Маршрут на три виставки. Як цікаво провести частину вихідного в Києві

Літо в місті – особливий досвід, що поєднує в собі специфіку простору і часу. Всі неначе знаходяться в стані очікування: чи то відпочинку, чи то нових яскравих вражень… Саме місто – задушливе і тісне, хоча трохи спорожніле, завдяки студентам, що роз'їхалися по домівках, і тим, хто все ж вирвався у подорож раніше. А у тих, хто залишився, є прекрасна можливість – випробувати місто на здатність доставити нові, часом несподівані враження.

Таким враженням може бути прогулянка із зупинками в галереях. Чому? Галерея або арт-центр (в цілому, простір, де виставляється і, можливо, продається сучасне мистецтво) – це місце (зазвичай, невелике), де виставлені роботи одного художника або художниці. Це не рівноцінно походу на виставку у великій інституції (музей із низкою залів, або Мистецький Арсенал з його величними просторами).

Заходячи в галерею, варто очікувати на парочку камерних залів, зовсім не завішених картинами від стелі до підлоги. Швидше, ви побачите одну серію робіт (картин, фотографій, скульптур, інсталяцію …) – результат роботи художника(ці) над певною темою, у певній манері, у певному місці. Виставка – це висловлювання художника, де одна робота може містити в собі послання про пережитий досвід, проаналізовану проблему, можливо – не остаточно. Головне – художник не міг не передати свій досвід в роботах, саме для того, щоб їх побачили глядачі, і вступили в комунікацію шляхом емоційної реакції, асоціативного ряду, враження від побаченого.

Велика частина українських галерей виставляє українських сучасних художників, тому відвідуючи їх, ви отримуєте можливість познайомитися з мистецтвом, створюваним тут і зараз, по гарячих слідах. І завдяки цьому подивитися на себе і навколишній світ під іншим кутом, адже художник бачить і відчуває дух часу особливо гостро і здатний висловити це почуття в образах. А відвідування відразу декількох галерей за день дозволить (напевно) зробити це знайомство більш ємним, а досвід – різноманітнішим.

Ні в якому разі не варто порівнювати «комплексне» відвідування галерей із комплексним обідом: перше, друге і десерт. Кожна з пропонованих виставок – автономна, а її відвідини не повинні сприйматися як спосіб себе розважити. Такий підхід, швидше за все, призведе до розчарування. Не чекайте від мистецтва розваги та гарного фону для селфі, просто довіртеся йому – і тоді ви отримаєте сторицею.

Маршрут на ці вихідні: Михайлівський провулок – вул. Десятинна – Андріївський узвіз.

Перша зупинка: галерея Арт14. Повз  неї легко пройти, адже вивіска не надто помітна. Але в цьому є особливий шарм – знайти галерею всупереч всім її спробам залишитися непоміченою. Така «скромність» символічна: тут не прагнуть показати художників з гучними іменами, а працюють з тими, хто в тиші вміє знайти пронизливу ноту.

Коли ви все ж помітите мініатюрну металеву виставку над парадними дверима, сміливо заходьте. Там на вас буде чекати простір у стилі лофт, де кожен елемент інтер'єру підібраний з любов'ю. Галерея має свій характер, що передбачає активний діалог з виставленими у ній об'єктами. А значить, важлива робота не лише художника (ці), але і куратора, який вміло вписує кожен проект в інтер'єр, що вимагає особливої ​​уваги.

Зараз в Арт14 проходить виставка фотохудожниці з Бухареста Кристини Шойман – у київській галереї вона презентувала одразу три проекти. Хоча вони розподілені в просторі (два з них зоновано по залах галереї, а третій – серія маленьких світлин на столі), вишукувати різницю зовсім не обов'язково. Краще розслабитися і слідувати внутрішній логіці виставки, або навіть її відсутності, згідно з заповіддю видатного абсурдиста румунського походження.

У «Фотопроектах» Кристини Шойман дійсно важлива не логіка, а почуття. В її автопортретах акцент поставлений на ірраціональному, чуттєвому осягненні самої себе. Ось, на столі, викладений «фотозвіт» про незабутню (як його називає сама художниця) відпустку. Це не фотографії на тлі визначних пам'яток, як у більшості. Головна пам'ятка – сама фотографиня, занурена в легку і солодку атмосферу літа з елементами пострадянського ностальгічного флеру. Колись румуни звільнили самі себе від диктатора і його дружини. Подібний порив до звільнення видимий і в роботах Шойман, яка зізналася, що колись у фотографії знайшла порятунок від суїцидальних нахилів.

