Як із полігону для сміття зробити навіть рекреаційну зону: стандарти звалищ в Україні та світі

У сучасному світі активно ведуть боротьбу з непотрібними відходами, постійно ведуться розмови про несанкціоновані звалища, з'являються скарги на переповнені полігони і величезну кількість токсинів. Але навіть у найбільш екологічно розвинутих країнах, таких як Німеччина або Фінляндія, полігони знаходять своє місце для існування. Що ж вони з себе представляють? Чи можна обійтися без них і що робити з тими полігонами, які вже переповнені?

Є кілька способів утилізації відходів:

1. Переробка
2. Компостування
3. Спалювання
4. Укомплектовані полігон
5. Відкрите звалище

У світі переробляється приблизно 13,5% сміття, 5,5% компостується. На спалювання іде 11%. Інше сміття живе на полігонах різної комплектації, а 33% світового сміття зберігається без належних заходів безпеки.

Метод захоронення на відведених для цього ділянках став одним із перших запропонованих варіантів утилізації відходів. Його використовують вже багато років. Це справді дуже зручно: ти виніс пакет у смітник, а далі відповідальність лягає на сміттєву компанію — її задача організувати машину, що забирає загальний бак, вона, своєю чергою, відвозить все на сміттєве кладовище — полігон. Кожен виконав свою справу і всі щасливі.

В Україні, наприклад, є 6 тисяч легальних сміттєзвалищ і полігонів, загальна площа яких – 9 тис. га. З них 256 перевантажених полігонів, а 1347 звалищ не відповідають нормам екологічної безпеки.  І це тільки офіційні цифри.

Що каже закон?

Згідно з Наказом Мінрегіону «Про затвердження правил експлуатації полігонів побутових відходів», розміщуватися полігони можуть на висоті мінімум два метри над ґрунтовими водами, на відстані не менше 50 метрів від меж лісів і лісосмуг. Заборонено розташовувати сміттєві полігони менш ніж на 200 метрів від сільськогосподарських угідь, загальних мереж і доріг (в тому числі залізничних колій).

Від житлових і громадських забудов полігони повинні відокремлювати півкілометра, від меж міст – 1000 метрів, від меж міст-курортників, відкритих водойм господарського призначення, об'єктів, що використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, і морського узбережжя – 3 км. А між полігоном і аеропортом має бути 15 км.

При в'їзді на полігон має бути розміщено щит з інформацією про об'єкт:

1. назва
2. рік введення в експлуатацію
3. режим роботи
4. види відходів, які приймаються
5. інші додаткові аспекти роботи полігону

Обов'язковою є наявність контрольно-пропускного пункту з автомобільними вагами для зважування відходів,  що надходять, а також вишки і спеціальних приладів для радіометричного контролю.

Що відбувається зі сміттям на полігонах?

Коли відходи привозять на полігон – їх перемішують і дуже щільно трамбують. Далі починається процес гниття. У сотнях тон цього сміття зустрічається все: харчові відходи, органічні залишки, макулатура, деревина, різні метали, шкіра, гума, текстиль, скло, всілякі види пластмаси, побутові прилади, будівельні відходи тощо.  А також те, що несе особливу небезпеку: ртутні градусники, батарейки, лампи, медичні відходи, токсичні речовини, що містяться у фарбах, лаках, розчинниках, аерозолях, акумуляторах. З часом на полігонах з'являється звалищний газ (суміш аміаку, вуглекислого газу, метану, азоту + безліч різних речовин). Усе це перетворюється на гігантський хімічний реактор, у який стабільно підкидають нові дрова у вигляді сміття. 

До речі, пам'ятаєте новини про самозаймання звалищ? Це відбувається через метан. Це достатньо легко займистий газ, особливо при вологій погоді. Після дощу вода проходить через усе це щільно утрамбоване сміття,  вода вбирає в себе всю гидоту, потім потрапляє в ґрунт, підземні води – річки, океани і врешті до нас на стіл.

Як вирішувати цю проблему?

