Нова епоха. Зібрали, хто і якими напрямками керуватиме у Кабміні нового прем’єра
Фото Reuters
4 березня Верховна Рада 353-ма голосами "за" відправила у відставку наймолодшого очільника уряду за всю історію країни. Зібравши все, чим запам'яталося прем'єрство Гончарука, "РУБРИКА" розкриває, хто є хто в оновленому уряді Дениса Шмигаля.
Шість міністрів залишилися в уряді від Гончарука — в тому числі, скандальний Арсен Аваков на чолі міністерства внутрішніх справ. Кулебу та Пристайка в новому Кабміні поміняли місцями. Поки що не призначили нових очільників у міністерства освіти, енергетики, культури та економіки. За словами заступника голови фракції "Слуга Народу" Олександра Корнієнка, їх тимчасово можуть очолити перші заступники міністрів. Очікується, що остаточно питання доукомлектування Кабміну буде вирішено на наступному пленарному тижні.
Розповідаємо, як тепер виглядає уряд.
Фото: gk-press.if.ua
Денис Шмигаль народився і навчався у Львові. Він закінчив національний університет "Львівська політехніка". Шмигаль – кандидат економічних наук, захистив дисертацію з регіональної економіки та розміщення виробничих сил. Також стажувався і навчався за кордоном, в Німеччині за програмою підготовки менеджерів, за програмою міністерства економіки і енергетики Німеччини.
Шмигаль вільно володіє англійською та польською мовами.
У 2000-х роках займався бізнесом. З листопада 2003 по серпень 2005 рр. – начальник фінансового відділу, начальник відділу управління фінансами та економічного аналізу, директор з економіко-стратегічного розвитку ЗАТ "Львівський автобусний завод". З вересня 2005 по червень 2006 рр. – заступник генерального директора ТОВ "ЛА ДІС". З червня 2006 по серпень 2008 рр. – директор з економіки ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт-Інвест". З вересня 2008 по вересень 2009 рр. – генеральний директор ТОВ "РОСАНІНВЕСТ".
Політичну кар'єру починав як переконаний націонал-демократ. У 2006 році від утвореною після розколу Народного Руху В'ячеслава Чорновола Української народної партії Юрія Костенка обрався депутатом міської ради львівського передмістя Винники. У 2010 році висувався від УНП до обласної ради Львівської області, але не пройшов. Такою ж марною виявилася й здійснена ним 2015 року спроба потрапити туди від партії "Народний контроль" Дмитра Добродомова. Нічим не закінчилося і самовисування по 121-му виборчому округу на дострокових парламентських виборах 2014-го.
З вересня 2009 до жовтня 2009 помічник голови Львівської обласної державної адміністрації відділу забезпечення діяльності керівництва апарату облдержадміністрації; в.о. начальника головного управління економіки ОДА.
З жовтня 2009 по квітень 2011 рр. – начальник головного управління економіки Львівської ОДА (у 2010 році головне управління економіки було перейменовано в головне управління економіки та інвестицій).
З серпня 2011 по грудень 2011 рр. – голова правління громадської організації Інститут регіонального розвитку.
З січня 2012 по грудень 2012 рр. – начальник головного управління економіки та промислової політики Львівської ОДА.
У січні 2013 по грудень 2013 роки. – директор департаменту економічного розвитку, інвестицій, торгівлі та промисловості Львівської ОДА.
З 2014 по квітень 2014 року – помічник-консультант народного депутата України.
З травня 2014 по грудень 2014 рр. – заступник начальника головного управління Міндоходів Львівської області.
З січня 2015 по січень 2017 рр. – радник президента, віце-президент, генеральний директор, член Наглядової ради ТОВ ТПК "Львівхолод".
З січня 2017 по січень 2018 рр. – заступник генерального директора з соціальних питань ПАТ "ДТЕК Західенерго". З січня 2018 по липень 2019 року – директор ДТЕК Бурштинська ТЕС, в.о. заступника генерального директора з соціальних питань ПАТ "ДТЕК Західенерго".
Підприємство розташоване на Івано-Франківщині та входить до холдингу Ріната Ахметова. Саме через роботу в топменеджменті компанії Шмигаля у ЗМІ неодноразово називали людиною Ахметова.
