Навала мишей в окопах: що відбувається і що робити?
У чому проблема?
З настанням осені Україну спіткала нова халепа. У хатах, коморах і навіть багатоповерхівках — нашестя мишей. Особливо масштабно це відчувається на фронті. Нахабні нориці заполонили бліндажі та окопи, лізуть на столи, в спальники, звивають гнізда в одежі та особистих речах бійців.
"Взагалі мишей мільйони. У них тут своя атмосфера і своя цивілізація. Миші в тарілках, в стінах бліндажа, ми стаємо свідками їхніх народжень, смертей і бурхливих коротких життів. Вони смердять, пищать, метушаться. Усе, що не сховане в метал, буде погризене — дроти, павербанки, порохи, пляшки з питною водою, монтажна піна в одвірках. Усе що не можна погризти, буде обісцяне. Якщо це не можна обісцяти, тут миші лягають, дохнуть і отруюють трупним запахом. Короткий уривчастий сон в перервах між командами 'до бою'!' супроводжується їхнім шурх-шурх, хрум-хрум і піпіпі", — розповідає у Фейсбук український військовий.
Проблема з мишами не обмежується шкодою, якої вони завдають продуктам, амуніції та обладнанню. Миші переносять понад тридцять різних видів збудників хвороб: зокрема чуму, мишачий тиф та лептоспіроз.
Яке рішення?
Боротьба з мишами стала однією з найпопулярніших тем і вже кілька тижнів жваво обговорюється в соцмережах. Бійці кажуть, традиційна отрута від мишей — не варіант. Адже тоді вже мертві миші залишаються в стінах бліндажа або між колодами в стелі й нестерпно смердять. Волонтери відкривають збори на сучасні протимишачі засоби, а військовослужбовці діляться вдалими рішеннями, які допомагають приборкувати цю навалу. "Рубрика" зібрала найдієвіші з них, а також розпитала біолога про причини нашестя мишей та його перспективи.
Як це працює?
Чому мишей так багато?
На фронті мишей "мільйони". Скриншот з відео військового.
"Народні синоптики" говорять, якщо миші приходять до людей у таких катастрофічних кількостях, це свідчить про те, що попереду нас очікує холодна зима. Більш песимістичні громадяни пророкують голод та інші негаразди. Адже традиційно з цією твариною наші предки пов'язували чимало прикмет та повір'їв, які в тому числі стосуються й майбутнього.
"Дійсно, цього року багато людей помітили «нашестя» мишей. Про це у розмовах часто говорять мої рідні, які нещодавно повернулись на неокуповану частину Донеччини, а також друг-військовий, який в окремому 214 спеціальному батальйоні OPFOR боронить Україну на сході. Ще у часи Другої світової за спогадами очевидців миші пересувались «зграями», не особливо остерігаючись людей. Тому і зараз люди відмічають для себе це як прикмету тривалої війни", — коментує біолог Богдан Завидовський.
Проте фахівець відзначає, осінь — традиційний період, коли миші шукають собі нові домівки, щоб перезимувати. Просто під час війни їх стало значно більше. Одну причину такого явища виділити складно, проте можна описати низку факторів, що логічно це пояснюють.
Перша думка, яка спадає для пояснень — незібрані врожаї зернових на полях, якими миші харчуються. Але фронт переважно стабілізовано, нових посівів зернових там не відбувається, тому таке пояснення Богдан Завидовський вважає недостатнім.
Біолог відмічає: навпаки, через зникнення аграрного господарства у зоні бойових дій на колишніх полях щільно почав рости бур'ян, який, по перше, частково теж є харчовою базою для мишей, а, по друге, робить мишей та місця гніздування менш помітними для хижаків — маскує їх. Тому мишей важче вполювати й через зменшення тиску природних хижаків їхня чисельність швидко збільшується.
Також частина популяції мишей мігрує з місцевостей, де відсутні джерела харчування, у місця посіву зернових та місця проживання людей у пошуках їжі. Окрім того, за свідченнями місцевих жителів, наразі в прифронтових районах відсутні рейди карантинних служб і агрономів, які здійснювали моніторинг і заходи труїння мишей до повномасштабної війни.
Ще одна причина — тенденції зміни клімату, які ми всі помічаємо. Спекотне літо і тривала тепла осінь сприяють активності цих тварин, а відповідно їхньому виживанню.
Така сукупність факторів кумулятивно сприяє росту чисельності гризунів. Зниження температури повітря та близькість зими, безумовно, погіршує умови існування будь-яких тварин, у тому числі мишей, і одночасно спонукає їх активніше шукати сприятливі умови для виживання — мігрувати у домівки та на позиції захисників, щоб знайти тепло і їжу, а також облаштувати нори.
