Музикотерапія: як гра на музичних інструментах допомагає відновитися (навіть тим, хто не вміє грати)

У чому проблема?

Під час війни різноманітні стресові стани стали постійними супутниками українців. Найбільш вразливими наразі є діти та переселенці. Тих, хто через повномасштабне вторгнення був вимушений залишити свою домівку, переслідують почуття тривоги та невизначеності, труднощі адаптації виснажують фізично та психологічно, також не рідкі конфлікти з близькими людьми та членами родини. Діти, особливо ті, хто останні роки вчиться онлайн, часто втрачають навички комунікації, важко йдуть на контакт з однолітками.

Яке рішення?

Віднайти шлях до внутрішнього балансу може допомогти музична терапія.

Психологи кажуть — це найбільш обережний інструмент в роботі з психікою людини, який дозволяє розкрити глибинні переживання та часто дає дивовижний результат. Для тих, хто має бажання "перезавантажитися" завдяки новим, незвичним переживанням, хоче навчитися виражати свої емоції та готовий рухатися дорогою самопізнання, нині в різних містах України ентузіасти та фахівці організовують спеціальні музичні заняття. Спів та музиціювання на простих інструментах допомагають людям впоратися з напругою, нарешті озвучити те, про що важко говорити, повірити в себе та власний потенціал.

Як це працює?

Саме такою є філософія музичного колективу "Анатомія стихій", який очолює кропивничанин Володимир Лобач, професійний музикант та викладач по класу гітари в місцевій музичній школі. З початку 2024 року він для всіх охочих проводить музичні заняття, які допомагають людям впоратися із викликами війни.

Ідея Володимира виникла з його практичного досвіду. Працюючи викладачем у музичній школі, він помітив, що діти з радістю вивчають музичні інструменти, торкаються струн чи клавіш і задоволено слухають звук. Він вирішив організувати цей процес, створюючи різні ритмічні ігри на нотах під акомпанемент, що зацікавлює як дітей, так і їхніх батьків.

Володимир Лобач почав розробляти методику створення музики для тих, хто не вміє грати на інструментах, та підтримувати учасників концертів колективу "Анатомія стихій" у спільному створенні музики прямо на сцені разом з професійними музикантами.

"Це ще не була музична терапія, а більше відбувалося як гра. Така ідея мала чималий успіх. Люди пробували грати на простих музичних інструментах, співали, створювали мелодії до пісень разом з нами. Це було дуже весело та цікаво, а головне — легко. Для цього потрібно було лише мати бажання", — згадує Володимир Лобач.

Музичні заняття для дорослих, які вже не просто цікавили людей, а й за відгуками допомагали відновлювати їм психологічний стан, музикант почав проводити вже під час війни — у 2023. Згодом команді  "Анатомія стихій" приміщення для занять запропонував освітньо-культурний простір "Гончаренко-центр Кропивницький" і тепер раз на два тижні заходи з музикотерапії відбуваються там безплатно для всіх охочих.

Заняття з музикотерапії складаються з двох частин. Перша — пасивна, коли слухачі слухають спокійну гармонійну музику у виконанні музикантів і налаштовуються на творчий лад. Друга — активна, коли вони самостійно грають на різних музичних інструментах — гітарі, укулеле, синтезаторі та різноманітних шумових та ударних інструментах. Буває, що спочатку люди соромляться, але врешті-решт магія музики починає діяти, і на музиціювання наважуються навіть ті, хто до цього ніколи не брав до рук музичних інструментів.

"Ми створюємо музику, складаємо пісні на улюблені вірші, колективно імпровізуємо. І на завершення усі разом співаємо українські пісні. Весь захід проходить на веселій, позитивній, гармонійній хвилі", — розповідає Володимир Лобач.

На думку педагога, такі заняття мають велику користь для відвідувачів:

• розкривається творчий потенціал, що гарно впливає на психоемоційний стан людини;
• розвиваються креативність, уява — це допомагає впоратися з напругою, зміцнює нервову систему;
• на заняттях музичної терапії людина має змогу відчути себе солістом чи то артистом ансамблю;
• в ігровій формі людина набуває початкових навичок публічного виступу і завдяки цьому позбувається комплексу сором'язливості;
• у творчості людина тренує свободу просто бути собою.

В Ужгороді заняття з музикотерапії для дітей та дорослих проводить Катерина Кудашева — фасилітаторка музичних кіл, музикознавиця та музична педагогиня, засновниця ГО "Соль Дієз", яка має на меті розповсюдження культури колективного музикування. 

