"Skin positivity – це не про те, як круто жити з прищами або розацеа": Марія Біленька про проблемну шкіру, ведення блогу з акне і бани в соцмережах
Пам'ятаєте останній раз, коли прокинувшись вранці, ви побачили в відображенні дзеркала прищ, який підло вискочив уві сні перед важливим днем на роботі? «Хтось так точно помітить». З дитинства проблеми зі шкірою асоціюються у нас з чимось неприємним і неприйнятним. А що, якщо ці проблеми тривають протягом 10 років?
Марія Біленька — українська блогерка, активістка руху skin positivity і людина, яка знає про проблемну шкіру не з чуток. Маша, яка бореться з акне все свідоме життя, виставляє свої фотографії без будь-якої обробки та фільтрів, тим самим мотивуючи людей толерантно ставитися до себе й оточення. Як це працює на практиці, Маша поділилася з «Рубрикою».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
З Марією ми зустрілися в четвер увечері в парку Тараса Шевченка після довгого робочого дня. Спочатку ми вирішили зробити пару кадрів для інтерв'ю, і Маша з радістю погодилася — вмить увімкнулася, почала позувати та міняти локації. На дівчині — ні грама косметики, тільки помада. Маша звикла фотографуватися. Але так було не завжди.
«У мене проблеми зі шкірою з'явилися в 13-14 років, тобто з початку підліткового віку. Як мені пам'ятається, тільки у мене були проблеми на постійній основі, і для когось з однокласників один прищ за рік — це вже була трагедія на пів життя. У мене водночас постійно щось відбувалося»
Довгий час дівчина не розуміла, що відбувається, намагалася безрезультатно побороти проблему засобами для проблемної шкіри, які рекламували по телевізору.
«Я не дозволяла собі жити звичайним життям, тому стала типовою дівчинкою-ботаном»
«Я навіть не дозволяла собі думати про те, що я красива і приваблива, не йшлося про те, щоб з кимось зустрічатися, я вважала себе некрасивою і закривалася від світу». Всі ставки в житті Маша робила на навчання — рідко ходила гуляти з друзями, більше проводила часу вдома за книгами, пропускала заняття з танців, які незабаром кинула через невпевненість в зовнішньому вигляді. «Я не дозволяла собі жити звичайним життям, тому я стала типовою дівчинкою-ботаном».
«Почала ходити по лікарях я ще в підлітковому віці. Спочатку це був косметолог, потім — дерматолог, гастроентеролог, гінеколог; все заради того, щоб визначити причини, які ніяк не знаходилися. Лікарі розглядали кожен мій орган окремо, а не в комплексі. У багатьох лікарів було олдскульне мислення, вони призначали непотрібні мазі, спиртові настоянки, тоніки, лосьйони, від яких не було толку, або безглузді вітаміни, які не допомагали».
Приймання антибіотиків призначали Маші кілька разів, але ефекту від них ніякого не було, максимум — чисте обличчя 2 тижні, а потім проблеми поверталися з ще більшою силою. На тлі проблем зі шкірою Марія експериментувала і з харчуванням — пробувала бути й вегетаріанкою, і веганкою, але це ніяк не впливало на стан її шкіри.
Згодом в житті Маші почався новий етап — вона стала учасницею волонтерської програми Erasmus European Voluntary Service в Польщі та 10 місяців провела там, займаючись неформальною освітою. Після цього вона працювала в Німеччині за програмою AU Pair. На питання, чи відчувала вона різницю у ставленні до її проблем зі шкірою в Україні та Європі, Марія відповіла, що так, однозначно.
«В Україні я не могла заїкнутися про проблемну шкіру, це була тема табу, те, про що не потрібно говорити, на рівні з місячними, як ніби це не проблема здоров'я, а вада, який виникла з твоєї ж вини»
Особисті кордони і їх відсутність
Саме завдяки толерантному оточенню за кордоном Марія опублікувала перші необроблені фотографії та почала писати про skin positivity. Вона розповідає, що в Польщі жила з хлопцями та дівчатами з різних країн, з якими працювала на одному проєкті. Саме їх підтримка і толерантність підштовхнули дівчину поділитися болем, який накопичувався всередині роками. До того ж кілька її польських подруг були феміністками, вони активно обговорювали тему body positivity в соцмережах, і це надихало Марію поділитися зі світом своєю історією.
«Коли я жила в Німеччині в родині й в мене почалися дуже серйозні проблеми зі шкірою, то зі сторонніх мені ніхто нічого не говорив, і взагалі не звертали уваги. Мені було морально від цього легше, на мене ніхто не тиснув, навіть якщо у когось і були питання, то це завжди залишалося при них, оскільки там розуміють, що таке особисті кордони. У нас такого немає, особливо у старшого покоління, яке після повернення в Україну (у мене тоді була 3 ступінь акне, на обличчі не було живого місця) в метро могли підійти й сказати: «У моєї внучки таке ж було». Контраст був очевидний.
