Герой цієї статті, Олександр Матяш зараз перебуває на фронті та виконує бойові завдання, проте попри високу завантаженість, знайшов час для того, щоб розказати "Рубриці" про новини на фронті, а також про те, як виживає його бізнес — виробництво чоловічої білизни Regata Club — в умовах воєнного стану.
Олександр — ветеран війни, під час першої кампанії у 2013-2015 роках він служив у добровольчому батальйоні, який підпорядковувався поліції. Тоді було створено окремий підрозділ, що працює в рамках патрульної поліції — Софія. Бойовики Софії виконують завдання підтримки та гуманітарної місії. Матяш пояснює: підтримка — це робота в ЗСУ, з теробороною або поліцією, а завдання з гуманітарної допомоги вони виконують в тих містах, куди не можуть потрапити волонтери:
"Наприклад, у нас мобільна група, десь треба поселитися, у нас всі з бойовим досвідом, — пояснює він. — Ми стрибнули в машину, приїхали, зробили все, що треба. Або якщо, наприклад, Ірпінь тільки-тільки звілнили, і в місто нікого не пускали, ми маємо право туди приїхати. Тому ми робили гуманітарні конвої, які розвозили людям все необхідне в лікарні, а також іншим людям, які постраждали від російської агресії".
Олександр Матяш праворуч у флісці
У ветеранській спільноті до повномасштабного вторгнення готувались заздалегідь
На фронті Олександр — з першого дня початку повномасштабної війни, можна навіть сказати, що з першої її години. До повномасштабної війни наш герой разом з іншими побратимами з ветеранської спільноти був готовий заздалегідь:
"Ми всі були готові [до початку повномасштабної війни, — ред.], розуміли, що все надовго. Ця історія, вона незавершена, і буде якось завершуватись. Мені, наприклад, не треба було якось допаковуватись екіпіровкою. Коли пролунали перші вибухи о четвертій годині, о п'ятій ми вже всі зібралися — у нас було визначене місце збору зі зброєю, з екіпіровкою, ми були готові в разі потреби долучитись до наших збройних формувань, щоб відбивати агресію. Ми спілкуємось всі, всі у різних підрозділах. В мене, наприклад, корєш зараз під Миколаєвом, інший — в Херсоні.
Як втримати на плаву бізнес під час війни?
Як ми вже зазначили раніше, Олександр Матяш — співвласник Regata Club. Історія створення досить нетривіальна: у 2015 році Олександр проходив службу в зоні АТО в складі добровольчого батальйону і в один з перших днів йому натерла білизна нижче поясу та вище колін. Тоді і виникла ідея створити білизну, яка б не натирала у надскладних умовах. Ще знаходячись у зоні АТО, Євген, співзасновник Regata Club та друг Матяша, розробив першу тестову партію білизни. З роками бізнес ріс та розвивався, аж поки не почалася нова фаза війни з росією.
Поки що виробництво не працює, склад з товаром повністю закритий. Ще в перший тиждень Олександр віддав частину білизни на благодійність, відправив її в різні фонди, а частково роздав побратимам. Проте покупці й досі звертаються:
"Коли людям дуже потрібно, я перенаправляю покупців на тих людей, які працюють, але насправді я не знаю, які там справи. Я це не контролюю, немає часу".
Проте, бізнес не закрився, а лише тимчасово призупинений. Олександр має дуже оптимістичний настрій:
"Після перемоги все буде працювати, і ще краще. Я переконаний, що після того, як ми переможемо, те, що лишиться після росії, буде нашим", — каже воїн. Самі ж росіяни, на його думку, до початку повномасштабного вторгнення в Україну навіть не усвідомлювали, наскільки погано вони живуть: "Там, де були росіяни, дуже багато покинутих речей. От навіть взуття: вони роззуваються і взувають наше, бо їхнє настільки погане… Мені їх не шкода, але знаєте, дивишся на нього і плакати хочеться. Наче треба його вбити, а воно, бідненьке, так настраждалося, що хочеться сказати: "Ладно вже, помри сам".
Запитуємо в Олександра, як іншим підприємцям — тим, хто зараз не на фронті, можна підтримати свій бізнес в умовах війни.
"Кожен бізнес дуже специфічний. Єдина порада — робити все для перемоги. У нас є багато людей, які мали власну справу до війни, і зараз хтось закрився, хтось припинив діяльність на час війни… З цим ми будем розбиратись після перемоги. Легко не буде, але я думаю, що в цілому все буде добре".