Він же стверджує, що пройшов на посаду в компанію через відкритий конкурс, а самого олігарха бачив лише по телевізору.
"Ріната Ахметова бачив так само, як і ви, тільки по телевізору, ніколи у житті не випадало нагоди із ним спілкуватися", – заявив Шмигаль в інтерв'ю Галицькому кореспонденту.
1 серпня 2019 року президент Володимир Зеленський призначив його головою Івано-Франківської ОДА. 4 лютого 2020 року Дениса Шмигаль призначили віце-прем'єром.
Згідно декларації, в холдингу ДТЕК за 2018 рік Денис Шмигаль заробив 3,5 мільйона гривень. Сім'я тоді тримала готівкою $115 тисяч. Дружина Шмигаля Катерина володіє невеликим бізнесом в сфері послуг у Львові.
Народився у Львові, закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені І.Франка
До того, як здобути правничий диплом, працював фрезерувальником, токарем, санітаром. По тому очолював брокерську фірму, отримав статус адвоката.
Резніков – юрист із багаторічним досвідом. З 2000 року він був спочатку партнером відомої адвокатської компанії "Правіс". Потім працював у ще кількох фірмах, у які об'єднувалась "Правіс": був партнером "Магістр і партнери", керівником департаменту вирішення спорів та головним юрисконсультом "ЄПАП".
Два роки юрист входив до складу Вищої ради юстиції, куди його призначили від з'їзду адвокатів.
Двічі Резніков проходив до Київської міської ради: у 2008 році з "Блоком Катеринчука", у 2014 – з партією "Удар" Віталія Кличка.
19 червня 2014 року Олексія Резнікова обрали заступником міського голови. З квітня 2016 року і до вересня 2018 року працював заступником голови КМДА.
У вересні 2019 року Резніков став представником України у Мінській групі і був одним із дієвих членів української делегації на зустрічі "Нормандської четвірки" у Парижі.
Бессараб народився в селі Старі Кайдаки Дніпропетровської області. У 1977 році закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. М.Фрунзе, в 1990 році – Військову академію ім. М.Фрунзе і у 2002 році – Національну академію оборони України.
З 2002 року – начальник штабу – перший заступник командувача армійського корпусу Північного оперативного командування.
З 2005 року – начальник територіального управління "Північ".
З травня 2007 року – командир 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України. Начальник Дніпропетровського гарнізону.
З травня 2012 року – перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних сил України.
З 2015 року генерал-лейтенант Бессараб обіймає посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України.
Генерал-лейтенант у відставці, народився у Німеччині у сім'ї військового. Має військову освіту – закінчив Київське вище зенітно ракетне інженерне училище, Військову академію ППО Сухопутних військ в Києві, пройшов перепідготовку в Інституті міжнародних відносин для дипломатичної служби, а також навчався в Національному університеті оборони США у Вашингтоні.
В різні роки служив в центральному апараті Міноборони України, у головному управлінні розвідки Міноборони, де дослужився до заступника начальника ГУР.
Вільно володіє англійською мовою. Працював на посаді військового аташе при посольстві України в США. З 2011 по 14 рік був представником Міноборони при представництві України при ООН.
З його ім'ям пов'язаний дивний скандал: з квітня по серпень 2015 року генерал був представником України у Спільному центрі контролю та координації на Донбасі, де займав дуже активну позицію з захисту інтересів України.
У липні Твіттер РНБО запостив повідомлення: "Генерал Таран звільнений з посади керівника української сторони СЦКК. Йому оголошено підозру за статтею 111 КК України (Державна зрада)". Пізніше виявилося, що акаунт РНБО зламали спеціально, аби запостити це повідомлення.
Три місяці – з вересня по листопад 2015 Таран працював у робочій підгрупі з питань безпеки у Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі на переговорах в Мінську.
Був звільнений в запас у 2016 з посади першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ.
Генерал має коротку політичну історію – у 2019 році очолив передвиборчий штаб кандидата у президенти Ігоря Смешка.
Родом з Київщини. Освіту за фахом "економіст-менеджер" здобула у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка.
Лазебна на держслужбі з початку 2000 року. Спершу працювала у міністерстві економіки заступником начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України.
У 2003 – 2011 роках опікувалась соцполітикою та працею у секретаріаті Кабміну. Потім до 2013 року була помічником міністра, очолювала департамент праці та зайнятості мінсоцполітики.
