Великий флот Зеленського: чи зможе Україна його побудувати і що з ним робитиме

Роман Костюченко

"Ми всі впевнені, що "нашої державності оплот, кримського південного кордону — український Чорноморський флот забезпечить міцну оборону".

Цими словами починається Марш ВМС України. І цими ж словами президент Володимир Зеленський завершив свій виступ в Одесі під час урочистостей до Дня ВМС. Тоді ж він сказав, що Україна "не допустить обмеження свободи судноплавства в Чорному морі та узурпації свого суверенного права як морської, прибережної держави".

А напередодні Дня Незалежності під час інтерв'ю українським журналістам президент оголосив про намір побудувати до 2035 року "професійний потужний флот, здатний давати відсіч будь-кому".

"Ми не можемо чекати 20 років, доки в нас з'явиться інфраструктура для повноцінного суднобудування, тому ми почнемо будувати флот — в тому числі й в інших державах. Паралельно ми будуємо в Україні інфраструктуру, щоб підхопити цей процес. Будуть і корвети, будуть і військові катери, будуть малі підводні човни — все це обов'язково буде", — заявив президент.

Звісно, як і будь-яка інша, ця заява Зеленського викликала потужну хвилю обговорення як в експертному середовищі, так і в суспільстві: чи означає намір президента побудувати великий флот відмову від раніше озвученої концепції створення т.зв. "москітного флоту"? Наскільки Україні взагалі потрібні великі кораблі й підводні човни? Чим влада планує захищати українське море до 2035 року? Чи банально витримає це все Держбюджет? Чому ми будуватимемо свій флот за кордоном?

"Рубрика" розбиралась з цими питаннями разом з екс-замначальника Генштабу ЗСУ Ігорем Романенком та колишнім спікером Генштабу ЗСУ Владиславом Селезньовим.

Про потребу у великих бойових кораблях

Будівництво великого флоту та створення "москітного флоту" не можна розглядати у відриві один від одного, оскільки Україна має потребу як у великих кораблях, так і в бойових катерах, переконаний Владислав Селезньов.

"Флот має розвиватись гармонійно. Тому окрім кораблів та катерів "москітного флоту" в розпорядженні ВМС мають бути і судна ближньої та дальньої зони океанських дій", — розповідає він.

Своєю чергою, Ігор Романенко пояснює, що Україна взялась спочатку за створення "москітного флоту" через його меншу вартість — однак при цьому ВМС не мали й не мають анінайменшого наміру відмовлятись від побудови повноцінних військових кораблів.

"Україна може отримати малими коштами певний військово-морський потенціал. Наразі йде ремонт та модернізація старих катерів, скажімо, доводяться до розуму малі десантні судна. Однак від більш серйозних кораблів, від нарощення цього потенціалу відмовлятись ніхто не буде", — підкреслює Романенко.

При цьому він наголошує, що заявлені президентом корвети конче необхідні Україні для проведення операцій у Чорному морі: "Корвети — це невеликі кораблі, які мають забезпечувати надійність у Чорному морі. Вони потрібні. А отже, вони будуватимуться".

Та чи не найважливішим аспектом необхідності для України побудови великого флоту військові називають той факт, що сили "москітного флоту" не вистачить для повноцінного протистояння РФ на морі.

"У збройному протистоянні можливості броньованих артилерійських катерів не йдуть в жодне порівняння з можливостями навіть корветів, не кажучи вже про більші судна", — акцентує Владислав Селезньов.

Про постійне нарощування сил

Задекларована президентом побудова великого флоту до 2035 року означає, що Україна постійно нарощуватиме свій військово-морський потенціал, а не просто спостерігатиме за агресивними діями РФ у морі.

При цьому нарощування стосуватиметься як, власне, військових суден, так і повітряного флоту ВМС, патрульних літаків, БПЛА, пояснює Ігор Романенко.

"Наступна партія удосконалених і модернізованих БПЛА Bayraktar TB2 буде передана ВМС. А берегові ракетні комплекси "Нептун" вже цього року мають приймати бойові обслуги", — розповідає він.

Своєю чергою, Владислав Селезньов наголошує на необхідності постійного й безперервного — а не точкового — нарощування військово-морського потенціалу України. Інакше, переконує він, про повноцінне протистояння РФ у морі не йтиметься, а всі докладені зусилля з будівництва великого флоту виявляться марними. 

"Наміри і заяви про розвиток — це добре, але хотілося б побачити конкретні кроки для посилення обороноспроможності військово-морських сил України. Оскільки попри те, що хоч наразі ми й маємо потужні й добре підготовлені артилерійські та підрозділи морської піхоти, сказати, що наші ВМС спроможні виконувати завдання щодо охорони й оборони наших морських рубежів у повному обсязі та за будь-якого рівня збройної агресії РФ, буде зарозуміло", — констатує він.

Про підводні човни

Взяття на озброєння малих підводних човнів дозволить Україні у разі морського зіткнення з РФ наносити їй разючі точкові удари, що призводитимуть до відчутних втрат, пояснює Владислав Селезньов.

"Ворог має знати, що він може отримати по заслугах у будь-якій точці дислокації власних військ. Для цього і потрібні малі підводні човни", — наголошує він.

Такої ж думки дотримується й Ігор Романенко. Він підкреслює, що малі підводні човни забезпечать Україні можливість діяти нестандартно й непередбачувано в умовах збройного протистояння з РФ — оскільки вони є "менш помітними та можуть ховатись у прибережних водах".

"Малими силами можна робити великі події: ми зможемо знищувати великі військові кораблі малими підводними човнами. Тому потреба в них для України є однозначною", — зазначає Романенко.

Про скепсис

Побудова сучасного й потужного флоту є амбіційною, однак реальною метою. Завадити втіленню якої може лише одне – корупція.

"Україна має кошти для створення великого флоту, Держбюджет витримає це завдання. Проте лише за умови боротьби влади з корупцією", — наголошує Ігор Романенко.

Зі свого боку, Владислав Селезньов більш песимістичний.

На його думку, сумнівно, що Україна спроможеться побудувати великий потужний флот протягом 14 років, оскільки "на сьогодні у нас навіть нема державної морської політики — документа, що чітко регламентує дорожню карту щодо посилення оборонної спроможності у військово-морській сфері".

Крім того, зауважує Селезньов, Україна не має й державного органу управління, який займався б розвитком ВМС, що дуже ускладнює реалізацію її військово-морської політики: "Це має бути міжміністерське формування з повноваженнями віце-прем'єра, адже кораблі й інфраструктурні об'єкти будуються не лише волею і рішенням міністра оборони чи інфраструктури".

Ще один привід для скепсису Селезньов вбачає у тому, що створюватиметься український флот не в Україні.

"Якщо йдеться про бажання в найкоротші терміни наростити бойові спроможності ВМС, то політична доцільність в такому підході є. Однак в такому разі гроші з бюджету України йтимуть за кордон – хоча їх можна залишити працювати в самій країні, завантаживши роботою наші відповідні підприємства ОПК, які мають всі можливості для побудови сучасних бойових кораблів різних класів", — констатує Селезньов.

Втім, необхідність підняття питання будівництва великих бойових кораблів сумнівів не викликає. А отже, ми вже на правильному шляху — залишилося на ньому не схибити.