Морські дрони: як незвичне технічне рішення допомагає обороні України

Ще 24 травня наші армійці атакували корабель чорноморського флоту рф "Іван Хурс", і не де-небудь, а за 74 кілометри від Босфору. Їм вдалося пошкодити вороже судно за понад 400 кілометрів від нашого берега — і це зробив флот, який не має крейсерів чи есмінців для класичного морського бою.

А до цього, у жовтні 2022 року, українська флотилія атакувала Севастопольську бухту: тоді, ймовірно, вдалося вразити три російські кораблі.

Замість великих суден в обох операціях відзначилися так звані "морські дрони". Про них, на відміну від летючих аналогів, відомо дуже мало, хоча "світяться" ці машини вже не вперше.

Тому розповідаємо: що це за дрони, як вони допоможуть контрнаступу і чи зможуть розблокувати Одесу та інші порти (звісно ж, вся інформація – лише з відкритих джерел).

У чому проблема?

Завдяки допомозі союзників "Укроборонпрому" і волонтерам наші Сили оборони поступово зрівнюють баланс сил на суходолі (хоча у росіян все ще більше техніки та боєприпасів). А винищувачі F-16 дадуть українським ВПС перевагу над окупантами у небі. 

Лише на Чорному морі все сумніше, бо у росіян досі є тотальне домінування. Тут рф має ескадру фрегатів-ракетоносців (і катери з аналогічним озброєнням), підводні човни та чимало кораблів підтримки: від розвідувальних до міношукачів. 

Їх може підтримати авіація з окупованого Криму. Україні відповісти нічим: у нас немає жодного великого бойового корабля, здатного вийти в море для бою з росіянами. 

З берега їх теж не дістанеш: у ракети "Нептун" дальність польоту – 280 кілометрів від берега (авіаційну версію так і не встигли доробити). Тобто кораблі рф могли, умовно, стати на якір за 300 кілометрів, і безкарно обстрілювати Україну ракетами та вести розвідку. А ще вони блокують шляхи до Одеси та інших наших портів.

Яке рішення?

Адже у наземних боях українські бійці давно й успішно користуються безпілотниками, аби "зрівняти сили". Дрони стають літаками-розвідниками (шукають ворога і наводять артилерію), бомбардувальниками (атакують піхоту і техніку з висоти), а то й ракетами (врізаючись у ціль з вибухівкою на борту).

Схоже, невідомі творці морських дронів (бо винахідників і конструкторів ми не знаємо) вирішили зробити те саме, але для ВМС. Звісно, "Мавік" тут не підійде, а от катер-камікадзе з дистанційним управлінням, який знаходитиме російські кораблі й таранитиме їх, наче торпеда — інша річ.

Ці машини дебютували у жовтневій атаці на Севастополь, а за місяць Володимир Зеленський офіційно оголосив про запуск нової флотилії. Далі урядова платформа United24 почала збирати гроші на "морські дрони" (а люди – вигадувати їм креативні назви на зразок "Помсти єнота"). Націлилися одразу на сотню машин.

Тоді ж United24 поділилася й характеристиками катерів. Отож: завдовжки вони 5,5 метра і важать до тонни. Бо на відміну від 23-метрового артилерійського катера, морському дрону не треба місце для команди, зброї та припасів.

Замість екіпажу у нього камери, автопілот і система дистанційного керування. З нею катер може працювати в автономному режимі до 60 годин і відходити на відстань до 400 кілометрів від наземної станції (хоча "Хурса" дістали навіть далі). Один з таких катерів у березні показали волонтери Сергій Стерненко та Ігор Лаченков.

До речі, Україна — перша держава, яка реанімувала ідею кораблів-камікадзе (у вітрильну епоху завантажені порохом брандери були грізною зброєю проти дерев'яних суден).

Нашим винахідникам допоміг технічний прогрес: якщо є супутниковий зв'язок і GPS-навігація, апарату більше не потрібен екіпаж (брандери мали команду, яка евакуювалася перед тараном). І можна будувати швидкі та компактні дрони.

Коштує такий апарат 10 мільйонів гривень, тобто виробляти їх сотнями й не заощаджувати (як летючі дрони-камікадзе) все ж не вийде. З іншого боку, за ціною двох "Джавелінів" ми отримуємо апарат, здатний дістати ворожий корабель за 400 кілометрів.

Як це працює?

Головна зброя катера-камікадзе — він сам, бо апарат несе на борту 200 кілограмів вибухівки плюс детонатор. Це єдиний варіант зброї для дрона, адже "Нептун" не поміститься навіть на більші катери, які для нас будують британці.

Тому і тактика відповідна: непомітно підпливти до корабля — ось чому катери атакують переважно затемна, коли дуже важко помітити невелике судно — і піти на таран. Втім, кожна операція починається з розвідки, адже треба ще знайти ворога у відкритому морі чи порту.

А вже у "ближньому бою" оператори маневрують і намагаються атакувати корабель із різних напрямків. Бо на військових суднах є автоматичні гармати та кулемети, тому від їхнього вогню доведеться ухилятися.

