Безкоштовний спортзал, дитяча кімната та лад у будинку: історія ОСББ, якому вдалося

Прикладів успішних ОСББ багато: у порівнянні з архаїчними ЖЕКами суттєво зменшується квартирна плата, реалізуються програми «теплий дім», заасфальтовуються прибудинкові території, лагодяться дахи, ремонтуються під'їзди. Правлінню середньостатичного об'єднання доводиться вирішувати безліч питань з обслуговування і утримання будинку та прибудинкової території, проведення будівельних та ремонтних робіт, озеленення, забезпечення мешканців холодною і гарячою водою, опаленням, вивезенням сміття, прибиранням – це його прямий обов'язок.

Але не ремонтами єдиними, є також і інші аспекти. Часто голова ОСББ займається юридичними і соціальними питаннями, наприклад, надає допомогу мешканцям в оформленні житлової субсидії. Він зацікавлений у цьому, це гарантія платежів, які йдуть на обслуговування спільного будинку. Є головуючі, які проводять суботники, спортивні заходи, новорічні та інші свята. Це зближує людей, допомагає їм ліпше розуміти один одного, а зрештою – згуртовуватись та покращувати спільне життя. 

Знайти підхід до всіх мешканців будинку часто непросто, за твердженнями голів ОСББ, майже завжди знаходиться «баба яга, яка проти», навіть якщо це стосується зміни зношених труб, висадки нових дерев або дитячого свята – то гроші не на те витрачаються, то музика під вікнами занадто голосна, то «труби у мене і без вас хороші». Голова ОСББ це не тільки менеджер, юрист, ревізор, представник інтересів об'єднання на всіх рівнях, а і генератор ідей, парламентер, психолог, а іноді і педагог. Терпіння, уміння переконувати і завзятість – те, без чого не обійдеться жодна людина на такій посаді.

Об'єднатися навколо дітей

У львівському ОСББ «Квітове» молодим мамам вдалося об'єднати мешканців за допомогою дітей, а саме – облаштування дитячого дозвілля.

Олена Пастернак, фінансистка за фахом, одна з небайдужих мам, починала свою роботу в ОСББ ревізором будинку. Потім стала членом правління і бухгалтером ОСББ, а згодом і головою.

Чотирьохповерхівка на вулиці Квітовій порівняно молода, її побудували у 2007 році. З самого початку у будинку селилися переважно молоді сім'ї з дітьми, тож одразу виникло питання: як згуртувати дітей, зробити їх вільний час цікавим і корисним?

Не секрет, що сучасні діти багато часу проводять, «втикаючи у гаджети». Зустріч дитини з електронними пристроями відбувається чи не з найперших місяців життя. Навіть для найменших є спеціальні мультики, а то і розвиваючі програми.  Чим старшою стає дитина, тим більше вона дивиться в екран, а з початком школи виникає і необхідність у покупці власного пристрою – для того, щоб робити уроки. Так, наявність комп'ютера допомагає дитині отримувати нові знання, шукати інформацію для виконання домашніх завдань, а також бути в курсі шкільних подій, без цього сьогодні не обійтись. Проте лікарі і психологи наполягають: комп'ютер шкідливий для здоров'я, батькам потрібно контролювати і дозувати час, проведений дитиною біля екрану. Незважаючи на велику кількість плюсів, постійне перебування у віртуальному просторі може нашкодити дитині як фізично, так і психологічно.

Для нормального розвитку дитини час, проведений за гаджетами, обов'язково повинен компенсуватися набагато більшими періодами фізичної активності і реального спілкування.

То яке рішення?

Розуміння цього спонукало мам «Квітового» шукати для своїх дітей альтернативи пасивному проведенню часу.

На жаль, прибудинкова територія будинку була спланована забудовником дуже невдало – на ній не знайшлося місця ні для спортивного майданчика, ні навіть місця для каруселей та гойдалок. Спочатку на стіні будинку мешканці повісили дитячий турник, який став користуватися таким шаленим попитом у малечі, що стало ясно – без спортивної території не обійтися. Але де і як?

«Нам дуже хотілося відволікти дітей від сидіння за комп'ютерами, – розповідає Олена, – ми бачили, що попри любов до планшетів і телефонів, наші діти хочуть рухатися, грати в активні ігри. До того ж, дівчата з нашого будинку якось побували на майстер-класі з образотворчого мистецтва і це їм так сподобалось, що ми вирішили започаткувати власні заняття з культури та мистецтва. Так у нас виник задум об'єднати дітей нашого чотириповерхового будинку на грунті спорту та спільної творчості. Ми, мами, загорілися цією ідеєю  і вирішили зробити для наших дітей спортзал і кімнату для занять.»

Відомо, що три-чотири активні людини можуть «зробити погоду» навіть у найбільш інертному середовищі. Олена та інші запальні співвласниці почали цікавитись цим питанням, відвідувати різні форуми та спортсекції, де познайомились з викладачами по містецтву і спорту. Наступним кроком було знайти приміщення. І воно знайшлося. То було цокольне приміщення технічного призначення, заповнене залишками від будівництва та всіляким мотлохом. 