У 2013 році Лазебна очолила Державну службу зайнятості та працювала там до ліквідації відомства у березні 2014 року.
Після того чиновниця залишила держслужбу. Вона зареєструвала ФОП на "консультування з питань комерційної діяльності й керування". У 2018 році жінка задекларувала 799 355 гривень доходу. Значиться серед засновників ГО "Новий соціальний вибір" та "Соціальний порядок".
Минулого року Лазебна вирішила повернутись у державний сектор. Вона виграла конкурс на очільника нової Державної соціальної служби, старт якої запланований на цей рік.
В останні дні каденції уряд Володимира Гройсмана призначив Лазебну на посаду. Але вже за півтора місяця, на початку жовтня, її звільнили "за власним бажанням".
Народився в Києві. Гутцайт – олімпійський чемпіон з фехтування 1992 року. Також брав участь у Олімпіадах 1996 та 2000 років.
Після завершення кар'єри став тренером. Зокрема, привів до золотих медалей жіночу збірну українських шаблісток на Олімпіаді 2008 року в Пекіні.
За часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Януковича отримував ордени "За заслуги 3-х ступенів за спортивні досягнення і внесок у розвиток олімпійського спорту. Від Петра Порошенка отримав медаль "25 років Незалежності України" .
Очолював Федерацію фехтування України. Як чиновник керував Олімпійським навчально-спортивним центром "Конча-Заспа"
У 5 і 6 скликаннях Ради працював помічником на громадських засадах у депутата від "Партії регіонів" Ельбруса Тадеєва.
Фігурував як кандидат на посаду міністра спорту в 2014 році.
Згодом пішов працювати у Київську міську держадміністрацію, де за результатами конкурсу був призначений начальником Департаменту молоді та спорту столиці.
Втім, його конкурент по конкурсу активіст Філіп Альїд вважає результат нечесним і звинувачує Гутцайта в плагіаті. Той звинувачення спростовував.
Крім цього, активіст тоді заявив, що Гутцайт у 2018 році був одним із співвласників російського ООО "Альтаир" (СТО "Чемпіон" в Лубні під Москвою) разом з двома відомими російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим та Станіславом Поздняковим.
Наразі серед співзасновників "Альтаиру" Гутцайт не числиться, однак історія змін в російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Мамедову. Ільгар Мамедов – багаторічний головний тренер збірної Росії з фехтування, має звання полковника Збройних Сил РФ. Станіслав Поздняков разом з Гутцайтом став у 1992 році олімпійським чемпіоном у складі Об'єднаної команди. Свого часу був депутатом від "Єдиної Росії" в Новосибірської обласної ради, підполковник російської армії. Зараз Поздняков обіймає посаду президента Олімпійського комітету Росії.
2019 року на позачергових парламентських виборах мав балотуватися до Верховної Ради від "Слуги народу". Був у прохідній частині списку під номером 81, однак від участі відмовився.
Тоді Гутцайт послався на те, що буде кориснішим для країни, працюючи у виконавчій владі.
Один із найвідоміших українських лікарів, Ілля Ємець народився у Воркуті у багатодітній українській родині. У 1979 році він закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю "хірургія". 23 роки пропрацював з Миколою Амосовим.
На початку 90-х Ємець отримав ліцензії на ведення медичної практики в Австралії, Канаді та Франції. До 1998 року працював дитячим кардіохірургом у головних центрах кардіохірургії цих країн.
Повернувшись із-за кордону, Ємець захистив докторську дисертацію. А через рік очолив Центр дитячої кардіології та кардіохірургії.
Ємець першим в Україні почав успішно оперувати немовлят зі складними вадами серця, впроваджувати в практику пластичні операції на клапанах серця без використання штучних протезів. Зробив три операції з пересадки серця.
У Ємця є досвід роботи в уряді – він очолював МОЗ України за часів прем'єрства Миколи Азарова. Ємець не підпадає під дію закону про люстрацію, оскільки обіймав посаду міністра менше одного року.
Ємець увійшов до складу робочої групи, яка має проаналізувати хід реформи української медицини, яку впроваджувала Уляна Супрун.
Економіст та фінансист з великим стажем. Закінчив Київський національний економічний університет, кандидат економічних наук.