Але є й хороші новини — зменшення чисельності загалом у природі має відбутись з настанням морозів. Про повне зникнення говорити навряд чи видається можливим, але з початком серйозних морозів до 90 відсотків мишачої популяції вимре. Також, продовжує біолог, у природі є певний баланс взаємоадаптації, відомий під назвою "система хижак-жертва" або "популяційна хвиля". З часом, після значного збільшення чисельності жертв, хижаки все ж таки почнуть частіше зустрічати та впольовувати їх, що у перспективі сприяє росту вже чисельності їхніх популяцій і тиску на ріст популяції жертви. Тому "навала гризунів" не може бути вічною.
Небезпека сусідства з мишами
Миші є переносниками багатьох хвороб
Миші досить швидко розмножуються, народжують від 5-6 до 10 виводків за рік, самки здатні народжувати потомство вже у віці 6 тижнів.
Відомо, що миші, щурі та бабаки є переносниками багатьох хвороб. Ці захворювання можуть поширюватися на людей як безпосередньо через контакт з гризунами, укуси й подряпини, так і через контакт з фекаліями гризунів, їхньою сечею або слиною — через вдихання повітря або вживання їжі, забрудненої відходами гризунів. Гризуни можуть бути носіями кліщів або бліх, які своєю чергою можуть бути переносниками бактеріальних інфекційних хвороб. При чому вони часто не викликають у гризунів жодних очевидних захворювань, тому визначити візуально, чи є гризун носієм хвороби, майже неможливо.
Певні захворювання поширюються від гризунів до людей через прямий контакт із зараженими гризунами — вдихання повітря, дотик до заражених матеріалів, а потім — очей, носа чи рота, укус або подряпину шкіри інфікованим гризуном, а також вживання їжі, з якою миша контактувала.
Перелік деяких вірусних і бактеріальних інфекцій, які прямо переносять гризуни до людей:
- Хантавірус
- Мавпяча віспа
- Сальмонельоз
- Черевний тиф
- Туляремія
- Лептоспіроз.
Наприклад, туляремією і лептоспірозом можна заразитися через уживання сирої води, через їжу, до якої мала доступ хвора тварина, а також через контакт з навіть мертвим гризуном. На щастя, від тих різновидів туляремійної бактерії, які циркулюють в Україні, смертність низька — менше одного відсотка. Проте перебіг хвороби надовго укладає людину на лікарняне ліжко — температура 38-40° тримається від 2 до 4 тижнів, супроводжується болями, збільшенням лімфовузлів.
У лептоспірозу перебіг хвороби важчий та летальність вища — у тяжких випадках смертність сягає 30-35 відсотків. Бактерія викликає інтоксикацію, яка уражає нирки, печінку, серцево-судинну та нервову систему. Для передачі лептоспіри вистачає навіть непомітних оку пошкоджень шкіри.
Також гризуни є переносниками хвороб, що передаються людині опосередковано через укуси комах і кліщів — до прикладу бореліоз, хвороба Лайма, рикетсійна віспа. В Україні наразі не реєструються надто масові випадки перелічених інфекцій, проте зоонозні хвороби завжди є досить небезпечними.
"Про це говорить сама історія. Чумна паличка Yersinia pestis, що викликала пандемії, в минулому переносилась бабаками та щурами опосередковано через бліх до людей та викликала масові смерті у Європі. Це на певний проміжок часу навіть глобально призводило до зменшення кількості населення на планеті. Чого не спостерігалось навіть у часи війн та інших епідемій. Тому, хоч випадки саме цієї хвороби наразі масово не реєструються у світі, це свідчить, що втрата санітарного контролю може стати наслідком масових захворювань. Отже, від нашої обізнаності й дій може залежати як особисте здоров'я, так і збереження громадського здоров'я в Україні", — акцентує біолог Богдан Завидовський.
Перемогти мишачу армію
Навіть за підозри на зараження мишами треба діяти швидко і комплексно. Помітити зараження можна за різними ознаками — фекаліями, що схожі на невеликі темні зерна рису, гніздами, які гризуни будують з паперу чи м'яких ізоляційних матеріалів. І, звісно, за подряпаними чи обгризеними речами. Розповідаємо, що робити в такому разі.
1. Перекрийте точки входу
Направду це важко зробити повністю, оскільки гризуни можуть пройти через будь-які отвори в які можна вставити навіть звичайний олівець. Використовуйте де можливо синтетичні герметики, чудово якщо це робити разом з армованим матеріалом (сталева вата) який миші не здатні прогризти. Гума чи дерево не підійдуть. Як пишуть військові, їм допомагають пластикові пляшки, якими вони забивають усі щілини в бліндажах.
