Як коронавірус змінює наше соціальне життя: 7 наслідків ізоляції

Декілька тижнів обмежень не минуть безслідно ні для кого особисто, ні для соціуму в цілому. Про те, якими будуть наслідки ізоляції — розбиралися разом із соціальним психологом.

Вже майже місяць в Україні запроваджено режим карантину — кордони перекриті, ресторани зачинено, і звідусіль лунають заклики залишатись вдома. За цей час умови карантину стали жорсткішими, але кількість хворих на COVID-19 зросла, й жодних гарантій того, що 24 квітня все повернеться до нормального життя — немає.

Крім особистого психологічного дискомфорту, який відчуває кожен, така ситуація негативно впливає на наш колективний психологічний стан. Розпитали психолога про те, яких карантин вплине на суспільство та що з цим робити.

1. Недовіра до інформації

Соціальний психолог та редактор журналу "Mental Health: global challenges" Віктор Вус говорить, що один з найперших важливих сигналів під час карантину походить від недостатньої поінформованості та недовіри до існуючої інформації

"Медіа-простір наповнений різноплановою та протилежною за змістом інформацією. Повідомлення від центральних органів влади та заходи, які вони запроваджують, часто різняться з ситуацією на місцях, у регіонах. Різноманітні громадські організації активно оголошують дії влади незаконними, поширюють рекомендації як не виконувати ці дії. Багато людей намагаються "обійти" постанови та заходи держави".

Як наслідок — зростає сегментація суспільства та підвищується рівень агресії.

"Люди відчувають незадоволення базової потреби у безпеці, переживають ситуацію невизначеності. За законами психології, це призводить до зростання агресії у соціумі — якщо всі всіх звинувачують, то хочеться радикально все зруйнувати, розрубати "Гордіїв вузол".

Як боротися: фільтрувати інформацію, обмежити перегляд новин, що викликають відчуття тривоги. Усвідомити, що ситуація з коронавірусом — унікальна, і для її вирішення знадобиться багато часу і терпіння. "Розвантажити" та "переключити" свою психіку: приділяти більше часу улюбленим справам; частіше робити те, що Вам добре вдається. Структурувати та систематизувати свою щоденну активність — розробити для себе зручний та корисний "режим дня"

2. Зростання соціальної недовіри

Через загрозу поширення вірусу, знизилась кількість наших соціальних контактів. Кожен контакт, який ми вимушені робити, часто викликає відчуття занепокоєння та страху.

"Заклики вбачати в інших людях потенційно заражених, потенційних поширювачів небезпечної хвороби сіють "зерна" недовіри в людях. Це корисні заходи у боротьбі з поширенням хвороби, однак, це знайде свій відбиток у психіці людей і після карантину. Недовіра психологічно викликає ворожість та агресивність, посилює особистісний егоцентризм, руйнує усталені форми соціальної комунікації, соціальних зв'язків".

Як боротися: статистично ризик заразитися і захворіти для кожної окремої людини все одно залишається низьким. Варто дотримуватись рекомендацій з гігієни та особистого захисту, і не боятись будь-якої взаємодії з людьми. Корисним досвідом було б освоєння нових каналів, форм комунікації та долучення до діяльності, що отримує соціальне схвалення (волонтерство, групи підтримки тощо) і у цей час.

3. Обмеження каналів комунікації

Хоч ми і живемо в еру смартфонів, звичайна людина отримує безліч інформації не лише з дисплею. Часто карантин обмежує наше пересування маршрутом виключно з ліжка до домашніх комп'ютерів.

"Для збереження психічного здоровя, людині надзвичайно важливо отримувати зовнішню інформацію через різні канали (зір, слух, тактильні чуття, запах). Обмеження каналів інформації призводить до відчуття «неповноцінності» отриманої інформації, недовіри до зовнішньої реальності, неадекватності сприйняття зовнішньої ситуації. Як наслідок, це призводить до збільшення неадекватних форм поведінки у суспільстві, збільшення кількості психічних розладів"

Як боротися: урізноманітнити свій день, намагатися задіяти різні канали чуттів заняттями, які можна робити вдома; розробити для себе режим фізичної активності; спробувати медитативні практики.

