“Освіта може прищепити дітям стійку звичку читати задля розвитку критичного й аналітичного мислення”, – директорка Українського інституту книги Олександра Коваль про промоцію читання

Національний тиждень читання триватиме з 13 по 19 грудня 2021 року. 

Головні цілі акції – зробити книжку і читання як життєву стратегію ближчою тим людям, які мало читають, а також простимулювати вибір книжки як найкращого подарунка на свята.

У рамках тижня читання відбудуться різні активності, зокрема Український інститут книги презентує дослідження про читання в Україні та відкриє книжкову виставку у Верховній Раді. У свою чергу, видавці підготують різні набори книг, які стануть доречним подарунком на новорічні свята. А книгарні та сайти онлайн-крамниць складуть цікаві переліки книг на будь-який смак. Крім того, бібліотеки, за власним вибором, матимуть змогу провести, наприклад, естафету читання або день читання, чи ніч читання, різноманітні квести, публічні лекції та дискусії про актуальні книжки, обговорення новинок, новітніх літературних жанрів тощо.

Ми поспілкувалися з директоркою Українського інституту книги Олександрою Коваль про ситуацію з читанням книг в Україні, головні новації Стратегії розвитку читання на 2021-2025, нові підходи до промоції читання, а також про те, як напрацювати звичку читати.

– Український інститут книги започаткував Національний тиждень читання. Він стартує 13 грудня. Яка його основна мета, а також які активності відбуватимуться протягом тижня?

– Дуже тішуся, що Національний тиждень читання  відбувається перед святами. Щиро сподіваюсь, що батьки допоможуть святому Миколаєві порадувати чемним діткам гарні книжки, та й собі не відмовлять у задоволенні на різдвяні-новорічні свята почитати щось для душі. Як на мене, раніше книжки були очікуваними і бажаними подарунками для дітей і дорослих, проте останнім часом їх витісняє щось атракційніше, бажаніше, а іноді й значно дорожче, наприклад, смартфони і планшети, відеоігри, дрони, роботи тощо. Прийшов час повернути книжки в обов'язковий подарунковий набір. Тим більше, що за ціною цей подарунок доступний абсолютно всім, особливо зараз, коли є можливість витратити на книжки подаровану президентом України тисячу гривень. Зробити це можна буде з 19 грудня в стаціонарних та інтернет-книгарнях, а також на сайтах видавництв.  

До всеукраїнської акції охоче долучаються видавці, книгарні й бібліотеки, які підготували нові книжки та гарні знижки на цей тиждень. У Києві з 13 по 19 грудня відбудеться вручення кількох важливих літературних премій, і я радію, що це співпало з тижнем читання. Зокрема, відбудеться оголошення рейтингу найкращих дитячих книжок від книжкового простору Барабука, з яким ми зробили кілька прекрасних проєктів. Також виручатимуться премії Конрада від Польського Інституту, Шевельова від українського ПЕНу, премії ВВС. Компанія "Градус" презентує  свіже  дослідження про читання мешканців великих міст,  відбудеться книжкова виставка у Верховній Раді. Ми хочемо показати народним депутатам, які проголосували за виділення 183 млн грн на поповнення бібліотечних фондів, які чудові книжки видаються в Україні і що саме ці книжки наступного року потраплять до читачів бібліотек усіх об'єднаних територіальних громад. Головна наша мета — ще раз нагадати про книжки, про радість і користь, яку вони дарують.

– Хто та як може долучитися до тижня читання? Чи буде ця акція щорічною?

– Готуючись до Національного тижня читання, ми заздалегідь запрошували приєднатися до акції видавництва, книгарні та бібліотеки. Тож усі вони мали час підготуватися і розробити відповідні активності з урахуванням розробленої нами спільної айдентики та слогана. Зараз, коли Національний тиждень читання набирає обертів, до нього можуть приєднатися всі небайдужі до читання. 

Для цього ми розробили спеціальні хештеги, під якими всі охочі можуть опублікувати в своїх соціальних мережах пости на читацьку та книжкову тематику. Це можуть бути пости з особистою думкою про цінність і важливість читання як життєвої практики, з особистою історією про читання та книжки, або й публікації з рекомендаціями актуальних українських книжок, які є особливо цінними для дописувача і на які б він хотів звернути увагу своєї аудиторії. Також кожен може купити книжки або взяти в бібліотеці і розповісти про свій вибір, його причини, актуалізувати певні видання за власним вибором в інформаційному полі. 

