Курс на НАТО: аналіз зробленого і 5 цілей для реформ
Верховна Рада в цілому 334 голосами ухвалила внесення змін до Конституції щодо інтеграції України в ЄС і НАТО. Ми йдемо до колективної безпекової «парасолі». Але варто проаналізувати, який багаж успішності ми вже маємо?
Гарантом реалізації стратегічного курсу на НАТО визначено посаду президента нашої держави. Практично одразу український парламент підтримав за основу й у цілому проект постанови про звернення до Парламентської Асамблеї НАТО щодо набуття Україною членства в Альянсі. Отже наш євроатлантичний курс набув конституційну гарантію незворотності. А як він розвивається на практиці?
ВЗАЄМИНИ ІЗ СОЛІДНИМ БЕКГРАУНДОМ
Є очевидний поступ: незважаючи на окремі труднощі різного характеру, трансформація українського війська триває – як з урахуванням досвіду, набутого нами на Сході України, так і шляхом упровадження найкращих практик та підходів, які використовуються в країнах Альянсу.
НАТО довіряє Україні. І давно. Причому вони вміють чекати, адже їх зацікавлена увага до Києва, щоправда з різною інтенсивністю та прихильністю до перспектив його ймовірного членства у структурі (залежно від українського політичного мейнстріму), відома й цілком прогнозована від перших років нашої незалежності. Так от, попри тривалий період багатовекторності і відвертих вагань Києва, Україна стала єдиною країною-партнером Альянсу, що взяла участь у всіх його основних миротворчих місіях. Варто зауважити: наші і політикум, і соціум, що показують соціологічні заміри, тепер демонструють вищу солідарну єдність у прагненні долучення до євроатлантичної спільності. Слід знати: відповідний національний референдум не є обов'язковою нормою у цьому процесі, бо його проводили лише 4 держави перед вступом до НАТО, хоча він і не буде зайвим.
Україно-натовські взаємини вже мають солідний бекграунд. Це і «Джавеліни», і «Айленди», контрбатарейні комплекси, а недавно – і захищені системи зв'язку, окремі зразки інших озброєнь, щорічний донорський фінансовий оборонний ресурс, особливо американський, що вже перевищив позначку в 1,1 млрд доларів. Безцінною є їхня консультативно-дорадча, тренінгова допомога, а тим паче – підтримка на всіх можливих міжнародних майданчиках і вкотре пролонговані санкції щодо кремлівського режиму.
Мозаїка переваг, які нам дає співпраця з найпотужнішою військовою організацією світу, за ці роки набула чимало практичних елементів. Зупинимося на окремих з них. Приміром, важливо, що підрозділи ЗСУ, які виконують завдання на Донбасі, постійно впроваджують у практику досвід партнерських армій. Так, свого часу ефективність вишколу, який проходять наші військові за програмою навчання Orbital, перевіряла делегація із Великобританії. Британські військовослужбовці з такою місією перебували в районі ООС. Інструктори залишилися задоволеними тим, як їхнім підопічним вдається діяти у процесі прямого вогневого контакту з ворожими силами. Нагадаю, що навчально-тренувальна місія Великобританії Orbital охоплює такі напрямки, підготовка з саморобних вибухових пристроїв, курси з ведення оборонних дій в міських умовах, з тактичної медицини, розвідки, підготовки старшого сержантського складу та курс контрснайперської боротьби. Важливо, що наслідком таких курсів, які проводять до того ж і канадські й інші тренери, є поява тисяч українських військових інструкторів, що в рази пришвидшує поширення ефективних сучасних бойових практик у нашому війську.
ГОЛОВНІ КРИТЕРІЇ ЧЛЕНСТВА – НЕ ВІЙСЬКОВІ, А ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ
Дуже важливим на теперішньому етапі для нашого війська є запровадження системи оборонного планування на основі спроможностей, які потрібно навчитися оцінювати. Нам у цьому допомагають американські експерти. Зокрема, за підтримки Групи з керівництва та управління у сфері оборони США завершується проведення двох пілотних оцінювань спроможностей у ЗСУ. Їх мета – апробація у ЗСУ сучасної методології оцінювання на основі спроможностей, які використовують збройні сили провідних країн світу.