Музичні заняття для дошкільнят та дітей трохи старшого віку Катерина Кудашева теж починала в ігровій формі. Вона розповідає, що такі заняття більше розкривали потенціал дитини, ніж намагалися чогось її навчити. В останній рік музична педагогиня розширила свою діяльність завдяки фінансуванню Міжнародної гуманітарної організації "Людина в біді Словацька Республіка". Проєкту вдалося закупити більше музичних інструментів, набрати велику кількість груп, почати їздити в школи, лікарні, інтернати та шелтери для ВПО.

"Я зрозуміла, що людям, дітям, дорослим не стільки потрібно саме чогось навчитися конкретно, як за допомогою музики виразити щось своє, якісь певні накопичені емоції. І чесно кажучи, я думаю, що не дуже коректно називати такі заняття музикотерапією, тому що в більшості випадків терапія — це лікування чогось. В нас є одна група, до якої ми їздимо в лікарню, це група з хворобою Паркінсона. От саме там ми займаємося музикотерапією, тому що у нас є певні задачі з реабілітації. В інших випадках люди, які приходять до нас, не озвучують запит на лікування, їм просто потрібно зняти стрес, поспілкуватися. Тож, напевно, більш коректно це було б назвати заняття з психосоціальної підтримки, які мають терапевтичний ефект", — говорить Катерина Кудашева.

Переважно фахівці студії "Соль Дієз" організовують музичні кола для дітей та підлітків. Але також помітили, що музичні заняття такого типу дуже потрібні і їхнім батькам.

"У нас багато сором'язливих дітей, які зранку до вечора сидять в телефонах. Першу половину дня вони вчаться онлайн, після обіду спілкуються у чатах. Діти вже розучилися контактувати один з одним вживу. І тому музика дуже сильно тут допомагає. Музичні заняття дають дітям безпечну територію, де вони можуть відновлювати навички комунікацій через музику", — каже Катерина Кудашева.

А от дорослим, за спостереженнями педагогині, музика може невербальними методами дати можливість виразити щось своє, щось дуже важливе та особисте, вона знижує рівень тривоги, може стати помічною за панічних настроїв та в боротьбі зі страхами. Також вона допомагає підвищити самооцінку, тому що на заняттях людина робить щось, чого ніколи раніше не робила, і це в неї виходить.

"Зазвичай ми сідаємо в коло, щоб бачити одне одного, відчути себе єдністю. У нас є багато вправ на те, щоб зайти в це коло психологічно. Зрозуміти, що тебе тут приймають — і це дуже важливо, — розповідає Катерина Кудашева. —  Далі ми граємо музику. Тут також є багато технік. Це може бути просто відтворення певних ритмів, пісень. Може бути композиція, якщо група вже довго працює разом. Ми створюємо музичні театральні вистави. Імпровізуємо. Розвиваємо якусь тему, яку задає сама група. В кінці обов'язково маємо ритуал мʼякого виходу з цього кола. Тобто робимо все, аби кожен з учасників почувався комфортно протягом як всього заняття так і після нього".

Педагогиня каже, що найчастіше люди пишуть пісні про любов, надію, силу добра, рідні залишені міста та повернення близьких з війни додому. А от серед інструментів найбільше і дітям, і дорослим, подобаються барабани. У "Соль Дієз" є багато таких, на яких не грають паличками, як на ударних установках, натомість це різного роду джемби, дарбуки, кахони, на яких треба грати просто руками. Можливо, звідси й популярність, посміхається Катерина і додає:

"Мені здається, що барабани дають можливість гарно виразити якісь негативні почуття, скажімо, агресію. Бували в нас такі випадки, коли діти цілу годину барабанили так, що аж руки боліли, й їх неможливо було зупинити або перемикнути на щось інше. Але я також впевнена, що це і гарний інструмент для зниження стресу. Щось таке в барабанах є, що дає людям випустити все накопичене, пригнічене".

Окрім барабанів, також дуже популярні й інші інструменти. Ідіофони, глюкофони, пелюсткові барабани, ксилофони, металофони, підвісні трикутники. Ще є бумвокерси — легкі, порожні пластикові трубки, налаштовані на музичну висоту за довжиною. Всі ці інструменти дуже прості, гарно міксуються і не потребують попереднього досвіду. І як каже пані Катерина, вони у будь-якому випадку будуть звучати милозвучно, навіть якщо один учасник імпровізує щось одне, а його сусід — уже зовсім інше. 

