Гаага для росіян: як непомітно триває суд у справі малайзійського Боїнга

Українці часто нарікають, що наші суди працюють надто повільно, однак і європейське правосуддя виявляється не надто швидким. 

Рік тому Міжнародна слідча група (у ній працювали, зокрема, і українські правоохоронці) назвала чотирьох підозрюваних у справі про збиття малайзійського "Боїнга-777" шість років тому у небі над Донецьком.

Відтоді справа перейшла до суду (розгляд стартував у березні), засідання регулярно тривають, навіть попри те, що всі підозрювані переховуються: хто в Росії, а хто у ОРДЛО. Однак жодних шансів на швидкий вирок тут немає. 

Судовий процес триває, але дуже повільно 

"Усе без змін" – такими натепер є проміжні підсумки процесу. Як і раніше, на лаві підсудних четверо підозрюваних. Це екскомандир російсько-терористичних військ Ігор Гіркін-Стрєлков, який і замовив у російських кураторів зенітно-ракетну установку "Бук". Та троє його підлеглих: Леонід Харченко, Сергій Дубінський та Леонід Пулатов, котрі цей "Бук" приймали і супроводжували. 

Лава, як і раніше уявна, бо на суд вони не приїхали (хоча Пулатова захищають нідерландські адвокати). Росія, як і раніше, всіляко заперечує версію міжнародної слідчої групи, відмовляється співпрацювати, а натовпи російських тролів у соцмережах намагаються дискредитувати слідство. 

Втім, розгляд справи по суті (це коли визначають, хто в чому винен і на скільки років сяде), імовірно, почнеться лише наступного року. До речі, слухає її Гаазький суд, але це окружний суд у Нідерландах, а не Міжнародний кримінальний суд ООН, який базується у цьому ж місті.

Здавалось би, прокуратура Нідерландів вже відтворила сценарій злочину і бодай частково розкрила справу. Офіційно це поки звучить так: лайнер збили проросійські бойовики, а озброювала їх російська армія. Однак по-перше, суди над імовірними військовими злочинцями взагалі повільні через юридичні формальності: так, справу хорватського генерала Анте Готовини Гаазький трибунал розглядав чотири роки.

По-друге, схоже що і прокурори, і судді, налаштовані на максимально скрупульозний судовий процес, аби підсумковий вирок не викликав сумнівів (і був серйознішим аргументом для можливих уже міжнародних судів проти Росії). Наприклад, 3 липня судді погодилися ще раз перевірити версії адвокатів підозрюваного Пулатова на зразок того, що за Боїнгом ховався український військовий літак.

Тому Нідерланди звертаються у ще один суд і починають нове розслідування

Схоже, варіант "сидіти і чекати кінця справи" не влаштовує уряд Нідерландів, тому у Амстердамі вирішили відкрити новий фронт. Ще 10 липня нідерландці заявили, що подають позов до Росії у Європейський суд з прав людини. Натепер суд вже зареєстрував заяву, у якій урядовці звинувачують Росію у порушенні права на життя" та "негуманному поводженні" (себто у тому, що РФ свідомо озброювала терористів, які збили літак).

На цьому підлеглі Марка Рютте не зупиняються і запускають ще одне розслідування. За даними заступника голови МЗС України Євгенія Єніна, нідерландські правоохоронці вивчають цікаве питання: чому Росія закрила свій повітряний простір біля Донбасу 17 липня 2014 року, після того, як бойовики отримали протиповітряне озброєння. У Москві відмовляються пояснювати цей вчинок. 

Щоправда, українській владі треба не лише вболівати за нідерландців, а й готуватися відбивати нові російські звинувачення. Адже з Кремля вже намагалися заявляти, нібито літак збили через те, що саме Україна не закрила повітряний простір (насправді у нас не було для цього підстав, адже наші армійці не знали, що ворог має ракетні комплекси, здатні збивати літаки на висоті понад 10 кілометрів).

Схоже, у Амстердамі дійсно мають претензії до Росії, і є за що. Фактично, Кремль гальмує розслідування збиття Боїнга. Наприклад, росіяни не надають даних про ЗРК "Бук", з якої і стріляли в літак. І взагалі, підозрювані Гіркін, Пулатов і Дубінскій спокійно мешкають у Росії (Гіркін навіть інтерв'ю роздає), допитувати їх теж ніхто не збирається. Більше того, прокуратура Нідерландів звинуватила РФ у бажанні сховати від слідства ще одного підозрюваного терориста, Володимира Цемаха (того самого, якого Україна обміняла на наших полонених). 

І взагалі, уряд цієї країни не може не відчувати ще й політичний тиск. Теракт забрав життя 196 нідерландців, і їхні родичі дотепер намагаються добитися справедливості.

Покарати винуватців буде важко, а Україна може допомогти слідству

Якщо у фіналі американських юридичних драм викритого злочинця нерідко виводять із зали суду у кайданках, то нам поки на таке сподіватися не випадає. Росія не збирається ні видавати своїх громадян, ні саджати їх за грати.  

