“Нормандія” по-новому: як можуть змінитися перемовини про Донбас

У 2021 році команда Володимира Зеленського, схоже, має великі плани на "Нормандський формат". Перемовини голів держав України, Росії, Франції та Німеччини є найстатуснішим майданчиком, для перемовин про війну на Сході України – ту, яку президент обіцяв закінчити.

Провести новий саміт аби добитися від Москви повного перемир'я, обмінів полоненими і глобальних домовленостей про повернення ОРДЛО, а то і переглянути не надто вигідні для України "Мінські угоди" – доки на фронті все ще неспокійно, розповідаємо, чи вдасться цей план у наступні місяці.

Україна готова проводити "Нормандський саміт", ми виконали умови, от тільки результату поки немає

Вперше у 2021 році "Нормандія" опинилася у центрі уваги 12 січня, коли у Берліні зустрілися радники президентів України та Росії: Андрій Єрмак і Дмітрій Козак. Вони говорили понад 6 годин, йшлося зокрема про припинення вогню, розведення військ та розмінування лінії фронту. Повторну зустріч (вже у відеоформаті) провели 27 січня, тоді долучилися вже й радники лідерів Франції та Німеччини. Пресслужба Офісу Президента повідомляє: всі погодилися продовжити консультації.

Однак домовитися про щось конкретне (наприклад, зустріч президентів чи обмін полоненими) не вдалося, тож є всі підстави поки вважати перемовини невдалими. Росія, до речі, так і не допускає медиків Червоного хреста до українських полонених у ОРДЛО.

Хоча всі передумови були. За словами очільниці ОБСЄ Анн Лінде, Україна виконала зобов'язання, які Зеленський брав на себе на попередній зустрічі (вона пройшла 2019-го року у Парижі). А от Росія – ні.

Київ навіть перевиконав план. Олексій Резніков, міністр з питань реінтеграції, розповів, що вже готовий законопроєкт про держполітику перехідного періоду (умовно, він описує, як житимуть території після визволення) – це ще один крок до миру. Документ вже вивчають французькі партнери, тривають консультації з німцями.

Однак є проблема: Кремлю новий саміт невигідний, адже Путін не хоче йти на мирну угоду з Україною

Тому росіяни вже не перший місяць блокують "Нормандський формат" і влаштовують різні диверсії. Так, 16 січня підконтрольні РФ бойовики заявили, що готові передати Україні кількох заручників, але "посередником" там має стати лідер партії "ОПЗЖ" Віктор Медведчук.

Імовірно, у Путіна хотіли перевести перемовини з Зеленським із "Нормандського формату" у формат "перемовини України з терористами через посередника", "спокусивши" українського президента можливість витягнути групу полонених. Однак план провалився, адже представник України у мінській Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук навідріз відмовився: мовляв, такі питання вирішуються лише у "Нормандії".

"Ніякого нормандського саміту в осяжній перспективі не буде – передовсім, через позицію Росії", – прогнозувала раніше Марія Золкіна, аналітикиня фонду "Демократичні ініціативи", і поки це передбачення збувається.

Ба більше, путінські стратеги самі перейшли у наступ і залякують Україну. Мовляв, якщо не буде поступок, то РФ організує у ОРДЛО "незалежну державу" на зразок Абхазії і "заморозить" конфлікт на десятиліття. Наприклад, 28-29 січня окупанти провели у Донецьку форум "Русский Донбасс", де виступали депутати нелегітимної Держдуми РФ, звучали заклики про "забрати Донбас додому" і тісніше інтегруватися з Росією. Крім того, "влада" псевдореспублік вже хвалиться планом відібрати у людей українські паспорти, замінивши їх на документи терористів.

Схоже, так росіяни тиснуть на українського президента, який раніше заявляв, що прагне уникнути "абхазького сценарію" для Донбасу, адже там наші громадяни, яких треба визволяти.

І взагалі, у Росії є свої цілі, і відступати Кремль поки не готовий…

Хоча в Україні прийнято критикувати Володимира Зеленського, команда якого не змогла "домовитися про мир", проблема глибша. Є російський президент Владімір Путін, який не хоче віддавати ні Крим, ні ОРДЛО, а Україна станом на 2021 рік просто не має аргументів, які змусять Кремль змінити свою думку і здатися.

Так, європейці здатні зупинити "Північний потік – 2" чи відключити росіян від міжнародної банківської системи SWIFT, американці можуть заморожувати рахунки російських олігархів по всьому світу. В нашому арсеналі аналогічна "чудо-зброя" відсутня, а апеляції до принципів ООН і гуманізму на росіян не діють.

"Чудо-зброя" насправді є у німців та французів, і називається вона "додаткові економічні санкції проти Росії". Однак президент Емманюель Макрон та канцлерка Ангела Меркель поки їх не обіцяють. Французький керманич закликав домовлятися з РФ "заради миру в Європі", а у випадку німців санкції неминуче означатимуть блокування "Північного потоку – 2".

Тоді як Меркель вважає цей проєкт вигідним для німецької держави та бізнесу, відтак затято його захищає (водночас, за інсайдерськими даними, канцлерка таки допомагає нам на "дипломатичному фронті").

В результаті Путін бачить мирний план по-своєму: тут уже Україна має "прийняти" ОРДЛО назад з правами широкої автономії – в реальності вийде аналог Придністров'я під контролем бойовиків. Тоді ця "автономна республіка" штовхатиме Україну в бік РФ, виступатиме проти невигідних Кремлю законів, а на виборах, завдяки "адмінресурсу" від місцевої влади, даватиме максимум голосів прокремлівським партіям.