2. Мишоловки
Класичні дерев'яні механічні мишоловки або мишоловки приманки-пастки є доволі ефективними. Саме такі сотнями замовляють наші захисники волонтерам.
"Для чисельної популяції за сильного зараження на одне приміщення треба багато, зо два десятки мишоловок. Готуйтесь використовувати їх тривалий час, навіть якщо вам здається, що вполювавши таким чином якусь суттєву кількість мишей. Наживку треба міняти кожні два дні на нову, використовуючи звичайні продукти — сир, горішки, сухофрукти, м'ясні продукти. Також паралельно можна ставити у мишоловки просочені отрутою матеріали для гнізд — вату, пух, пір'я. Якщо така мишоловка навіть не спіймає мишу, є можливість що вона затягне це до себе у нору. Розміщуйте мишоловки ефективно — перпендикулярно до плінтусів і стін, направляючи механізмом до стіни. Так миші, що повзають вздовж стін будуть нападати на приманку природним чином, а не швидко пробігати повз, коли мишоловка спрацьовує марно", — радить Богдан Завидовський.
Біолог додає, що миші зазвичай не віддаляються більш ніж на 50 сантиметрів від місць харчування і гніздування, тому мишоловки треба ставити у місцях, де є сліди присутності гризунів. Змінюйте місця розташування мишоловок кожні пару діб. Миші є досить допитливими, тому спочатку не будуть уникати пасток. Проте розташування мишоловок, їхні типи та приманки важливо змінювати, створюючи ефект новизни, інакше тварини адаптуються до сталого розташування, раціону приманок та змінять поведінку, частіше уникаючи мишоловок.
"Ловушка в бліндажі: 68 штук за п'ять годин". Фото військового з Фейсбук.
Також, за словами військовослужбовців ефективними виявилися саморобні мишоловки. До прикладу, за пару годин методом "на відро, пляшку і сало" можна знешкодити до сотні мишей. Суть такої мишоловки проста — у денці та кришці пластикової пляшки свердляться отвори й у них простягається сталевий дріт, який буде віссю обертання пляшки. На пляшку приклеюється приманка за допомогою звичайного або двостороннього скотчу. Вся ця конструкція розміщується над відром, наповненим на третину водою.
3. Отрута та отруйні пастки
- У магазинах є велике різноманіття засобів — розсипчаста отрута, "цукерки", книги-липучки, різноманітні гранули з муки, просочені отрутою, від якої миші не розкладаються, а перетворюються на мумії.
"Липучки" від гризунів. Фото з соцмереж.
- Надзвичайно добре показав себе український засіб від мишей "Родента Біо". Діюча речовина цього препарату не отрута, а збудник мишачої хвороби Salmonella enteritidis. "Родента Біо" знищує тільки мишоподібних гризунів і безпечний для людей, інших тварин та довкілля. Дія препарату починається після попадання його у шлунок мишоподібного гризуна, викликаючи патогенез черевного тифу. Хворі гризуни інфікують здорових, внаслідок чого виникає вибухоподібне поширення хвороби серед тварин і приводить до повної загибелі колонії. Препарат можна використовувати в будь-яку пору року, навіть взимку за температури -25ºС. До того ж він дешевий (ціна 1 кг — трохи понад 100 грн), за раз його потрібно небагато — буквально кілька зернят. Також є препарат "Раттер", він так само містить модифіковану сальмонелу, небезпечну лише для мишоподібних гризунів.
- Деякі бійці пишуть, що їм допоміг препарат "Щуряча смерть" — тістоподібна приманка, що має у своєму складі отруту бродифакум. Дія приманки виражається в тому, що гризуни відчувають задуху, у них починається внутрішня кровотеча, від якої й настає загибель тварин. Через задуху миші виходять з укриттів і гинуть не в норах чи в стінах, а за межами приміщення, на відкритому місці. Але увага: бродифакум є отруйним для інших тварин та птахів, тому застосовувати його слід з особливою обережністю.
4. Народні засоби
- Люди в селах використовують сіль, змішуючи її з дьогтем та пахучими речовинами. Для створення такого засобу проти гризунів потрібно з'єднати 1 чайну ложку солі, 1 чайну ложку концентрованого настою перцевої м'яти й 1 чайну ложку березового дьогтю. Змочити в отриманому розчині ватяні диски та розмістити їх по периметру приміщення, в якому мешкають шкідники.
