Сумний святковий збір, синя плівка й дитячі подвиги: три історії волонтерства

Ангеліна Тьохта почала займатися волонтерством ще у 2016 році. Тоді, на першому курсі університету, вона приєдналась до скаутської організації "Пласт". Перші декілька років волонтерила на різних заходах та працювала зі своїм куренем. Так у "Пласті" називають об'єднання дітей.

За деякий час Ангеліна вже почала очолювати гніздо — це об'єднання 4 різних гуртків у "Пласті". Тобто кількість дітей, якими вона опікувалась, збільшилась до сорока. Так вона працювала до 2023 року, поки її дівчата не виросли з вікової групи 6-11 років. Тоді Ангеліна передала їх своїм колегам, а сама почала займатись напрямком волонтерського фандрейзингу.

"Що означає волонтерський фандрейзинг? Це ось ці всі банки, які волонтери відкривають для своїх зборів для пластунів, які зараз у війську. Тобто я отримую запити від військових і шукаю тих пластунів, які можуть відкрити ці банки, або провести ярмарок, або ще якось зібрати кошти", — пояснює вона.

Ангеліна пригадує відкриття однієї такої банки. Тоді вона допомогла запустити збір волонтерці та депутатці Верховної Ради. Та хотіла зробити це на свій день народження. Гроші збирали на прилад нічного бачення для пластуна, який воював у Луганському лісництві.

Вони довго продумували, як краще це зробити — "хотіли добре підготуватись, бо цей прилад дуже дорого коштував". І вранці того дня, через 30 хвилин після відкриття банки, Ангеліні прийшло повідомлення, що військовослужбовець загинув.

"Людина у свій день народження відкриває збір, а я як менеджерка мала написати їй, що цей хлопець загинув. Ми продовжили збір, а кошти передали командиру його підрозділу. Але все одно ти розумієш, наскільки час обмежений. Люди дійсно гинуть. Іноді від того, наскільки ти швидко відкриєш цей збір, залежить не тільки виконання бойових завдань, але і життя", — пригадує дівчина.

Водночас Ангеліна збирає гроші для війська не тільки як членкиня "Пласту". На початку повномасштабного вторгнення вона з подругами організувала волонтерський штаб у Луцьку — "ми зустрілися з друзями, хлопці і дівчата, хлопці поїхали в тероборону, а ми з подругами почали волонтерити".

Їх тоді було близько 15. Вони мали декілька інстаграм-сторінок з великою кількістю підписників. Це були сторінки мистецьких проєктів та спортивних змагань. Завдяки їм розповіли про штаб та почали збирати військовим необхідну допомогу.

"Ми розподілили ролі, хтось займався запитами, хтось пошуком речей. І люди вже в перший день туди почали зносити речі. А я займалася вантажами та пошуком водіїв, зокрема для госпітальєрів. Треба були машини, які можуть перевозити великий вантаж. Тому у мене досі в телефоні є контакт «Микола 11 тонн бус»", — розповідає Ангеліна.

Згодом штаб закрили. Ангеліна й зараз продовжує відкривати власні банки та збирати гроші для військових. Зазвичай збирає на РЕБи, дрони та ремонт автівок. Говорячи про це, пригадує, як їй віддячили військові 46 бригади.

Їй прийшло сповіщення, що на Нову пошту йде посилка від бойової медикині. Це була її з чоловіком спільна знайома. Тому вирішила, що він через медикиню передає якісь свої речі. Він робив так неодноразово, тому Ангеліну це не здивувало. Але коли вона відкрила посилку, то побачила там свічку.

"Цю свічку із запахом степу мені відправили після деокупації Херсона. А ще кільце та листівку з херсонським кавунчиком. Це мені надіслали військові за мою волонтерську допомогу. Це було дуже мило і приємно. Хоча я це все роблю не заради якихось відзнак, мені достатньо простого дякую. Але такий вчинок був дуже приємний і розчулив мене", — розповідає вона.