такого рівня. На шляху до мистецтва треба бути готовим до суворої української реальності з відсутністю доріг, стильних кафе чи ресторанів, готелей, місць для відпочинку та багато іншого. Але цю нашу реальність теж можна змінювати. І як показує приклад сільського вчителя, ці зміни — в наших руках.

Погодьтеся, неймовірно надихаюча історія Панаса Луньова вже є приводом відвідати музей, який розташований лише в 345 км від Києва. Тобто близько 4-5 годин у дорозі, щоб побачити Пікассо і Малевича (від Полтави та Харкова ще ближче – всього 1,5 години). Вхідний квиток коштує всього 20 гривень, для учнів, студентів і пенсіонерів — 10. Експозиція працює щодня, крім понеділка і вівторка та визначених державних свят, з 09:00 до 17:00. У музеї проводяться екскурсії та майстер-класи.

Крім Пархомівського музею в селі можна побачити будинок, у якому протягом 4 років жив Малевич, зазирнути у церкву, яку відбудовує львівський священик, а саму поїздку поєднати з відвіданням Шарівського палацу (Харківська обл.) або Диканьки (Полтавська обл.). Переночувати в межах громади можна в мініготелі в Краснокутську, є зелена садиба в селі Чернещина, є приміщення для ночівлі в національному природному парку "Слобожанський" у селі Володимирівка. Оскільки Пархомівський музей внесений до туристичної карти України,  екскурсійні поїздки до нього можна замовляти у туристичних фірмах вашого міста.

Обов'язково знайдіть час поїхати до Пархомівки самим та розказати про музей своїм друзям, родичам і знайомим за кордоном. І підписуйтесь на сторінки музею в Інстаграм. 

• Адреса музею: вул. Конторська, 2, с. Пархомівка, Богодухівський район, Харківська область.
• Як дістатися: з Харкова автобусом Харків-Котельва (ч/з Пархомівку) з автостанції №2, платформа №6 (метро "Центральний ринок", "Історичний музей"). 
• Координати:  50.1245299, 35.0075564