Усе це, на мою думку, надзвичайно важливо для того, аби голос читачів пролунав гучно й вагомо, аби його почули нечитаючі, а ті, хто перебуває в пошуках цікавої книжки, мали вибір з рекомендацій тих лідерів громадської думки або своїх друзів, чия думка для них важлива. Чи буде акція щорічною? Ми зробимо все можливе, щоб так і сталося. Адже ця ініціатива — це рух, який здатен створити в Україні потужну й численну спільноту активних читачів.

– Як би ви оцінили ситуацію з читанням книг в Україні? Що робить Інститут для популяризації читання в Україні?

– В Україні видається лише 0,25 примірника ринкової книжки на душу населення, а домогосподарства витрачають на  книжки лише 55 грн на рік, тоді як на алкоголь і тютюн — у 100 разів більше. Щоб виправити цю ситуацію, ми щороку уже чотири роки поспіль здійснюємо закупівлю книжок для публічних бібліотек. Цього року понад 331 тисяча примірників книжок потрапляє у 616 бібліотек. На це було витрачено 48,361 млн грн. Відібрані бібліотеки взяли участь в оцінюванні запропонованих видавцями до відбору книжкових пропозицій. Ці ж видання оцінили 58 експертів з трьох незалежних експертних рад. 

Крім того, власними силами і у співпраці з рядом компаній і громадських організацій ми реалізуємо низку спільних проєктів з популяризації читання. Серед них – «Живі письменники» для популяризації сучасної літератури серед дітей та підлітків (вже третій рік поспіль наш партнер у проєкті — «BaraBooka, простір української дитячої книги»), а також «365 казок на ніч» – спільний проєкт з Мегого Аудіо: 80 аудіоказок з відеоілюстраціями безкоштовно доступні на каналі УІК в Ютубі та в додатку Мegogo Audio. 

Не можу не згадати програму підтримки перекладів, у якій цього року ми підтримуємо переклади понад 60 українських книжок на іноземні мови. Та багато іншого, зокрема, проєкт «Книжки на ринку» – інструмент для видавців, бібліотекарів та книгорозповсюджувачів, проєкт «Українська цифрова бібліотека» тощо.

– Розвиток технологій трансформував читання. Які форми воно зараз має? І які форми можуть виникнути у майбутньому?

– Кажуть, раніше люди читали більше. Справді, в другій половині ХХ століття структура вільного часу була зовсім іншою, але самі люди не так швидко змінюються, і, як правило, воліють в цей час відпочивати, не напружуватися, тому часто обирають досить пасивний спосіб відпочинку: побути з родиною чи друзями, повтикати в телевізор чи в смартфон, піти в кафе чи ТРЦ. 

Читання вимагає зосередженості, мозок активно працює, вибудовуючи нові нейронні зв'язки, читання – це робота, яка приносить користь і задоволення, але робота. Відбулося повільне дрейфування від читання до перегляду телевізора, а зараз все більше людей надають перевагу соцмережам, які для них стали чи не єдиним джерелом інформації та дофамінового задоволення. Це пастка, тому нейрофізіологи, психологи, вчителі б'ють на сполох і намагаються знайти способи, як повернути людей, особливо молодь, до вдумливого читання. Подібна ситуація спостерігається не лише в Україні, а скрізь по світу; різниця в тому, що в розвинених країнах «нечитанням» займаються давно, а відтак уже якийсь час створюють програми розвитку читання і підвищуюють його соціальний престиж та необхідність для кар'єрного росту, а в Україні голосно про це заговорили щойно, фактично з початком роботи Інституту книги. Занепокоєння було й раніше, але переважно в самій книжковій спільноті. Зараз є шанс, завдяки зацікавленості органів влади та ЗМІ, донести суть проблеми та рекомендації щодо шляхів її вирішення до всіх, готових це почути.

– На ваш погляд, що зупиняє дорослу людину від регулярного читання книг, наприклад, під час дозвілля? І які основні причини нечастого читання книг українцями?

– Припускаю, що перенасичення інформацією, перевтома і тривожність, які супроводжують сучасну людину, змушують її шукати швидкого задоволення і розваг, а читання – це доволі непроста практика, яка також вимагає обробки інформації. Окрім того, люди здебільшого просто зайняті. На вільний час кожного з нас претендує багато різних видів діяльності, кількість і привабливість яких значно зросла в останні роки з розвитком технологій. Якщо раніше книжка була і джерелом інформації, і розвагою, і темою для спілкування, то зараз цю нішу заповнили соціальні мережі, онлайн-медіа, значна кількість телешоу і серіалів, доступність широкого світу. 

