Щодня близько дев’ятисот жінок в Україні народжують. А от статистики про те, скільки з них зазнають під час пологів насильства, немає. «Рубрика» розповідає, що таке акушерське насильство, як породілля може себе захистити і чому слід пам’ятати про право сказати «ні».
Починається серпень — шостий місяць материнства Тоні. Ми сидимо у напів пустій кав'ярні, але після кількох моїх запитань очі виказують дівчину — думками вона знову у палаті пологового. Знову проживає 12 годин переймів. Знову просить прооперувати її. Знову чує, що раз не може витримати біль, то не зможе бути й матір'ю. А тоді поправляє покривальце сплячого сина, робить вдих і починає говорити:
«Я люблю бути мамою. Але досі буває, що ти сидиш на ліжку, а потім за мить згадуєш пережите в пологовому й починаєш ламатися. Починаєш вірити у всі приниження… Хіба це має згадувати жінка, думаючи про першу зустріч зі своєю дитиною?»
Акушерське насильство — це будь-які дії, вчинені проти волі породіллі і попри її «ні». Сюди входять:
Поширене явище в українській медицині, яке не має коректної статистики. Чесно і публічно про пологи говорять одиниці, бо «жінка має терпіти», «всі народжують і ти народиш» та «сама винна, якщо щось не так».
З цим зіткнулася і Тоня. Сина дівчина народила у 21. Вагітність протікала нелегко через перенесені раніше гінекологічні операції, тож лікар ще на ранніх термінах постановив — природні пологи будуть ризиком і для мами, і для дитини. До операції дівчина була готова. Та коли настав день народження малюка, все пішло не за планом.
«Води відійшли о другій ночі, а прооперували мене о другій дня. Тобто 12 годин дитина була без води. При цьому о сьомій ранку у мене припинились перейми і їх тричі викликали крапельницею. А коли лікарка оглядала мене на кріслі, то робила це настільки грубо, що від болю я знепритомніла. Пам'ятаю, що перед цим я сильно кричала, а чоловік тримав мене за руку і плакав», — розповідає Тоня.
Кандидатка юридичних наук і активістка Наталя Семчук пояснює — основи законодавства про охорону здоров'я прописують, як саме медперсонал мусить виконувати медичні маніпуляції. Проте всі ці норми носять регулятивний характер, а не забороняючий, в чому й полягає проблема.
«Лікар надає допомогу не так, як йому хочеться, а відповідно до медичних протоколів, затверджених на законодавчому рівні. Але всі забороняючі норми містяться лише в Кримінальному кодексі України. А один з головних його принципів говорить, що те, що не є внесеним у Кримінальний кодекс, не є злочином», — каже Наталія Семчук.
Тобто, якщо жінка та/або новонароджений внаслідок дій медичних працівників отримують тяжкі ушкодження, потрібно звертатись до поліції і заявляти про злочин. Але акушерська агресія у більшості випадків впливає на самопочуття породіллі, наявність у мами молока, терміни її реабілітації та емоційний стан, що тяжкими травмами, згідно з законодавством, не є.
Віта стала матір'ю вперше, коли їй було 24. Зараз, через десять років і після ще одних пологів, каже, вже усвідомлює, що за те, як відбувалось народження першої доньки, лікарів треба було притягувати до відповідальності. Але усвідомлення прийшло лише з часом.
«Коли я народжувала вперше, то не знала геть нічого. В лікарні попередили лише про те, що у родзал не можна із зав'язаним волоссям, бо дитина "заплутається у родових шляхах" і що треба мати в кишені якісь гроші, щоб і у малої вони водилися. Говорили тільки про забобони, але нічого про мої права і про те, що зі мною будуть робити», — згадує Віта.
Її пологи були травматичними. Спершу дівчині попри відмову розрізали промежину буцімто для полегшення пологів. Потім застосовували метод Кристеллера — акушер тисне на живіт породіллі всією масою тіла, фактично «видавлюючи» дитину. Така маніпуляція заборонена майже у всіх цивілізованих країнах через високі ризики для здоров'я мами і дитини.
«Я не знала, що так не можна, я знала лише, що дитина має вийти. Після того, як мені давили на живіт, він весь посинів ще до кінця пологів. Було боляче і страшно. Я час від часу непритомніла, на мене виливали воду і все починалось знову», — розповідає Віта.
У підсумку породілля отримала чимало розривів. Коли її зашивали, всередині залишили шматок бинту, що згодом викликало запальний процес. Віта говорить, що швидко звернулася до іншої лікарки, яка пояснила, чого з нею робити не мали і допомогла відновитися після отриманих травм. Другі пологи минули значно легше, але перші жінка й досі згадує з болем
У таких випадках можна звертатися до поліції, але в межах досудового розслідування призначать ряд дорогих медичних експертиз. Оплачувати їх, найімовірніше, доведеться позивачці, проте після прийняття рішення на її користь, відповідач виплатить компенсацію.
Тоня тримає на руках майже піврічного сина. Малий щойно прокинувся і сонно посміхається мамі, що називає його сонечком і швидко цілує в тім'я перед тим, як знову заговорити до мене:
«Серйозних травм після пологів у мене не було. Фізично я відновилася швидко, але перші два місяці майже не могла їсти і почувалася чужою у своєму ж тілі. Весь час згадувала, як на мене кричали лікарі, мовляв я не можу витримати елементарний біль. Акушерка сказала, що не знає, як я взагалі живу, якщо не вмію терпіти»
Через кілька годин періодичних втрат свідомості дівчині все ж зробили кесарів розтин. А коли вона відійшла від наркозу, до неї в палату прийшли медсестра та акушерка й почали говорити, що могли зробити операцію раніше, але до останнього сподівалися, що вона «нормальна жінка» й народить сама.
«Коли акушерка побачила, що у мене на животі шість шрамів, то сказала: "Я так і знала, що їй легше, аби її порізали, ніж хоч щось трошки потерпіти". Я й до цього страшенно комплексувала через ті рубці. А тепер з'явився сьомий шрам. Хочу забути це. Просто забути», — каже Тоня.
А експертка Наталя Семчук пояснює — на лікаря у таких ситуаціях слід скаржитися в міністерство. Коли встановлять факт акушерської агресії, медика звільнять. Тим не менш, на якусь компенсацію постраждала тут розраховувати не зможе.
Є й інший варіант — подання цивільного позову. Тут, як і у випадку з кримінальними справами, також призначать експертизу. А напередодні жінці бажано проконсультуватися з юристом, який спеціалізується на медичному праві.
«У нас є стаття 139 ККУ, яка визначає відповідальність за ненадання медичної допомоги… Акушерська агресія виникла з того, що за ненадання допомоги є кримінальна відповідальність, а за агресивні дії — немає. Якщо ввести відповідальність за те ж порушення принципів інформованої згоди, акушерське насильство зникне. Бо зараз покарання за те, що лікар робить щось лишнє, відсутнє», — підсумовує юристка.
Коли питаю у Наталі Семчук, як жінка може захиститися від небажаних дій з боку лікарів, експертка, а за сумісництвом і мама двох дітей, підбадьорює — зробити це можна.
Під час пологів жінка перебуває у надвразливому стані — їй болить, вона обмежена у рухах і напряму залежить від лікарів. Тому повністю анулювати всі ризики не можна. Це варто прийняти, якщо ви все ж зазнали акушерського насильства. Та алгоритм дій є і у такому випадку.
Ще ми писали, як пережити або допомогти пережити викидень.
А також всю правду про домашні пологи в Україні.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.