Як народжують дітей у Чехії: лікарняний досвід для України

Рівень системи охорони здоров'я можна охарактеризувати всього двома словами — якість і безпека. Реформування медицини в Україні націлене саме на підвищення оцінки цих показників. У пошуках натхнення та мотивації "заглядаємо" до сусідів по континенту: яким є звичне життя литовців, чехів, поляків? Що дали їм реформи, які Україна ще має зробити? Чого вони досягли за ці роки?

Безперечно, розвиток європейської медицини, яку ставимо собі у приклад, зумовлений розвитком суспільства в цілому. Сьогодні у Європі, де життя і здоров'я людини є основною цінністю не лише на папері, увагу приділяють не просто боротьбі із захворюваннями, а передусім охороні та покращенню здоров'я, профілактичним заходам та раціональному поєднанню сучасних наукових досягнень у медичній і фармацевтичній сферах. І найголовніше — ця турбота починається з першого дня від народження нового громадянина ЄС.

На щастя, Європа не просто хизується досягненим, а і готова радо ділитися своїм досвідом з нами. Так, протягом двох років у рамках програми House of Europe ("Дім Європи") Чеський центр у Києві організовує навчальні подорожі для українських медиків. Першою подорожжю було стажування у відділення новонароджених Факультетської лікарні у місті Оломоуц. Тут чеські лікарі і медсестри ознайомлювали українських фахівців з особливостями системи роботи перинатальних центрів у Чехії, проводили тренінги з догляду, харчування та першої медичної і післяреанімаційної допомоги передчасно народженим дітям. 

House of Europe — програма, що фінансується Європейським Союзом, вона створена з метою підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС. Програма фокусується на культурі та креативному секторі, освіті, медицині, соціальному підприємництві, медіа та роботі з молоддю і є спонсором більш як 20 напрямів — стажування, нетворкінг, резиденції та інші форми професійного обміну. Британська Рада, Goethe-Institut, Французький Інститут та Чеські центри є партнерами консорціуму проекту. Зокрема Чеські центри забезпечують в області охорони здоров'я професійні навчальні подорожі українських лікарів та медсестер у країни ЄС. А також оранізовують семінари з європейськими лікарями в Україні. Зараз у зв'язку із загрозою коронавірусу навчальні подорожі тимчасово перейшли у новий формат — онлайн-курси для лікарів і медсестер.

Не тому, що треба, а тому, що хочуть

Марина Єфременко, медична сестра з Вінниці, стала однією з перших учасниць короткострокової навчальної подорожі до чеського міста Оломоуц. П'ять днів інтенсиву безпосередньо у пологовому будинку і відділенні неонатології Факультетської лікарні міста стали унікальною можливістю для медичної сестри звичайної державної лікарні, де на той час працювала Марина, на власні очі побачити роботу європейських медиків, мати змогу не тільки порівняти побачене з українською реальністю, а і навчитися новому.

Найперше, що здивувало українську делегацію до лікарні в Оломоуці — це відвертість та відкритість її працівників, їхнє позитивне ставлення до життя і бажання розділити свій досвід з іншими не тому, що "так треба", а тому, що вони самі насправді цього бажають. Це, за словами Марини Єфременко, відчувалося навіть в їхніх рухах, жестах, інтонаціях. З першого дня в українських і чеських медиків встановився дружній контакт, а спілкування та навчання проходили із взаємним задоволенням.

"Дуже приємно було спостерігати за роботою колективу, — згадує Марина, — підтримка і дружність відчувалися на відстані. Але особисто мене вразив підхід місцевих медиків до проблем. Вони тверезо оцінювали своє становище, адже у них також не завжди все було так чудово та стабільно, як зараз. Проте вони завжди шукали способи змінити ситуацію на краще. Ми наразі лише на порозі нових змін та впроваджень, та після побаченого хочеться вірити у те, що медична реформа спрацює і у нас".

Менше дезінфекції і більше раціональності — як у Чехії доглядають малюків

У Чехії догляд за новонародженими принципово мало чим відрізняється від наших стандартів. Проте українські медики відмінності все ж таки помітили. Так, чеські лікарі і медсестри без вагомої потреби дитину не чіпають, і те, що підгузник не буде змінено кожних три години, не є таким принциповим. Якщо немовля спить, то цю процедуру можна зробити і пізніше. Зважування також не проводять щодоби, а лише якщо у тому є потреба. І до того ж відбувається воно безпосередньо у кувезі. Марина Єфременко дуже жалкує, що навіть такі дрібниці не є для нас реальними тому, що чехи використовують інноваційні кувези "Giraffe", у яких не тільки є вмонтовані ваги — вся конструкція працює на те, щоб забезпечити маля максимальним комфортом і щоб потурбувати його могло якомога менше подразників. Коштує одне таке "ліжечко" дорого, більше 60 тисяч доларів, це не по кишені більшості українських лікарень. 