«Ми написали до всіх співвласників будинку звернення з проханням дати дозвіл на облаштування у цьому приміщенні дитячої кімнати і спортивної зали. Заяву до правління писали ті співвласники, які хотіли цім займатись, а рішення приймали загальні збори. Після отримання згоди ми почали шукати кошти – треба було вивезти мотлох, заховати комунікації, зробити перепланіровку та ремонт. Це були кошти всіх бажаючих мешканців будинку як добровільний внесок з цільовим призначенням, спонсорські кошти і кошти з фонду капітального ремонту ОСББ».

«Всі тренажери, обладнання та меблі ми закуповували за рахунок бажаючих.  Також облаштували туалетну кімнату – бо дітям на заняттях треба і руки часто мити, і до себе у квартиру в туалет не набігаєшся. 

Запрошуємо різних тренерів і викладачів для дітей. Це ж наші діти, для цього ніяких зусиль та грошей не шкода! Майстер класи з мистецтва і рукоділля, спортивні заняття, фітнес та танцювальні тренування – чого в нас тільки не було! Часто заняття проводять батьки, співаємо, малюємо, відмічаємо свята, готуємо разом солодощі, якими пригощаємо потім усіх сусідів».

Доступ до приміщень у співвласників вільний. Хто бажає, робить собі ключі і потім батьки за домовленням самі ж і влаштовують прибирання. У період карантину, щоб уникати скупчення, було запроваджено графік – хто, коли і скільки буде займати приміщення.

Проект з облаштування двох кімнат для дитячого дозвілля було реалізовано співвласниками будинку на вулиці Квітовій за півроку. Доньці Олени на початку ідеї було 7 років, зараз їй 17, тож ці кімнати для занять існують в «Квітовому» десь близько 10 років, і виглядають досі як новенькі! Справді, ніхто не буде недбало ставитися до того, що зробив своїми руками, до чого вкладені власні кошти. Більше того, підростають інші діти, з'являються нові сусіди, тепер мешканці самі, без усяких нагадувань і листів, і ремонтують, і привносять до спільних дитячих кімнат щось потрібне або цікаве. Відчуття себе реальним співвласником – справжня революція у свідомості людей. ОСББ перетворює власників з байдужих на відповідальних громадян.

За словами Олени, ідеальна чистота і порядок у їхньому будинку завжди: «Тут важливе розуміння того, що у тебе ці кімнати ніхто не відбере, але, з іншого боку, ніхто за тебе нічого не зробить. Під лежачий камінь вода не тече. Якщо вже організували ОСББ, потрібно не стояти на місці, а діяти. Нас це дуже згуртувало, ми поважаємо один одного та свою працю, та і відносини між сусідами, як між рідними людьми».

В основі – послідовність, довіра та взаємоповага

На сьогодні Олена Пастернак уже не є головою ОСББ «Квітове», хоча вона тут живе, як і раніше. Її запросили працювати на більш великі об'єкти, зараз під її керівництвом перебуває декілька житлових комплексів – ЖК «Шоколад», ЖК «Грінвуд», ЖК «Лінкольна, 6-а», є і старі будинки в новому Роздолі. Роботи багато. Але і на нових об'єктах невтомна львів'янка не забуває приділяти увагу саме дитячому дозвіллю: облаштовує дитячі майданчики, запрошує аніматорів, організовує спортивні турніри, а взимку святкові ялинки та колядки. 

Свій будинок Олена передала іншій активній людині, яка захотіла спробувати себе в цій сфері. Сама залишилась ревізором, для свого будинку тепер робить все на добровільних засадах.

«Коли у будинку добре поставлена робота ОСББ не важливо, хто голова, – вважає Олена, – є вимоги від правління співвласників, і все працює. Так, є люди, які не справляються, думаю, їм не вистачає розуміння, що таке, власне, є ОСББ. Потрібно усвідомлювати, що це є, в першу чергу, колегіальний орган, особливе бачення господарської частини. Завжди потрібно вирішувати питання, не лобіюючи своїх особистих інтересів і діяти чітко по закону, не приймаючи чиюсь зацікавлену сторону. Так, у випадку «Квітового» ми лобіювали інтереси наших дітей, але ж не особисто моєї одної доньки.

Також треба більше приділяти часу семінарам, змінам до законів. Це основа. І я завжди підтримую всі їдеї, що приносять співвласники, звісно, якщо це не порушує чиїсь права. Ми їх опрацьовуємо і презентуємо. Це важко, але гарно підготовлену ідею легше реалізувати. 

Я знаю приклади об'єднань, у яких співвласників не цікавить нічого, окрім зниження квартирної плати. Такі будинки переважно не мають розвитку. Бо на самих намаганнях тільки голови далеко не поїдеш. Голова ОСББ це в жодному випадку не керівник підприємства. Якщо на підприємстві, яким ти керуєш, хтось не ефективний, ти можеш його «виставити за двері», взяти на роботу іншого. В ОСББ таке не спрацьовує, з власниками завжди необхідно знаходити спільну мову. Коли ти станеш для них довіреною особою, значить, ти – хороший управитель».