4. Замкненість у просторі

Жарти про те, що карантин — ідеальний час для інтровертів достатньо далекі від дійсності. "Для екстравертів — це зменшення кількості соціальних контактів; для інтровертів — зменшення часу наодинці через постійне перебування всіх членів родини у одному приміщенні".

Постійне перебування в обмеженому приміщенні призводить до багатьох погіршень і фізичного, і психічного стану. Те, що людина відчуває на особистому рівні, згодом переходить на суспільний рівень.

"Люди часто відчувають незадоволення через обмеження фізичної активності, збільшення ваги тіла, буденну рутину, погіршення власного економічного та соціального стану. Як наслідок, це призводить до депресій, тривожності, зниження самооцінки, конфліктності поведінки, збільшення кількості соціальних конфліктів. Як бачимо, у Китаї виникла хвиля розлучень після карантину".

Як боротися: розмежувати особистий простір та час зі співмешканцями. Спробувати перетворити час разом на щось позитивне — домашній спорт, перегляд фільмів, кулінарію чи настільні ігри. Розробити свій режим дня.

5. Відчуття "недо…"

У соціальних мережах гуляють челенджі-опитування: "Що ви зробите найпершим після карантину?". В умовах ізоляції люди палко бажають звичних речей, що тепер стали недоступними і формують у нас завищені очікування.

"Однак, як завжди, мрія виявиться красивішою за реальність. З'явиться конфлікт між «хочу» та «можу». Ми захочемо відчути ВСЮ повноту життя, але чи зможемо ми її відчути? Через уже сформовану за 40+ днів звичку до обмежень, через фінансові обмеження, постійно з'являтиметься відчуття, що ми НЕДОгуляли на вечірці, НЕДОїли на банкеті, НЕДОвідпочили на курорті".

Як боротися: знаходити радість у простих речах під час карантину і не очікувати надзвичайного притоку щастя та радощів із його закінченням. Скласти для себе реалістичні плани на майбутнє (скласти для себе певні milestones, за якими Ви б могли визначати чи правильно Ви рухаєтесь для досягнення мети).

6. Психосоматика

"Якщо ми звернемо свою увагу на статистичну інформацію за минулі роки, то можемо побачити цікаву картину. У часи кризи спостерігається зростання кількості захворювань на рак та на хвороби крові. З психосоматичної точки зору — це повністю закономірно, адже «новоутворення» та «нова кров» це те, що вимагає від нас соціум для стабілізації та розвитку".

Відчуття стресу та накоплена тривога може стати викликом для психічного здоров'я. На жаль, в нашому суспільстві через низку факторів такі явища часто загострюються.

"Це набуває патологічної форми через особисті «перегиби», відсутність психологічної грамотності, низьку психологічну культуру і малу кількість кваліфікованих фахівців у сфері психології та психічного здоров'я".

Як боротися: спробувати знизити рівень тривожності та стресу, звертатись за психологічною підтримкою та допомогою до фахівців.

7. Тенденція до пошуків

Однак, не все, пов'язане з карантином, несе негатив для нашого суспільства.

"Усе вищесказане — зростання соціальної недовіри та погіршення соціально-економічної ситуації, — призводить до активізації пошукової активності суспільства. Люди знаходяться в активних пошуках: "Якому лікарю довіряти?", "Куди краще звернутись у скрутній ситуації?", «Як вижити (фізично, психологічно та економічно)?". Подібна "пошукова активність" призведе на рівні соціуму до різних соціальних масових рухів, спалахів масових соціальних акцій; на індивідуальному рівні — до переосмислення особистої поведінки, до нових форм індивідуальної активності, нових форм професійної активності".

Тому, можливо, в умовах карантину у нас знайдеться час для важливих роздумів та рішень, які після завершення самоізоляції перетворюються на нові цікаві та важливі проекти.

Фото iStock