Щодо українців – то варто відзначити, що в Україні читання втратило цінність як життєва практика, українці не розуміють, навіщо їм читання, яке не гарантує їм швидкого прибутку чи якоїсь відчутної, миттєвої користі. (За даними дослідження Українського Інституту книги, у 2020 році читання книжок посідає 9-те місце серед щоденного дозвілля (8%) після перегляду телебачення (48%), проведення часу в соціальних мережах (40%), прослуховування радіо (22%) та хобі (10%), — Ред.) Саме тому в "Стратегії розвитку читання на 2021-2025 роки" ми пропонуємо ряд заходів для того, аби відродити серед українців читання як життєву стратегію і враховуємо при цьому різні вікові категорії, адже з кожною з них потрібно працювати по-різному.

– У березні цього року була презентована Стратегія розвитку читання на 2021-2025 роки. У липні відбулись парламентські слухання щодо впровадження цієї Стратегії. Який її основний посил? Що має відбутися за чотири роки?

– У цьому році урядовці обіцяють затвердити на рівні Кабінету міністрів Стратегію розвитку читання, яку розробив Український інститут книги. Після її затвердження ми розробимо покроковий план реалізації і почнемо втілювати задумане. Деякі кроки вимагають виділення додаткових коштів з держбюджету та місцевих бюджетів, як от на поповнення бібліотечних фондів і трансформацію бібліотек, надання фінансової допомоги у вигляді пільг, субсидій, грантів акторам книжкового ринку, сертифікатів на придбання книжок певним категоріям населення. Інша частина Стратегії може втілюватися через певні організаційні зміни як у бібліотечній сфері, так і у сфері освіти, тому що саме на освіту ми покладаємо надію щодо прищеплення і розвитку в дітей стійкої звички і потреби читати, щоденно практикувати і вдосконалювати цю навичку задля розвитку критичного й аналітичного мислення, без чого життя і функціонування особистості у ХХІ столітті неможливе.

Ми очікуємо, що завдяки впровадженню Стратегії розвитку читання ситуація почне мінятися на краще: якщо зараз в України видається близько 0,25 примірника ринкової книжки на душу населення, то у 2025 їх має стати хоча б 0,5. Кількість книгарень має зрости від 200 до 500, книжкові фонди мають оновлюватися на 2,5 млн примірників щороку, зараз це максимум на 0,5 млн, а українські домогосподарства витрачатимуть на книжки не 55 грн, а втричі-вчетверо більше. Звучить фантастично, чи не так? Але все це може стати реальністю завдяки належному впровадженню Стратегії на всіх її рівнях.

– Під час слухань ви озвучили цифру регулярних читачів в Україні. Це 27%. Для порівняння, в Німеччині цей показник становить 50%, а в Італії – 56%. 2020 року 66% українців не придбали жодної книги, а 38% – жодної не прочитали. Чи впливає економічна ситуація і рівень добробуту в країні на читання?

– Я ознайомилася з даними Держстату про споживання українських домогосподарств, з яких випливає, що сукупно вони витратили  на книги близько 800 млн грн, а на алкоголь і сигарети – понад 100 млрд, а в деяких джерелах є інформація про понад 200 млрд грн, і це ще навіть без врахування витрат на азартні ігри. Як же хтось може стверджувати, що бракує грошей на книжки? На освіту, до речі, також витрачають дуже мало. 

Економічна ситуація, соціальна і громадянська напруженість, постійне відчуття загрози з боку Росії, війна, яка триває вже вісім років, – все це фактори, які можуть і не сприяти настроєві на читання. Хоча, якщо розглядати читання як фактор виживання і розвитку – то зацікавленість книжками мала б зростати. Треба досліджувати, чому в Україні це не працює і що зробити, щоб люди повірили, що книжки допоможуть вижити їм і їхнім дітям. Я вважаю, що добрим прикладом було б, якби люди, наділені владою і впливом, часто повторювали, не боячись банальності, що треба читати і купувати книжки. Сподіваюся, що вже під час тижня читання ми такі заклики почуємо.

– 2020 року відбулося скорочення книжкових накладів на 32%, зачинилося 48 книгарень з 222 активних, а на душу населення було видано 0,28 ринкової книжки. Як держава зараз підтримує і в подальшому може підтримати галузь?

