Батьківські чати: як відстояти себе та свою дитину у токсичному листуванні

Почалася школа — відродилися батьківські чати. Здавалося б, у сучасному світі, особливо в період різноманітних коронавірусних обмежень, месенджери є універсальним рішенням і справжнім порятунком для всіх учасників освітнього процесу. З ними зручно робити оголошення про домашні завдання і важливі заходи, обговорювати шкільні проблеми, гуртувати і координувати дітей і батьків. Проте дебати в групах, які об'єднують мам і тат, часто дуже далекі від комфортного спілкування. Безжальні битви йдуть навіть через дрібниці, а непорозуміння між батьками в шкільних чатах все частіше переростає в розборки за межами месенджерів. 

Нерідко учасники онлайн групи переходять на особистості, повідомлення співрозмовників, що стосуються батьків, дітей та вчителів, носять принижуючий честь і гідність характер, шкодять авторитету учасників освітнього процесу. Є й окремі теми, які практично ніколи не бувають безкровними — це моменти, присвячені збору коштів на "потреби школи", на подарунки учням чи вчителям/вихователям. Жертвами батьківських чатів стають не тільки дорослі — батьки чи вчителі, а й діти.

"Не здаєте фонди — будете без подарунка"

Проблема з батьківськими чатами — всюдисуща.

В Одесі образливі висловлювання матері учениці 5 класу на адресу вчителя гімназії, здійснені під час переписки в батьківському чаті закладу освіти, де навчається дитина, стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП "Булінг (цькування) учасника освітнього процесу".

У Глухові, в Сумській області, навпаки, адміністрація школи зацькувала маму першачка, закликаючи в чаті інших батьків "виходити на мітинг" проти незручної мами. Конфлікт стався через обурення жінки фонограмою пісні російською мовою на одному зі шкільних свят. Вона неодноразово зверталася до вчительки з проханням замінити пісню українським аналогом, після чого у батьківському чаті вчителька написала, що свято взагалі скасовується, і видалила маму з чату. 

У Кривому Розі стався скандал через 250 грн на подарунок вчительці до 8 березня Одна з мам 11-класників назвала тих, хто не здав гроші, "малозабезпеченими" і "свиньми". Після того, як скріни з чату потрапили в інтернет, агресивні батьки почали із погрозами шукати ще й тих, хто "злив" переписку в мережу.

Доньку чернівчан покарали у дитячому садку за те, що батьки не здали гроші на 8 березня. У той час, коли інші діти святкували, граючись своїми подарунками, мала сиділа на самоті за окремим столиком. Батько дитини звинуватив батьківський комітет у поборах і булінгу, а до свого поста чоловік додав фото, яке з-поміж інших, скинула у батьківський чат вихователька.

У Полтаві жінка відмовилася здавати кошти на подарунки робітникам дитсадку, чим викликала обурення інших батьків. Тут, як описувала жінка на своїй сторінці у фейсбук, було все: 

 Згодом із батьківського чату її теж видалили. 

Багатодітній матері з Кропивницького влаштували цькування у шкільному чаті для батьків. Жінці пригрозили залишити її дитину без подарунка на День святого Миколая у разі несплати боргу до "фонду класу". Жінка пояснювала іншим батькам, що живе у злиднях, а також готова була здати окрему суму грошей на подарунок доньці до свята, втім, їх цей варіант не влаштовував. Натомість у вайбер-чаті вона отримала таке повідомлення: "Не здаєте фонди — будете без подарунка. Ніхто за вашу дитину платити не буде. Я вас додала в групу, щоб попередити". Як і інші, ця історія набула розголосу в соцмережах. На захист багатодітної мами стала батьківська спільнота усього Кропивницького. Активісти привезли школярці новорічний дарунок, а адміністрації школи — туалетний папір.