Купання немовляти в Чехії проводить мама під контролем медичної сестри. Недоношених немовлят купають теж прямо у кувезі. Для цього використовують стерильну дистильовану воду. Така вода бутильована і надходить з аптеки. Внутрівенні вливання за індивідуальними призначеннями також надходять вже готовими з аптеки, що значно полегшує роботу маніпуляційної медичної сестри.

Відділення повністю забезпечене одноразовими стерильними матеріалами. Одноразове, а значить стерильне і індивідуальне, буквально все! Здивуванню українців не було меж, коли вони побачили, що чехи не використовують дезінфікуючі розчини для обробки матеріалів одноразового використання (голок, рукавичок, шприців, вати, серветок), навіть якщо вони забруднені біологічними матеріалами. Відповідно до їхніх протоколів, їм заборонено їх промивати та розбирати, тому що це підвищує ризик інфікування медперсоналу! Усі такі вироби просто сортуються у сухі, промарковані контейнери та відправляються на утилізацію. Такий підхід відмінив величезну потребу у деззасобах, які, на думку чеських фахівців, вбивають не лише шкідливу мікрофлору, але й корисну.

У вигодовуванні перевагу надають безперечно материнському молоку. Проте якщо у матері його не має, то за її згодою можуть використовувати і донорське жіноче молоко. Жінку-донора перевіряють на відсутність захворювань і шкідливих звичок, а молоко пастеризують і заморожують. Таке молоко зберігає свої якості протягом кількох місяців. Ємності для годування теж одноразові і стерильні, так само, як і соски та пустушки. 

Марина відмічає і таку особливість — при цьому доступ до відділення з немовлятами відкритий всім бажаючим родичам і знайомим дитини. Батьки також можуть бути присутніми під час будь-яких маніпуляцій. Отже, за наявності достатньої кількості стерильних розхідників і грамотних дій персоналу, "мікроби від рідних" малюкам не такі вже і страшні.

Багато розмов було і про психологічну службу, а саме роботу в неонатальних відділеннях з батьками та медичним персоналом. А у житті буває всяке… "Одним із морально найважчих пунктів, який вдалося втілити у чеських пологових відділеннях,  — розповідає Марина, — стало для нас таке поняття, як "останні хвилини життя дитини на руках у батьків". Будемо відвертими – до такого у нас ще не готові ні батьки, ні медичний персонал. У Європі взагалі вже давно успішно працюють психотерапевти. В результаті чого люди менш агресивні та більш задоволенні власним життям. Тому тут уся надія на якісну та висококваліфіковану допомогу психологів, які обов'язково повинні бути і у наших пологових". 

Ще одним з потрясінь наших медиків стало усвідомлення того, наскільки високо Чехія цінує своїх медичних фахівців. "Думаю, ні для кого не буде несподівано почути і те, що заробітна плата чеських медичних працівників майже уп'ятеро вища за нашу! Це ганебно та жахливо усвідомлювати, що твою працю в одному з найважчих відділень оцінюють у нещасних 180-250 доларів! — обурюється вінничанка. — Роботу, яка передбачає не лише догляд за новонародженими, а й збереження маленького життя! Адже наші діти нічим не відрізняються від інших. Вони також заслуговують на найвищій рівень медичного обслуговування, а наш персонал на гідну оплату праці! Це питання, напевно, є найболючіше з усіх!".

Як Чехія це зробила і як повторити цей успіх Україні?

Значні зміни в чеській охороні здоров'я відбувалися ще з початку 1990-х. Протягом кількох років було повністю реконструйовано заклади охорони здоров'я та систему управління ними, також була створена система медичного страхування, яка стала основним джерелом фінансування, був заснований Фонд загального медичного страхування, а потім — і інші страхові фонди. Як державні, так і приватні медичні установи все частіше почали укладати контракти зі страховими фондами, оплата послуг здійснювалася в залежності від їх кількості. Для зручності сплати був розроблений детальний список медичних послуг, який постійно оновлювався шляхом переговорів між офіційно уповноваженими партнерами. В середині 90-х у Чехії налічувалося 27 фондів страхування, наразі їх кількість зменшилася втричі. Найпопулярніша компанія — VZP (Všeobecná zdravotní pojišťovna České republiky — Загальна медична страхова компанія Чеської Республіки). Цьому фонду довіряють турботу про своє здоров'я майже сім мільйонів мешканців Чехії.