– Українське книговидання і книжкова торгівля через те, що були фактично доведені до такого ганебного стану браком уваги влади впродовж щонайменше 25 років з 30, зараз потребують саме фінансової допомоги. Суттєвою допомогою, саме зараз і в наступному році, буде надходження коштів за книжки, придбані за «президентську тисячу». Скільки це може бути? Я очікую, що в цьому році орієнтовно 300 млн грн, через те, що до кінця року залишиться всього 10 днів, коли ці кошти можна буде витратити, але вже в наступному має бути значно більше: якщо українці витратять не 70%, як і в Італії за схожою програмою культурних сертифікатів, то хоча б 50% мусять, тобто є шанс, що видавці матимуть близько 2 млрд надходжень від роздрібного продажу у 2021-22 роках. Але цього все одно замало, щоб стабілізувати зруйновану галузь. Тому потрібні і фінансові вливання від держави, і активізація платоспроможного попиту населення. Для цього потрібні спеціальні програми і заходи.

–  За підрахунками, виконання програми Стратегії у 2022 році потребуватиме бюджету мінімум 679 млн грн. Чи закладені ці гроші у бюджет на наступний рік? І як та на що планується витрати ці гроші?

– Коштів, необхідних для реалізації Стратегії, в держбюджеті немає. Тим більше, їх немає в місцевих бюджетах. Можливо, вдасться щось здобути, коли бюджет буде переглядатися, та й час на використання невблаганно збігатиме, а тоді ще й виявиться, що нам не затверджують нормативно-правові акти і Інститут взагалі не має права використовувати виділені кошти, ось як зараз. У нашому бюджеті є 90 млн грн на надання грантів на видання книг і на проведення заходів і програм з промоції читання, а наш Порядок використання коштів досі не погоджений Мінфіном, тобто ми не маємо права витратити ні копійки з цієї суми.

– Що варто змінювати у підходах до промоції читання? Ваші рішення.

 – Щодо нових підходів у промоції, то їх кілька:

• залучати до промоції читання перших осіб держави, як наслідок, слідом за ними підтягнуться міністри, губернатори і решта влади на місцях;
• почати громадський рух «За книжки» і створити книжкове лобі в органах влади, щоб жодна потреба на місцевому і державному рівні не лишилася без розгляду і вирішення;
• інфлюенсери зроблять читання трендовим, навіть ті, які  зараз думають, що це зіпсує їхні крутезні іміджі. Якщо фоловерам постійно нагадувати про вартісні книжки, а при цьому бути крутими у їхній постійній роботі, на сцені, подіумі, в кіно чи спорті, то й фоловери потрохи полюблять читати;
• в усіх медіа постійно лунатиме книжкова тема: учасників кожного ток-шоу неодмінно спитають про прочитану книжку;
• українців це заохотить купувати і читати книжки, а якщо й надалі ні, значить, їх доведеться залякати, що вони не виживуть без читання.

– Як можна випрацювати звичку читати? Поділіться рекомендаціями.

– Якщо говорити про дітей, то тут багато що залежить від того, чи читають батьки. Якщо батьки не читають, бо не мають часу, але вважають читання корисним і купують дітям книжки, то дітям при цьому навичку читання розвинути важко. Тож батькам все-таки варто почати читати, аби передати цю естафету. 

Якщо ж говорити про дорослих, то тут велике значення має особиста мотивація, розуміння власних життєвих цілей та орієнтирів. У випадку, коли людині хочеться розвинути цю навичку, але читати не цікаво, то можна пошукати цікаві формати і жанри — спробувати послухати аудіокнижки, погортати графічні романи, почитати щось із популярних жанрів, захоплюючі детективи, трилери, фентезі або літературу янг едалт. Коли сформується звичка читати такі тексти, можна спробувати когось із авторів, що мають свій особливий стиль, – усе це вже особиста «читацька одіссея». 

– Що ви зараз читаєте? Якими будуть ваші три книжкові рекомендації нашим читачам на свята?

– Раджу всім читати Ярослава Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України». Олеся Островська, модеруючи зустріч з відомим істориком, зауважила, що це книга для реформаторів. Підтримую цю думку. А книжок у наших видавців для створення різдвяного настрою предостатньо. Якщо ж у когось ще немає свіженьких – біжіть у найближчу книгарню, бо саме почався Національний тиждень читання, тож охочих буде вдосталь, а книжок може забракнути 🙂

Авторка: Людмила Тягнирядно, спеціально для «Рубрики»