За більше ніж 20 років державної служби працював у багатьох фінансових відомствах країни. З 2000 по 2003 рік обіймав різні посади у міністерстві економіки в урядах Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха та першого уряду Віктора Януковича.
Був директором одного з департаментів Нацбанку України. Пізніше – заступником голови правління "Укртранснафти".
З січня 2008 по березень 2010 року – перший заступник міністра фінансів України Віктора Пинзеника. Після відставки Пинзеника виконував обов'язки міністра фінансів у другому уряді Юлії Тимошенко.
Уманський запам'ятався як один з фронтменів Кабміну Юлії Тимошенко. Він регулярно виступав перед ЗМІ, "відмиваючи" дії уряду. Незважаючи на палку підтримку прем'єрки та активну участь у перемовинах з МВФ, тоді 34-річному фінансисту так і не присвоїли статус повноправного міністра. До кінця роботи уряду йому довелося носити приставку "в.о."
На держслужбу повернувся в жовтні 2014 року – першим заступником міністра фінансів Наталії Яресько. Тоді Уманський був постійним гостем на засіданнях бюджетного комітету. Він керував бюджетним процесом і погоджував з депутатами поправки в проєкт кошторису.
Як пише Економічна правда, Уманський пішов від Яресько, бо принципово не поділяв професійних поглядів міністра на фіскальну політику та те, як вона провела реструктуризацію держборгу України.
У жовтні 2016 року став позаштатним радником Петра Порошенка. Приблизно через 3 роки подав у відставку, пояснивши це рішення тим, що політика, яка проводиться урядом у сфері фінансів, не сходиться з його баченням того, як це мало б відбуватися.
Народився у Харкові. З кінця жовтня 2019 року очолює Київську державну адміністрацію, де змінив Михайла Бно-Айріяна, який пробув на посаді трохи більше 100 днів.
Як розповідає сам Чернишов, на посаду в ОДА його запросив перший заступник глави Офісу президента Сергій Трофімов, який відповідає за регіональну політику:
"Загалом ми пройшли три співбесіди, була ще серія інтерв'ю, і в результаті мені запропонували цю роботу".
Перед призначенням майбутній керівник Київщини зустрічався з тодішнім главою Офісу президента Андрієм Богданом, прем'єр-міністром Гончаруком, президентом Зеленським.
Чернишов – відомий харківський бізнесмен та інвестор. Навчався в Харківському гуманітарному університеті "Народна українська академія". Закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.
Пройшов професійний курс за стандартами міжнародного Інституту Project Management Institute на базі американської енергетичної компанії "Westinghouse".
Розпочав кар'єру в IT галузі, в компанії Telesens, яка розробляла системні програмні продукти для телекомунікаційного бізнесу. Згодом разом із партнерами придбав українську частину групи.
У 2000-их починає співпрацювати з концерном АВЕК, засновником якого є чинний депутат від "Опозиційної платформи – За життя" та відомий бізнесмен Олександр Фельдман. У компанії спочатку стає віцепрезидентом з розвитку, а потім і президентом концерну та всієї групи АВЕК.
У 2014 році заснував інвестиційну компанію VI2 Partners, яка в 2017 році купила 20% акцій мережі супермаркетів "Фуршет" у французького оператора Auchan Group Ашан Україна. Сума угоди не розголошувалася.
Народився у Львові. Останнім місцем роботи в Немчінова значиться Міністерство молоді та спорту, де він був державним секретарем, поки відомство не вирішили об'єднати з Мінкультом і Мінінформполітики.
До цього в нього достатньо строката робоча біографія та бурхлива громадська діяльність. Щоправда, здебільшого на регіональному рівні.
У студентські роки брав активну участь у громадській і політичній діяльності.
Був головою Молодого Руху, співкоординатором Львівської обласної коаліції молоді "Наша Україна", членом Центрального проводу Української народної партії.
Трудову кар'єру починав у відділі роботи з молоддю департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради.
Далі в трудовій біографії чергуються, а інколи й поєднуються чиновницька робота у львівських органах влади, викладацька практика та бізнес.
Зокрема, серед бізнесової роботи значаться будівельна галузь і готельна сфера.
У 4 скликанні Верховної Ради встиг побувати помічником на громадських засадах депутатів від Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" Олександра Гудими і Юрія Костенка.