Не кожен з учасників музичних кіл залишається у групі після першого заняття. І це нормально, вважає Катерина Кудашева. Буває, що підлітки говорять — ні, мені це не підходить. Або, до прикладу, є люди, які просто терпіти не можуть гучні звуки. Але ті, кому до вподоби такий метод самовираження та зняття стресу, повертаються до студії знову і знову.

"Мова музики доступна кожній людині. В принципі вона є нашою біологічною мовою. За допомогою музики люди можуть виразити різні емоційні стани або якісь певні речі, які словами виразити дуже важко. Тому я завжди намагаюсь людей надихнути на те, що їм подаровано самою природою. Не буває такого, що у людини немає відчуття ритму. Якщо людина ходить, у неї вже є відчуття ритму. У кожного з нас б'ється серце в певному ритмі. Так само кожен з нас може розмовляти в різних інтонаціях і таке інтонування — це також музика, — говорить Катерина Кудашева. — Тож боятися музиціювати не треба. Колись я пояснювала своїм студентам, що геніальний твір можна написати всього на трьох нотах. Для цього не потрібно мати цілий оркестр. Головне, щоб тобі було що сказати".

А це точно працює?

В Україні музична терапія лише стає на шлях свого професійного розвитку. Водночас у багатьох країнах Західної Європи та США існує велика кількість музично-психотерапевтичних центрів, спілок, організацій, навчальних програм, які готують фахівців в цьому напрямі. До прикладу, в США зареєстровано близько 3 500 професійних музичних терапевтів. Також у більшості цих країн музична терапія входить в пакет страхової медицини та доступна багатьом людям.

Ставлення до музичної терапії поступово змінюється й у нас. З'явилися й спеціалісти — фахові музичні терапевти. Одна з них — Юлія Шнурова, психологиня, сертифікована музикотерапевтка, членкиня Асоціації музикотерапевтів України, яка об'єднує фахівців з різних куточків України, та входить до Європейської конфедерації музичної терапії. Музичо-терапевтичну техніку у свою психологічну практику Юлія Шнурова почала залучати понад 6 років тому. З 2019 вона організовує та веде музично-терапевтичні групи у Хмельницькому. Виступає на семінарах та майстер-класах, де ділиться своїм практичним досвідом з колегами й усіма, то цікавиться музичною терапією.

"Музична терапія — це м'який та екологічний метод психологічної роботи, в процесі якого людина дозволяє собі висловити найсильніші емоції, обговорити найбільш моторошні теми, може бути почутою та прийнятою. І все це використовуючи мінімум слів і максимум звуків. Дослівний переклад терміну «музична терапія» має греко-латинське походження і у перекладі означає «лікування музикою». Однак етимологія слова терапія має і інше тлумачення — це «служіння», «піклування», «догляд». Мені саме така трактовка більше до душі. Музикотерапія — як піклування про душу людини за допомогою музики", — говорить Юлія Шнурова.

Музичну терапію використовують у різних установах: реабілітаційних центрах, психіатричних лікарнях, пологових будинках, у центрах паліативної допомоги,  в освітніх закладах різного рівня, в соціальній роботі тощо. Звісно ж — як один з інструментів психотерапевтичної роботи. Тому що музична терапія демонструє значні успіхи у корекції багатьох психоемоційних станів, включаючи психічні розлади різного спектра, неврологічні проблеми, психосоматичні прояви, а також сприяє полегшення болю, зниження рівня стресу і тривоги, опрацювання травматичного досвіду та подолання наслідків ПТСР. 

Чому таке широке коло проблем охоплює музична терапія? На це запитання Юлія Шнурова відповідає: тому що музика володіє своєю особливою універсальною мовою, в якій присутня емоційна насиченість, міжнаціональність, абстрактність, асоціативність та символізм. І ця мова є зрозумілою всім. Музика здійснює вплив на людину на всіх рівнях: фізичному, емоційному, ментальному, соціальному та пізнавальному. Вона сприймається не тільки слухом, а й усіма аналізаторами та системами тіла. Під впливом музики  відбувається перебудова хімічних реакцій, змінюється кров'яний тиск, кількість серцевих скорочень, ритм і глибина дихання, змінюється статус і характеристики як фізіологічних, так і психічних станів.

До прикладу, нейрофізіологи стверджують, що музику наш мозок сприймає одночасно обома півкулями. Це дозволяє створювати нові складні нейронні зв'язки та стимулювати роботу мозку. Вчені прийшли до висновку, що музика активує у мозку центри винагороди та пригнічує викид гормонів стресу. Це дає змогу вивільнити  та опрацювати такі негативні почуття як гнів, вина, сором, страх та тривога, які часто є заблокованими психікою. Під час гри на музичному інструменті активізуються майже всі ділянки головного мозку. Прослуховування  улюбленої музики, своєю чергою, стимулює активність у тих частинах мозку, які пов'язані з обробкою соціальної інформації, що сприяє розвитку емпатії. Своїм непрямим, невербальним характером музика діє як сильний стимулятор комунікації та інтеграції.

