Екоцид: 10 наслідків війни росії проти України для довкілля

Мінімальний підрахунок екологічних збитків за рік війни, нарахований системою ЕкоЗагроза, становить 441 мільярд доларів. Сума, яку ми маємо вимагати репараціями від росії, становить 1869 мільярдів гривень. Ця цифра має вражати, адже теперішня війна — безпрецедентний випадок заподіяння шкоди українському довкіллю, який не можна порівняти навіть зі шкодою, завданою під час Другої Світової Війни.

Цілий рік росіяни безжально обстрілювали українські території, а відтак — отруювали наші землі небезпечними хімічними речовинами, зменшували біорізноманіття, порушували цілі екосистеми.

До дня річниці війни "Рубрика" поговорила з науковцями та екологами, щоб з'ясувати, які інциденти стали найбільш руйнівними для українського довкілля. Разом ми виділили десять найзгубніших злочинів росіян проти довкілля. Окремо про кожен з них — нижче.

Оскільське водосховище входить до десятки найбільших України за площею та об'ємом. У жовтні, вдруге з лютого відбувся частковий підрив його греблі (околиці села Оскіл Харківської області): вибух влаштували росіяни, тікаючи від ЗСУ. Вода Оскільського водосховища постачалася жителям Донецької й частково Луганської області, росіяни такими діями залишили частину населення без води, а ще — влаштували чергову екологічну катастрофу.

Це спричинило практично повне обміління водойми, адже внаслідок влучення снаряда в гідротехнічну споруду водосховища з нього спустили 76% води. У результаті завдано шкоди водним ресурсам, зруйновано екосистему водосховища, знищено цінні види риб та інших живих водних ресурсів, повідомляли в екоінспекції. 

Це одна з найбільших змін у довкіллі через російсько-українську війну, — впевнені експерти Української природоохоронної групи.

В акваторії Чорного моря проживають три види дельфінів, і всі вони — червонокнижні. Щороку там гине близько 20 тисяч дельфінів, з найбільш розповсюджених причин — браконьєрські сіті та забруднення моря. Але цьогоріч науковці причорноморських країн фіксували підвищену кількість смертей. Мертвих особин знаходили й в Україні, в тому числі — у Тузлівських лиманах на Одещині.

Причиною аномальної кількості смертей дельфінів науковці називають присутність російських військових кораблів в акваторії, які використовують сонари, що видають потужні сигнали. Ці дуже сильні та низькочастотні сигнали вражають внутрішнє вухо дельфіна — орган навігації та слуху. Через це тварина стає "сліпою". Втративши орієнтацію, тварини втрачають акустичний контроль над середовищем, не можуть знайти їжу та гинуть від голоду. В ослаблених від впливу гідролокаторів дельфінів у стресовому стані різко знижується імунітет, в такому разі тварини гинуть від інфекцій. Грають свою трагічну роль також і розливи нафти — за даними офіційного ресурсу Міндовкілля ЕкоЗагроза, за рік війни у воду потрапило 11 тисяч тонн нафтопродуктів.

Провідний науковець НПП "Тузловські лимани" Іван Русєв називає приблизну кількість загиблих дельфінів — 50 тисяч. Інші морезнавці ставляться до цієї цифри з обережністю, адже точне число жертв буде відомо лише після обліку дельфінів акваторії, який стане можливим лише після деокупації всього українського узбережжя.

Каховська ГЕС на Херсонщині, яка є частиною Об'єднаної енергосистеми України, забезпечує покриття пікових навантажень, регулювання частоти та потужності й мобільний аварійний резерв — важливий об'єкт інфраструктурної безпеки України.

Росіяни обстрілювали ГЕС від початку повномасштабної війни, а в листопаді почали спускати воду в Каховському водосховищі. Тепер рівень води там — на найнижчій позначці за тридцять років.

Якщо росіяни не припинять спускати водосховище, рівень води продовжить падати, і без води можуть залишитися Криворізький та Нікопольський райони, Апостолівська, Зеленодольська, Грушівська, Вакулівська, Першотравневська, Марганецька, Мирівська та Токмаківська громади. Це означає відсутність як чистої води для пиття, так і води для потреб сільського господарства, оскільки під загрозою Каховська зрошувальна система, яка забезпечує поливом лівобережжя Херсонської області й частково Мелітопольський район, а також Запорізьку область.

Неочевидний наслідок — загибель птахів. Зараз оголене дно Каховського водосховища вкрите птахами. Поки що екологи не можуть пояснити, що до цього призвело, але серед імовірних причин загибелі — гучні звуки від вибухів, які часто призводять до розриву серця та смерті тварин.

За рік повномасштабної війни в Україні від війни постраждали вже 20% заповідників. Спалення Кінбурнської коси, "сафарі окупантів" на Джарилгачі та Асканії, перекриті Олешківські піски, зруйновані постійною канонадою оселища та гніздування птахів у плавнях дельти Дніпра, попалені заповідники — перелічити всі події в одному матеріалі складно.

У комплексі це дає жахливі наслідки, адже на цих територіях проживають рідкісні види тварин, птахів, рослин, риб, комах, які охороняються державою та свідомим світовим суспільством, і тепер біота зазнає втрат від бойових дій.

У природі все взаємопов'язане, і наслідки події, яка стається в одному місці, можуть проявити себе навіть за тисячі кілометрів.