Це все НЕ "для наших діток"

З подібними ситуаціями, хоч можливо, і не в такому ступені загострення, стикалося багато родин дошкільнят і школярів. Усе більше людей усвідомлюють, що будь-які побори та примус у школі зовсім не обов'язкові, а в батьківських чатах відбуваються речі, з якими більшість не згодні, але бояться чи соромляться про це сказати. Бо їх засиплять звичними, застарілими доказами, які й досі вміло тиснуть на батьків.

Мирослава Мориконь, психологиня, психотерапевтка в методі позитивної психотерапії, перелічує кілька з цих "залізних аргументів" і пояснює, чому наступні ствердження не є правдивими:

1. Це все для наших діток. Для наших діток ми робимо лише те, що вони нас попросили. Решта — це для кого завгодно: батьків, вчителів, директора, але не "для діток". Дітям байдуже до нових стін і штор, поки їх не переконають в іншому. Екскурсії і дитячі подарунки — це для діток, але якщо їх запитали, яку саме екскурсію вони хочуть.
2. Школа — наш дім, а вчителька — друга мама. Якщо школа — другий дім, тоді зрозуміло, що штори, меблі, килими і ремонт за власний кошт. А, якщо вчителька, як мама, то вона у всьому права беззаперечно. Ну, як мама вдома. Авжеж. Тоді робота — це ваш другий дім, а начальник — ваша друга мама. Бо школа для вчителя — це робота. І для дітей — це теж робота.
3. Якщо держава більше виділятиме, з батьків менше збиратимуть.  Зараз виділяють більше, ніж ще 5 років тому. І з батьків збирають також більше, ніж 5 років тому.
4. Якби вчителі більше заробляли, то краще б ставилися до дітей. Ні. Любов і повага до іншої людини, тим паче до дитини за гроші не купується. Вона або є, або ні. Ти або бачиш у дитині дитину, або бачиш загрозу власному авторитету та своєму роздутому его. А ще, жертву для відпрацювання власних психологічних проблем. Тому за деяких вчителів моляться та все життя згадують з теплом, а інших ненавидять та оплакують у психотерапії. І, до речі, багато батьків заробляють не більше.
5. Діти мають у школі прибирати (а батьки, відповідно, ремонтувати). Так ми діток привчаємо до роботи. А чому саме до роботи прибиральника службових приміщень? Давайте привчати до роботи менеджера, журналіста, вчителя зрештою. І статтю 53 Закону України  "Про освіту" ніхто не відміняв: "Залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі у заходах, не пов'язаних з реалізацією освітньої програми, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету міністрів України".
6. Вчителі беззахисні. Перед ким? Перед батьками? Вчителі мають такі ж права, як продавці, менеджери чи водії. Перед дітьми? Якщо якийсь вчитель звик вирішувати конфлікти криками, приниженням чи підзатильником, то так — він беззахисний, бо бити і принижувати дітей йому не можна. Нікому. Ніколи. Батькам, до речі, теж. Гарних вчителів поважають. Не поважають хамів, самодурів, неврівноважених та непорядних людей. Такі є в будь-якій професії. Якщо одного вчителя поважають, а іншого — ні, думаю, справа не в дітях і не в професії.
7. Нас у школі теж соромили, виганяли з класу — і нічого, ми виросли нормальними. Не факт. Хто вам сказав, що ви виросли нормальними?  Сама думка, що принижувати дітей нормально, вже свідчить, що нормальними ви не виросли.
8. Якщо я буду "виступати", моїй дитині будуть мститися. Цю лякалку придумали в СРСР, щоб змусити людей мовчати та підкорятися. Якщо кожен раз ви будете відстоювати себе та свою дитину, і розголошувати неприємні факти про ситуації в школі, з вами будуть боятися зв'язуватися і зачіпати вас. Нехай такі люди краще вас бояться, аніж люблять. Мститись батькам через дитину — це низько та підло.

"Знаєте, чому так важко батькам відстоювати інтереси в школі?" — питає психологиня. — "Бо це стосується найдорожчого, що в нас є. Того, за що найбільше болить наше серце. Наших дітей. А ще, це стосується наших власних дитячих травм, страхів та комплексів, здобутих нами колись давно саме в школі. Ці комплекси зараз у дорослому віці  не дають захистити себе і своїх дітей. І окремі люди цим вміло користуються".

