До останньої краплі: як Миколаїв пів року живе без питної води
Влада каже — відремонтувати водогін без звільнення Херсонщини неможливо. Отож, як живе Миколаїв, чиїми трубами тече солона вода? Що робитимуть взимку, коли рятівні свердловини замерзнуть? Які рішення вже має місто, а які досі ні? Усе це аналізувала "Рубрика".
"Спершу вони забирають воду, а тоді — життя"
Корабельний. Район на окраїні Миколаєва. Той самий, до якого без проблем долітають чи не всі російські спроби "денацифікації". Через занадто близьке розташування району до окупованої Херсонщини система ППО не завжди встигає спрацювати до того, як чергова ракета забирає чергове життя.
Під спекотним ще літнім сонцем поміж домівками нас проводить Світлана. Жінка поправляє неслухняне волосся і перед тим, як перейти до розмов про воду, цілком експертно розповідає про специфіку зброї, якою вороги нищать її рідне місто. Каже, живучи в прифронтовій зоні, хочеш чи ні, а починаєш розумітись на таких речах.
"Ми вже до цього звикли. У нас бувають спершу прильоти, а потім тривоги. Буває навпаки — тривога закінчилася, а через 5 хвилин вже знову забиваєшся у коридор, бо тремтять вікна. Прилітає.
Якщо йде з моря, чітко повітряна тривога. Якщо артилерія чи як вони С-300 переробили, то бахкає десь в області і всі телеграм-канали вже пишуть: «Чути вибухи в Миколаєві, будьте в укриттях». Потім ще раз бахне і тоді — повітряна тривога.
У нас тут усі за можливості ховаються. Навіть коли я з собакою йду гуляю і чую повітряну тривогу, то одразу дивлюся, де який під'їзд відкритий. Свій ми тримаємо відчиненим завжди. Це просто можливість для когось врятувати своє життя", — буденно розповідає Світлана.
А нещодавно, говорить жінка, неподалік її будинку ракетою вбило чоловіка й сина — ті саме вивантажували з автівки щойно набрану зі свердловини воду й не встигли сховатися.
"Спершу вони забирають воду, а тоді — життя", — гірко підсумовує жінка.
Розмовляючи, підходимо до пункту видачі води й гуманітарної допомоги. Щойно водогін, який подавав у Миколаїв воду, перебили, у місті почали викопувати свердловини. Спершу розраховували, що так зможуть відновити нормальне водопостачання, але не склалося. Тоді технічну воду в труби таки подали, але пити її не можна. Тож питну воду також розвозять комунальники і волонтери. Міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич розповідає нам, чому одних свердловин замало.
"Зараз ми беремо воду з-під землі. Робимо свердловини. На жаль, наші підземні ресурси теж малі. Ми розраховували, що будемо діставати десь половину цієї води з-під землі й додавати її у воду, яку ми зараз пускаємо в трубах. Але, на жаль, дебет води виявився в п'ять разів менший, ніж ми очікували. Тому цю воду ми роздаємо людям у машинах.
Ви певно бачили людей, які йдуть з такими баклажками. Це вони йдуть набирають питну воду, щоб приготувати їжу й попити. Вона безкоштовна, але в будь-якому разі це незручно", — каже Олександр Сєнкевич.
Міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич
Непридатна до вживання
Тим часом докторка технічних наук та завідувачка кафедри екології та природоохоронних технологій університету імені адмірала Макарова Ганна Трохименко детальніше пояснює, як влаштований водогін і що з ним сталося:
"Основним джерелом водопостачання Миколаєва були поверхневі води Дніпра. Водозабір знаходиться в селі Нікольське Херсонської області. Вода подається насосною станцією 0-го підйому на насосну станцію І підйому двома водогонами довжиною 73 км, а звідти — на очисні споруди водопроводу. Насосна станція ІІ підйому подає воду в Корабельний район та на насосну станцію ІІІ підйому. Звідти тисячею кілометрів водогінних мереж вода потрапляє на підкачуючі насосні станції, а потім — для споживання населення та для задоволення виробничих потреб підприємств міста.