Олена Попова, доцент кафедри ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства Одеського національного університету, окреслила загальну шкоду для довкілля України. Війна призвела до фізичного знищення рослин і тварин, погіршення умов їх існування, знищення рельєфу території, замінування, отруєння території хімічними речовинами, знищення об'єктів природно-заповідного фонду. Загалом, за даними Міндовкілля, через агресію рф під загрозою зникнення опинилися 600 видів тварин та 880 видів рослин.

Ще навесні було зруйновано очисні споруди в Маріуполі, Бердянську та інших містах на узбережжі Азовського моря. Це може призводити до санітарних катастроф через відсутність у населення чистої води для побутових потреб і пиття:

"В умовах воєнного часу завжди підвищуються ризики виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій, пов'язаних з водним фактором передачі збудників інфекцій, у тому числі гепатиту А, холери, шигельозів та інших", — вважає Валерія Шагінян, докторка медичних наук та завідувачка відділу діагностики інфекційних та паразитарних хвороб ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб НАМН України".

Водночас стічні води замість того, щоб потрапити до каналізації, спускаються в річки, змішуються з ґрунтовими водами та врешті-решт потрапляють у море, чим отруюють і його.

В Україні заміновано 30% усієї площі держави. Орієнтовно — це як дві території Австрії. Взаємозв'язок між замінуванням і зменшенням біорізноманіття пояснив еколог, експерт з екологічної безпеки, представник мережі "Довкола" Максим Сорока:

"Усі кажуть про гуманітарне розмінування. Проте зрозуміло, що ставці у лісах та степах стануть "невидимими жертвами" цих мін. Мало того, що через постійні воєнні дії не було приплоду цього року… Якось ссавцям не до спарювання під час артобстрілу. Так ті, що вижили, підриваються на мінах. Це теж довготривалий наслідок — криза популяції ссавців у природних екосистемах. Це закінчиться погано", — прокоментував він.

Ще один страшний наслідок — знищення найбільш родючих чорноземів півдня та сходу України:

"Я цього не розумів, доки своїми очима не подивився, як працює машина з розмінування — вона все перевертає догори дриґом, — продовжує Сорока. — І тоді я зрозумів, що не забруднення земель і чорноземів — це зло, а саме їх перемішування з глиною та незрозуміло з чим. З цією бідою ще нашим онукам треба буде працювати", — зазначив експерт. 

Крім того, важливо говорити й про забруднення ґрунтів. Еколог і зоолог, природоохоронний і громадський діяч Олексій Василюк зазначив, що території, вкриті воронками після артобстрілів, можуть бути непридатними для сільськогосподарського використання через велику кількість хімічних речовин, які містили боєприпаси, і які після вибуху можуть надовго залишитися в ґрунтах та "мігрувати", тобто потрапляти в підземні води та рослини. Продукти, вирощені на ураженій боями землі, можуть бути небезпечними для вживання, і ледь не єдиний спосіб уникнути небезпеки — вилучити землі з сільськогосподарського використання.

Говорячи про наслідки війни, можна виокремлювати окремі події, але більшість наслідків мають довготривалу шкоду. Їх потрібно розбирати комплексно, саме тому важливо замислюватись над тим, як теперішні події вплинуть на майбутнє.

Так, Максим Сорока звернув увагу на те, що війна стала поштовхом для нових перегонів озброєнь.

"Це додаткові сотні тисяч тонн сталі, міді, олова і нафтопродуктів. А де їх будуть видобувати? Зрозуміло, що не у Вашингтоні, Брюсселі чи Києві. Ми в наступні 10 років будемо мати нову хвилю варварського видобутку по всьому світові", — коментує еколог.

Еколог і зоолог, природоохоронний і громадський діяч Олексій Василюк окремо виділяє й цей загальний наслідок війни. За даними ЕкоЗагрози, через пожежі в лісах, містах та на нафтобазах, які росіяни обстрілювали на початку повномасштабної війни, у повітря потрапило майже 50 тонн шкідливих викидів.

Окрім цього, повністю вигоріло щонайменше 23,3 тисячі гектарів лісів.

"Мабуть, найскладніша для розуміння непрофесіоналам катастрофа — тисячі спалених рукотворних та природних лісів у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Харківській областях. Це посилить уразливість до змін клімату на цих (і без того вододефіцитних територіях). З водним балансом тепер там буде біда", — додає Максим Сорока.

Багато ресурсів ми потребуватимемо й на відбудову. Фізичне руйнування цілих міст — Маріуполя, Ірпеня, Чернігова, міст на Харківщині та Донеччині, по-перше, призводить до утворення величезної кількості відходів, а, по-друге, потребує ще більше природних ресурсів для відбудови.

"Усі кажуть про "зелену відбудову", проте навіть вона потребує металу, деревини та цементу тощо. Нам уже зараз потрібно стільки будівельних матеріалів, скільки ми витрачали за 10 років. Це довготривалий наслідок", — коментує Максим Сорока.

Не можна применшувати й наслідки знищення самої науки — вбивства фахівців,  унеможливлення та погіршення умов наукових досліджень.

Ще в червні йшлося про те, що понад 70% українських науковців не можуть продовжувати свої дослідження через проблеми з постачанням води та електроенергії, знищені лабораторії, вимушену евакуацію й так далі. Повномасштабна війна порушила роботу багатьох дослідників та дослідницьких установ.

"Купа людей (екологів, природоохоронців, екоактивістів) або були вбиті, або поїхали з територій сходу та півдня. І більше не повернуться. Це трагедія. Хто буде робити зелене відновлення? Якщо на місцях не буде людей", — коментує Максим Сорока.