В іншому залі – фотографії міста, людей, друзів Кристини – і в кожній з них присутня вона, то у вигляді примари, то у вигляді копиці власного волосся… Фотографічний прийом накладення дає можливість показати пошук себе в просторі, в людях, близьких і не дуже. У відповідь виставці простір Арт14 дає можливість своїм відвідувачам знайти щось більше – галерея має казковий дворик.

Бонус: якщо ви зважитеся піти запропонованим маршрутом, не відкладаючи, майте на увазі – до 7 липня включно в сусідньому Щербенко Арт Центрі з 16:00 до19:00 проходить перформанс українського скульптора Юрія Мусатова. Скульптор переніс майстерню у простір галереї, і ліпить дві скульптури на очах у глядачів. Це дає нові можливості не тільки самому художнику, якому важлива комунікація з глядачем. Але також передбачається, що і відвідувач отримає особливий досвід, спостерігаючи за роботою скульптора. Адже зазвичай цей процес, прихований від очей непосвячених, проходить в закритій майстерні і тому набуває аури таємничості. Перформанс – вдалий формат для десакралізації художником творчого процесу, його посилення і осмислення за допомогою комунікації з глядачем.

Далі прямуйте на вулицю Десятинну, де відкрита галерея Триптих Арт, а в ній – виставка львівської художниці Ольги Кузюри «Amnesia». Ця невелика галерея наближена до формату «білий куб», де нічого не заважає споглядати виставлені роботи. Таке тло максимально личить нинішній виставці, присвяченій феномену «інфантильної амнезії». Цим терміном, зокрема, оперують психоаналітики, стикаючись з дитячим досвідом, витісненим зі свідомості, але таким що лежить в основі наявних неврозів у дорослих. Мало хто пам'ятає, що відбувалося з ним в перші роки життя, хоча багато хто хотів би відкрити для себе завісу власної таємниці.

Цю спробу здійснила Ольга Кузюра, відновлюючи образи зі свого дитинства, збираючи слайди, збережені батьками. Виявилося, що фотографії не збігаються з образами, частково збереженими в пам'яті художниці. Аналізуючи своє дитинство, вона виходить на рівень колективного минулого: що спільного у всіх нас? Дитинство – саме собою, але і спогади про нього – також. Так, в серії картин, створених з використанням  різноманітних матеріалів (зокрема, руберойду, що зберігався в батьківському домі – разом з дитячими спогадами) Ольга Кузюра відображає негативи нашої спільної пам'яті про нас, невідомих самим собі.

Завершальною зупинкою в маршруті буде галерея Karas Gallery, одна з найвідоміших в Києві. Сам простір непростий: здавалося б, теж white cube, але скільки в ньому деталей, нюансів, які відсилають до історії будинку, в якому знаходиться галерея, вулиці, міста … Якщо вже галерея на Андріївському узвозі, вона повинна бути вписана в контекст цього колоритного місця. Зараз тут триває виставка «У формі» киянина Едуарда Потапенкова – серія картин,у якій художник розвиває образно-асоціативну гру на тему можливостей поняття «форма». Поєднання спорту, сексу і побутового кітчу, історії і сучасності, локального і повсюдного – все це переплетено із дотепністю та іронією. «Бути у формі»: здається, до цього прагнуть усі, але кожний має на увазі щось особливе. Хтось – стрункість, а хтось – знаходження в строю … Головне, не зійтися на страшній цитаті «кожному – своє», яка в контексті історії ХХ століття показала, що ніхто не має права вирішувати, що ж – саме моє.

Ось і ми тільки пропонуємо намічений маршрут, припускаючи, що в будь-який момент ви можете зійти з нього, або пройти в зворотній послідовності, … вирішувати вам!

Маршрут:

«Фотопроекти» Кристини Шойман (до 27.07) в Арт 14 (пров. Михайлівський, 14)

«In Progress» Юрія Мусатова (до 7.02) У Щербенко Арт Центрі (вул. Михайлівська, 22в)

«Amnesia» Ольги Кузюри (до 17.07) в Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

«У формі» Едуарда Потапенкова (до 17.07) в Галереї Карась (Андріївський узвіз, 22-а)