“Я дуже хотів побачити, що в серцях українців”: Матті Маасікас про вивчення української, російську загрозу, торгівлю та інвестиції ЄС та України та ключові перемоги 2021 року

Матті Маасікас очолює представництво Європейського Союзу в Україні з 2019 року. Ми відвідали офіс представництва в Києві, щоби запитати в посла, якої підтримки очікувати від Європейського Союзу в час зростаючої російської загрози, як допомагає нам ЄС, і в які галузі в Україні Союз готовий інвестувати мільярди євро.

− Останнім часом з'являється все більше тривожних новин про те, що Росія планує подальше вторгнення в Україну та ескалацію війни. Останніми роками ЄС надавав Україні масову підтримку, а зараз йдуть обговорення про посилення санкцій проти Росії з боку ЄС та США. Чи можете ви уточнити, яких санкцій очікувати?

− По-перше, зауважу, що грудневе брязкання зброєю з боку Росії абсолютно неприйнятне, і ми всі в ЄС, як і ширша західна спільнота та НАТО, стурбовані цим. Ви бачите, що триває інтенсивна дипломатична робота, щоби стримати можливу подальшу ​​агресію. І США, і ЄС готується до застосування ширших заходів. Однак, деталі цих заходів не буде оприлюднено публічно.

16 грудня відбулося засідання Європейської ради, на порядку денному була Росія. Переліки заходів не розкриваються: це стандартна логіка дипломатії та зовнішньої політики. Ти не розкриваєш свої карти. Але ці питання будуть обговорюватися дипломатичним шляхом і, я думаю, надалі оприлюднюватися. Хто має знати, той знатиме.

− Чи можете ви розповісти про вже вжиті заходи? Які кроки вже зроблено, щоби цього уникнути, зокрема, Європейським Союзом у співпраці з Україною? Як ЄС підтримує обороноздатність України та прикордонний контроль?

− Справді, є широкий спектр заходів, які ЄС використовує, щоби підтримати Україну. У 2014 році Росія розпочала агресію проти України, і з того часу ЄС непохитно підтримує незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. ЄС підтримує всі дипломатичні зусилля та формати; ми робимо найбільший внесок у Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ. Країни-члени ЄС є сторонами переговорів у Нормандському форматі. За допомогою майже 1 мільярда євро, ми підтримали регіони та райони, які постраждали від конфлікту в України: будували лікарні, допомагали переселенцям знайти нову роботу, розбудовували інфраструктуру тощо. А також діє суттєвий пакет санкцій проти фізичних осіб та економічні санкції. Вони мають два широкі напрями. Один стосується Криму; фактично діє заборона на інвестиції з боку ЄС, а також санкції, пов'язані з Донбасом.

У 2014 році я представляв Естонію в ЄС, коли були введені перші санкції. Я тоді загадувався над питаннями: чи цього достатньо? Чи мають санкції стримуючу дію? Але мені також довелося визнати, наскільки великим був крок запровадження санкцій проти постійного члена Ради Безпеки ООН, важливого торгового партнера для багатьох держав-членів тощо. Отже, відтоді цей пакет застосовується, його оновлюють, постійно перевіряють, змінюють кожні шість місяців, і це надійна нормативна база.

Я також хотів би згадати нещодавнє рішення виділити 31 мільйон євро з Європейського фонду забезпечення миру; це вперше, коли ЄС може підтримати військових. І ці 31 мільйон євро ми виділимо протягом наступних 18 місяців. Це допомога не для зброї, а для польових шпиталів, матеріально-технічних підрозділів, боротьби на фронті кібербезпеки.

− На саміті "Східного партнерства" 15 грудня Зеленський заявив, що санкції як реакція на ескалацію російської агресії "нікого не цікавлять", а розумніше було б застосувати санкції до ескалації. Дійсно, європейська підтримка України є важливою й навіть життєво необхідною. Тоді, можливо, не буде жодної ескалації. Що ви думаєте про це? Які плани має ЄС?