Війна та сучасне покоління
В одному з минулих інтерв'ю Олександр сказав, що "нинішнє покоління підлітків нічим не цікавиться і може бути для нас фактично втраченим". Після 24 лютого цього року його думка змінилася:
"Після того, що сталося, більш-менш адекватні підлітки, які все бачили на власні очі, стовідсотково не будуть рівнятись на росію. Вони розуміють, що війна — це страшно, це дуже огидно, і нічого гарного в тому нема. Але є один величезний плюс: росіяни зробили все, щоб ми ніколи більше ніяк не перетиналися в контексті "братні народи" — вони мають здохнути, та й все. Коли вони помруть, коли вони прийдуть голодні, як у 91-му році, питати про "ножкі Буша", тоді ми сядемо і будемо щось розмовляти, а зараз з ними навіть розмовляти нема про що".
"Ніжками Буша" в народі називали курячі стегна, які наприкінці існування СРСР почали імпортувати зі США. Оскільки у 1990 році радянські прилавки були геть порожні, "ніжки Буша" завдяки своїй дешевизні та доступності користувалися великою популярністю.
Зруйнований росією Маріуполь
Олександр навіть вбачає плюс від війни, зокрема в тому, що підростаюче покоління ніколи не матиме дилеми, добра росія чи погана:
"Це стосується музики і всього іншого. Ця війна, яку вони почали, допомогла в нашій ідентифікації як нації. І я не скажу, що я їм за це вдячний. Вони — покидьки, але як є".
Війна — це надовго, і росіяни можуть вдарити в спину
Олександр, вже вкотре після Кличка та інших чиновників, ще раз наголошує: "Ще рано повертатися до Києва". Є декілька аргументів, чому саме, і Матяш пояснює все так:
"Я зараз знаходжуся не в Києві. У мене немає жодного непорозуміння, що зараз відбувається, я розумію, що в Україні йде війна. А, наприклад, в Києві зараз зняли майже всі обмеження і люди повертаються. Я вважаю, це передчасно, тому що ми ще не перемогли, і наш ворог достатньо сильний, росіяни можуть вдарити в спину. Що ці люди будуть робити в такому разі? Я знаю одне: якщо вони вдарять ще раз, вони вдарять більш якісно, і дуже багато людей, які відносяться до того, що відбувається, інфантильно, можуть дуже постраждати. Якщо це дорослі люди — це на їхній відповідальності, але якщо в них є діти, вони не мають платити за помилки своїх батьків. Вважаю, що ця війна надовго: не на місяць, не на два. Так, ми маємо певні успіхи, але треба розуміти і дивитись на стан речей тверезо: весь Схід і частина Півдня — окуповані. Там гинуть наші люди, і нам потрібно дуже багато часу, ресурсів і сил для того, щоб звільнити території і все відновити".
Але є і хороші новини: про "Москву" та Кремль
"Сьогодні вже 20 600 дохлих русаків [А станом на 3 травня — вже 24 тисячі 200 осіб особового складу, — ред.] — це крута новина. Це рівно на 5 600 більше, ніж за 15 років афганської війни, і я можу сказати, що ми пораємось краще, ніж моджахеди, і це круто. Ось це гарна новина. Чим більше їх дохне, тим швидше ми будемо жити, як люди. Кожен вбитий загарбник — це гарна новина, і я дякую всім, хто прикладає до цього руку. Я кожного дня відстежую кількість їхніх втрат, і мене це дуже-дуже гріє".
Проте най-най краща новина зараз — це затоплення флагману "Москва", яким так пишались росіяни та особисто Путлер. Той самий ракетний крейсер, якому ще на початку війни вказали напрямок руху з острова Зміїний. "Флагман" став найдорожчою військовою втратою Росії у війні з Україною. За інформацією з Вікіпедії, за початкової вартості близько 2 мільярдів доларів, залишкова вартість крейсера становила 750 мільйонів.
"Побєдоносний" крейсер "Москва", який наші влупили, вартістю майже мільярд доларів, ми розфігачили по повній двома ракетами, які коштують 30 мільйонів! Ми забрали їхній флагман, забрали 500 життів позиційних окупантів, людей, які ненавидять нас. І це теж крута новина! І я вам скажу: затопити флагман — це як вгатити [у розмові Олександр використав дещо інше слово, — ред.] Кремль! Це екстра новина! Просто люди не розуміють, що українські збройні сили влупили найкращий, найновіший, наймодерніший корабель російської федерації. Це плювок, ніби до них залізли в дом, станцювали на столі, а вони нічого не можуть зробити. Це суперновина!"
А ми сподіваємось на те, що вже скоро буде ще більше гарних новин, які потішать без винятку кожного українця!
"Зґвалтування — це зброя". Як українка допомагає потерпілим від насилля під час війни
"Кохайтесь, чорнобриві", розділені фронти і мільйони донатів: як луцьке подружжя "робить смерть" росіянам
"Що буде повномасштабна війна, знав з двох причин". Як сільський вчитель став боронити нашу історію на фронті
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