З погляду математики, катер навіть потужніший за ракету "Нептун", у якої боєголовка важить 150 кілограмів. Але є ще закони фізики, і якщо стається не пряме влучання, а підрив поряд, удар виходить слабшим (завдяки цьому ж ефекту українці захищають артилерію від російських дронів). А такий варіант найімовірніший, бо під вогнем корабельних гармат важко підійти впритул для тарана.

Десь так і вийшло з російським судном-розвідником. На кадрах можна розгледіти, як один з катерів детонує за його кормою і вибухова хвиля вражає "Івана Хурса".

Невідомою лишається доля того дрона, який майже дійшов до лівого борту: він теж вибухнув чи просто потонув? Словом, пошкодити російський корабель вийшло, потопити — ні. Він, як видно з супутника, повернувся до Севастополя, і став там, похилившись на правий бік (імовірно, якраз через влучання).

Але на морі правила війни трохи інші, тож завдання-мінімум дрони виконали. Бо пошкоджений корабель іде в порт на ремонт, і на певний час "вибуває" з війни.

"На Чорному морі такий один був. Брав участь у закритті району стрільб "Нептунами", ходив постійно радіоелектронну боротьбу вів, мацав нам зв'язок, радари. Поки що багато місяців не буде, я сподіваюся", — прокоментував воєнний оглядач Кирило Данильченко у своєму дописі, додавши припущення про важкі пошкодження корабля.

Саме тому "морські дрони" підходять для так званої стратегії Anti-Access / Area Denial. Ідея в тому, аби зробити море настільки небезпечним для росіян, що їхні військові кораблі туди не виходитимуть. Зазвичай в ролі "прихованої загрози" працювали підводні човни, але у випадку України їх замінять катери.

За оцінкою британського військового оглядача, лейтенант-полковника Стюарта Кроуфорда, атаки морських дронів на російські кораблі можуть бути підготовкою до контрнаступу: аби ворог якомога довше не міг використати свій чорноморський флот для ракетних ударів.

"Їх головна задача — захистити акваторії українських морів та мирні міста від крилатих ракет, які російські війська запускають з кораблів. Флот також допоможе розблокувати коридор для цивільних кораблів, які везуть зерно для всього світу", — розповідала команда United24 про свої творіння.

Однак у реальності варіант "побудувати сотні катерів і звільнити Чорне море" не спрацює, бо навіть найуспішніший варіант Anti-Access/Area Denial цього не гарантує.

Перша проблема: перекрити море надто складно (це не суходіл, де можна взяти під контроль дороги й населені пункти). За даними ВМС, чорноморська економічна зона України, яку належить відвоювати, складає 70 тисяч квадратних кілометрів – це як дві Харківські області або Литва.

Тому російський корабель завжди матиме шанс оминути катери, а ескадра зможе від них відбитися (особливо вдень, за гарної видимості). Не забуваємо також про ворожі підводні човни — їм підійматися на поверхню взагалі не обов'язково — і російські літаки, які діють з Криму.

Ну а якщо ми не гарантуємо іноземцям на 100% безпечне Чорне море (його ще й очистити від мін доведеться), то за межами "зернового коридору" ніхто не піде в Одесу аж до перемоги.

Зупинити ракетні обстріли назовсім — теж не так просто. Дальність "Калібрів" дозволяє росіянам стріляти навіть від кавказького узбережжя, поки недосяжного для українських катерів (хоча їм доведеться спершу перебазувати флот туди).

З іншого боку, не виключено, що наступне покоління "морських дронів" діставатиме і туди. У квітні одна з команд розробників представила на платформі Brave 1 (спільний проєкт Міноборони та Мінцифри) апарат "Толока".

Фактично, це невеликий підводний човен з дистанційним управлінням, який зможе стежити за ворогом, а за потреби перетворитися на торпеду і вдарити російський корабель у борт. Засікти його під водою і підстрелити з бортових гармат буде вкрай складно.

Найменша версія (TLK-50) може пройти 100 кілометрів і несе 20-50 кілограмів вибухівки. Зате за прогнозом розробників, потужніший варіант (TLK-400) матиме дальність у 1200 кілометрів і 500 кілограмів вибухівки на борту (як три ракети "Нептун").

Але перш ніж мріяти про чудо-зброю, пам'ятайте: поки це лише проєкт дрона, який треба збудувати, випробувати й запустити в серію.

***

Українські "морські дрони" — гарний приклад того, як поєднання креативу інженерів, волонтерської допомоги й державної підтримки дає результат на полі бою, навіть коли у ворога більше грошей і техніки.

І дуже серйозний привід згадати, що така ж співпраця потрібна і в інших технічних сферах. Наприклад, коли йдеться про летючі дрони-розвідники, навчання їхніх операторів чи системи для боротьби з безпілотниками (які захистять наших бійців від російських БПЛА) – вони теж мають стати проєктами державного значення.

А після перемоги "морські дрони" можуть виявитися й ексклюзивним експортним товаром для України. Адже з їхньою допомогою навіть держави без потужного флоту зможуть додатково захистити свої береги.

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів