Як налагодити сортування сміття у себе в місті: секрети станції "Україна без сміття"
У багатьох розвинених країнах сортування сміття стало таким звичайним явищем, що люди і не замислюються про те, що десь може бути по-іншому. У нас все йде набагато сумніше: роздільний збір як такий відсутній, і лише деякі усвідомлені люди намагаються розділяти відходи в домашніх умовах.
Але є й успішні історії, наприклад — проект "Україна без сміття". Засновниця проекту Євгенія Аратовська розповіла про те, що відбувається зі сміттям після того, як ми викидаємо його в контейнер, як почати сортувати сміття вдома і навіщо взагалі потрібне сортування.
📽️ Дивіться відео зі станції тут:
Перша станція глибокого сортування: як це працює
"Україна без сміття" — це публічний простір, куди може прийти будь-який бажаючий, хто сортує сміття вдома. "Якщо людина це робить вперше, і не знає, куди рознести пакетики — ми пояснюємо. У нас є консультанти, вони обов'язково супроводжують всіх новачків. Навіть якщо ви і робите помилки в сортуванні — не бійтеся почати, тут ми вам допоможемо розібратися", — каже Євгенія.
3 роки тому Євгенія і її колеги організували першу в Україні сортувальну станцію. Вони починали з маленького простору на 80 кв.м., сьогодні — орендують базу площею в 800 кв.м. У певний момент станцій було 3 — проект розмістив їх у густонаселених районах на базі морських контейнерів і намагався зібрати більше відходів. Однак це виявилося неефективно — вторсировина сильно падає в ціні: макулатура, яка коштувала 2,5 грн/кг впала в ціні до 0,1 грн, пластикова пляшка — з 14 грн/кг до 5 грн/кг.
Велика частина витрат станції йде на оренду приміщення та зарплатний фонд. Євгенія каже, що зарплати працівників тут — вище середніх, і вона вважає таку роботу не менш важливою, ніж роботу доктора або депутата. Станція отримує додаткове фінансування від пожертвувань і додаткової діяльності: "Ми не здаємося, шукаємо свою фінансову модель, диверсифікуємо наші напрямки, і сьогодні ця станція є відносно стійкою. Ми все ще отримуємо гроші від пожертв, нашої соціальної підприємницької діяльності — це екскурсії, це продаж вторсировини, це продаж товарів в нашому магазині. А також — продаж послуг: люди, які не хочуть чекати, поки вони потраплять всередину, можуть віддати нам пакети, заплатити за це гроші і ми відсортуємо самі".
Євгенія Аратовська
До карантину станцію відвідували 300-500 осіб на день, але через обмеження зараз вона здатна прийняти тільки третину від цієї кількості. Зате карантин допоміг станції запустити і поліпшити нові сервіси. Послуга "Пластик поштою" працювала ще до початку пандемії, а з березня для жителів Києва існує ще і кур'єрська служба доставки відходів на станцію — готовий сервіс "під ключ".
На цьому амбіції станції не закінчуються — Євгенія і її колеги хочуть підтримувати інновації на ринку управління відходів та у методах транспортування та утилізації. Вони хочуть, щоб крім комунальних служб і бізнесу тут з'явилася третя модель, яка базувалася б на шейрінговій економіці, коли люди самі б створювали те, чим хочуть користуватися.
Пластик, метали, папір, скло і багато іншого
Перше, що бачить людина, коли заходить всередину станції — величезна безліч контейнерів. Дана станція працює за принципом глибокого сортування: щоб здешевити її роботу і не перебирати всі відходи за категоріями силами співробітників, люди самі сортують всі відходи на максимально специфічні категорії. У центрі стоять столи для зручності сортування, навколо постійно ходять консультанти, які готові допомогти і підказати, куди покласти ту чи іншу упаковку.
Ящики для збору відходів збудовані біля стін: біля однієї — пластик, біля іншої — метали і скло, біля третьої — папір. Металеві відходи переробляються добре, і майже завжди знаходять друге життя. Євгенія показує на контейнер і каже, що там іноді можна знайти дуже цікаві речі — навіть ювелірні кільця. Бляшані банки і метали збираються окремо: для перевірки до контейнера приєднаний магніт, і алюмінієва або бляшана тара до нього не магнітиться. Такою "перевіркою" дуже люблять займатися діти.
Ще одна улюблена іграшка дітей на станції — це контейнер для гаджетів, у якому є все, починаючи від зарядних кабелів до прасок і мультиварок. Євгенія каже, що під час дитячих екскурсій його ховають до самого останнього моменту — інакше діти відразу ж захоплюються його вмістом і не звертають увагу ні на що більше.
Окремо стоїть скло, яке є одним із найдорожчих відходів. Його відправляють на переробку Гостомельському склозаводу. "Він імпортує 3/4 склобою з Білорусі. 3/4 — і тільки 1/4 збирає в Україні. Наше скло їде на звалища, а білоруське — до нас!" — каже Євгенія.
