Київські пляжі: чи можна купатися і наскільки це безпечно?

Пляж «Венеція» в Гідропарку в Києві має відмітний знак, що, за словами Юлії Мархель, координаторки Всеукраїнського проєкту «Чисті пляжі разом!» і президентки Всеукраїнського молодіжного руху «Let's do it Ukraine», робить його одним з найпопулярніших місць для пляжного відпочинку серед туристів, що приїжджають в Україну. 

Цим відмітним знаком є «Блакитний прапор» — почесний міжнародний титул, нагорода, яку привласнюють з 1987 року пляжам і причалам, які відповідають всім 32 критеріям, що стосуються екологічної просвіти, якості води, безпеки та послуг.

Пляжі з блакитним прапором повинні бути, перш за все, безпечними, мати на території медпункт, рятувальні вежі, екологічно чистими — вітається роздільний збір сміття, також враховується якість і чистота піску, доступність питної води, телефону, інклюзивність пляжу і найголовніше — якість прибережних вод. У 2017 році «Блакитний прапор» в Києві отримали три пляжі: «Дитячий», «Золотий» і «Пуща-Водиця». У 2018 році ці пляжі знову отримали цю нагороду. Також сертифікат отримали ще чотири пляжі — «Венеція», «Молодіжний», «Галера» і «Веселка».

Інші київські пляжі не відповідають необхідним критеріям — і це цілком очікувано. Ходити по піску без взуття може бути небезпечно — можна наступити на бите скло, а іноді навіть на голки, залишені в піску. Картину псують сигаретні коробки, які відвідувачі пляжів все ще, чомусь, у 2021 році не звикли викидати в урни або виносити з собою, не кажучи вже про те, що пляж є громадським місцем, де куріння заборонено.

Втім, цілком реально, що цього літа проблема буде розв'язана, адже тепер у Комунального підприємства «Плесо», яке виконує функції з охорони, утримання та експлуатації земель водного фонду Києва, з'явилася нова техніка — спеціальний автомобіль для прибирання сміття найдрібнішої фракції, такого як бите скло, недопалки, і навіть голки. 

Такий автомобіль поки що єдиний в Україні — техніка є тільки в Києві та на пляжах сонячного Лос-Анджелеса. Машина чіпляється до трактора, як причіп, і називається «Барбер», тому що буквально «прочісує» пісок спицями, а слідом за ним проїжджає ручна машина для очищення піску. Зараз Барбер працює на 9 пляжах Києва — Венеція, Молодіжний, Галера, Тельбін, Передмостовий, Золотий, Центральний, а також на пляжах Чорторий і Троєщина, з понеділка по п'ятницю 1 раз на день — рано вранці, поки відпочивальники не встигли приїхати на пляж. 

Весь процес займає близько 3-4 годин, а наступного дня все починається спочатку, поки не закінчиться сезон. Купили Барбер державним коштом, але за підтримки організації «Let's do it Ukraine», яка поставила собі за мету на 2021-2023 роки поліпшити якість пляжів і привчити українців до культури чистоти, а також навчити не тільки не залишати після себе, а й правильно сортувати сміття. З цією метою на пляжі Венеція навіть була проведена акція — команди активістів вирушили вручну інспектувати пляж, озброївшись рукавичками та сміттєвими пакетами. Результат був невтішним — кілька, хоч і неповних, пакетів зі сміттям таки вдалося назбирати на трьохстах метрах лінії пляжу. Тут — пластикові пляшки, пакування від морозива, сигаретні недопалки. Все це — сміття, залишене самими відпочивальниками, адже ще вранці пляж був вичищений новим Барбером. 

За словами самих відпочивальників, така інспекція їх не збентежила. Більш того, були навіть і ті, хто приєднався до волонтерів і допоміг очистити пляж. Після акції сміття було впорядковане в спеціальні баки для роздільного збору відходів.

Згідно з даними зі звіту скринінгу якості води басейну Дніпра, який проводився Міністерством захисту навколишнього середовища та Агентством водних ресурсів в січні цього року, купатися в Дніпрі не дуже-то безпечно — у воді присутні отрутохімікати сільгосппризначення, які були заборонені ще в 60-х роках минулого століття. Одна з речовин (карбендазим) була присутня майже в кожному другому зразку води, також зафіксовано перевищення безпечного рівня атразину, а надто висока концентрація міді та цинку в воді робить ці дві речовини специфічними забруднювачами басейну Дніпра. У деяких місцях рівень пестицидів був настільки високий, що становить екологічну загрозу. Чи можна купатися в такій воді?

Скринінг води на пляжах здійснюється з періодичністю два-три рази на місяць перед початком купального сезону та з такою ж періодичністю протягом пляжного сезону, якщо не виникає непередбачених ситуацій, типу цвітіння води або чиєїсь інтоксикації водою на пляжі. Його здійснює Головне управління Держспоживслужби в Києві.

Як розповів член громадської ради Державної екологічної інспекції України Михайло Ромась, досліджені Держспоживслужбою проби води з відкритих водойм за станом на 18.06.2021 не відповідають вимогам Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів. 

Як пояснив Михайло, основним чинником забруднення поверхневих вод в межах столиці є скиди промислових стічних вод і комунально-побутових стоків через міську систему каналізації, третина якої знаходиться в аварійному стані. Крім цього, приблизно кожне четверте підприємство столиці здійснює скиди в річку Дніпро зі значним перевищенням рівня гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин, ще більше ситуація ускладнюється великою кількістю незаконних врізок до мереж водовідведення. За підрахунками екологів, в Києві таких — близько двох тисяч. Крім цього, існують сотні зливостоків, які не перебувають на балансі жодного підприємства. 

«Тому скільки і які токсичні речовини потрапляють в Дніпро через незаконні врізки та безгоспні стоки, невідомо — тільки офіційно в Дніпро протягом року місто скидає понад 720 мільйонів кубометрів стічних вод. 40% з цих скидів не проходять належного очищення і завдають найбільшої шкоди навколишньому середовищу. Однією з основних хімічних речовин, що забруднюють Дніпро в Києві, є фосфати. Це один з основних елементів побутової хімії (порошків та мийних засобів). Саме фосфати призводять до "цвітіння" Дніпра: 1 грам фосфатів призводить до появи 5-10 кілограмів водоростей. Тобто коли фосфати потрапляють у Дніпро, це призводить до розмноження водоростей з шаленою швидкістю. Це називається евтрофікація, і починається "цвітіння" води. Зазвичай сезон активного "цвітіння" води припадає на серпень-початок вересня, а цього року почався вже в червні» — звертає увагу Михайло.

Ситуація з якістю води — патова. До того ж як уже було сказано раніше, стежити за цим повинна Держспоживслужба, а завдання комунального підприємства «Плесо», яке займається обслуговуванням пляжів, полягає в технічному забезпеченні цих пляжів. 

Саме завдяки їхній роботі пляжі й отримують блакитні прапори. Михайло Ромась висунув свою гіпотезу:

«Єдине, чим я можу пояснити таку високу нагороду, це те, що там 32 показники. Якість води — один з них. Але є ще багато інших. Тобто "середнє арифметичне" дозволяє пляжам отримати блакитний прапор. Щодо  якості води, як правило, пляжі знаходяться в "тихих" місцях, там, де немає активного перебігу, а більшість "важки"  забруднювальних елементів, особливо металів, осідають. Забір води беруть з поверхневою частини (30-50 см), де металів менше», — припускає Михайло. 

На жаль, механізованих технологій, щоб «очистити» вже забруднені річки поки не винайшли, проте у світі вже є приклади, як люди вдало справлялися з цим завданням іншими способами. Тут можна орієнтуватися на європейський досвід. У місті Базель у Швейцарії в 1986 році на хімічному підприємстві сталася аварія настільки великих масштабів, що жителям міста рекомендували кілька днів взагалі не виходити з будинку. Величезна кількість хімікатів потрапила в Рейн, що призвело до повного зникнення з річки лосося, який є чутливим до забруднень. Тоді влада ухвалила Rhinе Action Plan — він стосувався всіх країн, на території яких протікає річка. Екологи разом з владою поставили собі за мету: повернути лосося в Рейн до 2000 року, знизивши кількість шкідливих викидів у воду і посиливши вимоги з їхнього очищення. В результаті лосось повернувся в води Рейну на 2 роки раніше запланованого терміну — контроль з боку влади й жорстке екологічне законодавство допомогли відновити природний баланс. 

Цього ж плану дотримувалися й інші країни — з 1948 року в США діяв закон про контроль забруднення водних ресурсів, в Німеччині відповідне законодавство почало зароджуватися на початку 70-х під тиском громадськості. У Нідерландах вперше почали контролювати викиди підприємств ще в кінці XIX століття (Закон про фабрики 1875 року, Закон про шкідливість 1896 року) неодноразово, а Японія прийняла комплексний закон про контроль забруднення навколишнього середовища в 1967 році. 

Аналогічні процеси, які включали державне регулювання і контроль за виконанням екологічного законодавства, діяли й в інших країнах, і така політика призводила до бажаного результату. 

На думку члена ради держекоінспекції, в Україні це можливо. Однак розв'язання проблеми вимагає національного масштабу розв'язання питання, тому що з акваторії Дніпра більш ніж половина населення отримує питну воду і спектр проблем річки дуже широкий:

«Від радіоактивного мулу, який залишається з часів Чорнобиля, до фосфатних мийних засобів і підприємств-забруднювачів. Окремою проблемою є "намивання" піску, що призводить до створення "острівців" на Дніпрі, і його обміління. Щодо останнього Україна прийняла технічний регламент щодо обмеження вмісту фосфорних речовин в побутових мийних засобах з 2014 року, а для побутових посудомийних машин — з 2017, проте поліпшення стану водойм не сталося. Така традиційна ситуація: регламент є, а виконання і контролю немає», — вважає Михайло Ромась.

Але крім зміни нашої контрольної політики, будуть потрібні й великі інвестиції в промисловість, адже для того, щоб очистити воду від шкідливих стоків, потрібно недешеве обладнання. Таке вже існує — воду, що викидається в річки підприємствами, можливо очистити до нульового рівня вмісту в ній шкідливих речовин, і таку технологію вже впроваджують в країні, яка найбільше цього потребує — в Індії. За даними організації WaterAid, 80% поверхневих вод Індії забруднені, і виною тому — каналізаційні стоки та стоки від шкіряних і текстильних виробництв, які ніяк не очищаються, перш ніж потрапити в природу. 

В результаті був розроблений проєкт Zero Liquid Discharge, що вбиває відразу двох зайців. Ця система передбачає повний цикл очищення стоків, в результаті якого із забрудненої води максимально витягуються всі компоненти, а вода очищається до стану, який не є небезпечним для навколишнього середовища. Самі відходи перетворюються на твердий стан, їх обсяг зменшується в багато разів, після чого їх можна повторно використовувати як сировину на інших підприємствах. 

Що стосується України, Михайло Ромась зазначає, що потрібно боротися з незаконними зливами промислових підприємств в Дніпро і «закінчувати історію з фосфатними засобами побутової хімії», розв'язувати проблему очисних споруд каналізаційних стоків, міст, що стоять на Дніпрі, в Києві це Бортницька станція аерації, адже більшість систем очищення старше 40 років. 

Фото "Рубрики"