Однак світ не стоїть на місці, усе навколо розвивається і змінюється. Щоби поліпшити ситуацію, придумали багатошарову технічну конструкцію для полігону:

Так, виривають величезний котлован і перекривають його «дно» гофром, який перешкоджатиме потраплянню в землю і воду всіх газів і токсичних елементів. Це перший захисний шар. Спресоване сміття або розсипані відходи всипаються у котлован шаром до двох метрів, кожен пересипається землею і ущільняється спецтехнікою. Також є кілька захисних шарів з системою труб зверху, щоб відводити звалищний газ. 

Але, на жаль, більшість полігонів, які наразі працюють – з'явилися 30-50 років тому і дісталися нам у спадок без всіх цих технологій.

Тому багато старих полігонів зараз починають рекультивовувати.  У нашій країні З 550 сміттєзвалищ, які потребують рекультивації, фактично рекультивовано 74. 

Що таке рекультивація?

Для того, щоб рекультивувати полігон, знову ж таки виривають котлован. Там усе сміття закидують землею, потім його покривають спеціальною плівкою, ця плівка не пропускає нічого крізь себе — зсередини також не пропускає звалищний газ. Звичайно, щоб він там не вибухав і не займався — його звідти відкачують спеціальною системою, а використовувати цей газ можна навіть як паливо.

Але дощі все одно йдуть і вода все одно проходить через шари сміття. Тому роблять додаткову мережу труб, що відкачує цю воду. Пізніше її фліртують і відправляють у природне середовище. Вона вважається відносно чистою, проте не ідеально. Рівень чистоти залежить, в першу чергу, від того, з якими матеріалами їй довелося мати справу.

Як пізніше таку конструкцію використовують?

Іноді, після рекультивації, навіть неможливо зрозуміти, що на цьому місці колись був сміттєвий полігон. 

В Україні також ведуть роботи рекультивації полігонів. Наприклад, у Львові мають намір перетворити Грибовицький полігон на екопарк для відпочинку мешканців і гостей міста.

Також є багато прикладів, коли поблизу полігону будується завод переробки вторсировиними або станції, що виробляють газ та електроенергію. Зазвичай це об'єми енергії, спроможні забезпечити кілька тисяч будинків.

Наприклад, у Японії більшу часту сміття перероблюють чи продають іншим країнам, а те, що не переробляється, спалюють. А енергією від спалювання відходів опалюють прилеглі житлові масиви. Із певної кількості сміттєвого попелу роблять базу для штучних островів. Тому острів Одайба і Теннодзу насправді створені з індустріального сміття. На таких островах будують заводи, аеропорти, парки.

Якщо не полігон, то як утилізувати відходи?

Метод утилізації сміття залежить від рівня економічного розвитку країни. У більш розвинутих країнах високий відсоток переробки — 29%. У  менш розвитих навпаки — 93% сміття йдуть на смітники. 

В ідеалі ситуація зайвого сміття не має виникати взагалі, якщо дотримуватися простих правил сортування. Так на полігонах не з'являтиметься відходів, що не повинні там з'являтися:

1. Не треба викидати у смітник небезпечні відходи
2. Те, що можна повторно використати вдома, — використовуйте; те, що можна віддати на переробку — віддавайте
3. Органічні відходи компостуйте

Що саме я можу зробити вже зараз?

У будь-якому разі поки що полігони – важлива частина нашого життя, адже повністю безслідно утилізувати всі відходи неможливо.

Тоді що робити? Чекати на закони про обов'язкове сортування та переробку сміття? Насправді в цьому сенсу немає. Адже від літер на папері свідомість не зміниться. Хоча ви можете підписати онлайн петицію про запровадження сортування сміття легкодоступним для кожного. 

Чекати баків або законів можна скільки завгодно, проте вже тут і зараз кожен з нас може більш свідомо ставитися до того, що потрапляє у смітник, з розумом купувати їжу, щоб вона не псувалась, кісточки після м'яса можна згодовувати вуличним тваринам, інші деякі залишки їжі можна використовувати як добрива для домашних рослин чи біля дому, техніку чи одяг віддавати тим, хто потребує цього (а це не лише соціальні служби: іноді бари чи арт заклади декорують свої приміщення старими речами),  маленькими кроками розпочинати частину матеріалу віддавати на переробку, наприклад, почати з макулатури. А ще можна почати купувати товари з мінімальною кількістю упаковки, переходити на багаторазові та якісні речі.