Тому музичну терапію також активно застосовують під час роботи з дітьми з розладом артистичного спектра, СДУГ, як елемент реабілітації людей після інсульту, з пацієнтами хворими на епілепсію, військовими, які зазнали контузій чи страждають від посттравматичного стресового розладу. Основна мета застосування музики під час таких терапевтичних зустрічей  — це досягнення клієнтом ефекту "катарсису", тобто психоемоційного очищення (емоційної розрядки; емоційного вивільнення) — проживання емоцій (почуттів) та соматичних станів (відчуттів тіла).

Юлія Шнурова додає, в процесі музичної терапії людині не потрібно турбуватись про те, чи вміє вона грати або співати. Досвід музикування — гри на музичних інструментах чи володіння якимось особливими вокальними даними чи музичними талантами, зовсім не необхідний. Головне — це переживання, емоції та думки, які хочеться виразити через музичні звуки.

Ще більше корисних рішень!

Людина, яка не має змоги відвідувати сеанси музичної терапії, може скласти собі власну музичну аптечку. "Рубрика" запитала у музикотерапевтки, як це правильно зробити.

Найголовніше — щоб музика подобалась саме вам, говорить Юлія Шнурова. Але основним критерієм під час вибору музичних творів для, наприклад, музичної релаксації, є їхній заспокійливий вплив. Для пасивної музикотерапії психологиня рекомендує такі класичні твори:

• В.Моцарт, Соната для фортепіано, II частина, фа мажор (Adagio), 
• Й.Бах, "Брандербузький концерт" No 1, фа мажор (Adagio),
• Ж.Масне, "Роздум", 
• І.Штраус, "Повільний вальс", 
• Ф.Шуберт, "Вечірня серенада", 
• А.Вівальді, Концерт для флейти з оркестром No 4, 
• Ж.Масне, "Елегія",
• Rondò Veneziano "Crepuscolo",
• Звуки природи.

Активна музикотерапія означає, що людина бере участь у музикуванні, а не лише слухає музику. У цьому виді терапії використовуються вокалотерапія (спів) та гра на різних музичних інструментах. Важливо зазначити, що вокалотерапія може бути особливо корисною для лікування хронічних захворювань легенів, бронхів, серця та судин, а також для підвищення імунітету та корекції дефектів дикції та заїкання.

Вокалотерапія також має психотерапевтичний ефект, коли співають колискові пісні, народні мелодії або будь-які вокальні композиції, які відображають ваші емоційні стани. Так вона може допомогти виразити та опрацювати свої емоції, знизити стрес та покращити психічний добробут.

"Голос  — це той музичний інструмент, який ми опанували з перших секунд свого народження, і ним ми можемо скористуватись завжди. Не обов'язково володіти особливими вокальними даними. Ви просто можете мугикати або тихо підспівувати. Головне — озвучити себе та заявити про себе", — радить Юлія Шнурова.

Інструментальна імпровізація на простих музичних інструментах дозволяє людині зіграти те, що вона не може сказати. Головна цінність цієї форми терапії в тому, що кожен в ній може відчути себе творцем, самостійно керувати процесом власної гри. Це сприяє зміцненню віри у власні сили та можливості, розвиває комунікацію, з одного боку, та саморефлексію з іншого.

У вас з'явилось бажання поімпровізувати, але немає під рукою жодного з музичних інструментів? Озирніться навколо. Ви точно знайдете предмет, з якого можна отримати звук. Це може бути зв'язка ключів, пластикова пляшка, лист паперу, кришталеві фужери, наповнені водою або коробочка з рисом, обгорнута фольгою, яка може перетворитись на саморобні маракаси. 

Універсальним музичним інструментом є й наше тіло. Плескання  в долоні, клацання пальцями, тупотіння ногами різної сили, поплескування по колінах, чи стегнах — і ви вже займаєтесь тілесною перкусією. Та ще й з користю, адже ці дії дозволяють позбутися від негативних емоцій, невротичних порушень, страхів та емоційних блоків.

Цікавою формою активної музикотерапії є поєднання психотерапевтичного впливу музики з іншими видами мистецтв: малюванням під музику, пантомімою, танцювально-руховою імпровізацією, застосування прийомів казкотерапії тощо.