«Нафтові маневри». До чого приведе «розконсервування» стратегічного резерву США
Із набуттям чинності санкцій щодо Ірану у листопаді прогнозується подальше зростання цін на нафту. Розглянули, як американська економіка намагається збалансувати ситуацію
Фото: The Daily Beast / thedailybeast.com
Департамент енергетики США приготувався до продажу 11 мільйонів барелів сирої нафти із Стратегічного нафтового резерву країни. Аукціон продажу має відбутися заздалегідь до оголошення застосування санкцій щодо Ірану, які, як очікується, зменшать глобальне постачання сирої нафти, через що є ризик підвищення цін на нафту. У понеділок Департамент енергетики оголосив, що термін доставки запропонованих на продаж кислих сировинних матеріалів буде здійснюватися з 1 жовтня по 30 листопада.
Такі дії уряду США пов'язані із введенням фінансових санкцій проти Ірану, які набувають чинності у листопаді. У результаті таких дій США під санкції підпадає нафтовий сектор третього за величиною виробника ОПЕК. Саме з метою збереження балансу ринкових цін США і розпочинає розпродаж власних нафтових резервів. Схоже, що продаж має бути розроблений таким чином, щоб показати, що адміністрація Президента Сполучених Штатів Дональда Трампа вживає заходів задля обмеження зростання цін на енергоресурси перед введенням санкцій. На це є вагомі причини: вже у понеділок ціна на сиру нафту у США зросла на 45 центів та досягла ціни $66.36 за барель. Заявки на придбання сирої нафти з нафтопереробних заводів (Bryan Mound і Big Hill у штаті Техас, та West Hackberry у штаті Луїзіана), будуть ухвалюватися до 14 години 28 серпня. Будь-які подальші дії президента, який має право випустити на ринок до 30 мільйонів барелів зі стратегічного резерву у надзвичайних ситуаціях, навряд чи відбудуться до 4 листопада, заявили у компанії ClearView Energy Partners.
Зображення: Washington University Political Review / wupr.org
За словами аналітиків ClearView, таке неочікуване оголошення Департаменту енергетики про аукціон може відображати занепокоєння Білого дому щодо жорсткої конкуренції на ринку нафти в період поновлення санкцій США щодо Ірану: Департамент енергетики обрав «найшвидшу» з передбачених законом можливостей для продажу нафти, сподіваючись призупинити зростання цін якомога раніше. Причини зростання цін логічні: Адміністрація Трампа попросила союзників зупинити весь імпорт іранської нафти до 4 листопада, чим поставила під загрозу поставки нафти на глобальному рівні. Проте, на думку Стефана Канінгема з Bloomberg, продаж 11 мільйонів барелів протягом двох місяців, скоріш за все, не зможе ефективно компенсувати вплив санкцій на світовий нафтовий ринок, адже в ході санкцій, за оцінками Адміністрації Президента США, вже на початку листопада від 7 до 100 мільйонів барелів іранської нафти на день буде видавлюватися з ринку.
На стрімкий розвиток американського нафтового ринку вплинули нещодавні розробки сланців. Так званий «сланцевий бум» допоміг американському «домашньому» нафтовидобутку (тобто, сконцентрованому на власне території США, без урахування майна американських нафтових корпорацій за кордоном) досягти у поточному році рекорду виробництва, після чого американські законодавці все частіше стали розглядати можливість продажу нафтових резервів задля зменшення дефіциту на світовому ринку та фінансування різних державних проектів.
На початку цього року Дональд Трамп поскаржився на те, що ціни на нафту є «штучно дуже завищеними», і потенційний продаж запасів зі стратегічного резерву нафти обговорювався як спосіб полегшення ситуації для автомобілістів, які бачили численні «стрибки» цін на бензин протягом останніх двох років. Це може стати популярним кроком, актуальним за три місяці до «проміжних виборів» у США в листопаді, на яких республіканці ризикують втратити домінацію у Конгресі та по штатах. Подібні міри можуть значно покращити шанси Республіканської партії на виборах. Проте, як повідомляють аналітики CNBC, американські водії навряд чи встигнуть побачити стрімке падіння цін через розконсервування стратегічного резерву, оскільки масштаби видобутку нафти в США у цьому році вже рекордно високі, через що внутрішній ринок може залишитися незмінним. Раніше цього року Департамент енергетики США зміг продати близько 5,2 мільйонів барелів нафти зі стратегічного резерву п'яти компаніям, у тому числі лідерам нафтопереробки, таким як Valero Energy Corp та Phillips 66.