Той же досвід Марія відчувала й у супермаркетах, в маршрутках, на вулиці. «Я можу просто їхати в транспорті, а мені починають пхати під ніс номера лікарів, щоб я дзвонила, лікувалася… це жахлива форма. Коли мені пишуть онлайн якісь поради, я просто відправляю в блок і все. У житті ж це набагато складніше».
«Я на дні, потрібно якось з цього вибиратися»
Після сильного загострення акне в Німеччині, Маша повернулася в Україну з покаліченими здоров'ям і шкірою. «У мене було повне занулення. Ну ось, я на дні, потрібно якось з цього вибиратися». На цій стадії дівчина відкрила для себе превентивну медицину. «Я почала копати в цю область. Проходила курси, щоб для себе розуміти якісь базові речі, наприклад, про взаємозв'язок гормонів з функціями шлунково-кишкового тракту, стала набагато краще розуміти свій організм, з циклом теж розбиралася». Після повернення додому блогерка активно шукала «свого» фахівця, поки старий косметолог-дерматолог знову намагався призначити антибіотики, які все ще не допомагали.
«Лікування коштувало величезних грошей, іноді у мене йшло по 20 000 гривень на місяць, а то й більше. Було дуже складно: ти лікуєш-лікуєш і не розумієш, чи буде від цього якийсь толк. Багато людей думають про акне як про звичайні прищі, але за 10 років лікування у мене пішла величезна сума на лікарів, здавання аналізів, медикаменти, і я все одно не розуміла, що зі мною відбувається».
Зараз дівчина знайшла причину своєї проблемної шкіри завдяки новому лікарю, яка грамотно підібрала догляд. «Якби я жила в вакуумі, з акне було б простіше впоратися, а так — зовнішні й внутрішні чинники все одно качають мене то туди, то сюди. Обличчя зараз в повну ремісію не пішло, і недавно у мене було сильне загострення на тлі стресу, збився цикл і моментально все відбилося на моїй шкірі. У такі моменти опускаються руки й зносить дах від безвиході. У мене немає з цього приводу комплексів зараз, я спокійно можу навіть вийти на вулицю без косметики, але морально від цього дуже втомилася».
«Шкіра — це наш бар'єр і захист на фізичному і духовному рівні»
Дівчина вважає, що важливу роль в стані шкіри відіграє психологічний настрій:
«Моє останнє загострення не було пов'язано з доглядом або режимом харчування, а висипання зреагували на внутрішні конфлікти. Тому я думаю, що за необхідності іноді потрібна консультація психолога або психотерапевта. Шкіра — це наш бар'єр і захист на фізичному і духовному рівні. І якщо є висипання — це може бути захисною реакцією, сигналом про придушення якихось емоцій. У мене є такі передумови, це моя індивідуальна особливість».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
З регресами Марії допомагають впоратися спогади про стан шкіри півтора року тому, коли вона була в найжахливішому стані за все її життя.
«Якщо я в того разу змогла пережити, значить і цього разу точно впораюся»
Людей з проблемною шкірою пов'язують з великою кількістю стереотипів, які суспільство не раз застосовувало і до Маші. Багато хто, наприклад, досі думає, що це винятково підліткова проблема. «Зараз велика кількість людей в дорослому віці страждають акне. І декому пощастило — для когось висипання залишилися в підлітковому віці, але з іншого боку я знаю стільки історій, що є проблеми й в 30, і в 40 років, у когось почалися загострення в 10 років і тривають все життя, і немає ніякого лікування, і нічого не допомагає».
Другий стереотип — «це вирують гормони». «Деякі лікарі кажуть: "буде регулярний секс — все нормалізується", "завагітнієш і народиш дитину — все нормалізується", "народиш другу дитину — точно все стане на свої місця". Це дивно все спихати на чоловіків і сподіватися, що з приходом когось вирішаться всі проблеми».
Третій поширений аргумент — «акне проявляється у тих, хто не стежить за своєю гігієною». Марія коментує, що багато хто думає, що вона не вмивається, не змінює наволочки й не доглядає за своєю шкірою. Звичайно, коли акне, бажано користуватися паперовими рушниками, щоб не посилювати бактеріальний ріст, частіше міняти наволочки, але це не причина хвороби.
