Як повертатимемо в український контекст дітей на окупованих з 2014-го територіях?
Як працювати з територіями, що є окупованими з 2014 року, та відновлювати там українській навчальний процес після звільнення? Чи готові українські вчителі викладати на деокупованих територіях? А чи є місце вчителям з тимчасово окупованих територій в українському освітньому просторі, яке буде там відбудовуватися? Розповідаємо про рішення, про які експерти говорять вже сьогодні.
У чому проблема?
У травні відбулися закриті парламентські слухання на тему «Відновлення освіти на деокупованих територіях», де народні депутати і представники уряду обговорювали відновлення освіти на звільнених територіях за українськими стандартами, створення безпечного освітнього простору для дітей, питання формування кадрового резерву.
Прогнозувати, коли ця робота почнеться, не можна. Адже очевидно, що говорити про повернення дітей до навчання можна буде тільки після врегулювання безпекової ситуації. Але, за словами заступника голови освітнього комітету Верховної Ради Сергія Колебошина, потрібно напрацьовувати три різні сценарії для освітньої реінтеграції:
- окупованих територій у 2022 році;
- частин Донецької та Луганської областей, окупованих з 2014-го;
- Криму.
«Є купа складних питань щодо того, яким має бути перехідне законодавство, кого вважатимемо колаборантами? Не все можемо відкрито обговорювати, але головне, що на рівні держави почали системно працювати над різними сценаріями», — каже Колебошин.
Проєктна менеджерка Finn Church Aid Ярослава Мозгова звертає увагу на наступну проблему: «Одного дня в одному класі опиняться діти, чиї батьки воювали з обох боків. І ми точно не уникнемо конфліктів, бо занадто багато протиріч назбиралося за ці роки». З нею погоджується дитяча і сімейна психологиня Катерина Гольцберг, яка звертає увагу, що після деокупації матимемо справу з травмованими людьми з обох боків лінії розмежування (яка існувала до 24 лютого). «Маю відчуття, що інформаційну війну на цих територіях поки програємо. Країна агресор просуває наративи «вас ніхто не чекає», а це впливає на людей і дає відчуття небезпеки», – пояснює вона.
Які є рішення?
Перед тим, як працювати з деокупованими територіями, маємо їх дослідити, розрізнити і підібрати різні підходи, підкреслює Мозгова.
«Очевидно, що ті, хто потрапив у тимчасову окупацію в 2022-му, мають більше перспектив у контексті швидкої реінтеграції», — розповідає заслужений вчитель України, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2020 Василь Дяків.
Цінності мають стати нашим пріоритетом у роботі зі звільненими територіями, звертає увагу викладачка Мелітопольського професійного аграрного ліцею, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2021 Ганна Бут: «Це не про натисни «на кнопку» — і всі учасники освітнього процесу повернулися до нас. Це глибинний процес. Бо вакуум окупованої території, відомий лише людям, які перебувають всередині цього».
Коли Донеччину і Луганщину, Крим буде звільнено, напрямок в освітній реінтеграції задаватимуть представники громадського сектора, проактивна меншість, які першими поїдуть створювати там культурне життя, не чекаючи сигналу від держави. У цьому впевнений переможець Global Teacher Prize Ukraine 2021 Артур Пройдаков. «Долучитися до такого «вчительського десанту» мали би освітяни зі спільноти вимушено-переміщених осіб. Бо кому ще це треба? Хто поїде з Тернопільщини на Луганщину в перший місяць після звільнення перейматися питанням, що буде з освітою? Я сам ВПО із досвідом і готовий їхати працювати», — каже Пройдаков.
Сергій Колебошин, у свою чергу, зауважує: для відновлення українського освітнього процесу на деокупованих територіях не можна покладатися виключно на вчительські або «волонтерські десанти».
На його думку, треба комбіновано підходити до розв'язання проблеми і основну увагу приділяти роботі з вчителями «звідти». Звісно, перед тим враховувати безпековий компонент, проводити певні фільтраційні заходи — але це завдання силового блоку, а не очільників шкіл. Ба більше, зауважує Колебошин, питання збереження мережі шкіл на деокупованих територіях теж є дискусійним: «Маємо досвід Німеччини після Другої світової війни, об'єднання НДР і ФРН, країн колишньої Югославії — коли відбулася деокупація, всі старі заклади там закривалися, а відкривали нові. Щоб потім було простіше працювати з точки зору трудових взаємовідносин».
Попри організаційні нюанси фізичного відновлення шкіл, які займуть час, важливо забезпечити умови для перебування дітей в освітньому процесі. Тут Колебошин озвучує наступні кілька можливих кроків:
- Після звільнення в першу чергу розглядати дистанційний формат навчання.
- Перші місяці фокусуватися, наприклад, на природничому циклі, поки триватиме перепідготовка вчителів з української мови, історії України або правознавства.
- Виходити на більш-менш стаціонарне навчання через пів року або рік від початку всіх організаційних процесів після деокупації.
«Хоча загалом важливо розуміти, що перехідне освітнє законодавство — це не на один рік, а довгий процес», — підкреслює нардеп.
Дитяча і сімейна психологиня Катерина Гольцберг звертає увагу: для успішної освітньої реінтеграції важливо зменшувати вплив інформаційного простору Росії, який породжує когнітивний дисонанс у людей. А конфлікти, які неодмінно будуть після деокупації, не замовчувати, а виводити в реальний простір.
«Коли будемо створювати програми освітньої реінтеграції, треба долучати до процесу фахових психологів», – наголошує Гольцберг.
Ключем до повернення дітей до українського освітнього контексту, на думку психологині, має стати першочергова робота з батьківством, яке є дотичним і до дітей, і до вчителів: «Якщо на свій бік перетягнемо батьків, діти стануть «нашими». Бо діти йдуть туди, куди йде їхній значущий дорослий».
Василь Дяків додає: як на вільних українських територіях, так і на тимчасово окупованих треба транслювати меседжі про єдність України. І ці меседжі мають бути підкріплені держполітикою. «Маємо побачити, що держава не відмовляється від своїх громадян не тільки на словах, а робить конкретні кроки, які дозволяють відчути себе частиною єдиної України. Держава має не толерувати мову ворожнечу не просто в контексті тез, як зробили, наприклад, з медвечуківськими каналами».
Що вважатимемо успішною освітньої реінтеграцією?
Коли на майбутніх звільнених територіях учні та учениці, батьківські спільноти, освітяни будуть діяти в єдиній системі координат, вважає Артур Пройдаков. «Коли ці діти відчуватимуть себе українцями, ходитимуть до української школи і сприйматимуть це з оптимізмом без агресії», — пояснює він.
Сергій Колебошин додає: тактично деокуповані території будуть освітньо реінтегровані, коли від перехідного освітнього законодавства перейдемо до звичайного українського освітнього законодавства. «Але стратегічно і світоглядно процес буде успішним, коли дитина, яка закінчила школу у Києві, обере для вступу виш у Донецьку. Коли дитина з Донецька не почує на екскурсії в Одесі: «Ти сєпар». І коли тотожна ситуація буде з дитиною зі Львова у Ялті. Ось тоді вважатиму, що ми пройшли цей складний шлях. Але це історія на довгі роки», — зауважує нардеп.
Своїми роздумами експерти поділилися під час панельної дискусії: «Освітня реінтеграція заради майбутнього України» на фестивалі освіти «Вчителі майбутнього», який відбувся 22–23 червня у Львові. Організували фестиваль громадська спілка «Освіторія» та Холдинг емоцій «!FEST».
Пресслужба ГС «Освіторія»
