Вона вивчила українську мову самотужки, а тепер допомагає з цим іншим. Журналістка з Харкова Ольга Сітковська виїхала за кордон, рятуючись від війни, і тепер викладає українську мову для українців та іноземців. “Рубрика” поспілкувалась з Ольгою про те, що допомагає вивчити мову і чому це зараз важливо.
Ольга Сітковська виросла в Харкові, здобула економічну освіту, але реалізувалась як журналістка та телеведуча на місцевому телеканалі. Вона вела ранкові ефіри та власну програму про культурні події. Останні роки перед повномасштабною війною була ведучою новин.
Напередодні повномасштабної війни повірити в те, що Харків будуть бомбити, Ользі, як і більшості українців було важко. "У мене не було тривожної валізки. І хоч напередодні багато говорили про війну, моя психіка захищалась, я не вірила і відсторонювалась від цієї інформації. Крім того, в ніч перед 24 лютого я найкраще в житті виспалась. Я давно так глибоко і міцно не спала. Перше, що я зробила, коли мені подзвонили та сказали, що війна, — прийняла душ і помила голову, адже не знала, коли ще я зможу зробити такі прості речі", — пригадує жінка.
Спочатку була розгубленість і нерозуміння, що робити. Після низки авіанальотів на Харків рішення прийшло само собою. Разом з рідними та друзями вона покинула рідне місто автомобілем.
"Якось так у мене спрацювала інтуїція, що напередодні я заправила машину до повного бака. Ми їхали 17 годин до Кропивницького, побули там кілька днів, потім 10 годин — до Умані, потім — до Хмельницького. Відстань, яку можна подолати за годину, ми проїжджали за 10. Врешті я зрозуміла, що у мене немає більше сил нести цю відповідальність і їхати за кермом. Тому ми вирішили їхати за кордон автобусом", — пригадує Ольга.
Перший час жінка жила в подруги у Кракові. Було важко, дуже тиснула невизначеність і нерозуміння того, що робити далі.
"Психіка, щоб захистити себе, шукає якихось дій, тоді стає не так страшно, — каже Ольга. — Я відчувала себе розгубленою через те, що мені довелося виїхати. Хотілося хоча б щось робити, аби бути на зв'язку з українцями".
Тоді Ольга вирішила, що зв'язок можна підтримувати, допомагаючи вивчати українську мову. "Я сама російськомовна українка. Так склалося, що у Харкові багато десятиліть говорили російською, і в моїй родині зокрема. Коли я прийшла на телебачення у 24 роки, я взагалі не говорила українською. Я розуміла, але сказати нічого не могла. Я самотужки вивчила мову, можна сказати — розробила власну методику. І тоді подумала — чому б мені не ділитися своїм досвідом з іншими?"
Бажання Ольги ділитися знаннями збіглося з бажанням людей вивчати українську мову. Вона запустила в інстаграмі марафон з вивчення мови — попит на нього був просто шалений.
"Це був не просто марафон, а чат підтримки. Люди записували сторіс, надсилали аудіоповідомлення, я корегувала, давала рекомендації, підтримувала", — пригадує жінка.
На сторінки Ольги Сітковської тоді підписалося декілька тисяч людей, постійно активними були близько 300 осіб. Приблизно півтора місяця активної взаємодії з прихильниками та важкий емоційний стан виснажили Ольгу. Вона мусила взяти перерву.
Ольга переїхала до Італії, де змогла відновитись і з новими силами взятися за українізацію.
Ольга продовжила викладання української вже з ретельнішою підготовкою. Вона почала записувати короткі відео зі всякими цікавинками та розборами лексики, викладати це в соціальні мережі, а також навчати індивідуально.
Ольга говорить, що для успішного вивчення української мови необхідно читати вголос, записувати себе на відео, аби прослухати й проаналізувати, що виходить, а що ні, а також постійно споживати український контент.
"Я коли вчилась говорити українською, то просто сідала перед телевізором, слухала ведучих і як папуга повторювала за ними кожне слово. Проблема під час переходу з російської на українську не в тому, що людина не знає слів, а у вимові", — ділиться Ольга.
Жінка помітила, що людям цікава автентичність. "Завжди є високий попит на репресовані слова, на те, як говорили раніше. Також добре заходять відео з цікавими фактами про мову, наприклад, що літера «ф» — найменш уживана в українській мові. Вона запозичена і для української мови більш характерне вживання звукосполучення «хв».
Коли я розповідаю, про це, люди діляться своїм досвідом: «О, так це ж моя бабуся на Полтавщині так говорила. А я дивувалася, чому вона каже "хворточка"». І коли такі факти у людей пробуджують якісь спогади, емоції, це дуже мене заряджає. Я відчуваю якусь спорідненість і наповненість", — каже Ольга.
Прихильників Ольги й охочих вивчити українську мову побільшало і вони вже самі допомагають дівчині генерувати контент. Пишуть повідомлення з проханням розказати про певне слово чи відповісти на запитання з певної тематики.
"Я вже не вигадую, про що мені говорити, а виходжу з того, що цікаво глядачам", — ділиться Ольга.
Вона говорить, що постійно в пошуках джерел інформації, доводиться багато вивчати та перевіряти. "Читаю праці філологів, якісь роботи освітніх закладів, опрацьовую дуже багато джерел. Журналістська практика допомагає в цьому, адже треба не просто взяти інформацію, а ще й перевірити, чи відповідає вона дійсності, бо написано може бути багато чого", — говорить жінка.
Зараз у неї в Інстаграмі 3,5 тисячі підписників, у Фейсбуці — 5 тисяч, ТікТок тільки почала вести, проте деякі відео вже набирають по 25-30 і навіть 95 тисяч переглядів.