− Я добре знаю українську позицію та філософію превентивних санкцій. І деякі країни-члени ЄС також це підтримують. Але загалом, наша позиція і філософія в тому, що ми маємо вже готовий пакет санкцій. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн не один раз це повторювала. Але ми не розмахуватимемо ними. Ми підкреслюємо, що Росія знає, що станеться, якщо вона ще більше загострить конфлікт.

− Говорячи про те, що Росія знає. Неодноразово обговорювалося, що "Північний потік" може стати важелем впливу на Росію. Уряд Німеччини 16 листопада призупинив процес сертифікації. Також Україна ввійде до так званої "групи ризику". Чи можете ви уточнити, яку роль тут матиме Україна? Яке місце в європейській енергетичній безпеці посідає Україна після початку роботи "Північного потоку-2″?

− "Північний потік-2″ — це не проєкт ЄС. Це проєкт певних країн-членів. По-друге, коли проєкт "Північний потік-2″ запустили, ЄС посилив своє енергетичне законодавство. А саме йдеться про газову директиву. На саміті Україна-ЄС 12 жовтня знову наголосили, що "Північний потік-2″ має відповідати всім вимогам законодавства ЄС. І саме в цьому полягає процес перевірки. Мушу сказати, що я, звісно, ​​чув і розумів бажання українців бути частиною перевірки, але спочатку я без оптимізму поставився до того, що це взагалі станеться, що на це буде воля. Але воля є — німецький регулятор запросив Україну взяти участь. І голова Комісії фон дер Ляєн також пообіцяла, що Україна буде її частиною, на саміті. Після процесу верифікації в Німеччині перевірка надійде до Комісії ЄС, й Україна стане її частиною. Йдеться про те, наскільки цей проєкт відповідає і буде відповідати законодавству ЄС.

Тепер про роль України, якщо цей газопровід колись запрацює. Знову ж, під час саміту та подальших зустрічей ЄС та США, якщо ви прочитаєте заяву США та Німеччини від липня, ви побачите, що там вказано, що Україна має залишатися транзитною країною. Україна — надійна транзитна країна. І ви, можливо, згадаєте, що дійсна транзитна угода від грудня 2019 року була підписана за сприяння Європейської комісії. Тому ЄС, звісно, ​​найбільше в цьому зацікавлений. ЄС готовий знову сприяти та брати в цьому участь. Це також в інтересах Союзу. Але будучи вихідцем з Естонії, я не можу не запитати: що там попри транзит? (посміхається). Чи не варто почати думати про Україну не тільки як транзитну країну? Які знадобляться інвестиції? Яким буде внутрішній видобуток газу? Які інвестиції потрібні, щоб інфраструктура була самодостатньою?

Я розумію, чому дискусія так зосереджена на цьому газогоні, але також є й інші питання.

− Як ви вважаєте, чи має Україна потенціал бути енергетично самодостатньою?

− Так, абсолютно. По-перше, якби Україна мала такий же рівень енергоефективності, як одна держава-член із найгіршими показниками в ЄС, яку я не буду називати, Україна була б енергетично самодостатньою вже зараз. Я знаю, що потрібні мільярди євро; ми всі це знаємо. А президент Зеленський на саміті Україна-ЄС порушив це питання, давши зрозуміти, що керівництву України це відомо.

Ви ведете видобуток газу. І робите все, що пов'язано з переходом до альтернативної енергетики, інвестиціями, пов'язаними з "зеленими" угодами, відновлюваною енергетикою; частиною роботи було б хороше обслуговування ваших атомних електростанцій. Як завжди в енергетиці, потрібні довгострокові стратегії, треба мати план (посміхається). Потрібні дуже великі інвестиції. Це те, що можна запланувати. І це сфера, до якої Україна може залучити інвестиції з Європи.

− У жовтні відбувся саміт Україна-ЄС. На вашу думку, які з досягнень саміту були головними й найважливішими?

− По-перше, хороша робоча атмосфера. Я хочу це підкреслити. На саміті були дві сторони: ЄС та Україна. Але насправді це був конклав людей, які разом працюють над одними питаннями. Це справді важливо. Ми працюємо над однією метою: наблизити Україну до ЄС. На тому саміті цієї атмосфери можна було майже торкнутися.