Деякі з позицій отримують досить незвичайне друге життя. Наприклад, яєчні лотки станція передає підприємству, яке виготовляє суміші для будівництва доріг. Надлишки збираються використовувати для пересипання компосту. Окремо тут збирають непотрібні окуляри, які відправляються майстру на лагодження, і парасольки, з яких роблять багаторазові бахіли. Пластикові кришечки за допомогою нового термостола будуть переплавляти у плити, з яких можна робити стільниці, лавки і багато іншого.
Окрема історія — з пластиком, далеко не всі види якого піддаються переробці. Рішень для його використання немає в Україні, а часто — і в усьому світі. Щоб не відправляти його на смітник, проект домовився з підприємством, яке займається утилізацією небезпечних відходів методом високотемпературного спалювання. Це дорога послуга, ціна може досягати $1000/кг, але це краще, ніж нічого. "Наша мета була — знайти краще рішення, ніж звалище. Тому що на звалищі такі пластики теж горять, але вже без високих температур, без фільтрів, і отруюють атмосферу просто навколо".
Станція також не має права приймати небезпечні відходи — медичні препарати, ртутні лампи і навіть відмовилася від збору батарейок. Такі види відходів перенаправляють на знайомі організації, що спеціалізуються саме на цьому. Але в цілому, потрібно дуже сильно постаратися, щоб знайти такий тип відходів, який не зможуть взяти на цій станції.
Чому потрібно сортувати?
Євгенія каже, що вона і її команда колись шукали переконливі аргументи на користь роздільного збору сміття. Знайшли цілих 4:
- Захист прав людей. Мало хто замислюється про долю сміття, яке ми відносимо у відро для сміття. Все сміття не їде на заводи або на якісь спеціальні установи, воно їде в навколишнє середовище, комусь під вікна. Євгенія і колеги пояснюють, що є альтернатива, не потрібно псувати комусь життя, і можна сортувати сміття.
- Захист прав тварин. Якщо люди можуть переїхати і не жити поруч зі звалищем, то тварини, птиці, плутають сміття з їжею. Вони вмирають, і якщо пропадає живий вид, це дуже впливає на всю екосистему.
- Переробка. В Україні є близько 100 переробних підприємств. Вони можуть переробити макулатуру на картонні коробки, склобій в скляні пляшки, метал на злитки, і т.д. Безліч підприємців чекає нашої вторсировини, і не отримує тому, що в Україні відсутня культура роздільного збору.
- Проблема сміття. Ми, дорослі, повинні зупинити проблему, яка насувається на наших дітей. Відкладаючи рішення зі сміттям, ми передаємо їм велику проблему, і у нас є не дуже багато варіантів, як все-таки це зупинити.
Зайнятися сортуванням може кожен — Євгенія каже, що почати потрібно з пошуку свого аргументу. Поки його немає — вам завжди буде складно знайти на сортування час і зусилля. По-друге, потрібно переконати себе займатися цим не дивлячись ні на що впродовж якогось часу, щоб сортування стало звичкою. Дуже важливо навчитися сортувати правильно: це означає, що всі ваші відходи повинні бути чистими і сухими. Далі, при першому відвідуванні станції, консультант розділить ваші відходи на 2 купки: в одній буде те, що піддається переробці, в іншій — ні. Ваше завдання — добре запам'ятати другу, і постаратися уникати упаковок, які не переробляються. І вже через 3 візиту на станцію, ви станете асом сортування.
Євгенія вважає, що сортувати — не складно, і навіть цікаво: "Ось є такі люди дивні, — я до них належу, — які дуже люблять, коли у них все по поличках, книжечки вишикувані рівненько по висоті. Я обожнюю це! І коли ти сортуєш сміття — це такий же кайф".
На питання про те, як зробити сортування зручним для більшої кількості людей, Євгенія каже що зручність — поняття відносне: "Якщо ви запитаєте дитину, чи хоче вона чистити зуби щодня, вона скаже "ні". Це така ж річ про культуру. Всім незручно робити зайві рухи — нам зручно тільки гуляти, ходити в кафе-ресторани і зустрічатися з друзями. Все інше — це необхідність, але яка нас формує як культурну людину. Тому ми повинні віднести сортування сміття до таких же must-have речей, як чистити зуби, ходити в охайному одязі, мити голову. Це must-have, ось і все — але це все незручно".
Що робити, якщо у моєму місті такого немає?
Ті, хто не живе в Києві, все одно можуть сортувати сміття. У більшості міст і регіонів є підприємства, що збирають скло, макулатуру і метали. Все, що залишається — пластик і комбіновану упаковку, — можна довго збирати і відправити на станцію за допомогою послуги "Пластик поштою".
Ще один варіант — заснувати таку станцію у своєму місті. Євгенія каже, що дуже важливо не намагатися зробити все самотужки і зібрати навколо себе команду ініціативних людей. Потрібно вміти і хотіти налагоджувати правильний діалог з місцевими жителями, бізнесом і т.д — це важливі стейкхолдери у вашому проекті. Але головне — потрібно мати сміливість для старту: "Якби я зараз аналізувала, у що це все виллється, які там зусилля по часу, моральні якісь зусилля — напевно, я би злякалася починати знову, мені здалося б що це занадто складне завдання. Я думаю, добре починати — і не боятися нічого, як у вир головою".