Після роботи у Львівській ОДА та Львівському регіональному інституті держуправління Національної академії державного управління при президентові України працював у системі Міндоходів і зборів у Львівській області, де в той час працював і Денис Шмигаль.
У 2014 пішов служити в прикордонні війська. Був у зоні АТО.
Півроку був керівником Військово-цивільної адміністрації сіл Комінтернове, Водяне та Заїченко Волноваського району Донецької області.
Активно цікавиться спортом. Особливе місце в його житті займає легка атлетика, Федерацію якої він очолював у Львівській області та був членом ФЛАУ.
Народився у Запорізькій області. Навчався у Запорізькому національному університеті на факультеті соціології та управління. Під час навчання був одним з активних учасників молодіжного громадського руху "Актив-Z", який займався організацією різних соціальних проектів на підтримку молоді. У 2012-2013 роках був "студентським мером" Запоріжжя. Брав участь у різноманітних соціальних та екологічних проектах у місті. Отримував стипендію від ОБСЄ в рамках процесів моніторингу за екологією Запоріжжя.
У 2013 році у віці 22 років Федоров заснував власне digital-агентство SMMSTUDIO, яка займається збільшенням продажів через рекламу в соцмережах. Одним з клієнтів компанії був "Квартал-Концерт".
Став відомий широкому загалу після того, як очолив digital-напрямок президентської кампанії Зеленського. Був творцем мережі "власних медіа" кандидата. Саме Федоров відповідав за створення і просування каналів у всіх соцмережах: YouTube, Instagram та Facebook, Telegram. Під час виборів відзначився тим, що з порівняно невеликим бюджетом зумів організувати якісну діджитал-кампанію, завдяки якій Зеленський значно переважав конкурентів у роботі з соцмережами.
Був обраний народним депутатом від "Слуги народу" під №6. У команді Зеленського відповідає за реалізацію проекту "Держава у смартфоні", в рамках якого планується усі державні послуги зосередити на одному сайті.
Одружений, виховує доньку.
В уряді Гончарука займав посаду міністра закордонних справ.
Народився в Одеській області 20 лютого 1970 року. Закінчив Київський політехнічний інститут та Українську академію зовнішньої торгівлі.
Професійну діяльність розпочав з приватного сектора, в 1993-1994 роках був співзасновником одного з перших українських інтернет-провайдерів та інтернет-видань – "Електронні вісті". З 1994 року працює в сфері міжнародних відносин.
У 2012 – 2014 роках за часів правління Віктора Януковича, був Послом України у Канаді.
У грудні 2014-го його призначили заступником Клімкіна і керівником апарату МЗС. Він реалізовував політику Клімкіна стосовно реформ і змін в Міністерстві. З 2016 року має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу.
З 2017 року – голова місії України при НАТО, перший заступник голови МЗС. З 2019 року – заступник голови Офісу президента, член РНБО.
Одружений, має двох дітей.
В уряді Гончарука займав посаду Віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Народився в Сумах. Випускник Київського інституту міжнародних відносин, працює у структурі МЗС з 2003 року. У 2013 році пішов з державної служби та очолив благодійну організацію Фонд культурної дипломатії UART.
Навесні 2014 отримав запрошення повернутися в МЗС на посаду посла з особливих доручень, де очолив інформаційний напрямок. Саме тоді завдяки йому в міністерстві з'явився напрямок "Культурна дипломатія".
З 2016 року указом президента Петра Порошенка був переведений на посольську посаду в Страсбург. Був представником України при Раді Європи.
Медійно активний, в тому числі відомий завдяки публічному просуванню ініціатив, пов'язаних із захистом прав людини в анексованому Криму, а також підтримці роботи української делегації у ПАРЄ. Через свою активну роботу у Страсбурзі має хороші відносини з європейськими дипломатичними колами. Один з найефективніших дипломатів останніх п'яти років.
Політик одружений з Євгенією Кулебою, яка є головою громадської організації "Місто-сад". Вона є засновницею успішних проектів, зокрема Скверу Небесної Сотні на вулиці Михайлівській у Києві. Подружжя виховує двох дітей – сина та доньку.
Народився в Баку. Закінчив Харківський політехнічний інститут.