Європейський Союз не тільки знову підтвердив непохитну підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, але й у спільній заяві після саміту ми погодили більш жорстке формулювання. Це спільна заява ЄС та України, у тому числі з боку ЄС. Уперше Росію назвали стороною конфлікту на сході України, а не посередником, за якого вони хотіли б себе видавати. Сильніше відзначили українську ініціативу "Кримська платформа", що є надзвичайно важливою. Знову ж, провівши перші 25 років свого життя в окупованій Естонії, я дуже добре пам'ятаю, що більшість західних країн так і не визнали приєднання країн Балтії до Радянського Союзу. Я пригадую, що це означало. Дипломати цих країн не могли офіційно відвідувати радянські республіки Балтії, не було візитів голів держав; от і все.

Зараз у Криму діє потужний санкційний режим. Я вважаю, що українське керівництво правильно вирішило підняти дипломатичні та політичні ставки, щоби привернути більше політичної уваги до питання незаконної анексії Криму.

Тоді обговорювався широкий спектр енергетичних питань: Північний потік-2, постачання енергії, ціни на енергоносії. Було створено робочі групи високого рівня з питань інтеграції ринку газу та електроенергії.

Ще один економічний блок, якого торкнулися на саміті, — це майбутні інвестиції.

Важливо, що обговорювався процес оцінювання досягнення цілей Угоди про асоціацію. Угода передбачає перегляд, але не подальші зміни та виправлення, оскільки для цього потрібен процес ратифікації в Україні та всіх державах-членах та Європейському парламенті. Але багато чого можна було б зробити в рамках чинної Угоди, є питання торгівлі та погодження нормативно-правових актів, які можна було б посилити тощо.

Для саміту обидві сторони зробили свою оцінку, і протягом наступного року ми надамо загальний набір рекомендацій щодо того, як зробити Угоду ще кращою для всіх.

І, звісно, ​​в кулуарах саміту було підписано три важливі угоди, одну з них я хочу особливо підкреслити. Угода про спільний авіаційний простір. Давно назріле питання…

Загалом, це був чудовий саміт. А я бував на багатьох самітах.

− Ви згадали, що обидві сторони зробили оцінювання. Які питання ЄС вважає найважливішими, такими, що їх слід вирішити негайно?

− Чим краще законодавство партнера відповідає регламенту ЄС, тим краще країна-партнер може торгувати з ЄС. ЄС — найбільший єдиний ринок у світі та приносить усім багато прибутку. Кожен, хто хоче торгувати з нами, повинен дотримуватися наших стандартів.

Є багато речей і сфер, у яких Україна могла б принести більше користі своїм громадянам і компаніям, прийнявши стандарти ЄС. Надзвичайно важлива сфера — верховенство права, боротьба з корупцією, правосуддя, і тут Угода про асоціацію, так би мовити, запрошує вас на танок (сміється). Вона стимулює та пропонує моделі реформування України відповідно до найкращих практик ЄС. Отже, Україна стане кращою для своїх громадян, тому що це найголовніша мета реформ, та набагато привабливішою країною для потенційних інвесторів.

Реформа юстиції в Україні має вирішальне значення для потенційних інвесторів. Це надзвичайно важливо для будь-якої країни. Ще в 1990-х роках головним гаслом Східної Європи, як Польщі та країн Балтії, було "Приватизуйте!" Приватизуйте, тоді економіка запрацює. У ретроспективі, деякі з лідерів цих країн наголошували, що верховенство права й судова система є найважливішими. Будь-який потенційний інвестор, будь то іноземний чи український, хоче бути впевненим, що якщо щось піде не так, він може розраховувати на справедливість від суду. На жаль, у сучасній Україні інвестори не можуть мати повної впевненості. Згідно з деякими опитуваннями бізнесменів, потенційних інвесторів, опитування Американської торгової палати, проведене цієї осені, показало, що до 70% респондентів називають судову систему першим стримуючим чинником. А потім — верховенство права. Я неймовірно пишаюся тим, що нинішнє керівництво прийняло закон, який уперше за 30 років уможливив масштабну, всебічну реформу правосуддя. Міжнародні партнери відігравали та відіграють свою роль, зокрема ЄС. У нас у Комітеті з етики у Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії з добору суддів є громадяни ЄС. Дуже важливо це зробити.

