Фото: Рубрика
Фото однієї з вулиць у Бучі з понад десятком російських танків, які згоріли, облетіли мережу. На них видно, як колона російської техніки стояла просто в житловому районі між двома рядами приватних будинків. Багато людей тоді вже залишили місто, але дехто лишився.
Журналісти "Рубрики" побували в Бучі та поспілкувалися з 72-річною Ларисою Савенко, яка на все життя запам'ятала події 27 лютого, а також діалоги з російськими окупантами.
Та сама вулиця в Бучі
Задрижала земля
Колона російських танків сунула вулицею Вокзальною в бік Ірпеня та Києва. Того дня, 27 лютого, ще фактично на початку повномасштабного вторгнення росії, Лариса відчула, як дрижить земля від великої кількості техніки. Її окупанти розташували вздовж хат.
72-річна Лариса Савенко
Згодом, коли зрозуміли, що через річку вони переправитись не зможуть — українські військові підірвали міст, окупанти розвернули техніку.
В цей час двоє російських військових зайшли на подвір'я до Лариси. Вона ж весь час ховалася в погребі разом з сином та безхатьком, якому допомагала житлом і їжею.
"Я тоді вийшла з погреба, щоб бодай кави зварити. І тут ідуть два автоматника. Я їм кажу: хлопці, тут нікого немає. А вони кажуть: що ти тут робиш, ану йди звідси, зараз буде бій… Мені головне було, щоб вони хлопців не побачили. Я ж не знаю, як вони б до них поставились, може б розстріляли…" — каже Лариса.
Пані Лариса показує погріб, в якому ховалася
Того ж дня техніку російських окупантів розстріляли ЗСУ. Жінка припускає, що для цього застосували байрактари.
"Уся вулиця була у вогні", — каже Лариса.
Одяг, який залишився від російських окупантів
"Якби прийшли інші, то стріляли б відразу по ногах"
Після цього росіяни зібрали трупи своїх, і почалася друга хвиля бою.
"Я сиділа на ґанку, читала, і бачила, як ракети пролітають в одну і в іншу сторону", — згадує Лариса Савенко.
А 5-го березня окупанти знову прийшли до неї. Цього разу увірвалися вже до будинку.
Лариса Савенко зі страхом згадує зустріч з росіянами
"До нас прийшли 5 автоматників. Хлопцям було десь по 19 років, а командиру від сили близько 30. Вони зайшли до нас в будинок, подивилися і сказали: ви небагато живите. Я кажу: ми багаті на тварин. У нас 5 котів та дві собаки. Але грабувати в нас дійсно було нічого. Зате з інших будинків на вулиці винесли все, що змогли. А нам сказали: «вам пощастило, що ми до вас прийшли. Інші відразу по ногах стріляють»", — розповіла Лариса.
Тоді окупанти поставили за її будинком свій БМП та дві доби вели вогонь, прикриваючись цивільними. Пані Лариса разом із сином та чоловіком, якому допомагала, 2 дні просиділи в сараї, не виходячи з нього.
Наслідки бойових дій у Бучі
"Ми не могли вийти ні на хвилину, весь час гатили. Просиділи дві доби. Було холодно, звісно, 5 градусів, але ми все це витримали", — зі сльозами ділиться жінка.
"Є тільки одне питання: за що?"
Всі ці дні Лариса не наважувалася виходити за межі свого двору. І лише через місяць після тих подій вийшла подивитися на наслідки та жахнулася: купа зруйнованих подвір'їв, розбиті та пограбовані хати сусідів.
Один із розбитих будинків на вулиці Вокзальній
Будинок пані Лариси також постраждав: пошкоджені дві кімнати, а на дах прилетів снаряд, який не вибухнув — його зняли рятувальники.
"Я хочу сказати одне: ми, звісно, переможемо, ми все витримаємо. Україну перемогти неможливо. У мене лише одне питання до цих росіян: за що? За що ви так ненавидите Україну? За те, що ми не хочемо бути цим стадом овець, як ви?" — звернулася пані Лариса до окупантів.
Наостанок вона додала, що вважає себе щасливицею і що їй дивом вдалося вижити як від обстрілів, так і від зустрічі з окупантами. Бо, каже жінка, багато інших жителів цю зустріч пережити не змогли…
Фоторепортаж "Рубрики" з Бучі:
