Німеччина та санкції проти РФ: чи можна перечекати на лаві запасних?

Як вважають німецькі бізнесмени, санкції можуть завдати шкоди довготривалим спільним підприємствам і коштувати сотні мільйонів євро. Ще раніше цього тижня Вашингтон відвідав міністр фінансів Німеччини, Олаф Шольц, який продавлював особливі умови для німецьких компаній, а Анґела Меркель запланувала розглянути це питання в ході зустрічі з Президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом.

Звичайно, такі повідомлення не дуже співвідносяться із позиціями представників американського уряду. Американський міністр фінансів Стівен Мнучин висловив таку позицію: «Санкції – дуже важливий інструмент, який ми використовуємо навколо світу. Росія – одна з цих країн. Я брав участь у засіданні Ради з національної безпеки і ми про це протягом вихідних говорили. Ми вже запровадили багато санкцій проти Росії, проти олігархів та політичних діячів. І вони мали великий вплив. Я не буду коментувати щодо того, що ми робитимемо у майбутньому»

Не дивлячись на це, Президент США Дональд Трамп призупинив процес введення нового пакету санкцій проти Росії, які до цього анонсувала представник США в ООН Ніккі Гейлі. І в той час як лідери Демократичної партії розкритикували у такій ситуації власне американського лідера, а сам президент у типовій манері оголосив, що «ніхто не був жорсткішим до Росії, ніж Дональд Трамп» і усі критики його політики просто упереджені проти його персони.

Але з огляду на (поки що не підтверджену офіційними джерелами з ФРН) позицію лідерів Німеччини можлива інша версія щодо паузи санкцій з боку американської адміністрації. Ми вже дивилися на те, як європейський та російський капітал лобіювали ведення «бізнесу поза політикою» у випадку із проектом «Nord Stream 2», і подібні дії можна очікувати у, відповідно, подібній ситуації: намагання не дати інтересам політичні перемогти інтереси економічні. Якщо у Німеччині вважали такий принцип справедливим у випадку із «Nord Stream», то чому він не має працювати у випадку із санкціями?

Це питання є дуже важливим як для Берліна так і для Кремля, адже санкції проти контактів німецьких компаній із російськими послаблюють деякі з найпотужніших галузей російської економіки. Після викриття через ЗМІ намагань компанії Siemens обійти заборони та, відповідно, їх вимушеного та показового розриву своїх «російських» зв'язків, Росія перейшла до розробок власних аналогів товарів Siemens, конкретно турбін. Розробки, однак, закінчилися із плачевними результатами: за джерелами Reuters, дослідний зразок першої потужної газової турбіни розвалився у ході випробувань. Через це якомога швидший вихід німецьких компаній з-під політики санкцій проти Москви в інтересах як російських, так і німецьких корпорацій. Останні, організовані в Ost Ausschuss (Східний комітет), вимагають від німецького уряду забезпечити захист дочірніх німецьких компаній від покарань американського уряду за порушення санкцій. Справа в тому, що у липні 2017 р. американське законодавство розширило санкції проти компаній Росії, а також компаній усіх країн, які продовжують вести з ними відносини у певних галузях, у тому числі в енергетичному секторі. У ЄС, особливо Німеччині, негативно відреагували на такі дії США, а самі корпорації почали шукати як обійти ті санкції, у тому числі за рахунок дочірніх компаній. Без Деніела Фріда (координатора санкційної політики у Державному департаменті США за адміністрації Президента Барака Обами) американська зовнішня політика втратила спеціаліста «човникової дипломатії», який забезпечував узгодження американських санкцій із партнерами у Європі, що у новому американському уряді (який звільнив Фріда з посади, але не призначив нового координатора взагалі) довелося робити Віце-Президентові Сполучених Штатів Майку Пенсу та, тепер, особисто зацікавленим у «полегшенні» санкцій німецьким урядовцям.

Чи є у німецької сторони шанси якісно вплинути на американську політику санкцій? Канцлер Німеччини Анґела Меркель відома за майстерність компромісної дипломатії: наприклад, 10 квітня вона заявила, що проект «Північний потік-2» не може бути реалізований без збереження України як країни-транзитера, таким чином трохи «приглушила» обурення у світових ЗМІ проросійськими позиціями Німеччини та Фінляндії щодо «Nord Stream 2». Однак, з іншого боку, ми маємо такого імпозантного та емоційного політика як Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, який декілька разів атакував німецьку владу та бізнес за нехтуванням інтересами НАТО на користь російських інтересів. Президент Трамп, який вже демонстрував негативне ставлення до німецької сторони, навряд чи буде позитивно налаштований щодо дозволу німцям де-факто обходити американські санкції та продовжувати торгівельні відносини із Москвою. Крім того, розслідування щодо власних зв'язків Дональда Трампа із Росією у США змушують американського президента публічно займати жорсткішу позицію відносно Кремля, щоб не уславитися «російським шпигуном» у власному політикумі.

З іншого боку, сам факт того, що «призупинення» оголошення нових антимосковських санкцій співпало із чутками про переговори ФРН із США щодо тих санкцій може означати, що Німеччина виявилася в змозі вплинути на, подекуди, непередбачувану у своїх вчинках адміністрацію Дональда Трампа. Знаючи про любов Президента Трампа до «Big Deals» («великих угод»), у такому випадку ФРН мала б запропонувати для США дійсно прибуткову альтернативу у тій чи іншій галузі. Раніше німецькі політики з посмішками казали про те, що політика США проти «Nord Stream» пов'язана із бажанням видавити Росію з ринка енергоресурсів у Європі заради того, щоб продавати власні запаси ЗПГ. Але якщо Анґела Меркель змогла знайти компроміс між «Північним потоком» та українським транзитом, можливо, що подібний компроміс вона запропонує і Дональдові Трампу в обмін на преференції німецьким компаніям у санкційній політиці США.