В результаті Росія послідовно шантажує Україну: без поступок не буде зустрічі

Не дивно, що останні серії перемовин проходять під знаком одних і тих же вимог Кремля. Найчастіше російські спікери пропонують провести вибори у ОРДЛО до вигнання звідти терористів. Тоді умовна "партія бойовиків" легко виграє вибори завдяки масовій пропаганді – ну, і залякуванню незгодних виборців та кандидатів від умовної "Слуги народу".

По-друге, Владімір Путін неодноразово вимагав закріпити у нашій Конституції "особливий статус" цих регіонів. У Кремлі саме так читають змісти  "формули Штайнмайєра", на яку Володимир Зеленський погодився у Парижі на тому-таки саміті 2019 року. Тоді Україні довелося би ще й передати таким "депутатам" фактичну владу над регіоном з кількома мільйонами мешканців, на який Київ не зможе впливати.

Умови надто вже нагадують капітуляцію України, тому росіяни банально шантажують українських дипломатів відсутністю саміту. Вочевидь, вони розраховували, що Зеленський захоче чимось "купити" згоду Путіна на нову "Нормандську зустріч". "Демонстрація нібито вичікування зі сторони РФ – це своєрідний шантаж, мовляв, Москва піде назустріч, якщо Київ піде на поступки", – так описують тактику росіян у аналітичному матеріалі центру "Нова Європа".

Якщо цього не вийде, то росіяни хочуть принаймні змусити Зе-команду вести прямі перемовини з бойовиками аби потім оголосити війну "громадянською (тому постійно намагаються включити їх у "мінські перемовини" як окрему сторону). До речі, таким же шантажем може бути незвична активність терористів. Зараз на фронті чи не щодня тривають обстріли, лише за січень-лютий загинули п'ятеро українських бійців, один потрапив у полон, є також поранені.

Між іншим, цими нападами Росія явно показує нам: просто "заморозити" конфлікт і почекати 10-15 років, доки РФ розпадеться сама – не вийде.

Тому процес зайшов у глухий кут, адже і українська влада вже не йде на поступки

Здавалось би, ось воно, "зрада наближається". Але за 2020 рік команда Зеленського поступово змінила позицію. За оцінкою Марії Золкіної, якщо весною наша влада цілком серйозно говорила про "Координаційну раду" з бойовиками "ДНР-ЛНР", то вже з літа Зе-команда повернулася до звичної для України позиції: мовляв, спочатку мир та безпека, а потім політичні зміни.

У плані, який до Мінська (доки "Нормандія" на паузі, домовляються там) привіз Леонід Кравчук, це має такий вигляд: спочатку повне роззброєння, потім відновлення повноцінного кордону України та Росії, а лише потім вибори. І ні слова про визнання "ДНР-ЛНР".

"Ми не знаємо, що буде відбуватися, якщо не буде [відновленого] кордону між Україною та Росією. Кордон України має контролювати саме українська влада … Я вважаю, що по-іншому не може бути", – заявляв Зеленський у жовтневому інтерв'ю (власне, тому немає і "нормандської зустрічі").

У відповідь Зе-команда увімкнула "план Б": запросити Джо Байдена

"Я хотів, щоб такий потужний світовий гравець, як США, мав вплив. Не теоретичний, не поза колом "нормандської четвірки", а мати одну з вирішальних місій. Я дійсно хотів би долучити президента Байдена до Нормандського формату", – заявив український президент 23 січня у інтерв'ю для американського телеканалу HBO.

Мрію Володимира Зеленського про прихід американців зрозуміти неважко. Саме команда нового президента Джо Байдена має достатньо важелів, аби змусити Путіна їздити на саміти і взагалі пристати на український мирний план (наприклад, пригрозивши новими санкціями, на які не йдуть європейці).

Чи захочуть США долучитися до формату? Все доволі реально, адже у своїх заявах Байден заявляв: Америка повертається до активної участі у світових справах. Цікаво, що у 2016 році тодішній президент Барак Обама, соратником якого був чинний керманич США, вже хотів стати п'ятим членом "четвірки".

"Доля України визначить майбутнє Європи", – вважає Вільям Бернс, імовірний наступний директор ЦРУ, тож інтерес американців цілком природний.

Словом, у 2021 році шанси залежатимуть від США… і від того, чи матиме Україна план дій

За таких умов 2021 рік для України пройде радше під знаком боротьби за новий "нормандський саміт", а не самої зустрічі.

Чи вийде досягнути більшого – залежить від рішучості Сполучених Штатів Америки (щоб змінити формат "четвірки" або хоча б організувати зустріч президентів, доведеться переконати всіх її учасників).

На що підуть США аби добитися цих змін? Росія точно не захоче пускати США у "Нормандію" і йти на поступки. Навіщо їм участь Байдена, який називає Кремль головною загрозою для Америки? Ті ж німці у попередні роки також не надто хотіли бачити США в четвірці.

Поки команда Джо Байдена не коментувала заклики Володимира Зеленського, однак там налаштовані серйозно. 1 лютого Держсекретар США Ентоні Блінкен вже озвучив цілий список претензій до РФ: тут і вже згадане втручання у вибори і схема, за якою росіяни обіцяли платити афганським бойовикам за вбитих американських солдатів.

Росія ж буде всіляко блокувати "Нормандський формат". Якщо мета у Кремля – не домовитися про мир, а змусити Україну визнавати терористів із ОРДЛО, "мінський формат" (де вони вже є) підходить для цього значно краще.

Тож багато що залежить від того, чи зможе Україна показати свій план деокупації (який зможуть підтримати ті ж Сполучені Штати) і зберегти дружбу союзників.