Миші — дуже вибагливі гризуни, вони не переносять запахів полину, м'яти, бузини, ромашки
- Серед запахів, які відлякують мишей, є перцева мʼята, лавр, евкаліпт, камфора та ладан. Розчинами цих пахучих речовин можна обприскувати підлогу та стіни, одяг та спальники. Проти мишей можна застосовувати навіть протерміновані ліки, такі як корвалол чи мазь Вишневського. Не можуть переносити гризуни й аміак. Його бажано залити у всі щілини, де були помічені гризуни.
- Також користувачі соцмереж радять: шукайте реп'яхи. Ці колючі кульки, які чіпляються до мишей і приводять до їх зникнення, слід розкидати скрізь в бліндажах. Чим більше, тим краще.
5. Засоби для автомобілістів
Як ароматичний відлякувач допомагають і захисні спреї від гризунів для авто, наприклад, Liqui Moly Marder-Schutz-Spray. Ним можна обробляти обладнання і дроти в тому числі. За словами власників авто, спрей дієвий, тримається довго, відлякує як мишей, так і пацюків. Покрити однією упаковкою можна досить велику площу.
6. Вуха, лапи та хвости
Фронтовий кіт. Фото з соцмереж.
Утім, бійці на передовій кажуть, що найдієвіше — то коти, точніше кішки. У бліндажах, де живуть кішки, мишей буває мало. Кішок-мишоловок наші захисники бережуть, возять з собою з позицій на позиції. При цьому роблять чотирилапим вакцини від сказу, адже в полях зустрічаються дикі тварини, які традиційно є переносниками цієї хвороби. Досвідчені борці з мишами радять: якщо кішки немає або завести її не дозволяють обставини, може допомогти навіть використаний наповнювач з котячого туалету, ним можуть поділитися з вами власники котів.
7. Ультразвукові відлякувачі
Це найгуманніший спосіб рятування від шкідників. Вони не можуть вбити або заподіяти фізичну шкоду гризуну. Ультразвук, що генерується приладом, сигналізує гризунам про небезпеку. Пацюки та миші відчувають сильний стрес і намагаються втекти якомога далі від джерела ультразвуку. Дослідження показали, що за впливу ультразвуку миші починають тривожно метатися "з кута в кут", шукають безпечне місце, де немає ультразвуку, і можуть навіть кинути їжу. Захисники кажуть, що на практиці ультразвукові відлякувачі виявилися не дуже ефективними, але спробувати їх варто.
8. Санітарні заходи
Ящик з-під 120-х мін чудово зберігає запаси продуктів. Фото військового з Фейсбук.
Мишам треба всього до 4 грам їжі на добу, тому трохи крихт на підлозі — це вже майже все що їм потрібно для життя. Зберігайте все, що вони можуть їсти, у герметичних скляних та/або металевих контейнерах. Сміття теж важливо надійно зберігати перед винесенням у герметичному баку. Це стосується і бур'яну та або старого мотлоху, звалищ органічних залишків, які важливо максимально знищити.
- Також слід вживати тільки кип'ячену (чай, кава, просто окріп) або бутельовану воду. За відсутності такого вибору вживайте некип'ячену воду з протічних джерел.
- У разі контактів (гризун, його кров або екскременти) необхідно мити руки з господарським милом або, якщо є можливість, дезінфікувати етиловим спиртом 70-96 градусів.
- Не вживати їжу, на якій видні ознаки перебування гризунів (погризи або екскременти). Принаймні обробляти її термічно, якщо іншої немає.
- Після вживання їжі мити посуд, не даючи гризунам можливості харчуватися недоїдками. У разі вживання їжі з одноразового посуду спалювати посуд разом із залишками їжі.
- Не розчавлювати й не хапати мишей руками, не допускати контакту крові гризуна з ранками на тілі (руках).
Ще більше корисних рішень!
Проблеми з мишами на передовій не нові. Ще на самому початку війни росії проти України, а саме у 2015 році, запит українських військових щодо навали мишей почула спільнота зоологів з Українського теріологічного товариства НАН України. За ініціативою науковця Національного науково-природничого музею НАН Ігоря Загороднюка спеціалісти розробили пам'ятку для бійців. У ній кілька блоків — "Безпека харчування і пиття (зберігання продуктів)", "Безпека при поводженні з гризунами і їхніми трупами" та "Симптоматика захворювань і заходи з локалізації й дератизації".
Крім того, ще тоді фахівці наголошували на тому, що командуванню варто організувати інформаційну кампанію для воїнів — як не захворіти через мишей. Бо збудники хвороб у воді можуть жити довго. Навіть після того, як гризуни вимерзнуть.