На сьогодні частина водогону пошкоджена і військові дії та постійні обстріли унеможливлюють не тільки ремонт, але й огляд пошкоджень. Також водозабір досі знаходиться на підконтрольній ворогу території", — говорить Ганна Трохименко.
Ганна Трохименко
Щоб відновити технічне водопостачання, трубопроводи підвели до річки Південний Буг. Але система очищення, яка годилась для Дніпра, очистити воду з Бугу повноцінно не може. Олександр Сєнкевич наголошує, що це не питання пріоритетів влади, а питання технічних можливостей. Та наскільки серйозна взагалі ця проблема?
Місцева жителька Світлана говорить:
"Технічна вода перевищує допущений рівень солі. У нас весь посуд в нальоті. Я каструлю забула прополоскати чистою водою і у мене наліт солі на ній. Почистити зуби з такою водою теж нереально. Візьміть склянку води, додайте туди столову ложку солі і будете знати, яка вода в наших трубах. Вмиватися нею дуже незручно. Їжу з нею готувати теж не можна".
Коли розмовляємо з місцевими, що чекають на воду від волонтерів, одні жартують, що похід в душ заміняє поїздку на море, інші скаржаться, що від такої води в них з'являються проблеми зі шкірою. Та міський голова подібні тези емоційно відкидає:
"Я приймаю душ з такою ж водою у своїх трубах. Іноді виступає сіль на ремінці з-під годинника. Але, як бачите, волосся в мене не випадає. Ми не можемо начаклувати воду. Я всім кажу, що відновлення попереднього рівня водопостачання буде через два тижні після деокупації Херсону. Ви знаєте, коли звільнять Херсон? І я ні.
Здоров'я і життя — це найважливіше. Тому, якщо люди вважають, що знаходячись у Миколаєві, вони будуть повільно помирати від води, нехай їдуть в інше місто. З першого дня війни я всім кажу — виїжджайте звідси, виїжджайте з цього місця. Поки тут йде війна, поки тут небезпечно", — говорить Сєнкевич.
Міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич
Раніше в Миколаєві було альтернативне джерело водопостачання — Жовтневе водосховище, яке живилося з Інгулецького зрошувального каналу.
Проте згодом рівень забрудненості водосховища дуже виріс. Посприяли цьому шахтні води "Криворіжсталі". Крім цього, рівень водності Інгульця знизився. Тож у 2006-му році водосховище ліквідували.
"На сьогодні встановлені трубопроводи, які підводять воду з Дніпро-Бузького лиману до наявних очисних споруд. Однак, на очисних спорудах процес водопідготовки включає класичну схему, за якою вода доводиться до нормативних показників, яка була побудована у відповідності до вхідних параметрів дніпровської води: фільтрування, коагулювання, знезараження, відстоювання.
Хімічні показники якості дніпровської прісної води за деякими з них на порядки відрізняються від показників якості води солоного лиману: мінералізація дніпровської води не перевищує 500 мг/л (при нормі, не більше 1000 мг/л) , а Дніпро-Бузького лиману від 10 000 до 30 000 мг/л, жорсткість повинна бути не більше 7 мг-екв/л, а в лимані вона коливається від 15 до 30 мг-екв/л, що в принципі і ускладнює процес зворотньоосмотичного очищення води. За класичною схемою наявними очисними спорудами таку воду не очистиш", — говорить експертка Ганна Трохименко.
Осмос, гроші й Херсонщина
Отож, наявна система очищення не справляється. Ще в травні Кабмін виділив 56 мільйонів гривень на відновлення водопостачання. Міський голова Миколаєва каже, що ці гроші не впливають на ситуацію кардинально. І що будівництво нової системи очищення неможливе з двох головних причин — бойові дії, які й далі тривають та занадто висока кінцева вартість очищеного літра води.