Тому поки що удар по Кремлю буде переважно політично-медійним. Як мінімум, вироки у цій справі доводитимуть простий факт: Російська Федерація передавала терористам у ОРДЛО сучасне важке озброєння, а її громадяни, пов'язані зі спецслужбами, воювали проти України. 

Кремлівський режим також вкотре опиниться у ролі лиходіїв за те, що заважає слідству – так, Євросоюз уже закликав РФ визнати причетність до збиття літака.

До того ж, як відзначає журналіст Ярослав Довгопол у матеріалі для Atlantic Council, процес зможе "підсвітити" тему російської агресії проти України для світової спільноти і стати доказом того, що на боці псевдореспублік "ДНР-ЛНР" воювала регулярна російська армія. 

Справді, керувати "Буком" не змогли рядові терористи: таку техніку обслуговують солдати-професіонали військ протиповітряної оборони. І якщо це так, то Росія явно не відправила б лише одну установку, отже була і інша техніка, і солдати. Ми це знаємо і самі, але юридичне визнання на рівні країни-члена ЄС – це таки крок уперед.

До речі, у ролі героїв-розслідувачів, які мчать на захист справедливості, несподівано можуть виступити українські правоохоронці. 7 липня Служба Безпеки України скромно повідомила про затримання загадкового терориста, якого назвали "Андрій К.". За даними групи Bellingcat, цей бойовик спілкувався і з Дубінським, і з Харченком, а у розмовах згадував радника Путіна Суркова і директора російського ФСБ. 

Експерт Bellingcat Христо Грозєв вказує, що "Андрій К." був не простим посередником, з ним говорили "наче він якийсь впливовий чоловік". Затриманий начебто мав зв'язки серед московських еліт та у кримінальних колах.

Якщо наші спецслужбісти зможуть як слід розкрити цю справу і добути у "Андрія К." нові свідчення, то для нідерландської справи це буде неабияка допомога. Хоча б тому, що вони можуть довести: росіяни не просто пересилали бойовикам допомогу, а мали з ними постійний зв'язок, де-факто, керували усім напряму. До речі, це допомогло б дещо заспокоїти тих нідерландських посадовців, які були незадоволені видачею Цемаха.

Коли вироки – невідомо, а Росії нічого не буде за саботаж слідства…

Попри одразу кілька резонансних новин, питання "коли ми почуємо вироки четвірці підозрюваних" лишається відкритим. 

"Вироків слід чекати щонайменше кілька років. Такі процеси не відбуваються швидко. До того ж, швидкість не має зашкодити якості", – коментував ситуацію Євген Єнін, хоч і запевняв, що "кільце навколо Росії стискається". Поки неможливо прогнозувати, за який час після того нідерландські чи міжнародні слідчі органи оголосять підозри вищій ланці – умовно, комусь із російських генералів чи політиків.

Наприклад, розслідування аналогічного теракту, підриву пасажирського "Боїнга" над шотландським містом Локербі у 1986 році, затягнулося на 15 років.

А що буде Росії за перешкоджання слідству? Як і раніше, ні ООН, ні Євросоюз поки не готові тиснути на Кремль нищівними санкціями, аби змусити росіян співпрацювати зі Міжнародною слідчою групою. До речі, у випадку Локербі саме санкції змусили владу Лівії зрештою видати підозрюваних.

Адже у Організації Об'єднаних Націй РФ має право вето, і вже блокувала створення міжнародного трибуналу. А у Євросоюзі, імовірно, існує консенсус, за якими санкції з режиму Путіна не знімають, але й нових не вводять. Наприклад, тому, що Німеччина, один із лідерів ЄС, зацікавлена у підході "бізнес окремо, політика окремо", хоча б для того, аби таки добудувати "Північний потік – 2". Ще один європейський важковаговик, президент Франції Емманюель Макрон, раніше виступав за порозуміння з Росією.

Вкрай показовою лишається історія з поверненням російської делегації до Парламентської асамблеї Ради Європи. Тоді, у березні 2019 року активісти фонду "Авіакатастрофа MH17" вимагав дебатів у ПАРЄ щодо збиття Боїнга. Однак члени асамблеї дозволили росіянам повернутися без жодних умов: за це голосували і французи, і німці, і навіть 5 із 7 нідерландських парламентарів (вочевидь, щоб не підставляти сусідів).

…Однак Україну це все одно має мотивувати на нові позови проти країни-агресора

Парадокс, але для України ця історія все ж є позитивним прикладом. Попри те, що Росія задіює увесь свій політичний вплив, лобістів та агентів у європейських країнах, Кремль часто виявляється безсилим проти європейського правосуддя. Країні-агресору не вдалося зупинити слідство у справі рейсу MH17, ми виграли позов щодо захоплення українських кораблів а до того наш "Нафтогаз" переміг росіян у Стокгольмському суді. 

Саме тому, Україна має ще активніше подавати позови до РФ у міжнародні суди: і через самі факти агресії, і через збитки, які зазнала держава та її громадяни. Для нас це має стати ще одним фронтом спротиву, на додачу до військового і дипломатичного. Така стратегія дозволить не лише бити по Кремлю фінансово, стягуючи кошти, а й доводити у судах нові епізоди російської агресії.