На Одещині колекціонер створює краєзнавчий музей своїми руками: як і навіщо

Колекціонування широко поширене в усьому світі.  Часто захоплення і жага до володіння переростають в щиру зацікавленість, дослідницьку діяльність, а потім і у бажання поділитися отриманими знаннями і скарбами з якомога більшою кількістю людей. Саме індивідуальне збиральництво було однією з перших стадій становлення музейної справи.  Приватні колекції були покладені в основу багатьох великих музейних зібрань: це і Британський музей у Лондоні, і флорентійська галерея Уффіці, і Дрезденська галерея, і Лувр, і музей Прадо в Мадриді, і музей Метрополітен, Нью-Йорк.

Великі і маленькі приватні музеї давно стали культурною нормою на заході. За останні роки багато музеїв, створених без участі держави, з'явилося і в Україні. Частина з них — на основі приватних колекцій.

Але як створити музей своїми руками? Один з таких музеїв готується до відкриття в селі Нерубайське Біляївського району Одеської області. Засновником його (і безпосереднім будівником) став відомий одеський колекціонер Сергій Новицький.

Музей для і про людей

У радянські часи в Нерубайському було створено один з найбільш популярних музеїв того часу — Музей партизанської слави або Катакомби. Підземний музей обладнали у 1969 році на місці найстаріших в Одеській області Нерубайських катакомб. Протягом кількох століть тут видобували черепашник для будівництва Одеси, під час Другої Світової війни катакомби в селі Нерубайське стали місцем дислокації одного з найбільших партизанських загонів регіону. У 80-ті роки минулого століття музей дістав свого апогею, але з часом державне фінансування з потужного потоку перетворилося на тоненький струмочок. Фактично всі роки незалежності колись найвідоміший музей України виживає тільки завдяки зусиллям його керівництва, Біляєвськоі районної ради та адміністрації і небайдужих ентузіастів.

Минулого року музей святкував своє п'ятдесятиріччя, до цієї дати частина експозиції була оновлена завдяки колекціонеру Сергію Новицькому. Тоді ж і народилася ідея відкрити поряд із музеєм бойової слави ще й Краєзнавчий музей — на основі унікального приватного зібрання пана Сергія.

«Я давно цікавлюся історією нашого краю, в тому числі і Нерубайського, — розповідає одесит, — це село мені майже рідне — я навчався у місцевій школі, у сусідньому селі і досі живуть мої батьки. Довгий час я шукав приміщення для експозиції своєї колекції в Одесі, в інших містах, але за підказкою активних сельчан, воно знайшлося тут — у Нерубайському».

Колекціонер впевнений: партнерство між колекціонерами та музеями може полягати не тільки в дарах і пожертвуваннях, але і в спільних проектах, виставках, дослідженнях, соціальних програмах.

Сергій Новицький кожного дня приїжджає до села власноруч займатися обладнанням музею. Невелика затримка трапилася під час жорсткого періоду карантину — тоді не було можливості навіть дошки для полиць придбати, але після послаблення карантинних заходів діло пішло жвавіше. До обладнання музею приєдналися і місцеві реконструктори — Військово-історичний клуб «Арсенал», керівник клубу привіз скляні шафи.

Від кількох монет до цілого музею

Колекції пана Сергія вже більше тридцяти років, наразі в ній близько 1,5 тис екземплярів — від скіфського періоду до новітніх часів. Найцікавіші з них будуть виставлені у новоствореному Краєзнавчому музеї.

Початком багаторічної пристрасті стали кілька монет царського періоду, які одинадцятирічний Сергійко викопав на городі у дідуся. «З того часу я і почав шукати відповіді на питання: хто я, звідки я, ким були мої предки, чим вони дихали, якими предметами користувалися, на якій землі я живу?»

Кожний предмет на думку колекціонера має не тільки свою історію, але і характер. «Вони мовби розмовляють зі мною, — каже Сергій, — коли я виходжу «на полювання» на місцеві барахолки, опиняюся в якомусь енергетичному потоці, адже все це — живі речі, колись вони мали дім і родину — їх робили руками, купували тому, що вони були дуже потрібні або подобалися, користувалися ними, дбали про них. Для нащадків це непотріб, але я вважаю, багато того, що сприймається мотлохом, варте того, щоб опинитися на музейній полиці. Для мене кожний екземпляр мого зібрання — особливий».

Майже все у колекції придбано або знайдено Сергієм Новицьким на території одеської області. Часто люди, які випадково дізнаються про його захоплення, пропонують не потрібні їм речі, які дісталися їм у спадок, у подарунок.

Ось, наприклад, валіза Мішки Япончика. Знаменитий одеський нальотчик презентував її разом із речами та пристойною сумою грошей своєму підлеглому, для того, щоб той міг видати заміж свою доньку. Валіза-придане довгий час валялася у нащадків, аж поки не потрапила в руки до колекціонера. Під шарами старої фарби, яку довелося обережно змивати кілька тижнів, відкрився справжній шедевр побуту кінця 19 — початку 20-го століть.

Іноді трапляються і містичні історії. «Я люблю старі фото, — розповідає Сергій, — якось придбав у знайомого портрет невідомих білогвардійців, вже направлявся додому, аж неначе якась сила мене штовхнула в протилежний бік — через дві вулиці, на іншій барахолці, я прямо під ногами побачив таку ж саму листівку, але з сургучною печаткою. Купив її вже за набагато більші гроші, ніж першу. Можна сказати, це не я їх знайшов, а вони одна одну. Ймовірність такого збігу майже нульова, я і досі здивований, що це сталося».

Зі старих фото, листів, вирізок із газет Сергій Новицький робить тематичні колажі. Такі ж самі колажі він присвячує і корінним жителям Нерубайського.

Роботи по створенню краєзнавчого музею ще не закінчені, але вже зараз Сергій Новицький проводить екскурсії по першому залу виставки, в якому можна почути цікаві розповіді з історії давньогрецької колонізації, Київської Русі, козацтва, першої і другої світових війн. Ви отримаєте справжнє задоволення — як і всі захоплені своєю справою люди, він прекрасний оповідач, який вміє зацікавити аудиторію.

У музеї представлені старовинні предмети побуту, пилки для видобутку черепашнику, зразки озброєння та форми армій-учасниць світових воєн, зброя, старовинні фотографії та документи. В арсеналі пана Сергія величезна колекція сокир різного періоду — від «сокири пасічника» до бойових. Крім виставки всередині приміщення, планується облаштування і музейного дворику — там розмістяться сільськогосподарські знаряддя праці, транспорт, буде збудовано бліндаж. 

«Ціль нашого проекту, — каже ентузіаст, — показати людям історію Одещщини. Будь-яка пам'ятка — це не стільки про минуле, скільки про нас зараз».

Однодумець Сергія Новицького, лідер клубу реконструкторів Юрій Яремчук (який також є депутатом Біляєвськоі районної ради) закликав підтримати ініціативу колекціонера всіх жителів села Нерубайське: 

«Ми любимо наш край. І я абсолютно впевнений, що історія села повинна бути збережена для нащадків і ні в якому разі не забута. Я знаю, що дуже багато цікавих для музею речей, які довгий час валяються на горищах, просто викидається як непотрібний мотлох. Будь ласка, якщо у вас є хоч щось, що може бути цікавим для музею такого роду (предмети, фотографії, документи, просто пізнавальні історії про село), ​​не викидайте! Зв'яжіться з ким-небудь із нас і ваша розповідь або експонат, зможе зайняти гідне місце в нашому музеї.

Давайте разом збережемо нашу історію! Адже без минулого не може бути і майбутнього».