Нове Міністерство повернення українців: чи спрацює таке рішення?

У чому проблема?

На думку президента України Володимира Зеленського, у Міністерства закордонних справ не вистачить сил не втратити українців, які виїхали, та повернути їх на Батьківщину. 

"Це дуже складна місія для будь-якого міністерства — я говорю не про людей, а про інституційність цього процесу. Ніхто не мав такого виклику, як повернути 7,5 мільйонів людей. Нам потрібно без примусу повернути в Україну доросле населення, дітей, студентів і створити всі умови, щоб вони хотіли це зробити", — заявив президент.

Президент України Володимир Зеленський. Фото: РБК-Україна

Яке рішення?

19 серпня 2024 року Володимир Зеленський анонсував створення Міністерства єдності. Інституції, яка мала б об'єднувати українців за кордоном та сприяти протидії російським наративам. За словами президента, нове міністерство мають створити вже цієї осені.

Згодом, під час кадрових змін в уряді, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія повідомив, що наразі парламент вже працює над Міністерством повернення українців. Частково про його роботу розповів прем'єр-міністр України Денис Шмигаль під час пресконференції. 

"Ідея створення цього міністерства полягає в тому, що ми приділяємо окрему увагу 7,5 млн українці, які сьогодні знаходяться за межами нашої держави. Ми всі говоримо, якою є стратегія нашої держави щодо повернення українців", — говорить прем'єр-міністр.

За його словами, ця стратегія розподілена між Міністерствами економіки, реінтеграції, соціальної політики та закордонних справ. Тож сьогодні вона розпорошена та не виділена як пріоритет. Натомість уряд хоче пріоритезувати її не тільки на папері, але і в реальності. Для цього збираються залучити  команду, яка дійсно щоденно буде займатись стратегією повернення громадян.

"Для того, щоб повернути українців, їх треба замотивувати до повернення там, де вони зараз є. Ми розуміємо уже сьогодні, що не всі українці повернуться. Українці за кордоном — це теж наші люди. Вони теж підтримують нашу державу своїми внесками, своїми донатами, своїми протестами, своїм висловленням думок, своїм авторитетом", — додає Денис Шмигаль.

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль. Фото: Урядовий портал

"Рубрика" поговорила з проректоркою Київської школи економіки, кандидаткою економічних наук, доценткою Ольгою Купець та експертом Національного інституту стратегічних досліджень Іваном Валюшком. І далі  розповідає, чи дійсно потрібно створювати нове міністерство, щоб повернути українців.

Чи спрацює таке рішення?

Наразі про нове міністерство та його функції відомо доволі мало. Ми знаємо, що його мають створити протягом цієї осені, його робоча назва — "Міністерство повернення українців" і відповідно головна задача — повертати українців з-за кордону. Проте деталей, як саме це планують робити, поки не розкривають.

"Ми маємо розуміти, примусово повертати українців ніхто не буде. І не буде такого, що це міністерство буде точково запрошувати когось повернутись, чи говорити з кожною окремою людиною. Мова йде про систему заходів в Україні, яка стимулювала б людей повернутися", — говорить Ольга Купець.

Вона також додає, що одна з причин, чому українці повертаються — відчуття туги за Україною. Це важливий фактор, який змушує людей хотіти назад незалежно від економічних, політичних чи безпекових факторів. Про це свідчить низка досліджень. Натомість якщо її немає, люди дивляться на раціональні фактори.

Щоб повернути цих людей, держава має розуміти, що саме змушує їх залишатись за кордоном, а що навпаки стимулює повертатись. Але спочатку треба розуміти, що головна причина їхнього виїзду — повномасштабна війна. І люди поїхали з України туди, де могли б почуватися безпечно. 

"Створення нового міністерства, комісії чи будь-якого іншого органа не наблизять завершення війни. Відповідно, чекати якоїсь надефективності від нього не варто. Це міністерство не здатне прибрати ключову перешкоду для повернення українців", — вважає Іван Валюшко.

Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Валюшко. Фото з особистого архіву

Водночас важливо, щоб українцям було куди повертатись. Тобто їм потрібне незруйноване житло на неокупованій території України. Або певні гарантії, що держава підтримає їх у пошуку житла. Експерт вважає, що це один з основних чинників.

Проте варто розуміти, що безпека — не єдине, що стримує чи мотивує українців. Наприклад, частина мігрантів залишаються за кордоном не через погані умови в Україні, а через кращі там, де вони оселились. Мова йде про значну фінансову підтримку від уряду іншої країни, яка покриває оренду житла та додаткові виплати на дорослих та дітей. 

"Якщо ми говоримо про мільйон українців в Німеччині, які зараз отримують дуже щедру допомогу, то частина з них не повертається не через небезпеку. Вони залишаються там через те, що отримують цю фінансову допомогу. І як тільки Німеччина припинить надавати її, вони повернуться", — пояснює Ольга Купець.