"Виділені раніше 56 мільйонів до нас ще не дійшли, до речі. Ми розуміємо, що ці гроші не будуть нам в нагоді. Ми не зможемо за ці гроші відновити водопостачання. Але ці гроші нам потрібні, щоб зменшити кількість витрат, бо ми ж побудували мережу. Мережі, яка забирала воду з Південного Бугу, не було. Ми її побудували за рахунок підприємства й місцевих коштів.
Крім цього, головним критерієм цих робіт є вартість кінцевого літру води. Насправді сьогодні ми можемо очищати воду зворотнім осмосом, ставити ці установки. Але у нас вийде, що куб води замість 21 гривні, як зараз, коштуватиме 900 гривень на кінцевому етапі. Такого не можна допустити. І сьогодні йде мова про те, щоб фактично науково знайти найдешевший спосіб очищення води", — каже Олександр Сєнкевич.
Міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич
Якщо описувати такий спосіб очищення води спрощено — це пропускання забрудненої водопровідної води через фільтри під тиском. У зворотноосмотичних системах використовуються тонкоплівкові композитні мембрани, що складаються з бар'єрного та допоміжного шарів. Такий спосіб очищення води є одним із найбільш ефективних. Та не все так просто.
Як пояснює Ганна Трохименко, очищення води зворотнім осмосом має ряд недоліків. Експертка виділяє такі:
- великі габарити системи, через які встановлювати її часто проблематично;
- висока вартість — необхідно не тільки купити пристрій, а й регулярно змінювати фільтри;
- велика кількість "відходів" — на 1 літр очищеної води припадає від 1 до 7 літрів забрудненої, що зливається в каналізацію або йде на рециркуляцію;
- необхідність підтримувати тиск у системі в межах 2,8–6 атм, що вимагає встановлення додаткового обладнання;
- необхідність попереднього очищення води перед подачею її на мембрану зворотного осмосу має велике значення, оскільки саме від неї залежить термін служби мембранного елементу.
Усе це робить впровадження та використання зворотноосмотичних установок дорогими, — каже професорка. Проте жінка підкреслює, що ситуація не є аж такою безнадійною, як її описує влада.
"На сьогодні існують компактні контейнерні установки, які дозволяють скоротити довжину водогону, що своєю чергою скорочує витрати на транспортування води та електроенергію, необхідну для цього, не потребують капітальних затрат на приміщення, а вихідний солоний концентрат можна змішувати з каналізаційними стоками або скидати нижче по течії в лиман.
Але установка такого обладнання вже залежить від урядових структур, які не достатньо сприяють вирішенню цього питання на рівні держави", — говорить Ганна Трохимчук.
Тим часом миколаївці продовжують набирати воду у свердловинах, отримувати її від волонтерів і комунальників. Взимку свердловини замерзнуть. Втім, Миколаїв вже готується до цього — кількість точок роздачі води збільшили до 130 і, ймовірно, збільшуватимуть далі.
Олександр Сєнкевич, як і Віталій Кім, продовжує говорити про відновлення старого водопостачання мало не одразу після звільнення Херсонщини. Але тут є ще одна проблема — масштаби пошкоджень насправді невідомі, отже неясно, якими будуть і строки відновлення.
"Строки визначити практично неможливо, незважаючи на те, що фахівці будуть мати доступ до необхідних територій та водогону. Бо це залежить від ступеня пошкодження водогону, від погроз ворога підірвати критичну інфраструктуру, до якої відноситься як водогін, так і водозабір на Херсонщині, часу промивки усіх трубопроводів міста Миколаїв прісною водою.
А також невідомий ступінь пошкодження системи водопостачання у місті при такій жорсткій експлуатації за умов використання лиманної солоної води, отже і час виконання ремонтних робіт на трубопроводі та обладнанні", — підсумовує Ганна Трохименко.