− На саміті говорили, що ЄС мобілізує для України 6 мільярдів євро державних і приватних інвестицій. Подальші подробиці не розголошуються. Не могли б ви прокоментувати? Чи, можливо, вже визначено сферу, куди підуть інвестиції?

− За економіко-інвестиційною програмою, за нашими підрахунками, 1,4–5 млрд євро виділили під гранти; разом ми будемо залучати та змішувати гроші приватних та міжнародних фінансових установ. Ця сума може становити 6 мільярдів для України, а може навіть трохи більше. Буде п'ять флагманів, п'ять найважливіших сфер, де ми хочемо бачити ці інвестиції. Це підтримка малого та середнього бізнесу; до 100 тисяч таких бізнесів можуть отримати користь, й 10 тисяч невеликих фермерів також виграють від інвестицій. До речі, великим кроком у розвитку з революційним потенціалом стало відкриття ринку землі. Основа сільського господарства як сфери економіки полягає в тому, що якщо фермер звернеться в банк за кредитом на покупку трактора, він зможе використати свою земельну ділянку як заставу. Цього й не вистачало в Україні. Тепер закон це передбачає.

Ще три — це цифрова трансформація, енергоефективність та сприяння модернізації прикордонних пунктів. Важливо і практично.

− Уже визначені строки?

− Бюджет ЄС, включно з цим планом, розрахований на сім років, тому все має відбутися в найближчі роки.

− Також було зазначено, що Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, скорочено ACAA, — ред.) буде підписана на саміті Україна-ЄС наступного року. Угоду вважають проривною, оскільки вона спрощує доступ до ринку ЄС для української сировини та продуктів із доданою вартістю. Чи ви можете розповісти, що це означає для України та які умови будуть для співпраці?

− ЄС із найбільшим і найбагатшим єдиним ринком справді чудово піклується про своїх споживачів. Захист споживачів є священним у ЄС. І ми маємо знати, що вся продукція, яку ми продаємо на ринках ЄС, відповідає нашим дуже високим стандартам. Процес АСАА полягає в забезпеченні деяких промислових товарів; немає потреби щоразу перевіряти, чи відповідає той чи інший товар стандартам. Йдеться про довіру ЄС до українських процесів стандартизації та наглядових органів. Ось чому процес АССА є сприятливим, але дуже глибоким і дуже детальним. Так ми займаємося цим уже другий рік; ми робимо все можливе в Україні та перевіряємо ці галузі: чи є механізм, чи діє законодавство тощо. Це оцінювання має завершитися до літа 2022 року. Тоді ми матимемо перелік змін, які Україна досі має втілити, а потім усе залишається за українцями. Я щиро вітаю амбіції українського керівництва, тому що позитивні амбіції можуть принести чудові результати.

− Одним із досягнень саміту стала Угода про "відкрите небо". Хоча багато українців задоволені таким рішенням, українські авіакомпанії (зокрема SkyUp і МАУ) не дуже задоволені. Кажуть, що Угода може зашкодити українським авіакомпаніям, оскільки зараз Угода не створює єдиних правил гри для українських та європейських авіакомпаній. Що б ви відповіли на такі занепокоєння? Чи будуть такі ж можливості для українських авіакомпаній у ЄС?

− Угода про спільну авіаційну зону — це про взаємність. Для всіх однакові стандарти та вимоги.

Посилення конкуренції часто не зовсім комфортне для тих, хто вже зарекомендував себе в попередніх умовах. Як некомфортно почувалися національні державні перевізники, коли прийшли лоукостери! Зараз усі разом перебувають на ринку; старі перевізники мусили адаптуватися та перейняти деякі бізнес-моделі та найкращі практики, скажімо, від Ryanair і, на той час, Easyjet. Це приносить користь споживачеві. І ми вже бачили, що Ryanair анонсував нові маршрути в Україні. Угода виконується. Ще не ратифікована, але вже впроваджується. Ми бачимо результати.