Водночас науковиця говорить, що частина українців може повернутись з-за кордону після того, як реалізують чи навпаки не реалізують себе. Так, зрозумівши, що досягли певної точки, вони захочуть продовжувати своє життя в Україні.

"Ще у 2009 році я робила дослідження про трудових мігрантів. І тоді групувала людей, які повертались до країни, за мотивами. Перша група була  return of success (повернення з успіхом — ред.) і друга return of failer (повернення з невдачею — ред.). Про поділ на такі групи можна говорити і зараз", — пояснює Ольга Купець.

Перші — це ті люди, які повернуться, коли досягнуть своєї мети, перебуваючи за кордоном. Тобто вони зароблять достатньо грошей, отримають соціальний капітал, можливо, здобудуть певні професійні навички та повернуться, щоб використовувати їх вже живучи в Україні.

Натомість інша група — це ті, чиї очікування щодо життя за кордоном не виправдаються. Вони так і не зможуть адаптуватись до життя в іншій країні, не реалізують себе там і тоді все ж повернуться в Україну. 

"Раніше таких людей було дуже багато. Згадуючи те дослідження, я думаю, що і зараз, на жаль, у нас дуже багато буде людей, саме оцієї другої групи. Люди, які повертаються, через те, що вони не змогли адаптуватися там, не змогли знайти себе, не змогли вивчити мову…", — говорить Ольга Купець.

Також українці можуть повертатись додому через погане ставлення за кордоном. І тут важливо розрізняти підтримку уряду іншої країни та безпосередньо суспільство цієї країни. Якщо воно ворожо налаштоване до мігрантів, то це вочевидь буде спонукати українців їхати звідти.

Говорячи про це, зокрема важливо, як діти адаптовуються до життя в чужій країні. Науковиця говорить, що є чимало прикладів, коли діти змушували батьків повертатися, попри те, що тут війна і немає можливості заробляти чи отримувати таку ж допомогу, як за кордоном. І все через те, що діти не могли завести собі друзів чи ставали жертвами булінгу.

Проте найважливіший чинник, який мотивуватиме повертатись українців, — якість життя у повоєнній Україні. А тоді нам слід говорити про якісне та комплексне відновлення нашої держави. Якщо ми хочемо повернути ті 7,5 мільйонів українців, то нам необхідно відновити Україну значно кращою, ніж вона була до 2022 року.

Тобто є три основні фактори, які впливають на рішення українців щодо повернення з-за кордону — безпекова ситуація, умови в країні перебування та рівень життя у повоєнній Україні. Але виникає запитання, чи треба для цього створювати нове міністерство?

"Особисто я проти якихось додаткових міністерств. Їхнє створення і діяльність будуть забирати й так дефіцитні ресурси — людські і фінансові. Натомість їх можна спрямувати на діяльність інших міністерств. У них вже по частинках займаються питаннями, дотичними до мігрантів", — відповідає Ольга Купець.

Проректорка Київської школи економіки Ольга Купець. Фото з мережі

Фактично над цим питанням вже мають працювати наявні міністерства. На думку науковиці, важливо, щоб вони координувались між собою, проводили міжміністерські зустрічі та залучали дослідників до вирішення цієї проблеми. 

З цим також погоджується Іван Валюшко. Він вважає, що перевести до нового міністерства людей, які вже працюють над цим питання в різних структурах, буде неправильно. Це призведе до розбалансування роботи тих міністерств, водночас це і не гарантуватиме ефективність новоствореного органу. 

Хоча експерт впевнений, що зібрати фахівців, які займаються питанням повернення українців, в межах одного відділу — це правильне рішення. Проте це необов'язково має бути саме міністерство. Натомість Іван Валюшко поділяє думку, що достатньо буде міжвідомчої комісії, яку висловив Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

"Бажано, щоб цю комісію очолював віцепрем'єр. І обов'язково, щоб це була не бюрократична структура, а дорадчий координаційний орган, до роботи якого б залучалися представники міністерств, експерти у царині демографії, представники діаспори, громадськості… Це, як на мене, більш дієвий механізм і більш комплексний підхід, від якого можна очікувати кращих результатів, ніж від створення нових міністерств та агенцій", — говорить він.

Нове міністерство потребуватиме значно більших ресурсів, зокрема необхідно буде шукати нових співробітників. Проте вже зараз в органах державної влади помітний брак кадрів. Натомість до комісії можна залучити тих людей, які уже зайняті цими ж питаннями в інших структурах. 

Це зокрема зменшить додаткові витрати, оскільки ці фахівці вже отримують заробітну плату у своїх міністерствах. Тож міжвідомча комісія буде не тільки значно дешевшим, а й менш ризикованим рішенням, вважає Іван Валюшко.

Чимало причин та проблем заважають українцям повернутись в Україну зараз або після припинення бойових дій. Проте створення нового міністерства може не вирішити їх. Навпаки це може створити лише нові проблеми — збільшити брак кадрів у державних установах. Водночас одне міністерство не зможе виграти війну та забезпечити якісне та комплексне відновлення, щоб мотивувати українців повертатись.