Штрафи, критика РФ і блокування сайтів: як новий закон “Про медіа” вплине на життя українців

В Україні триває епопея навколо скандального законопроекту "Про медіа". Цього разу нардепи від "Слуги народу", а також чиновники з Міністерства культури підготували оновлену редакцію документа.

Вони запевняють — у проекті враховані всі претензії і він налагодить роботу ЗМІ в Україні. Противники ідеї ж б'ють на сполох, адже на їхню думку, закон введе у країні цензуру і заборонить незручних журналістів.

У чому суть нової ідеї і як вона може "вдарити" по кожному українцеві — у матеріалі "Рубрики".

Ні контенту з Росії та штрафи

За минулий рік роботи парламенту було відразу кілька різних варіантів законів "Про медіа". Внести свою лепту у медіапростір намагалися вже екс-міністр гуманітарної політики Володимир Бородянський і нинішній міністр культури Олександр Ткаченко, а також багато інших нардепів. При цьому кожен раз медіаспільнота і журналісти затято критикували запропоновані владою ідеї.

Перш за все через можливі спроби взяти медіаіндустрію під свій контроль. На цей раз після чергового скандалу у Верховну Раду 2 липня був поданий доопрацьований проект закону №2693-д, авторства чиновників Мінкульту, а також ряду нардепів від "Слуги народу" — Микити Потураєва, Олександра Кабанова, Євгенії Кравчук та інших.

Перед публікацією документа на сайті Ради його підтримав профільний комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. Його глава, нардеп Потураєв заявив, що документ підтримується майже всією індустрією.

"Вододіл у питанні підтримки проекту проходить між тими індустріями, які вже розуміють свою соціальну відповідальність, а це все телебачення, радіо, друковані ЗМІ, інформаційні агентства, які існують з початку 90-х років в умовах певних вимог з боку суспільства, з боку держави, яке представляє суспільство, і не відчувають від того ніяких проблем, і новими медіа, які з'явилися останнім часом, частина з яких не хоче нести ніякої відповідальності перед українським суспільством", — розтягнуто пояснив під час засідання комітету нардеп.

Але перш ніж робити висновки про наслідки закону, його потрібно розібрати. Документ об'ємний, на 184 сторінки і в цілому складається з 10 розділів. Ось лише основні пункти, які прямо зачіпають життя медіа сфери:

• Стежити за медіа ринком буде Національна рада з телерадіомовлення. Для неї у проекті закону прописуються досить великі функції.
• Вона може перевіряти прозорість структури власності. Нацрада отримує повноваження скасовувати реєстрацію аудіовізуальних лінійних медіа без рішення суду, а також вводити санкції. Організацією роботи ради займеться патронатна служба, також в законі враховані і гендерні квоти при розподілі місць в органі.
• Нацрада отримає право блокувати сайти. У пункті 15 прописано, що орган може звернутися до керівництва пошукових систем з вимогою не видавати посилання на сайт в Google, Yahoo і інших системах. Також прописана можливість блокування контенту в соціальних мережах (Facebook, наприклад). Тобто в разі необхідності Нацрада в стані просто закрити інтернет-ЗМІ в Україні.
• Виносити рішення про блокування буде тільки Окружний адміністративний суд Києва протягом 30 днів. Якщо ж є реальна загроза інтересам національної безпеки, то рішення має бути прийнято протягом 2-х днів.
• Ще один важливий пункт нового документа — покарання за порушення правил. Йдеться про штраф, анулювання реєстрації, заборону онлайн-ЗМІ в Україні і заборону іноземного аудіовізуального медіасерверів на території країни.

У законі прописані три категорії штрафів для онлайн-медіа:

• За незначне порушення (неправильно вказані вихідні дані, порушення термінів внесення інформації до реєстру) — від 1 до 5 мінімальних зарплат (на сьогодні одна хв. Зарплата дорівнює 4723 грн).
• За значне порушення (поширення інформації, яка несе шкоду фізичному, моральному здоров'ю дітей і інше) — від 5 до 10 мінімальних зарплат.
• За грубе порушення (відмова від проведення перевірки, подача невірної інформації про структуру власності) – від 10 до 15 мінімальних зарплат.

Особливу увагу приділено і висвітленню інформації про країну-агресора. Назву країни у документі не вказано, але мова, ясна річ, про Росію. У підсумку ЗМІ заборонять поширювати:

• інформацію, яка популяризує або пропагує органи влади Росії. її посадових осіб або підконтрольних структур в контексті виправдання їх збройної агресії по відношенню до України;
• недостовірну інформацію про військову агресію, посадових осіб країни-агресора, якщо наслідком цього стане розпалювання ненависті або насильницької зміни конституційного ладу;
• виключно позитивне висвітлення діяльності органів влади країни-агресора. Інформація повинна подавати на принципах достовірності та збалансованості.