Що робити, коли на вас тиснуть?

Напередодні кожного навчального року Міністерство юстиції нагадує: усі ситуації, де йдеться про вимагання грошей і тиск на батьків учнів, вважаються шкільними поборами. Найчастіше кошти збирають самі батьки — наприклад, голови самоорганізованих батьківських комітетів, які не мають жодного юридичного статусу. Працівнику освіти загрожує кримінальна відповідальність за будь-яке вимагання грошей, тож причетність батьків начебто тримає школу осторонь. 

Згідно законодавства України, держава забезпечує: безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти та її розвиток (частина перша статті 4 Закону України "Про освіту").

Якщо дитина навчається в звичайній школі (фінансується за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів), батьки мають право відмовитися здавати додаткові кошти — освіта є безкоштовною. Якщо у школі вимагають так званих "добровільних" внесків, батькам слід звернутися до місцевих органів управління освітою з вимогою роз'яснити законність таких дій. У випадку, якщо батьки вирішили виконати добровільну благодійну місію та надати кошти на ті чи інші потреби школи, краще здійснювати їх не готівкою, а перераховувати їх на номер офіційного спеціального рахунку школи (це гарантія, що гроші підуть саме на оголошену потребу) та вимагати отримання звітів про витрати. 

Щодо подарунків вчителям і вихователям, у законодавстві України немає на це заборони. Але є фінансові обмеження, які зазначено у 23 статті закону "Про запобігання корупції". Згідно зі статтею, подарунок не може коштувати більше, ніж "прожитковий мінімум працездатної особи у день дарування". Усе, що дорожче — вважається хабарем. Більше того, подарунок теж має нести добровільний характер. Тож маніпуляції і тиск, до яких часто звертаються інші батьки, неприйнятні. Залучати дитину до праці або чергування у школі теж можна лише за добровільною згодою учня та за умови наявності згоди батьків.

Якщо на вас тиснуть, насамперед слід повідомити директорові школи. Краще зробити це письмово: підготувати заяву у двох екземплярах, сповістити у ній про порушення, максимально підсиливши її доказами того, що на вас тиснуть, і назвавши норми закону, які порушуються. Заяву реєструють, ставлять на ній вхідний номер, один екземпляр повертають заявнику. Просіть повідомити про розгляд заяви.

Якщо нічого не змінюється і тиск лише посилюється, варто писати скаргу в управління освіти про те, що дирекція не зробила нічого, аби виправити ситуацію. На цьому етапі можливе засідання комісії, яка розглядатиме скаргу (на засіданні може бути присутній і сам заявник). Немає результату й на цьому етапі — можна звертатись у медіа, до державної служби якості освіти України, до освітнього омбудсмена. Можна писати заяву в поліцію про вимагання коштів. 

Є й інший, дещо більш радикальний вихід. Олена Д., мама двох дітей, розповідає про свій досвід: 

"Зі мною сталась подібна ситуація: завжди здавала на все гроші, коли захворіла старша донька із потребою оперативного втручання у Києві. У вересні, прийшовши до меншої доньки на збори, одразу повідомила, що здам пізніше, а вже в жовтні перед днем вчителя, зібрався весь клас, підняли мене, як першокласницю, і відчитали. Я позичила гроші і здала на все, але після канікул перевела дитину до іншої школи. Не шкодую про це. Там у вчителя тверда думка: святкуйте вдома, школа — це навчання і ніяких поборів".

Захистити себе максимально і втекти подалі від джерела конфлікту найпростіше, і для декого це є єдиним прийнятним рішенням. Проте це не завжди можливо, врешті, ситуація може повторитися і в іншій школі або дитячому садочку. Тож вчитися спілкуватися у батьківських чатах і правильно реагувати на агресивні напади надто залучених в шкільне життя мам і тат теж треба. Звісно, якщо ви не вирішили видалити назавжди зі свого телефону всі пов'язані зі школою групи.