Основна аудиторія Ольги — українці, що прагнуть перейти на українську. Серед них і земляки-харків'яни. Це і бізнесмени, і публічні особи. "Люди приходять з великим бажанням заговорити українською. Вони говорили російською, бо так склалося життя. Їх навчали російською, але тепер вони роблять багато для України й перехід на українську мову — це продовження їхньої патріотичної позиції. І мені дуже приємно спостерігати, як вони відповідально до цього ставляться", — ділиться Ольга.
Психологиня з Харкова Анна Руденко вивчала українську мову з Ольгою Сітковською протягом 5 місяців. Жінка зізнається, що цінує Ольгу за її чіткість, розуміння і високий рівень викладання. "Ольга уважно ставилась до моїх помилок та старань, ми завжди знаходили спільну мову. Завдяки її урокам я значно підвищила свій рівень української мови. Вона неперевершена вчителька", — поділилась Анна.
Та займається Ольга і з іноземцями. Серед студентів є, наприклад, колумбієць зі США Едуардо. Він — фанат усього українського.
"Він декілька років жив у Києві, у нього дружина українка і в нього все українське — від вареників до вишиванки — викликає захоплення. Він буває у справах в Україні й любить спілкуватися українською, тому він і вивчає її", — розповідає Сітковська.
Сам Едуардо у розмові з "Рубрикою" каже — для нього Ольга стала справжньою амбасадоркою української мови.
"Пристрасть, відданість, завзятість, щедрість. Ці чотири характеристики глибоко вкорінені в жовто-блакитну основу української культури, які захопили світ у лютому минулого року. Оля майстерно втілює ці риси амбасадора української мови, намагаючись передати цю естетичну та мелодійну мову тим із нас, хто колись захоче вільно декламувати Тараса Шевченка, чи співати про червону калину у лузі", — ділиться Едуардо.
Ольга Сітковська говорить, що викладання української мови вже стало для неї професією і вона розвивається в цьому напрямку. "Я пройшла курс викладання української для іноземців, знаходжу підручники, різні матеріали, які можу використати при викладанні. Але я противниця вивчення мови лише за правилами. Можна чудово знати граматичні правила і не вимовити ні слова. А ті, хто дивиться фільми, слухає пісні, ті потрохи вже говорять. Мої студенти люблять таку смішну пісню «Смажений кабанчик, курка з майонезом», від гурту «Степ». Вони сміються, а я кажу, що вже з голоду не пропадуть, бо знатимуть, як і що замовити в ресторані".
Ольга пропонує студентам слухати пісні сучасних виконавців і для себе зробила відкриття, що у багатьох співаків є пісні в яких звучить слово "додому".
Ольга Сітковська наголошує, що процес переходу на українську мову поступовий і має бути органічним. "Не всім пощастило народитися на Волині, чи в Тернополі та з дитинства говорити українською мовою. Але це не означає, що людина, яка народилась у Харкові та говорить російською, чимось гірша. Насадження російської мови відбувалося поступово. І перехід на українську теж поступовий.
Є багато психологічних бар'єрів. Людина жила собі, все життя говорила російською, а коли почалась війна їй говорять, що ти поганий, бо говориш не тією мовою. Звісно, що вона починає захищатися. Треба усвідомлювати, що перехід на українську мову це не подія, це процес, який триватиме роками. Ще важливий віковий фактор, людині до 40 років легше перейти, ніж тим кому під 50. Це біологічні процеси, які слід враховувати. Переходити на українську потрібно через любов і мотивацію".
Найбільша підтримка для Ольги — це підписники, які діляться емоціями, розповідають про свої успіхи. "Ми часто дивимось щось у соцмережах і навіть забуваємо поставити лайк, гортаємо далі, але тим, хто створює контент, важливий зворотній зв'язок, серед своїх підписників я його відчуваю. Людям хочеться цього контакту, а для мене — це пальне, яке допомагає рухатися далі", — говорить Сітковська.
Ольга каже, що важливо робити справу у комфортному для себе режимі, маючи на це відповідний внутрішній ресурс, аби швидко не перегоріти. Сама вона говорить англійською, французькою, трохи італійською. Тепер проживає в Барселоні, але зізнається, що на іспанську поки не наважується, тут для спілкування достатньо англійської.
Ольга вже планує наступні марафони з української мови.
"Хочу допомогти людям впевненіше говорити українською. Мало кому подобається сидіти й виконувати завдання, тому це буде творчий марафон", — ділиться планами Ольга.
А ще вона захоплюється вивченням психології голосу, тому другий марафон буде саме з цієї тематики. "Це про те, як ми розмовляємо, чому ми так розмовляємо, як підтримати себе голосом, як шукати внутрішню опору, як доносити свою думку. Це дуже цікава тема. Наприклад, люди, які багато говорять без упину — це про поганий зв'язок з власними потребами, тобто постійним шумом вони забивають свої внутрішні відчуття, власну неуспішність. Або коли я говорю публічно відчуваю, напружену гортань, я відловлюю себе на цьому. Це від того, що складно говорити про себе, заявляти про себе світові", — поділилась планами жінка.
Тим часом тисячі людей продовжують переходити на українську мову, вивчати її й робити по-справжньому рідною. Часто це коштує великих зусиль, тож підтримуймо тих, хто не побоявся такого виклику.
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Discover the stars who stood with Ukraine in 2024, raising awareness of Ukraine's fight to… Читати більше
Нічого не хочеться, а речі, які раніше приносили розраду, більше не радують? Сьогодні дедалі більше… Читати більше
“Рубрика” розповідає про проєкт, що допомагає відновитися, набратися сил та постратегувати на майбутнє тим, хто… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.