Найулюбленіший стереотип дівчини — це поради народної медицини. «Приклади картоплю, зроби маску з білка, помасти зубною пастою, спиртом, содою — це все повна маячня. Ок, ромашка нічого поганого не зробить, але і від акне не вилікує, на відміну від розумного фахівця»
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Skin positivity — це не про те, як круто жити з прищами або розацеа»
Розмова плавно перетекла до теми про skin positivity. Марія розповіла, що skin positivity рух почав розвиватися в приблизно 2015-2016 року в Youtube, пізніше — в Instagram. Skin positivity і skin neutrality відстоюють позицію прийняття шкіри такою, яка вона є, або ж взагалі закликають не надавати їй значення. Саме в Instagram почався бум на skin positivity, оскільки це майданчик, де люди діляться своїми фотографіями та думками. Більшість намагаються показати найвдалішу картинку, використовуючи всілякі фільтри й фотошоп, за якими часто ховаються сльози, комплекси, біль і всілякі проблеми.
«Все почалося з body positivity, коли люди почали поступово приймати своє тіло. Але шкіра — це найбільший людський орган, його точно не можна обійти стороною і не звертати уваги, особливо на обличчя, оскільки це перше, що ми бачимо під час знайомства з людиною».
Маша згадує про людей, які першими розповідали в соцмережах, як вони лікуються; деякі вели щоденники лікування, відстежуючи свої результати, прогрес, злети та падіння.
«Skin positivity — це не про те, як круто жити з прищами, розацеа або псоріазом. Суть в тому, що будь-хто може зіткнутися з тією чи іншою проблемою, шкіра не буває ідеальною, це нормально мати пори й висипання. Тіло може змінюватися в залежності від стресів і різних факторів, і шкіра теж може змінюватися»
Маша вважає, що подібними історіями простіше ділитися з міжнародною аудиторією, ніж з близькими людьми, тому люди створюють липові сторінки, щоб розповідати про особисті переживання. Коли її близькі дізналися про її блог, вони говорили, що навіть не помічали, що вона так переживає.
Дівчина іноді сумнівається, чи публікувати щось, тому що на неї в той момент починає впливати думка її знайомих. «Іноді я переживаю про те, чи розповідати про блог, оскільки там багато особистого, чого можуть не знати мої колеги або родичі. Особистою інформацією простіше ділитися з міжнародною аудиторією — ти цих людей не знаєш і навряд чи колись їх побачиш, але коли знайомі на тебе підписані, читають і обговорюють — був якийсь страх, що про мене можуть змінити думку. Але я все одно все публікую, попри свої переживання. Я думаю, що хороші люди завжди підтримають тебе, а ідіоти просто з часом підуть з життя».
Дівчина ділиться, що рідко зустрічається з хейтом. «Іноді він буває, раніше я просто не звертала уваги, зараз я намагаюся відповідати, щоб ставити людей на місце. Не завжди це виходить, і часто все закінчується тим, що я блокую людину, але все одно вчити людей дотримуватися кордонів треба, тому що якщо постійно блокувати — толку від цього не буде».
Після публікації одного зі своїх інтерв'ю, в Instagram Марія отримала позитивні відгуки підписників, а в Facebook аудиторія відреагувала великою кількістю негативу. «Там були дуже токсичні коментарі, я пошкодувала, що почала це читати. Тому ділитися з українською аудиторією важко. Ділишся — багато шансів, що тебе почнуть смикати, радити умивалки й отримаєш купу контактів лікарів».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Зараз в тренді у брендів показувати реальну шкіру в рекламі своїх продуктів на моделях, у кого є проблеми зі шкірою»
У Марії не так вже й багато реклами на сторінці, оскільки переважно бренди хочуть заробити, рекламуючи доглядову косметику. «Я не рекламую те, чим я не користуюся, тому я відкидаю 99% пропозицій і погоджуюся на те, що мені буде цікаво спробувати та протестувати. Багато блогерів співпрацюють з такими брендами, аби отримати гроші. Я цього не розумію, бо рекламувати те, чим ти не користуєшся, — повна маячня, твоя рекомендація буде ненадійною. Я більше хотіла б співпрацювати з брендами одягу, техніки, косметики для волосся і тіла».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Зараз в тренді у брендів показувати реальну шкіру в рекламі своїх продуктів на моделях, у кого є проблеми зі шкірою. В Україні все ще важко знайти таку рекламу, всі хочуть мати ідеальну картинку для продажів. Чомусь наші бренди не розуміють, що правда важливіша за красиву картинку. Skin positivity буде розвиватися в Україні, хоч і не так швидко, як би того хотілося: багато страху у наших людей, які бояться своєї зовнішності, хоча в Європі та Штатах це набагато простіше сприймається. Проаналізувавши топових українських блогерів, можна побачити, що у більшості транслюється ідеальна картинка, і люди рівняються на це, особливо дівчата. А у західних блогерів все по-іншому, українська аудиторія ніби живе в іншій реальності, і це теж дуже сильно впливає на толерантність людей».