Наш вектор до НАТО, а правильніше – зустрічний двосторонній рух, практично безальтернативний з огляду на поточні і прогнозні загрози зі сходу. І тут не лише запитання й виклик до держави, а й до всіх українців, суспільства, яке має критично розуміти: це спільна робота наших громадян і влади. Необхідні реформи, в умовах значної обмеженості в ресурсах та часі, слід проводити швидко. І глобальна українська оцінка таки схиляється на користь згаданої «парасолі». Що добре. Але ще потрібна воля, праця, єдність і мужність слідувати наміченому спільному плану. От ці компоненти вимагають постійної стимуляції своєрідними «гормонами росту», поки країна не набуде статусу запрошеної до НАТО й відповідатиме критеріям членства в Альянсі. А їх є три групи: політичні, економічні й військові. Досвід Ісландії, яка не має збройних сил, і країн колишнього соцтабору підтвердив: головні критерії набуття членства в НАТО не військові, а політичні й економічні, оскільки до Організації приєднується не армія, а вся держава.
Отже, якщо, усе-таки, говорити про оборонний сектор і ті стандарти НАТО, які вже працюють в українській армії, слід сказати, що відомо про впровадження 194 таких стандартів шляхом розроблення 179 національних та військових нормативно-правових актів, нормативних документів у сферах гендерної політики, стандартизації, кодифікації, організації роботи штабів, захисту від засобів масового ураження, застосування, підготовки й всебічного забезпечення військ тощо. Першочерговість опрацювання стандартів Альянсу, задля вирішення про доцільність застосування їх положень у діяльності Міноборони та Збройних Сил, визначає оновлений пакет Цілей партнерства Україна ‒ НАТО. Відтак, на період до 2020 року опрацюванню підлягають 219 стандартів й інших керівних документів Альянсу з різних питань. Зокрема, оборонного планування, застосування видів і родів ЗСУ, логістики, розвідки, військової поліції, медзабезпечення, професіоналізації війська тощо.
Фахівці зауважують: достатній для вступу в Альянс рівень впровадження стандартів НАТО і розвитку оборонних спроможностей чітко не визначено. І головною практичною метою стандартизації є оперативна і технічна сумісність управлінських, бойових, розвідувальних, забезпечувальних та інших органів і систем.
П'ЯТЬ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ РЕФОРМУВАННЯ
Загалом реформування ЗСУ передбачає реалізацію п'яти стратегічних цілей щодо:
🔰 розвитку системи управління
🔰 удосконалення оборонного планування
🔰 набуття спроможностей виконувати завдання з оборони держави
🔰 створення єдиної системи логістики і вдосконалення системи медичного забезпечення
🔰 професіоналізації та створення військового резерву
На виконання першої цілі проведено розмежування функцій і реорганізацію органів військового управління відповідно до принципів, прийнятих в Альянсі. Задля наближення до типової структури штабів НАТО, в Генеральному штабі триває перехід на J – структуру з розробленням єдиного штату. Вже розпочато впровадження натовської методи оборонного планування на основі спроможностей, що гармонізує оборонне і бюджетне планування. Міністр оборони затвердив «Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України» та «Рекомендації з порядку організації оцінювання спроможностей у Збройних Силах України, Єдиний перелік (каталог) спроможностей Міністерства оборони України та Збройних Сил України» і «Функціональні групи спроможностей». Планування заходів і видатків розвитку та підтримання спроможностей ЗСУ на короткострокову перспективу відбувається відповідно до стратегічних цілей, визначених Стратегічним оборонним бюлетенем України і Державною програмою розвитку ЗС України на період до 2020 року. Нині триває підготовка до комплексного огляду сектору безпеки і оборони (оборонного огляду) – рішення про його початок ухвалює Президент України.
Щодо реалізації третьої стратегічної цілі – набуття Збройними Силами необхідних оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей, відпрацьовано 522 стандарти колективної й індивідуальної підготовки. Триває розробка іще 107 нормативних документів з підготовки та застосування ЗСУ. Продовжує вдосконалюватися система бойової підготовки, навчань, тренувань і воєнних ігор. У процесі уніфікація штатів бойових військових частин. Вдосконалюється система різних видів розвідки, є перші успіхи у відродженні військово-морського потенціалу держави, зокрема, сформовані й набувають спроможності Морське командування та Командування морської піхоти.