Оскільки Конгрес продовжує продаж нафти, яка міститься у сховищах Стратегічного нафтового резерву, які знаходяться нижче 1000 футів під поверхнею, демократи та республіканці обговорюють концепцію, яка була б немислимою десять років тому: дозволити іншим суб'єктами зберігати нафту у невикористаних сховищах, які належать державному стратегічному резерву. За новим законопроектом, який пропонується Джо Бартоном від Республіканської партії та Боббі Рашем від Демократичної, уряд міг би передати вже 40-річні пусті нафтосховища в оренду приватному сектору, або навіть іноземним урядам. За такою пропозицією інша сторона отримає сховище під 200 мільйонів барелів нафти, що є дуже актуальним у часи сьогодення коли постійно збільшуються обсяги сировини, яка надходить до Мексиканської затоки. Як пояснив Джо Бартон: «Ми не змінювали завдань SPR з моменту його створення у 1970-х. Ці часи давно минули. Таким чином ми зможемо знайти нові способи підвищення ефективності нафтових ринків, отримати певний прибуток для наших платників податків, і це буде способом модернізації інфраструктури Стратегічного нафтового резерву». Модернізація нафтосховищ є особливо актуальною для США: у звіті Департаменту енергетики від 2015 року описані проблеми, пов'язані із далеким відставанням технічного обслуговування на державному об'єкті від модерних стандартів, а також застаріле оснащення трубопроводів і терміналів, які вже не можуть ефективно доставляти нафту у випадку надзвичайних ситуацій. Два роки тому велика водяна труба вибухнула на нафтосховищі Big Hill у Східному Техасі (один з чотирьох об'єктів, які складають стратегічний резерв), через що об'єкт було закрито на тиждень, оскільки підрядники проводили аварійний ремонт.
Продаж нафти та (запропонована) оренда частини сховищ допоможе фінансувати різноманітні галузі державної політики, починаючи від медичних досліджень, до будівництва автодоріг та обслуговування інфраструктури власне резерву. Очікується, що в наступні роки буде відбуватися стрімке зростання американського «домашнього» видобутку нафти. Зростання попиту на зберігання нафти уздовж узбережжя Мексиканської затоки, та ще й у головному в нафтопереробному «хабі» країни, може надати уряду можливість заробити непогані гроші, заявив Кевін Бук, керуючий директор ClearView у Вашингтоні. Американський інститут нафти, найбільша лобістська група у питаннях нафтової галузі США, заявила, що вона все ще переглядає законопроект, але із двопартійною підтримкою першорядне питання полягає лише в тому, наскільки швидко конгрес може довести закон до столу Президента США Дональда Трампа на підписання. Фред Аптон, голова Комітету з питань енергетики та торгівлі Палати Представників Конгресу США, висловив сподівання, що законопроект буде поставлений на голосування у Палаті Представників «протягом найближчих місяців».
У часи Адміністрації Президента США Барака Обами уряд продавав резерви SPR заради фінансування модернізації інфраструктури резерву. Крім того, Адміністрація Обами також підтримувала ініціативу продажу частини сирої нафти заради фінансування широких потреб державного бюджету. Але Адміністрація Трампа запропонувала продати майже половину резерву, і така ініціатива має як захисників (з огляду на величезне збільшення видобутку нафти від гідравлічного розриву пластів), так і недоброзичливців, які вважають, що SPR використовується не за призначенням.
Враховуючи прогнозовані Адміністрацією Президента США втрати іранської нафти на світовому рівні, ініціатива продажу нафти є скоріш популістською, аніж реально зорієнтованою на заміщення Сполученими Штатами позицій Ірану на світовому ринку нафти. Ідея того, що продовження такої політики спричинить падіння цін на бензин, буде скоріш за все «рекламуватися» Республіканською партією напередодні дня виборів у листопаді. З іншого боку, ініціатива приватизації частини інфраструктури резерву може стати позитивним рішенням для американського бюджету, а також допомогти із модернізацією інфраструктури нафтопроводів США. Цілком можливо, що «синергія» з такими рішеннями буде і у законопроектів щодо санкцій стосовно Москви, яка також виграє від зростання цін на нафту: подальше послаблення економіки держави-окупанта санкціями нівелює будь-які можливості Москви заробити грошей через новий стрибок цін.
Довідка:
Сполучені Штати підтримують стратегічний нафтовий резерв на чотирьох установках навколо Мексиканської затоки, загальною потужністю 727 мільйонів барелів (115,6×106 м3) сирої нафти. Максимальна сума можливості вилучення зі стратегічного нафтового резерву Сполучених Штатів становить 4,4 мільйонів барелів (700000 м3) на добу. Це приблизно 32% усього імпорту нафти в США або 75% імпорту з ОПЕК. Не враховуючи стратегічний нафтовий резерв (SPR), загальні відомі запаси нафти в США склали 36,4 млрд барелів (5,79×109 м3) нафти на кінець 2014 року. Як вважають дослідники, США також мають додаткові нерозвідані, технічно відновлювані нафтові ресурси, які дорівнюються близько 198 млрд барелів. Конгрес на сьогодні дозволив продати до 240 мільйонів барелів між 2017 і 2027 роками.
Нагадаємо, що цього року відбулося стрімке зростання цін на нафту BRENT після заяви Дональда Трампа щодо виходу США з «Іранської ядерної угоди» та активних дій США на Близькому Сході. Це пов'язано із очікуванням масштабніших бойових дій та бомбардувань території Сирії та Ірану, що, звичайно, може завадити видобутку нафти, знищити інфраструктуру і, таким чином, вибити Іран з ринку експортерів. Попит на нафту залишається без змін, а кількість її постачальників під загрозою зменшення, через що зростають ціни. Крім того, від ситуації виграє китайська економіка: велика частина китайських компаній, що мають бізнес в Ірані, не співпрацюють із США взагалі, і тому не постраждають від можливих санкцій. Ситуація також грає на руку Москві, яка має можливість таким чином полегшити становище власної економіки, яка також знаходиться під санкціями.