Протягом нашої розмови Марія не раз наголошувала на тому, яку величезну підтримку надають користувачі соцмереж один одному. Блогерка згадує, що спочатку почала писати пости про skin positivity собі ж на допомогу, не для того, щоб підтримати когось, а щоб в першу чергу підтримати себе. В результаті підписники втопили її в підтримці. «Це те, що надихає, не має значення, скільки у мене підписників: 100 або кілька десятків тисяч».
Колеги та знайомі часто обговорюють з Машею харчування, цікавляться, що вона включає в раціон. За словами блогерки, деякі вважають її експерткою в цій темі. «Я себе такою не вважаю, але все-таки багато знаю», — каже Маша. — «Зі мною мої друзі часто консультуються з приводу питань лікування, харчування, догляду; для всіх, хто з цим стикається, — це тема №1 для обговорення, тому що з їх оточення мало людей, хто в принципі готовий про це говорити, а я завжди відкрита до цього».
Про спілкування з аудиторією
«Після перших взаємодій з підписниками та позитивними коментарями, мені стало простіше ділитися, писати пости, і мої публікації стали виходити в рекомендації. У мене дуже швидко почала зростати аудиторія — 2000, 5000, 10 000».
«Через деякий час зі мною зв'язалися Daily Mail з проханням взяти інтерв'ю, потім про мене дізнався британський Youtube канал Truly (на той момент аудиторія там була 7 млн підписників) і про мене зняли відео в Києві. Після ще були кілька публікацій в українських видавництвах. З останнього — відео про мою історію на популярному білоруському Youtube каналі tut.by. Зараз моя сторінка більше про лайфстайл, а проблеми зі шкірою — це не головна частина мого життя, а просто такий період. Але це не єдине, що є в мені».
«Моя історія відгукується у багатьох. Люди переживають багато в собі. Наприклад, коли моє відео вийшло на tut.by, то мені писали, що дивилися і плакали, моя історія збігалася з чиєюсь один в один, а люди ж думали, що одні такі, одні в цій проблемі. Внутрішні переживання щодо проблем зі шкірою впливають на життя, абсолютно на всі аспекти, просто не кожен може цим поділитися. А я знайшла в собі сміливість, висловлюючи на велику аудиторію свої почуття і думки. І це неприємно усвідомлювати, що така величезна кількість людей бореться з тією ж проблемою, а з іншого боку, мені стає легше, що ти не один».
БЛІЦ
- Що порадили б почитати нашим читачам?
— Люблю авторів Рупі Каур і Ліз Бурбо. І обов'язково раджу прочитати книгу «Тело дрянь» Мари Олтман.
- Яка у вас мрія?
— Я хочу, щоб мій блог переріс у щось більше і я б могла допомагати людям, у яких проблеми зі шкірою. Для цього я хочу вивчити нутриціологію, психологію і вплив психосоматики, косметологію, щоб поліпшити свої експертні навички в цьому питанні.
- Який вас не знають люди?
— Вони не знають мене такою, що виражає невдоволення, злість і негативні емоції. Зараз намагаюся не придушувати такі емоції, якщо вони присутні.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
- Що б ви побажали нашим читачкам і читачам?
— Навіть якщо є якісь проблеми, зі шкірою або будь-які інші, — не дозволяйте їм обмежувати ваше життя і живіть на повну, робіть максимально те, що ви хочете, тому що потім будете шкодувати, що щось не зробили через комплекси або моральні травми. Завжди важливо пам'ятати, що ваші люди від вас не підуть і приймуть вас в будь-якому стані. Тому навчіться приймати себе і насолоджуватися життям просто зараз.
- Є питання «В чому сенс життя для Марії», але я запитаю по-іншому: «У чому сенс Марії для життя»?
— Допомагати людям — це, по суті, те, що я і намагаюся робити. Відкривати очі людей на важливі речі. Через свій досвід змушувати людей прокидатися і проживати своє життя усвідомлено.
Фото "Рубрики"
"Мені завжди хотілося досягти чогось самій": Наталія Деркач про бізнес, красу і висоту
"Зміни в медицині можливі тільки через пацієнта". Наталія Лелюх про жіноче здоров'я та дива, на які кожен має право
"Тут і зараз, в цю секунду я живу". Уляна Пчолкіна — про життя на колясці та досягнення мрій
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
За найкраще питання
ми подаруємо вам футболку
Всі питання будуть задані героїні та опубліковані