А для тих, хто боїться конкуренції, є лише два варіанти: або адаптуватися, або піти з бізнесу.

− З огляду на нинішні темпи реформування нашої країни, скільки часу, на вашу думку, знадобиться Україні, щоби долучитися до ЄС?

− Ніхто не в змозі назвати певні терміни. Те, що ми спостерігаємо з 2014 року, — це перехід України від Сходу/старого до Заходу/нового. Цей поворот України є найзначнішим геополітичним зсувом у Європі нашого часу. Як і все в геополітиці, на це потрібен час; це не відбувається за одну ніч. Але він також дуже стабільний, тому що велике бажання змін помітно не на Банковій, не у Верховній Раді, не в Кабміні, а у вашому суспільстві. Це те, чого вимагали громадяни на Майдані й чого вимагають досі.

Йдеться про щире бажання зробити свою країну кращою. ЄС це визнав. І ЄС дуже пишається. Я дуже пишаюся тим, що членство в організації, яку я представляю, закріплено у вашій Конституції як призначення та доля вашої нації. Те, що ви вибрали самі. На цьому шляху потрібно виконати багато роботи. На жаль, є деякі моменти, які ми не можемо обіцяти, як-от членство. Але є багато чого, що ми можемо запропонувати. Найголовніше, ми маємо основу для угоди. Це дало нам змогу збільшити нашу торгівлю і, головне, дозволити українцям їздити до ЄС за безвізовим режимом, приїжджати на роботу та навчатися, а українським бізнесменам спілкуватися зі своїми колегами з ЄС; це дало змогу українським чиновникам щодня співпрацювати з європейськими колегами. Це все з кожним днем нас зближує. Тож прийде час, коли одного дуже чудового дня почати обговорення перспективи членства України буде лише природньо.

− Ви згадали про геополітику, і це вперта річ. Національні інтереси країн у геополітичному сенсі складно змінити. Україна багато років намагається втекти від Росії. Як ви думаєте, що ми вже маємо зараз, щоби потрапити до ЄС, чого не мали раніше?

− До Революції Гідності не всім була зрозуміла ваша позиція. Я згадую дискусії про багатовекторну зовнішню політику. Тепер вектор зрозумілий. Конституційний устрій має надзвичайне значення. Це сама основа життя будь-якої держави. З кожним днем ​​Україна наближається до ЄС. Це те, що я бачу у своїй роботі. Не все лінійно, і не все однозначно. Ви як українці краще знаєте перешкоди, розчарування; деякі процеси йдуть не так швидко, іноді ви навіть робите кроки назад, наприклад, як це було з минулорічною сагою Конституційного суду.

− З 1 березня 2022 року Європейська комісія усуває обмеження на в'їзд для громадян усіх третіх країн, вакцинованих проти коронавірусу. Про це повідомляє пресслужба Єврокомісії. Чи ви можете трохи розповісти про цю нову процедуру, чому був зроблений такий крок і що це означає для українців?

− Дозволи на перетин кордону є компетенцією держав-членів. Влада ЄС може давати лише рекомендації. Навіть коли Рада ЄС прийняла рішення про режими в'їзду під час ковіду, окремі країни-члени вирішували самостійно, погоджуватися на рекомендацію або ні. Зараз, Україна не входить до зеленого списку для необов'язкових подорожей та туризму (люди, яким потрібно було їхати на роботу, завжди могли перетинати кордон), але десять країн-членів усе одно приймають українських туристів за умови, що вони вакциновані.

ЄС не є наддержавою. Він складається з держав-членів. Тож ця пропозиція Єврокомісії є спробою дещо більше гармонізувати відносини. Як це буде відбуватися, поки що ніхто не знає. Проте протягом 2021 року всі ми бачили, що подорожувати вакцинованим людям завжди легше. Будь ласка, будь ласка, Україно, вакцинуйтеся (говорить просто в диктофон). Це найкраще, що ви можете зробити не лише для свого здоров'я та здоров'я своїх близьких та співгромадян; це також найкраще, що ви можете зробити для своїх можливостей.