Батьківські чати: правила виживання

Перш за все, наголошує Мирослава Мориконь, потрібно пам'ятати, що інші батьки в чаті, так само, як і вчитель, — це такі ж люди, у яких є власні страхи і комплекси. Не лише одному вам страшно і соромно, що в чаті напишуть щось для вас неприємне. І ця думка має вас підтримувати. Це як хейтерство в мережі. Ті, хто пишуть в'їдливі коментарі можуть легко викинути накопичену агресію в інтернеті, але ніколи не наважаться сказати вам цього у вічі. Аналогічно з батьківськими чатами. При зустрічі більшість батьків в очі не скажуть і половини того, що пишуть у чаті. Використовуйте це. І якщо виникає якась неприємна ситуація, пропонуйте обговорити це під час зустрічі. Зазвичай ті, хто має до вас претензії в чаті, при зустрічі вітаються та відводять погляд. 

Також варто не забувати, що ви маєте право висловити свою думку в чаті, як і інші його учасники, навіть якщо вона відрізняється від думки більшості. Ніхто не зобов'язаний з нею погоджуватись, адже і ви не зобов'язані погоджуватись з думкою більшості. Здоровий діалог та дискусія вітається, але ви не мусите дводити свою правоту. Якщо ви впевнені у своїй позиції, вам не потрібно, щоб її прийняли інші. Тому просто висловіть її, і не вступайте в перепалки, не відповідайте на коментарі та провокації. 

• Якщо ж у чаті вас ображають, нападають, чи навіть погрожують, і ви відчуваєте психологічний тиск, ви можете звернутись до вчителя як до модератора чату з проханням припинити це, інакше ви будете змушені залишити чат для збереження свого психічного здоров'я, а вчитель буде зобов'язаний всі оголошення, що стосуються навчального процесу, які він пише в чаті, дублювати вам особисто.
• Якщо ж вам погрожують чи щось вимагають у чаті, по телефону, або очно у школі, чи висловлюють будь-що, що ідентифікується як порушення законодавства, усе це варто скрінити і записувати, попередивши про це учасників процесу. Зазвичай після цього змінюється тон, ретельніше добираються слова та вимоги.
• Якщо ви не погоджуєтесь з тим, що від вас вимагають, але боїтесь бути "не як всі" і "білою вороною", згадуєте про "один в полі не воїн". Психологиня радить заручитись підтримкою, поки не сформована опора в собі. Для цього ви можете додатися в соцмережах до груп на зразок "Батьки SOS" і переконатись, скільки насправді батьків проти старих шкільних порядків, прочитати їхні успішні історії відстоювання себе та своїх дітей та здобути ще більшу впевненість у собі. Також варто ознайомитись із Законом України "Про освіту". Більшість батьків і близько не знають своїх прав та прав дітей.
• Якщо ви хвилюєтесь та боїтесь за свою дитину, що її цькуватимуть та мститимуться їй, знайте — це нормальна ваша реакція. Дивно було б, якби ви не боялись. Для цього, перш за все, ви маєте налагодити зв'язок зі своєю дитиною. Своїми діями переконати, що ви на її боці, що б не трапилося. Що вона може і повинна звертатись до вас за допомогою у будь-яких ситуаціях, навіть якщо знає, що зробила поганий вчинок. Якщо вас викликають у школу, пам'ятайте, що б не зробила ваша дитина, в жодному випадку не сваріть і не повчайте її при вчителеві чи сторонніх. Завжди стійте поруч із дитиною, тримаючи за руку, навпроти вчителя, а не навпаки — поруч з вчителем навпроти дитини. Якщо ви спокійно на все реагуватимете, і дитина вам довірятиме, їй буде легше  розповідати вам про те, що відбувається в школі, а ви зможете швидко реагувати, якщо дізнаєтесь про якийсь тиск чи цькування.