Система медичного страхування в Чехії заснована на принципах рівності і єдності суспільства. Кожен громадянин регулярно робить відрахування, а при необхідності може скористатися страховкою. Податок на медичне обслуговування становить 4,5% від щомісячної зарплати. Медичне обслуговування надається кожному в стандартному обсязі, за нестандартні послуги або медичні препарати потрібно доплачувати. Система фінансується страховими внесками фізичних осіб, роботодавців та держави, яка платить за безробітних, пенсіонерів, дітей та утриманців до 26 років, студентів, жінок у декретній відпустці, військовослужбовців, ув'язнених і тих, хто отримує соціальну допомогу — тобто приблизно за 56% населення! Держава є також гарантом страхової системи.

Зараз Чехія має один з найнижчих показників в Європі по смертності серед немовлят. Саме медичне страхування дозволило пацієнтам і медикам позбутися проблем забезпечення достатньої кількості медичної техніки, матеріалів і медикаментів. Батькам, чиї діти перебувають на лікуванні у відділенні реанімації новонароджених, надається якісна різнобічна психологічна підтримка, що значно полегшує співпрацю з ними. Довірі та повазі людей до медичного персоналу також сприяє популяризація медичної допомоги у ЗМІ. Залучення батьків до догляду за власною дитиною відбувається легко психологічно і фізично. Вільний доступ до відвідування у відділеннях інтенсивної терапії родичів, можливість відео трансляції перебування дитини в реанімації лише підкріплює батьківську віру у те, що у чеській лікарні малюку усі без винятку намагаються допомогти, а не нашкодити. До речі, установа, у якій стажувалася Марина Єфременко має статус "лікарня, доброзичлива до дитини", що, як на власному досвіді впевнилася українка, підтверджується не лише словом, а і ділом.

Усе побачене на п'ятидневному інтенсиві, могло б бути впроваджено і у наших відділеннях. Але, як визначає Марина Єфременко, одних зусиль медиків для цього замало. Для реалізації їхніх знань та вмінь у наданні максимально ефективної допомоги катастрофічно не вистачає матеріального забезпечення, яке б могло забезпечити медичне страхування, так, як це сталося у Чеській Республіці. Наразі  Україні існує та працює лише добровільне медичне страхування, а обов'язкове державне ще ні. "У нас, — зазначає Марина, — є багато фондів допомоги, що забезпечують лікарні, але з власного досвіду знаю, що, на жаль, такої допомоги недостатньо. До того ж інші "радянські" настрої і методи досі подекуди відчуваються у нашій роботі. Сподіваюсь, що спільними зусиллями ми зможемо подолати застарілі стереотипи і досягти рівня професійної діяльності, який ми побачили в Оломоуці".

До рідної установи вінницькі медики привезли багато порад і пропозицій. Шкода, що втілити в державному закладі їх практично не вдалося. І мова тут зовсім не про бажання керівництва залишати все без змін. Причина вимушеної бездіяльності та ж сама — недостатнє фінансування. Для того, щоб закупити інноваційні кювези,  шумоміри, спеціальні жалюзі на вікна, апарати для пастеризації, морозильні камери, потрібну кількість нешкідливих для немовлят дезінфікуючих розчинів і одноразових матеріалів, попросту немає грошей. Державні лікарні знаходяться на дуже скромному кошторисі, а у Європі на це працює страхова медицина.

Недолуга політика українських можновладців щодо медицини має свої результати — найкваліфікованіші медичні кадри залишають країну або йдуть у приватну медицину. З квітня цього року Марина Єфременко теж змінила місце роботи. Тепер вона працює у сучасному пологовому будинку європейського рівня "Інномед", який нещодавно відкрився у Вінниці. Посада в неї та ж сама: неонатальна медична сестра відділення інтенсивної терапії новонароджених, а ось умови для роботи і заробітна плата значно приємніші. У приватному бізнесі її знання і навички, набуті за десять років безперервної роботи за спеціальністю, оцінили краще, ніж це змогла зробити держава.

Фото для публікації надані Мариною Єфременко