− Наша невелика традиція — розпитувати послів про їхні улюблені місця в Україні та локації, які вони хотіли б відвідати в майбутньому. Не могли б ви поділитися своїми?

− Якщо на те пішло, я почав би з чогось близенького. Київський ботанічний сад — це те, що можна рекомендувати в будь-який сезон. Я був там із -15°C у січні, восени з усіма квітами, а бузок у травні фантастичний. Якби мені довелося назвати одне доступне місце, то це було б воно.

Я великий шанувальник творчості Миколи Гоголя. Тож візит до Полтави й особливо до Диканьки був для мене дуже зворушливим; побачив ще трохи Миргорода.

Шлях на Говерлу — непростий шлях, що йде просто вгору. Але це було того варте, побувати на даху України й роззирнутися навкруги.

Львів — це особливе місце, місто, яке можна було б розташувати в будь-якій точці Центральної Європи. Також Одеса. До речі, нещодавно прочитав "П'ятеро" Володимира Жаботинського, чудовий твір.

Є так багато місць. Мене дуже вразило, у тому числі й сумно вразило, те, що я побачив на мосту Станиці Луганської. Можна пишатися тим, наскільки це місце стало цивілізованим, яка там інфраструктура, яка міжнародна підтримка. А потім починаєш думати, навіщо це все потрібно, і наскільки несправедливо те, що сталося з тим місцем і людьми, які там живуть. Так багато місць мене вразили в Україні.

− Ми раді, що ви згадали книгу. Можливо, ви могли б порадити більше нашим читачам?

− Насамперед скажу декілька слів про журнали. Приємно спостерігати, як журнали на кшталт НВ ("Новое время") і навіть Elle перейшли на українську мову. Нарешті! Добре! (захоплено б'є кулаком об стіл).

Я вивчав історію, і не можу втриматися; історія — це основа. Якщо ви починаєте пристосовуватися до нової країни, завжди має сенс читати підручники з історії. Сергій Плохій на висоті. Якщо у вас є час прочитати лише одну книгу з історії України, візьміть його "Браму Європи".

Енн Епплбаум із книгою про Голодомор надзвичайно мені допомогла. Це політична історія України 1920-х років. Йдеться не тільки про голод, а й про те, як усі потрапили до цієї ситуації.

У ранній книзі Тімоті Снайдера про реконструкцію націй є хороший розділ про Україну та про те, як еволюціонувала українська нація.

Мушу визнати, що читати художню літературу, сучасну українську літературу українською досить важко. Часто читаю авторів, яких перекладають: Андрій Курков — блискучий письменник. Те, як він передає атмосферу в країні на дуже особистому рівні. Перший Курков, якого я прочитав, — це книга "Остання любов президента". Це не одна з його найвідоміших книг, але те, як він фіксує дистанцію між нацією та навіть її владою та керівництвом за допомогою особистості самотнього президента, мене вразило. А остання його книга, "Сірі бджоли", яку я прочитав в оригіналі, абсолютно фантастична. Він вміє розповісти українську історію не лише для українців, його легко перекласти та зрозуміти читачам на Заході.

Ще я був вражений, коли писав національний диктант. Ви вибрали для нього, певне, найвитонченішого свого письменника, щоби він диктував свою наступну книгу (сміється). Я вас прошу! Юрій Андрухович, звісно, ​​виділяється на фоні всіх. Також нещодавно я прочитав "Депеш Мод" Сергія Жадана й був дуже вражений.

Література, як і все в українській культурі, фантастична.

− Ви розмовляєте українською: ви навіть вставили кілька фраз українською під час нашого інтерв'ю. Яка ваша мотивація вивчати мову?

− Це повага до українців. Це повага до України. Мова — це вікно до серця людей. Я дуже хотів бачити, що там у серцях українців. У мене чудова викладачка — Тетяна Белуга з університету Шевченка. Це для мене й інтелектуальна насолода. Ваша мова фантастична, багата, яскрава.