В активній політиці з початку 2000-их. Був спершу членом виконкому Харківської міськради, а після Помаранчевої революції став главою Харківської ОДА. Втратив цю посаду стараннями президента Віктора Ющенка перед другим туром президентських виборів 2010 року. Восени 2010 року балотувався на посаду харківського мера, але в ході досить брудної кампанії програв Геннадію Кернесу, своєму одвічному опоненту.
На початку 2012 року Харківська обласна прокуратура порушила кримінальну справу проти Авакова, яка стосувалась відчуженя 55 га землі. На відміну від лідерки БЮТ Юлії Тимошенко, яка у той час переслідувалась режимом Януковича і перебувала під вартою, Аваков вирішує тимчасово емігрувати з України в Італію. Саме з того часу його родина веде італійський бізнес, у тому числі дружина володіє величезною віллою.
У вигнанні Аваков пробув до парламентських виборів восени 2012 року, коли його обрали в Раду за списком об'єднаної опозиції "Батьківщина".
У 2013 році Аваков – один із непублічних лідерів Революції Гідності. Саме в цей період вибухову популярність отримує його сторінка у Facebook, через яку згодом його часом називатимуть Facebook-міністром.
Після втечі Януковича з країні у січні 2014 року Аваков спершу тимчасово, а згодом повноправно стає міністром внутрішніх справ. І залишається ним от уже шостий рік.
У 2014-му Аваков був керівником операції по недопущенню у Харкові сценарію зі створення "народної республіки". Авакова вважають основним ідеологом і реалізатором перетворення Внутрішніх військ у боєздатну Національну гвардію.
У той же час, саме за його керівництва була провалена велика переатестація поліцейських, а реформа міліції звелась до косметичних змін та перейменувань. Саме відомство Авакова по факту "кришувало" незаконний ігровий бізнес, який попри заборону процвітає в Україні. За останні роки Аваков став фігурантом кількох гучних скандалів, зокрема "справи рюкзаків". Крім того, саме відомство Авакова безрезультатно розслідує вбивство журналіста Павла Шеремета. Також саме службовці поліції намагались покривати виконавців вбивства активістки Катерини Гандзюк.
Одружений, має сина.
Народився у Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Отримав диплом магістра економічних наук з відзнакою. Кандидат економічних наук.
Розпочав професійну кар'єру з приватного сектору. З 2002 по 2008 працював начальником відділу по роботі з цінними паперами на фондовому ринку в КБ "Інтербанк". З 2008 по 2010 – в департаменті корпоративних фінансів в інвестиційній компанії "Аструм інвестиційний менеджмент". З 2011 по 2013 – розвивав платформу продажу квитків "Кіно-театр".
У 2014 році розпочав кар'єру у державних органах та став радником міністра МВС Авакова, опікувався впровадженням інформаційних технологій.
У 2015 році міністр МВС призначив Криклія заступником начальника Департаменту ДАІ.
Буквально за декілька місяців Аваков зробив Криклія керівником Головного сервісного центру МВС України. На цій посаді він пропрацював 3,5 роки до самого обрання народним депутатом від "Слуги народу".
Криклій був учасником праволіберального руху "Люди важливі", який організували перший заступник міністра економрозвитку Максим Нефьодов, депутат Київради Сергій Гусовський, Віктор Андрусів та новопризначений прем'єр-міністр Олексій Гончарук.
Одружений.
Народився на Хмельниччині. Навчався у КНУ імені Тараса Шевченка та в Університеті Лондона: в обох навчальних закладах здобув правничу освіту.
У 2000 – 2010 роках Малюська працював у юридичних фірмах і адвокатському об'єднанні. Спеціалізується на напрямках регулювання підприємницької діяльності, врегулювання спорів та банкрутства.
З 2010 року Малюська є консультантом Групи Світового банку. На цій посаді надавав технічну підтримку урядам України та країн Центральної Азії.
З 2016 року працював в Офісі ефективного управління (BRDO), де є головою правління.
Нинішній чиновник раніше володів бізнесом з видавничої та рекламної діяльності, торгівлі, значився серед засновників адвокатської фірми. Після походу у політику вийшов з компаній.
Одружений, виховує 3 доньок та сина. Дружина, Людмила Рябчинська, працює у ГО "Фонд підтримки реформ в Україні" та консалтинговій Agriteam Canada, де якийсь час працював і сам міністр.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.