Що кажуть експерти і які є ризики

Різко проти законопроекту виступив Голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Головна претензія — особливі повноваження Нацради.

"Це закон про мегарегулятор в Україні, яким стає Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Нацрада істотно розширює свій арсенал контролю в контексті санкцій (накладення приписів, штрафів, звільнення від досудового збору і судовий розгляд позовів до ЗМІ за прискореною процедурою), а також збирається регулювати ще й друковані ЗМІ, онлайн-медіа. При цьому Нацрада політично залежна по праву призначення / звільнення / заміни його членів", — пояснив "Рубриці" глава НСЖУ.

Томіленко також додав: "Наша позиція — приймати тільки зміни, що стосуються зобов'язань перед ЄС і РЄ з аудіовізуальних послуг (це більше про авторські права і про ТБ, радіо), не чіпати друковані ЗМІ (вони регулюються вже законом) і не регулювати онлайн Нацрадою (для онлайну варто дискутувати про модель нового політично незалежного медіа-регулятора)".

Окрему увагу варто звернути і на блокування сайтів. Як вважає голова Інтернет-асоціації Володимир Куковський, безповоротно заблокувати той чи інший сайт неможливо, тому прописувати такі норми в законі нерозумно. Навіть у 2020 році є досить способів обійти заборони, а в найближчому майбутньому їх стане ще більше.

"Візьмемо для прикладу умовний сайт "сміття.інфо" і в якийсь момент він захоче зробити гидоту сайту президента України. Він заходить під своїм паролем в DNS-систему і змінює свій id з реального на той, який належить уже президентському сайту. Він має повне право і система це автоматично відпрацює. До чого це призведе? Все, хто з усього світу буде набирати "сміття.інфо", будуть автоматично заходити на сайт президента. На наступний день, коли робот інтернет-провайдера завантажить новий id цього "сміття.інфо", то він його просто заблокує. У результаті буде заблокований сайт президента або будь-який інший ресурс основних відомств країни. У нас це як бомба уповільненої дії і чим більше буде заблоковано сайтів, тим більша ймовірність таких атак", — пояснив "Рубриці" Куковський.

Саме тому експерти радять доопрацювати законопроект і зменшити ступінь регулювання з боку Нацради, а також блокування — воно просто не має під собою технічної необхідності. Простіше кажучи — при бажанні її можна без особливих проблем обійти, тому немає сенсу її настільки деталізувати.

Як вважає Сергій Томіленко, у випадку з Нацрадою — її повноваження потрібно звузити, вивести з їх юрисдикції друковані та онлайн-медіа. Адже друковані ЗМІ і так регулюється законодавством, а для інтернет-видань є сенс створити окремий політично незалежний регулятор. У цьому питанні необхідно сідати за стіл саме з редакторами видань і шукати оптимальну форму роботи.

Закордонні рішення

З урахуванням війни з Росією, порівнювати досвід України в ракурсі взаємини держави і ЗМІ потрібно з країнами, де є аналогічна ситуація. Як в Ізраїлі, наприклад, де до питань регулювання ЗМІ ставляться дуже жорстко.

У країні ще з середини 20-го століття є ряд законів, які прямо регулюють роботу медіа — закон про другий канал радіомовлення, про управління телерадіомовленням і багато інших. У країні діє повноцінний "військовий цензор" і він стежить за всіма публікаціями, які так чи інакше стосуються безпеки країни — заборони на покази військової техніки або уточнення інформації про кількість жертв серед військових.

Цензор вправі навіть закривати ЗМІ або забороняти публікацію окремих новин. Правда, така практика використовується не часто. При цьому окремі ізраїльські ЗМІ знаходять лазівку у правилах і можуть повноцінно посилатися на іноземні медіа, які ніяк не підпадають під дію місцевих законів.

У більш спокійних, європейських країнах, закони про медіа не такі жорсткі. У Великобританії цензурування в ЗМІ більше зводиться до захисту місцевих жителів від наклепу, а також заборони на заклики повалити монархію.

Ще в 2001 році був створений державний медіа регулятор Ofcom (Управління з комунікацій), який стежить за роботою телекомунікаційних компаній по всій країні.

Як пише Euronews, у 2019 році цей орган оштрафував російський телеканал RT на 200 тисяч фунтів за порушення правил мовлення на території Сполученого Королівства. Штраф накладено за програми, у яких, зокрема, обговорювалися конфлікт у Сирії і реакція британського уряду на події у Солсбері.